Рішення

від 28.11.2022 по справі 127/13776/19

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/13776/19

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2022 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Ганкіної І.А.,

при секретарі: Шикун Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на будівлю закладу громадського харчування з прибудовами, незавершену будівництвом яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання частки ОСОБА_1 на суму 87 500 доларів США та 502250 грн., ОСОБА_2 на суму 19 206 доларів США, ОСОБА_3 на суму 32 550 доларів США та про визнання права власності на відповідну частку у праві спільної сумісної власності на будівлю закладу громадського харчування з прибудовами, незавершену будівництвом яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , -

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на об`экт незавершеного будівництва, визнання права власності на частку в об`єкті нерухомості, мотивуючи висунуті вимоги наступним.

Відповідно до Договору про спільну діяльність від 09.11.2008 року, сторона 1 - ОСОБА_2 , сторона 2 - ОСОБА_3 та сторона 3 - ОСОБА_1 , домовилися, що вони разом зобов`язуються шляхом об`єднання майна, грошових коштів та зусиль спільно діяти з метою будівництва закладу громадського харчування на а/д М-12 Львів-Кіровоград-Знам`янка км 350+550 (праворуч) на земельній ділянці, площею 0,05 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, територія Ксаверівської сільської ради (за межами населеного пункту).

Згідно п. 5.1 Договору, грошові, майнові, інтелектуальні внески Сторін, а також майно, створене або придбане Сторонами в результаті спільної діяльності, складає їх спільну пайову власність, при цьому, частки сторін у спільному майні розподіляються пропорційно їх внескам у будівництво та облаштування об`єкту, вказаному в ч. 1 Договору.

Відповідно до Акту звірки № 01 від 15.07.2009 року до Договору № 01

про спільну діяльність від 09.11.2008 року, Сторони погодилися із тим, що

станом на 01.07.2009 року внески грошових та матеріальних активів, згідно

договору від 09.11.2008 року становлять: внесок ОСОБА_2 - 27 700 доларів США; внесок ОСОБА_3 складає - 44 200 доларів США; внесок ОСОБА_4 - 67 500 доларів США.

В зв`язку суттєвою зміною економічної ситуації в України та заради

дотримання сторонами принципу проведення господарської діяльності на

засадах самоокуповання та самофінансування, Протоколом № 1 від 21.08.2012

року, сторони вирішили запропонувати ОСОБА_1 залучити власні кошти для завершення будівництва закладу громадського харчування з його сторони

та надати згоду на вихід із складу учасників будівництва закладу громадського харчування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також було запропоновано ОСОБА_1 частково розрахуватися: ОСОБА_2 - 10 000 доларів США та 19 206 доларів СІЛА із відстрочкою до 01.04.2013 р.; ОСОБА_3 - 10 000 доларів США та 32 550 доларів США із відстрочкою до 01.04.2013 р. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цим же протоколом було надано дозвіл ОСОБА_1 на будівництво закладу громадського харчування.

Договором про розірвання спільної діяльності від 21.08.2012 року, сторони вирішили розірвати Договір спільної діяльності від 09.11.2008 року в зв`язку економічною ситуацією в Україні та неможливістю здійснення своєї діяльності на принципах самоокуповання та самофінансування закладу громадського харчування. В зв`язку з цим, сторони запропонували ОСОБА_5 закінчити незавершене будівництво закладу громадського харчування. Водночас, кошти, які були витрачені на будівництво закладу громадського харчування ОСОБА_2 в сумі 29 206 доларів США повернути частково, а саме 10 000 доларів США при підписанні договору, а 19 206 дол. США з відстрочкою до 01.04.2013 р. Кошти, які були витрачені на будівництво закладу громадського харчування ОСОБА_3 в сумі 42 550 доларів США повернути частково, а саме 10 000 доларів США при підписанні договору, а 32 550 доларів США з відстрочкою до 01.04.2013 р. Після чого ОСОБА_1 буде надано право самостійно завершити будівництво закладу громадського харчування та введення його в експлуатацію. Вказує, що сторони своїх домовленостей, визначених Договором про розірвання спільної діяльності від 21.08.2012 року не дотримали, в зв`язку з чим, добудувати заклад громадського харчування не було можливим. Разом з тим, як було зазначено вище та погоджено сторонами, внесок грошових та матеріальних активів ОСОБА_1 згідно договору від 09.11.2008 року становив - 67 500 доларів США. Згодом, у відповідності до Договору про розірвання спільної діяльності від 21.08.2012 року, ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 10 000 доларів США га ОСОБА_3 10 000 доларів США. Таким чином, загальний внесок ОСОБА_1 на будівництво закладу громадського харчування складає 87 500 доларів США. В той же час, внесок ОСОБА_2 складає 19 206 доларів США, а внесок ОСОБА_3 - 32 550 доларів США. Також зазначають, що нерухоме майно, яке було предметом спільної діяльності - заклад громадського харчування, було згодом зареєстровано за ОСОБА_2 , без згоди ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким, будівля закладу громадського харчування з прибудовою, незавершена будівництвом, готова на 75 %. Разом з тим, відповідачі не визнають внесок позивача у забудову закладу громадського харчування, в зв`язку з чим, ОСОБА_1 був вимушений звернутися до суду із даним позовом.

На підставі наведеного, позивач вважає, що для можливості подальшого безперешкодного володіння та розпорядження спірним нерухомим майном, реєстрації своїх прав у відповідності з діючим законодавством, позивач має право на визначення його частки у спільній сумісній власності відповідно до частки, яка ним була внесена до спільної діяльності у розмірі 87 500 доларів США, що не порушуватиме права інших співвласників у спільній частковій власності, так і спільної сумісної власності на будівлю закладу громадського харчування з визначенням часток, оскільки, між сторонами склався порядок користування та фактично умовний поділ на частини. Разом з тим, між ними неможливо вчинити договір про поділ майна чи виділ частки в натурі, що є об`єктом спільної часткової та відповідно спільної сумісної власності. Також зазначають, що рішення суду дасть змогу встановити та в подальшому зберегти між співвласниками будівлі закладу громадського харчування розумний баланс інтересів та потенційно в меншій мірі може створювати ситуацію, яка сприятиме допущенню у майбутньому порушенню майнових прав кожного із співвласників будівлі окремо, тому вважають, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали суду відзив на позовну заяву, за яким заявлені позовні вимоги не визнали, в задоволені позову просили відмовити, виходячи із наступного.

09.11.2008 року між відповідачами ОСОБА_2 (сторона 1), ОСОБА_6 (сторона 2) та позивачем ОСОБА_1 (сторона 3) було укладено договір про спільну діяльність. Сторони за даним договором, ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зобов`язалися шляхом об`єднання майна, грошових коштів та зусиль спільно діяти з метою будівництва закладу громадського харчування на а/д М-12 Львів-Кіровоград- Знам`янка, км 350+550 (праворуч) на земельній ділянці площею 0,05 га., яка розташована за адресою: Вінницька область Вінницький район, територія Ксаверівської сільської ради (за межами населеного пункту). Актом звірки №01 від 15.07.2009 року до договору № 01 про спільну діяльність від 09.11.2008 року, сторони підтвердили, що станом на 01.07.2009 року внески грошових та матеріальних активів, згідно договору від 09.11.2008 року становлять: внесок ОСОБА_8 - 27 700 доларів США; внесок ОСОБА_9 - 44 200 доларів США; внесок ОСОБА_1 - 67 500 доларів США. У цьому ж Акті, про що замовчує позивач, сторони дійшли згоди, що вартість земельної ділянки виділеної під будівництво закладу громадського харчування станом на 01.07.2009 року складає 23 700 доларів США. У випадку продажу закладу громадського харчування на а/д М-12 Львів-Кіровоград- Знам`янка, км 350+550 (праворуч), сторонній особі, вартість земельної ділянки в сумі 23 700 доларів США повертається ОСОБА_2

05.06.2007 року (ще до укладення зазначеного вище Договору про спільну діяльність) відповідно до договору оренди землі та акту передачі та приймання земельної ділянки в натурі (на місцевості), що передається в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 для комерційних потреб - будівництва та обслуговування закладу торгівлі і громадського харчування, Вінницькою районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_10 продано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0500 га, у тому числі 0,05 га - під дорогами, з них: 0,05 га - під зеленими насадженнями, за рахунок земель смуги відведення автомобільної дороги М-12 Львів - Кіровоград - Знам`янка, км 350+550 (праворуч) Служби автомобільних доріг у Вінницькій області «Укравтодор». Договір оренди укладено строком на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, дата державної реєстрації земельної ділянки - 04.09.2007 р. Це означає, що на отримання дозвільної документації для оформлення договору оренди земельної ділянки, підготовку її до будівництва ще до укладення сторонами зазначеного вище договору про спільну діяльність, відповідачем ОСОБА_2 (Стороною 1) Договору було витрачено особисті кошти у суму 23 700 доларів США. Згідно з п. 4.7. Договору про спільну діяльність від 09.11.2008 року, Учасник -1 зобов`язується надати під забудову земельну ділянку площею 0,05 га., яка знаходиться за адресою: Вінницька область Вінницький район, територія Ксаверівської сільської ради (за межами населеного пункту) в смузі відведення а/д М-12 Львів-Кіровоград- Знам`янка, км 350+550 (праворуч) і яка має бути оцінена за ринковою вартістю. 15.07.2009 року сторонами договору в зазначеному вище Акті звірки, земельна ділянка оцінена в 23 700 доларів США. Пунктом 4.8. Договору про спільну діяльність від 09.11.2008 року передбачено, що Учасник - Г, тобто ОСОБА_2 зобов`язується своєчасно сплачувати орендну плату за оренду земельної ділянки, вказаної в п. 4.7. цього договору та не допускати припинення права користування нею на умовах оренди. На підтвердження виконання ОСОБА_2 умов даного договору до відзиву надаються копії квитанцій та касові ордери про сплату ОСОБА_2 особистих грошових коштів за оренду земельної ділянки за період 09.2007 року по 08.2019 року у сумі 6017 доларів США.

У позові ОСОБА_1 також зазначає, що 21.08.2012 року, між ним та відповідачами ОСОБА_2 ОСОБА_3 у зв`язку з економічною ситуацією в Україні та неможливістю здійснення своєї діяльності на принципах самоокуповування та самофінансування закладу громадського харчування було укладено договір про розірвання спільної діяльності. Кошти які були витрачені на будівництво закладу громадського харчування ОСОБА_2 в сумі 29 206 доларів США повернути частково, а саме 10 000 доларів США при підписанні договору, а 19 206 доларів США з відстрочкою до 01.04.2013 року. Кошти які були витрачені на будівництво закладу громадського харчування ОСОБА_3 в сумі 42 550 доларів США повернути частково, а саме 10 000 доларів США при підписанні договору, а 32 550 доларів США з відстрочкою до 01.04.2013 року. Після чого ОСОБА_1 буде надано право самостійно завершити будівництво закладу громадського харчування та введення його в експлуатацію.

Відповідачі звертають увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_3 зазначеного Договору та Протоколу він не підписував і про його існування дізнався з даного позову. Про факт підроблення ОСОБА_1 його підпису на Договорі про розірвання спільної діяльності від 21.08.2012 року та на Протоколі ним подана заява до Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області про подання ОСОБА_1 до Вінницького міського суду Вінницької області завідомо неправдивих документів, які він не підписував, а саме Договору та Протоколу від 21.08.2012 року.

Далі' в позові ОСОБА_1 зазначає, що на виконання даного договору згодом (без зазначення дати) він сплатив ОСОБА_2 та ОСОБА_11 по 10 000 доларів США, відповідно внесок ОСОБА_9 складає - 32 550 доларів США, ОСОБА_2 - 19 206 доларів США, а ОСОБА_1 - 87 500 доларів США. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 категорично заперечують дану обставину, оскільки жодних коштів від позивача ОСОБА_1 ані під час укладення договору, ані згодом вони не отримували. Доказів, щодо передачі вказаних грошових коштів, позивач до суду не надав, наприклад розписку чи інший документ, та не зазначив про їх існування в позовній заяві.

Також не відповідають дійсності твердження позивача про те, що між позивачем та відповідачами склався порядок користування та фактично умовний поділ на частини даної будівлі, яка незавершена будівництвом, оскільки позивач після підписання договору про розірвання спільної діяльності з 2012 року, не бере ніякої участі в завершені будівництва даного об`єкта, його обслуговуванні та охороні, про що свідчать Договір виконання роботи № 4 від 14.05.2008 року, Акт прийняття виконаної роботи згідно до договору №4 від 14.05.2008 року та акт звірки проведення розрахунків згідно Договору №4 від 14.05.2008 року від 25.11.2012 року. Усі витрати по будівництву, обслуговуванні даної будівлі, земельної ділянки, охороні, як зазначалось вище, несуть відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується належними доказами доданими до відзиву, а саме: за підключення об`єкту до електромережі та за спожиту електроенергію за період 02.2008 р. по 08.2019р. - 7049 доларів США, за оренду земельної ділянки за період 09.2007 р. по 08.2019 р. - 6017 доларів США, за оформлення дозвільної документації для проведення будівельних робіт закладу громадського харчування з прибудовами та будівельні матеріали - 51 199 доларів США.

Відповідно до п. 5.1. Договору, грошові, майнові, інтелектуальні внески сторін, а також майно, створене або придбане Сторонами в результаті спільної діяльності, складає їх спільну пайову власність, при цьому, частки сторін у спільному майні розподіляються пропорційно їх внескам у будівництво та облаштування об`єкту, вказаному в ч. 1 даного Договору. Згідно до п. 5.2. Договору передане учасниками майно підлягає оцінюванню, стає загальною частковою власністю та використовується в інтересах спільної діяльності.

Отже, внесок ОСОБА_2 в спільну часткову власність на будівлю закладу громадського харчування з прибудовами, незавершену будівництвом, яка розташована за адресою; АДРЕСА_1 , складає 27700 доларів США - внесок; 23700 дол. США - оформлення документації для укладення договору оренди земельної ділянки та підготовка земельної ділянки для будівництва; орендна плата за земельну ділянку за період з 09.2007 р. по 08.2019 р.- 6017 доларів США; оплата за підключення об`єкту до електромережі та спожиту електроенергію за період 02.2008 р. по 08.2019р. - 7049 доларів США; дозвільна документація на проведення будівельних робіт закладу громадського харчування з' прибудовами та будівельні матеріали - 51 199 доларів США, що загалом становить 115 665 доларів США.

Виходячи з наведеного вище, внески грошових та матеріальних активів в спільну часткову власність на будівлю закладу громадського харчування з прибудовами, незавершену будівництвом, яка розташована за адресою; АДРЕСА_1 , складають: внесок ОСОБА_2 - 115 665 доларів США, внесок ОСОБА_9 - 44 200 доларів США; внесок ОСОБА_1 - 67 500 доларів США.

В подальшому позивачем позовні вимоги збільшено в частині його вкладу на суму 87500 доларів США та 502250 грн.98 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_12 позов підтримав та суду показав, що сторони по справі мали домовленість щодо створення спільного закладу громадського харчування. Кожний вніс свій внесок, між сторонами було укладено пайовий договір. Однак, в подальшому відповідачі самоусунулися від будівництва і позивач продовжував його самостійно. Було підписано договір про розірвання спільної діяльності і позивач сплатив кожному з відповідачів по 10 тис. доларів США з відстрочкою сплати решти суми внеску. Загальний вклад позивача у будівництво склав 87500 доларів США та 502250 грн.98 коп., ОСОБА_2 19206 доларів США, ОСОБА_3 32550 доларів США. На теперішній час заклад є незавершеним будівництвом, яке позивач бажає добудувати та оформити в передбаченому законом порядку з врахуванням його вкладу. Позов просить задоволити в повному обсязі.

Представник відповідачів та ОСОБА_2 позов не визнали в межах та за підстав викладений у відзиві. Суду показали, що об`єкт спору є незавершений будівництвом, домовленість сторони мали про побудову спільного бізнесу, кожний вніс свій внесок, грошима, земельною ділянкою тощо. Договір про розірвання угоди про спільну діяльність вони не підписували, компенсацію в розмірі 10000 доларів США від позивача не отримували, частки у спільній сумісній власності не встановлювали та договором в долях не обумовлювали. В задоволені позову просять відмовити.

В подальшому сторони неодноразово повідомлялися про дату судового засідання, однак до суду не з`являлися.

Представником відповідачів було подано заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Позивач до суду не з`являвся, поважності причин своєї неявки не зазначав. Будучи забезпеченим правовим захистом двох адвокатів, явку свого іншого захисника до суду не забезпечив.

Проаналізувавши зміст всіх заяв про відкладення, довідок судом встановлено, що перешкод як самого позивача так і його представників (адвокат Павлюк С.М.) у явці до суду не було, на стаціонарному лікуванні він не перебував, а йому лише за результатами звернення до лікаря було призначено лікування та рекомендовано ліжковий режим.

Численні заяви адвоката Павлюка С.М. про відкладення судових засідань свідчать про свідоме затягування розумних строків розгляду цивільних справ в суді.

Представник позивача в особі адвоката Грицуляка Т.П. також до судового засідання не з`явився, про дату судового засідання проінформований належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Позивач ОСОБА_1 , знаючи, що його представники не зможуть протягом тривалого часу здійснювати свій професійний обов`язок щодо захисту його прав в суді, не був позбавлений можливості укласти з іншим адвокатом договір про надання правничої допомоги, який мав би можливість захищати права та інтереси позивача в суді в день судового засідання.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Положення ч. 1 ст. 44 ЦПК України, визначають, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Розглянувши матеріали справи, додатково долучені до неї документи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення в засіданнях суду під час розгляду справи по суті представників сторін, суд, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, встановив наступне.

Відповідно до Договору про спільну діяльність від 09.11.2008 року, сторона 1 - ОСОБА_2 , сторона 2 - ОСОБА_3 та сторона 3 - ОСОБА_1 , домовилися, що вони разом зобов`язуються шляхом об`єднання майна, грошових коштів та зусиль спільно діяти з метою будівництва закладу громадського харчування на а/д М-12 Львів-Кіровоград-Знам`янка км 350+550 (праворуч) на земельній ділянці, площею 0,05 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, територія Ксаверівської сільської ради (за межами населеного пункту). Згідно п. 5.1 Договору, грошові, майнові, інтелектуальні внески Сторін, а також майно, створене або придбане Сторонами в результаті спільної діяльності, складає їх спільну пайову власність, при цьому, частки сторін у спільному майні розподіляються пропорційно їх внескам у будівництво та облаштування об`єкту, вказаному в ч. 1 Договору. Відповідно до Акту звірки № 01 від 15.07.2009 року до Договору № 01

про спільну діяльність від 09.11.2008 року, Сторони погодилися із тим, що

станом на 01.07.2009 року внески грошових та матеріальних активів, згідно

договору від 09.11.2008 року становлять: внесок ОСОБА_2 - 27 700 доларів США; внесок ОСОБА_3 - 44 200 доларів США; внесок ОСОБА_4 - 67 500 доларів США (т.1, а.с. 5-6,7).

Згідно змісту протоколу № 1 від 21.08.2012

року, наданого суду стороною позивача сторони вирішили запропонувати ОСОБА_1 залучити власні кошти для завершення будівництва закладу громадського харчування з його сторони

та надати згоду на вихід із складу учасників будівництва закладу громадського харчування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також було запропоновано ОСОБА_1 частково розрахуватися: ОСОБА_2 - 10 000 доларів США та 19 206 доларів СІЛА із відстрочкою до 01.04.2013 р.; ОСОБА_3 - 10 000 доларів США та 32 550 доларів США із відстрочкою до 01.04.2013 р. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цим же протоколом було надано дозвіл ОСОБА_1 на будівництво закладу громадського харчування (т.1, а.с.8).

Згідно змісту договору про розірвання спільної діяльності від 21.08.2012 року, наданого суду стороною позивача, сторони вирішили розірвати Договір спільної діяльності від 09.11.2008 року в зв`язку економічною ситуацією в Україні та неможливістю здійснення своєї діяльності на принципах самоокуповання та самофінансування закладу громадського харчування (т.1, а.с.9).

Нерухоме майно, яке було предметом спільної діяльності - заклад громадського харчування, було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким, будівля закладу громадського харчування з прибудовою, незавершена будівництвом, готова на 75 % (т.1, а.с.10).

Тобто, судом є встановлено, що спірний об`єкт нерухомості є об`єктом незавершеного будівництва, що сторонами не заперечується.

Актом звірки №01 від 15.07.2009 року до договору № 01 про спільну діяльність від 09.11.2008 року, сторони підтвердили, що станом на 01.07.2009 року внески грошових та матеріальних активів, згідно договору від 09.11.2008 року становлять: внесок ОСОБА_8 - 27 700 доларів США; внесок ОСОБА_9 - 44 200 доларів США; внесок ОСОБА_1 - 67 500 доларів США. У цьому ж Акті сторони дійшли згоди, що вартість земельної ділянки виділеної під будівництво закладу громадського харчування станом на 01.07.2009 року складає 23 700 доларів США. У випадку продажу закладу громадського харчування на а\д М-12 Львів-Кіровоград- Знам`янка, км 350+550 (праворуч), сторонній особі, вартість земельної ділянки в сумі 23 700 доларів США повертається ОСОБА_2 (т.1, а.с.124).

05.06.2007 року відповідно до договору оренди землі та акту передачі та приймання земельної ділянки в натурі (на місцевості), що передається в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 для комерційних потреб - будівництва та обслуговування закладу торгівлі і громадського харчування, Вінницькою районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_10 продано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0500 га, у тому числі 0,05 га - під дорогами, з них: 0,05 га - під зеленими насадженнями, за рахунок земель смуги відведення автомобільної дороги М-12 Львів - Кіровоград - Знам`янка, км 350+550 (праворуч) Служби автомобільних доріг у Вінницькій області «Укравтодор». Договір оренди укладено строком на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації (т.1, а.с. 125-126,127).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, дата державної реєстрації земельної ділянки - 04.09.2007 року (т.1, а.с.128).

Стороною відповідачівсуду напідтвердження понесеннявитрат набудівництво булоподано акт підключення об`єкту до електромережі та за спожиту електроенергію за період 02.2008 р. по 08.2019р. на суму 7049 доларів США, за оренду земельної ділянки за період 09.2007 р. по 08.2019 р. на суму 6017 доларів США, за оформлення дозвільної документації для проведення будівельних робіт закладу громадського харчування з прибудовами та будівельні матеріали на суму 51 199 доларів США, про що свідчать Договір виконання роботи № 4 від 14.05.2008 року Акт прийняття виконаної роботи згідно до договору №4 від 14.05.2008 року та акт звірки проведення розрахунків згідно Договору №4 від 14.05.2008 року від 25.11.2012 року (т.1, а.с. 129130,131,132, 133-135, 137-138, 141, 142,143,144, 145,146-241, т.2. а.с. 58-71).

Одночасно позивачем ОСОБА_1 було надано суду на підтвердження свого вкладу у спільну діяльність, а саме: копія договору підряду від 15 листопада 2012 року з кошторисом та актом виконаних робіт, копію видаткової накладної №84497 від 15 листопада 2012 року та фотографіями на 8 арк.; копія договору підряду від 01.11.2012 року з копією видаткової накладної №82230 від 22 жовтня 2012 року та актом приймання передачі від 01.11.2012 року та фотографіями на 8 арк; копію договору на встановлення та монтаж системи опалення від 12.02.2013 року з копією видаткової накладної №381 від 12 лютого 2013 року, акту приймання передачі від 28 лютого 2013 року із фотографіями на 7 арк; копію договору підряду від 20 вересня 2012 року із кошторисом та актом виконаних робіт на суму, копією видаткової накладної №80598 від 03 жовтня 2012 року та фотографіями на 5 арк.; копію розрахункової квитанції від 05.07.2012 року на суму 7600 грн. та фотографіями на 3 арк; копію договору підряду від 12.10.2012 року з кошторисом та актом виконаних робіт на суму копію видаткової накладної №81050 від 12 жовтня 2012 року, копію видаткової накладної №1120 від 14 серпня 2012 року, копію видаткової накладної №1065 від 12 серпня 2013 року, копію видаткової накладної №84343 від 12 листопада 2012 року 35 044 грн. 45 коп. та фотографіями на 15 арк; копію рахунку № 000014955 від 22.10.2012 року із квитанцією, копію акту надання послуг №8 від 18.10.2012 року, копію накладної від 20 жовтня 2012 року та фотографії на 5 арк.; копію договору №1445-04 від 21 червня 2012 року із додатками - арк.4; копія договору №2076-09 від 14 вересня 2012 року з додатком - 2 арк; копію договору підряду від 03 липня 2012 року; копія кошторису, копія акту приймання виконаних робіт, копія квитанцій, копія товарно-транспортної накладної №016270 та №016269 від 29.06.2012 року із фотографіями на 10 арк.; копію технічного звіту і висновки оцінки технічного стану конструкцій будівлі закладу громадського харчування на автодорозі Кіровоград-Знамянка в с. Ксаверівка на 8 арк. (т.3, а.с. 3-4, 5,6,7,8-33, 34-35,36,37, 38-60, 61-62, 63-64,65, 66,67,68, 69-72, 73-80).

В подальшому 12.03.2019 року між Вінницькою РДА та ФОП ОСОБА_2 було укладено угоду про поновлення договору оренди землі, строком на 10 років, за кадастровим номером 0520682500:01:005:0001, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, територія Ксаверівської сільської ради (за межами населеного пункту) (т.2, а.с.49-53).

Однак, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 127/13776/19 від 08.04.2021 року за № 7920/7921/20-21, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 у договорі про розірвання спільної діяльності від 21.08.2012 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням якомусь підпису ОСОБА_3 (т.2, а.с. 179-183).

За ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст.ст.215,116 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний, нікчемний правочин не тягне за собою настання юридичних наслідків. Враховуючи, що судом є встановленою та обставина, що одна зі сторін ОСОБА_3 договір договорі пророзірвання спільноїдіяльності від21.08.2012року непідписував,даний договірне створивналежних юридичнихнаслідків.

Визначаючись щодо вимоги про визначення за ОСОБА_1 частки у праві спільної сумісної власності у будівлі закладу громадського харчування з прибудовами ( незавершеного будівництвом) в грошовому еквіваленті ( а не дольовому) та визнанні права власності на відповідну частку у праві спільної сумісної власності, суд виходить з того, що статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено.

Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

У даному випадку будівництво закладу громадського харчування з прибудовами завершено лише на 75 відсотків.

Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу лище після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи об`єктом нерухомості з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної власності і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати за цими особами право, на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або, з урахуванням конкретних обставин, залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

У випадку пред`явлення позову про визнання права власності на будівельні матеріали позивач має довести їх вартість та склад.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, може бути визнаний об`єктом права спільної власності із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 352/626/13-ц.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина 4 статті 355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності.

Частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Натомість згідно із правовим висновком Верховного суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6 - 47цс16, який є обов`язковим для судів, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу лише після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи індивідуально-визначеною будівлею з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної часткової власності і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу або виділі частки зі спільного майна.

Суду стороною позивача не подано доказу повного завершення будівництва, з договору щодо спільної діяльності не визначено частки ( в визначенням дольового еквіваленту) кожної сторони договору, заклад не прийнятий до експлуатації та не подано доказу відповідності об`єкту його цільовому призначенню та відповідності об`єкту нерухомості його технічно-будівельній документації.

За змістом частини1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 177 ЦК України встановлено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає лише з моменту повного завершення будівництва (створення майна).

Право на частку визначається в залежності від умов договору чи обсягу вкладу.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

До такого правового висновку дійшов Верховний суд України у своїй від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України.

Тому, враховуючи вищевказане, суд вважає, що позивачем не визначено в заявлених позовних вимогах на яку ж саме частку в дольовому еквіваленті ( а не грошовому) він претендує. Саме визнання права власності за другою позовною вимогою можливе лише після прийняття об`єкту нерухомості до експлуатації, що на час розгляду справи не проведено, договір про розірвання спільної діяльності не відповідає вимогам ст.ст.203 ЦК України, доказ виплати відповідачам компенсації в 10000 доларів США суду не наданий, тому позовні вимоги, суд вважає такими, що до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Відповідно достатті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8ст. 141 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом є встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 384,20 грн (т.1, а.с.63), та відповідачем ОСОБА_3 згідно квитанції сплачено кошти в розмірі 4903,20 грн за оплату судової експертизи (т.2, а.с.176).

Проаналізувавши вищевказанінорми,враховуючи,що взадоволені позовнихвимог відмовленоу повномуобсязі,суд вважає,що зпозивача накористь відповідачівслід стягнутипонесені нимисудові витрати,що підтвердженідокументально.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 321,328, 357, 368,392, 1131,1134, 1141 ЦК України, ст. ст. 2,11,12,13,206,247,263,264,265,355 ЦПК України, суд-

Вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на будівлю закладу громадського харчування з прибудовами, незавершену будівництвом яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання частки ОСОБА_1 на суму 87 500 доларів США та 502250 грн., ОСОБА_2 на суму 19 206 доларів США, ОСОБА_3 на суму 32 550 доларів США відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на відповідну частку у праві спільної сумісної власності на будівлю закладу громадського харчування з прибудовами, незавершену будівництвом яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 384,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 4903,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.А. Ганкіна