Постанова

від 23.11.2022 по справі 910/16982/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2022 р. Справа№ 910/16982/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Євсікова О.О.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Лайтаренко О.В.

від відповідача: Гугін Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича компанія "Нова Інформація"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2022 (повний текст складено 07.06.2022)

у справі № 910/16982/21 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича компанія "Нова Інформація"

про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобалмані» (далі за текстом - ТОВ «Глобалмані»; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича компанія «Нова Інформація» (далі за текстом - ТОВ «ВК «Нова Інформація»; відповідач) про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позов обґрунтований тим, що 27.07.2021 відповідачем на власному вебсайті «Gazeta.ua» в мережі Інтернет було розміщено публікацію (статтю) під назвою «У GLOBALMONEY НЕ СПРОСТУВАЛИ І НЕ ПІДТВЕРДИЛИ НАЯВНІСТЬ СТОРІНКИ «ВКОНТАКТЕ» (за посиланням: https://gazeta.ua//articles/economics/_u-globalmoney-ne-sprostuvali-i-ne-pidtverdili-nayavnist-storinki-vkontakte/1044564). В публікації міститься недостовірна інформація щодо адміністрування ТОВ «Глобалмані» (платіжною системою GlobalMoney) офіційної сторінки товариства в забороненій на території України соціальній мережі «Вконтакте», здійснення представниками позивача консультування через відповідну сторінку та стосовно співпраці з російськими банками та фінансовими установами так званих «ДНР» та «ЛНР» тощо. Позивач вважає, що розповсюдження відповідачем вказаної недостовірної інформації завдає істотної шкоди діловій репутації ТОВ «Глобалмані», в зв`язку з чим простить суд визнати вказану інформацію недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість його ділової репутації, а також зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на головній сторінці веб-сайту «https://gazeta.ua» повного тексту рішення суду в цій справі.

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 32, 34, 68 Конституції України, статті 15, 16, 91, 94, 200, 201, 277, 302 Цивільного кодексу (далі за текстом - ЦК України), статті 3, 34 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), статті 1, 5, 30 Закону України «Про інформацію», стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №910/16982/21 позов задоволено повністю; визнано недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації ТОВ «Глобалмані», інформацію, яка поширена ТОВ «ВК «Нова Інформація» на веб-сайті «https://gazeta.ua» у мережі Інтернет у публікації (статті) від 27.07.2021 за посиланням https://gazeta.ua//articles/economics/_u-globalmoney-ne-sprostuvali-i-ne-pidtverdili-nayavnist-storinki-vkontakte/1044564 під назвою «У GLOBALMONEY НЕ СПРОСТУВАЛИ І НЕ ПІДТВЕРДИЛИ НАЯВНІСТЬ СТОРІНКИ «ВКОНТАКТЕ»; зобов`язано ТОВ «ВК «Нова Інформація» не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі спростувати недостовірну інформацію про ТОВ «Глобалмані», яка була поширена на веб-сайті «https://gazeta.ua» у мережі Інтернет у публікації (статті) від 27.07.2021 https://gazeta.ua//articles/economics/_u-globalmoney-ne-sprostuvali-i-ne-pidtverdili-nayavnist-storinki-vkontakte/1044564 під назвою «У GLOBALMONEY НЕ СПРОСТУВАЛИ І НЕ ПІДТВЕРДИЛИ НАЯВНІСТЬ СТОРІНКИ «ВКОНТАКТЕ», шляхом розміщення в мережі Інтернет на головній сторінці веб-сайту «https://gazeta.ua» повного тексту судового рішення у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком: «Спростування як недостовірної інформації щодо ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ» (Globalmoney), висвітленої (поширеної) на веб-сайті «https://gazeta.ua» 27.07.2021, який (заголовок) має бути виконаний таким же самим шрифтом, як назва вищевказаної публікації (статті); стягнуто з ТОВ «ВК «Нова Інформація» на користь ТОВ «Глобалмані» 4 540 грн витрат по сплаті судового збору та 55 400 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що поширена у спірній публікації (статті) інформація є недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права позивача на недоторканність його ділової репутації, оскільки викликає негативну оцінку у відвідувачів відповідного веб-сайту про господарську діяльність позивача, створює переконання у протиправності його дій, наслідком чого є зниження престижу позивача та формування у суспільства, діючих та потенційних клієнтів негативного ставлення до діяльності ТОВ «Глобалмані» та його електронної платіжної системи GlobalMoney. Суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт поширення про нього недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, а відтак підлягає спростуванню.

В якості нормативно-правового обґрунтування свого рішення суд першої інстанції послався на норми ст.ст. 34, 68 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 91, 94, 200, 201, 277, 302 ЦК України, ст.ст. 5, 22, 30 Закону України «Про інформацію», ст. 34 ГК України.

Процедура апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022 справу № 910/16982/21 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16982/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ВК «Нова Інформація» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2022 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 за клопотанням відповідача поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2022; відкрито апеляційне провадження у справі №910/16982/21; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 28.09.2022; зупинено дію оскарженого судового рішення.

28.09.2022 у судовому засіданні протокольно оголошено перерву до 12.10.2022, про що присутніх представників сторін повідомлено під розписку.

Судове засідання, призначене на 12.10.2022 не відбулося у зв`язку з небезпекою та загрозою ракетних ударів по місту Києву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 продовжено строк розгляду апеляційної скарги та призначено її до розгляду на 19.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 розгляд справи відкладено на 02.11.2022.

02.11.2022 у судовому засіданні протокольно оголошено перерву до 09.11.2022, про що присутніх представників сторін повідомлено під розписку.

08.11.2022 судом апеляційної інстанції, у порядку частини 6 статті 120 ГПК України, повідомлено учасників справи за допомогою засобів телефонного зв`язку, про що свідчать долучені до матеріалів справи телефонограми (від позивача прийнято Лайтаренком О.В. ; від відповідача прийнято Гугіним Д.Ю. ) про те, що судове засідання, призначене на 09.11.2022 не відбудеться у зв`язку із участю суддів Євсікова О.О. та Демидової А.М. у період з 07.11.2022 по 11.11.2022 у підготовці для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів; представників сторін повідомлено про наступну дату судового засідання (23.11.2022).

У судове засідання 23.11.2022 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

Відповідачем до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі № 910/16982/21.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі № 910/16982/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Підставою для подання апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована посиланням на те, що:

- у спірній публікації лише констатується факт наявності (існування) сторінки «Global24» в соціальній мережі «Вконтакте» та наявність певної активності (додавання новин, рекламних багерів тощо). Водночас, жодних тверджень (посилань тощо), на те, що саме позивач адмініструє цю сторінку матеріал не містить;

- відповідач погоджується з висновком місцевого суду про те, що «використання на тій чи іншій веб-сторінці у мережі Інтернет офіційного комерційного найменування підприємства, належних йому знаків для товарів та послуг тощо (з огляду на наявність всіх цих даних у відкритому доступі), не може бути свідченням того, що така сторінка належить саме тій особі (тому суб`єкту), від імені якої (якого) вона ведеться» і при цьому допускає, що зазначена сторінка була створена третіми особами з метою використання у власних цілях. Однак, зазначена обставина не забороняє висвітлювати наявну проблему в засобах масової інформації;

- одним із складових елементів юридичного складу правопорушення по даній категорії справ є поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Отже, зазначені у спірній публікації твердження не можуть порушувати особисті немайнові права позивача на недоторканість його ділової репутації, створювати переконання у протиправності його дій тощо;

- при ухваленні оскарженого судового рішення місцевим судом не взято до уваги судову практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо спростування недостовірної інформації та дотримання балансу (між конституційним правом на свободу думки і слова та судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу) (справи №№ 780/8035/16-ц; 725/6601/18; 910/13849/21 та ін.);

- висновки місцевого суду стосовно того, що спірна інформація викликає негативну оцінку у відвідувачів відповідного веб-сайту про господарську діяльність позивача, відповідач вважає суб`єктивним сприйняттям публікації як такої, що дискредитує, оскільки в матеріалах відсутні будь-які звинувачення чи негативна інформація, а лише виважено оприлюднена ситуація;

- висвітлена інформація про наявність сторінки в мережі «Вконтакте» поширена без умислу та без нехтування питання про її правдивість чи неправдивість тощо;

- з теорії права також відомо, що в рамках судового розгляду абсолютну дійсність, як і істину, встановити неможливо, отже, неможливо зробити і точну оцінку відповідності опублікованої інформації дійсності;

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення місцевого суду - без змін, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи

Позивачем подано до суду клопотання закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України.

Клопотання мотивоване тим, що долучений до апеляційної скарги представником скаржника (відповідача) - адвокатом Гугіним Д.Ю. ордер (серія КС № 766355 від 29.06.2022) не є належним документом, що підтверджує повноваження як на підписання та подання відповідної апеляційної скарги до суду, так і на подальше представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції, оскільки виданий 29.06.2022 і виготовлений друкарським способом, в той час як використання такої форми ордера з 01.01.2022 не дозволяється і єдиною формою ордера є та, яка згенерована на офіційному веб-сайті НААУ. Отже, позивач вважає, що долучений до апеляційної скарги ордер на надання правової допомоги є нечинним.

В запереченні на клопотання відповідач визнав неналежність форми долученого до апеляційної скарги ордера на надання правничої (професійної допомоги) та зазначив, що закриття апеляційного провадження у справі з підстав відсутності у представника повноважень щодо підписання та подання апеляційної скарги вважатиметься надмірним формалізмом, фактично позбавить відповідача права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження судового рішення. До заперечень відповідачем додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1279988 від 29.06.2022.

В додаткових письмових поясненнях до клопотання про закриття апеляційного провадження позивач вказав на те, що поданий 28.09.2022 до суду апеляційної інстанції оригінал ордера серії АІ № 1279988 датований 29.06.2022 не було згенеровано станом на зазначену в ньому дату (29.06.2022), що підтверджується відповідним листом Національної асоціації адвокатів України (Ради адвокатів України) № 1178/0/2-22 від 04.10.2022, наданим у відповідь на адвокатський запит № 2909/12 від 29.09.2022 адвоката Лайтаренка О.В. (копія листа та запиту додані до письмових пояснень).

В запереченнях на додаткові письмові пояснення позивача до клопотання про закриття апеляційного провадження відповідач зазначив, що ним було вжито заходів щодо долучення до матеріалів справи належного ордера, згенерованого на офіційному веб-сайті НААУ. У зв`язку із тим, що позивачем ставиться під сумнів наявність повноважень представника відповідача - адвоката Гугіна Д.Ю. на момент подачі апеляційної скарги, відповідачем також залучено до справи копію договору № 16/11/2022 про надання правової допомоги від 16.11.2020, копію додатку №1-З від 15.06.2022 до договору про надання правової допомоги та заяву (лист) відповідача щодо повноважень адвоката Гугіна Д.Ю. на представництво інтересів відповідача у справі № 910/16982/21 у Північному апеляційному господарському суді.

Розглянувши клопотання про закриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідно до рішення Ради адвокатів України від 26.06.2019 № 68 "Про затвердження роз`яснення щодо застосування форми (бланку) ордеру на надання правничої (правової) допомоги", допускається можливість використання типової форми ордеру, виготовленої друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012, із змінами та доповненнями, і після 01.01.2022. Підставою представництва, а отже і повноважень адвоката є укладений між ним та клієнтом договір. В ордері, який виписав адвокат, міститься посилання на договір, тому лише та обставина, що форма ордеру не відповідала затвердженій формі цього документу РАУ, було би надмірним формалізмом ставлення до вимог закону і порушенням прав на справедливий судовий захист. У цьому висновку суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №911/231/22 (абзац 2 пункту 4.12. постанови).

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

ТОВ «Глобалмані» зареєстровано як юридична особа 02.04.2009 (номер запису про державну реєстрацію 10701020000036304). Основним видом економічної діяльності позивача є надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. (код КВЕД 64.99).

ТОВ «Глобалмані» є небанківською фінансовою установою (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серія ФК №239, реєстраційний №13102417 від 12.11.2009) та здійснює діяльність на підставі ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків від 02.04.2013 №1 та дозволів/свідоцтв Національного банку України №5 від 14.09.2010, №5/2 від 08.09.2011 № 5/3 від 02.04.2013, №5/4 від 29.07.2013, №5/5 від 23.06.2016, №5/6 від 23.09.2016, № 5/7 від 31.07.2017, № 5/8 від 05.08.2019 згідно з чинним законодавства України.

ТОВ «Глобалмані» є власником знака для товарів і послуг GlobalMoney на підставі свідоцтва № 150467 від 10.01.2012 та знака для товарів і послуг Global24 на підставі свідоцтва № 252035 від 26.12.2018, що підтверджується відомостями з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (https://base.uipv.org/).

Як зазначає позивач, 27.07.2021 інтернет-ресурсом «Gazeta.ua» за посиланням https://gazeta.ua//articles/economics/_u-globalmoney-ne-sprostuvali-i-ne-pidtverdili-nayavnist-storinki-vkontakte/1044564 було розміщено публікацію (статтю) під назвою: «У GLOBALMONEY НЕ СПРОСТУВАЛИ І НЕ ПІДТВЕРДИЛИ НАЯВНІСТЬ СТОРІНКИ «ВКОНТАКТЕ» такого змісту:

«Представниця платіжної системи Globalmoney ОСОБА_3 спочатку спростовувала наявність корпоративної сторінки компанії у забороненій в Україні російський соціальній мережі "Вконтакте", але після уточнюючих запитань заявила, що не володіє інформацією про наявність сторінки.

"Немає… Ну, я такою інформацією не володію. Не знаю", - заявила представниця Globalmoney у відповідь на запитання щодо сторінки.

Наразі у мережі "Вконтакте" діє сторінка Global24 (електронний гаманець системи Globalmoney) з символікою компанії, який наповнюється офіційними новинами Globalmoney. Також на сторінці діє підтримка користувачів. У коментарях до постів на запитання відповідає представник Global24.

Зокрема представник Global24 консультує клієнтів з приводу переводу коштів із України на картки російських банків. Також Глобалмані визнає, що працює з "будь-яким банком" на території РФ.

Крім того, на сторінці Global24 у "Вконтакте" наявна реклама спільного проекту Globalmoney і російського державного банку ВТБ "ВТБ24. Большое преимущество". Реклама датована 17 квітня 2017 року, тобто вже після введення санкцій РНБО проти російських банків у березні 2017 року. Посилання, що веде зі сторінки Global24 у "Вконтакте" на український сайт Global24 наразі недійсне.

У той же час ОСОБА_3 категорично заперечила можливість переведення у готівку коштів в гаманцях Global24 через незаконні фінансові установи так званих ДНР і ЛНР. Відповідаючи на запитання про рекламу незаконної фінансова установа так званої ЛНР "Первый коммерческий центр" щодо можливості зняття коштів з гаманців Global24 безпосередньо у окупованому Луганську ОСОБА_3 , що це "неможливо".

"Це неможливо, взагалі неможливо. Цього немає. Стверджую, що не працює (Globalmoney з незаконними установами так званих ДНР І ЛНР). Бо Globalmoney, коли партнерів підбирає - то є дуже багато зобов`язань - ми не працюємо на непідконтрольній Україні території", - зазначила ОСОБА_3 .

Нагадаємо, що згідно з рішенням РНБО України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" веб-ресурсі інтернет-компанії "ВКонтакте" був заблокований на території України. 14 травня 2020 року ці санкції були подовжено відповідним рішення РНБО і затверджено указом президента Володимира Зеленського . Цьому передував заклик СБУ продовжити санкції проти "Вконтакте" як інформаційної платформи для здійснення гібридної агресії проти України.

Крім того, 16 березня 2017 року було введені санкції РНБО України проти російських банків - у тому числі ПАТ "ВТБ Банк". Ці санкції було подовжено рішення РНБО від 18 червня 2021 року і затверджено указом президента Володимира Зеленського.»

Оскільки на момент звернення з цим позовом до суду спірна публікація (стаття) на веб-сайті https://gazeta.ua відсутня, на підтвердження факту її розміщення позивачем подано до суду звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 20.09.2021 №369/2021-ЗВ.

Як вбачається з довідки Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 13.10.2021 № 350/2021-Д з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення, ТОВ ВК «Нова інформація» має відношення до створення та/або функціонування веб-сайту://gazeta.ua та є власником останнього, якщо інше не визначене умовами договору між останнім та особою, якій передані права щодо користування (управління) доменним іменем gazeta.ua та/або веб-сайтом://gazeta.ua.

Належність відповідачу веб-сайту «https://gazeta.ua» сторонами у справі не заперечується.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація, яка міститься в спірній публікації (статті) доступна необмеженому колу осіб, не є оціночними судженнями, а містить конкретні фактичні дані щодо ТОВ «Глобалмані», які не відповідають дійсності, є неправдивими та такими, що завдають шкоди діловій репутації остатнього, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що спірна публікація не містить будь-якої негативної інформації про позивача та формулювання, які б порушували його особисті немайнові права на недоторканість ділової репутації. Позивачем не доведений факт розміщення спірної публікації (статті) на інтернет-ресурсі « Gazeta.ua ».

Отже причиною виникнення даного спору є поширення в мережі Інтернет інформації, яка, на думку позивача, стосувалася його безпосередньо, є недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується в частині задоволених позовних вимог. В частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката судове рішення не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції з огляду на норми частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 та постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

За змістом ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно із ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 201 ЦК України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГК України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 927/791/18 зробив висновок про те, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця). Отже юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до частини першої статті 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 та постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №927/791/18).

Також слід звернутись до правової позиції, яка викладена у п. 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20, в якій, зокрема, вказано, що: юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При цьому обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має подати докази недостовірності поширеної інформації.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №927/791/18, від 26.04.2022 у справі № 523/2075/20 та ін.

Як встановлено судом першої інстанції, спірна інформація була поширена відповідачем 27.07.2021 на веб-сайті «https://gazeta.ua» в мережі Інтернет у вигляді публікації статті під заголовком «У Globalmoney не спростували і не підтвердили наявність сторінки «ВКОНТАКТЕ», розміщеної за таким посиланням: https://gazeta.ua//articles/economics/_u-globalmoney-ne-sprostuvali-i-ne-pidtverdili-nayavnist-storinki-vkontakte/1044564.

Місцевий суд обґрунтовано відхилив заперечення відповідача стосовно недоведеності позивачем факту поширення відповідачем спірної інформації, оскільки незважаючи на те, що станом на дату звернення з цим позовом до суду відповідна стаття була відсутня на веб-сайті https://gazeta.ua, судом встановлено, що її зміст зафіксовано у звіті Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 20.09.2021 №369/2021-ЗВ.

Зі змісту вказаного звіту вбачається, що 30.08.2021 було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки за адресою в мережі Інтернет: https://web.archive.org./web/20210727145246/https://gazeta.ua/articles/economics/_u-globalmoney-ne-sprostuvali-i-ne-pidtverdili-nayavnist-storinki-vkontakte/1044564 (id: 14980). За результатами дослідження змісту наведеної веб-сторінки було встановлено, що остання є копією (snapshot) веб-сторінки https://gazeta.ua/articles/economics/_u-globalmoney-ne-sprostuvali-i-ne-pidtverdili-nayavnist-storinki-vkontakte/1044564, збереженою в Інтернет-архіві (ресурс://web.archive.org, що містить архів (колекції) веб-сторінок та іншого цифрового контенту, зафіксованих автоматично в різні періоди часу їх опублікування (розміщення) в мережі Інтернет технічними засобами Internet Archive (американська некомерційна організація, заснована в 1996 році)) станом на 27.07.2021.

Місцевим судом встановлено, що компетентність Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у видачі звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет підтверджується свідоцтвом про акредитацію від 11.01.2021, виданим Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про інформацію» масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Визначення поняття аудіовізуальна інформація міститься у ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до якої аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації» мережа Інтернет - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами

Таким чином, інформація, яка поширюється через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. При цьому інтернет-видання (вебсайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, є засобом масової інформації, про що правильно зазначив суд першої інстанції в рішенні. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 927/791/18.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про доведеність позивачем факту поширення відповідачем інформації у вигляді спірної публікації (статті).

Як вбачається із тексту спірної публікації (статті) в ній використовувалися найменування «Globalmoney», «Глобалмані» , «Global24», а відтак, враховуючи те, що позивач є власником знаків для товарів і послуг GlobalMoney та Global24, місцевий суд обґрунтовано зазначив, що спірна інформація стосується саме ТОВ «Глобалмані».

Щодо наявності підстав для визнання спірної інформації недостовірною, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Отже, юридична особа, як і фізична особа, у разі поширення інформації, зобов`язана переконатися в її достовірності, крім випадків, коли така інформація отримана з офіційних джерел та міститься посилання на таке джерело.

Відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду у цій категорії спорів, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною. При цьому, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У спірній публікації (статті), зокрема, зазначається, що: «Представниця платіжної системи Globalmoney ОСОБА_3 спочатку спростовувала наявність корпоративної сторінки компанії у забороненій в Україні російський соціальній мережі "Вконтакте", але після уточнюючих запитань заявила, що не володіє інформацією про наявність сторінки.

Наразі у мережі "Вконтакте" діє сторінка Global24 (електронний гаманець системи Globalmoney) з символікою компанії, який наповнюється офіційними новинами Globalmoney. Також на сторінці діє підтримка користувачів. У коментарях до постів на запитання відповідає представник Global24.

Зокрема представник Global24 консультує клієнтів з приводу переводу коштів із України на картки російських банків. Також Глобалмані визнає, що працює з "будь-яким банком" на території РФ....».

Разом з тим, відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували, що відповідна сторінка в мережі «Вконтакте» належить позивачу, а також не доведено, що консультування користувачів через вказану сторінку здійснювалося саме представниками ТОВ «Глобалмані».

Використання на тій чи іншій веб-сторінці у мережі Інтернет офіційного комерційного найменування підприємства, належних йому знаків для товарів та послуг тощо (з огляду на наявність всіх цих даних у відкритому доступі), не може бути свідченням того, що така сторінка належить саме тій особі (тому суб`єкту), від імені якої (якого) вона ведеться.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання інформації, поширеної у спірній публікації (статті), недостовірною.

Указом Президента України від 15.05.2017 № 133/2017 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким, зокрема, заборонено Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до соціально-орієнтованого ресурсу «Вконтакте» (www.vk.com) строком на три роки.

Разом з тим, Указом Президента України від 14.05.2020 №184/2020 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2020 «Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким фактично продовжено дію вказаних обмежувальних заходів строком на три роки.

Врахувавши наведене, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що, поширена відповідачем у спірній публікації (статті) інформація порушує особисті немайнові права позивача на недоторканність його ділової репутації, оскільки викликає негативну оцінку у відвідувачів відповідного вебсайту про господарську діяльність позивача, створює переконання у протиправності його дій, наслідком чого є зниження престижу позивача та формування у суспільства, діючих та потенційних клієнтів негативного ставлення до діяльності ТОВ «Глобалмані» та його електронної платіжної системи GlobalMoney.

З огляду на зміст вказаної інформації у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, відсутність будь-яких доказів на підтвердження її достовірності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено факт поширення про нього недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, а відтак підлягає спростуванню, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на виключне констатування у спірній публікації факту наявності (існування) сторінки «Global24» в соціальній мережі «Вконтакте», наявності певної активності (додавання новин, рекламних багерів тощо) та відсутності в матеріалі тверджень (посилань тощо), на те, що саме позивач адмініструє цю сторінку. Водночас, відповідач погоджується з висновком місцевого суду про те, що «використання на тій чи іншій вебсторінці у мережі Інтернет офіційного комерційного найменування підприємства, належних йому знаків для товарів та послуг тощо (з огляду на наявність всіх цих даних у відкритому доступі), не може бути свідченням того, що така сторінка належить саме тій особі (тому суб`єкту), від імені якої (якого) вона ведеться» і при цьому допускає, що зазначена сторінка була створена третіми особами з метою використання у власних цілях. Однак, зазначена обставина, на думку відповідача, не забороняє висвітлювати наявну проблему в засобах масової інформації.

Як вже зазначалося, відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду у цій категорії спорів, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною. При цьому, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за ст. 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

В опублікованій Інтернет-ресурсом (https://gazeta.ua) публікації (статті) під назвою «У GLOBALMONEY НЕ СПРОСТУВАЛИ І НЕ ПІДТВЕРДИЛИ НАЯВНІСТЬ СТОРІНКИ «ВКОНТАКТЕ» не міститься жодних достовірних доказів, які б вказували на приналежність тієї чи іншої сторінки в соціальній мережі «Вконтакте» саме позивачу у цій справі.

Також не зафіксований належним чином і зміст відповідної сторінки, що ставить під сумнів правдивість наведеної вище інформації, зокрема, в частині наповнення відповідної сторінки та часу її функціонування.

Таким чином, відповідач поширюючи спірну інформацію не перевірив її та в подальшому не довів належними і допустимими засобами доказування як факту наявності у соціальній мережі «Вконтакте» сторінки, про яку йде мова у спірній публікації, з фіксацією її змісту, так і факту належності такої сторінки саме позивачу.

Колегія суддів вважає недостатньо обґрунтованими доводи відповідача про відсутність в матеріалі посилань на те, що позивач адмініструє сторінку «Вконтакте», оскільки в спірній публікації (статті) в стверджувальній формі повідомляється, що: «Наразі у мережі «Вконтакте» діє сторінка Global24 (електронний гаманець системи Globalmoney) з символікою компанії, який наповнюється офіційними новинами Globalmoney»; «У коментарях до постів на запитання відповідає представник Global24»; «Зокрема представник Global24 консультує клієнтів з приводу переводу коштів із України на картки російських банків».

Враховуючи, що ТОВ «Глобалмані» є власником знака для товарів і послуг GlobalMoney на підставі свідоцтва № 150467 від 10.01.2012 та знака для товарів і послуг Global24 на підставі свідоцтва № 252035 від 26.12.2018, що підтверджується відомостями з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, розміщеного на офіційному вебсайті Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (https://base.uipv.org/), слід зробити висновок про те, що в спірній публікації (статті) відповідач посилається саме позивача, при цьому використання таких словосполучень, як: «офіційними новинами» «відповідає представник Global24» «представник Global24 консультує» свідчить про фактичні твердження з боку відповідача щодо належності відповідної сторінки саме позивачу.

Щодо інформації про надання коментарів (консультування клієнтів за допомогою соціальної мережі «Вконтакте» та співпраці з російськими банками). Так, в матеріалах справи наявна заява генерального директора ТОВ «Глобалмані» ОСОБА_4, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Канчук Ю.Я., підготовлена у відповідь на поставлені відповідачем питання у відзиві на позовну заяву (а.с. 146-147). В цій заяві генеральний директор позивача вказав, що така особа як ОСОБА_3 ніколи не була працевлаштована в товаристві і вона не є уповноваженим представником відповідної платіжної системи. Ці твердження відповідач не спростував і відповідних доказів суду не надав.

Водночас апеляційна скарга не містить жодних заперечень та контраргументів щодо доводів позивача про недостовірність інформації в частині надання коментарів представниками позивача та його участі в переведенні готівки з використанням незаконних фінансових установ.

Норми цивільного законодавства зобов`язують юридичних осіб, які поширюють інформацію, переконатися в її достовірності, а у разі поширення інформації, отриманої з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), юридичні особи мають робити посилання на відповідні джерела (ст. 91, ч. 2 ст. 302 ЦК України).

В даному випадку, у спірній публікації (статті) відсутні будь-які посилання на офіційні джерела отримання інформації, що в сукупності з вищенаведеним, вказує на недостовірність поширеної відповідачем інформації та відсутність підстав для звільнення останнього від обов`язку перевіряти поширену ним інформацію.

У справі № 761/32924/19-ц Верховний Суд, наводячи критерії розмежування фактичних тверджень та оціночних суджень, вважав обґрунтованими висновки судів, що зміст поширеної недостовірної інформації у формі фактичних тверджень про нібито багаторазові відвідування позивачем Російської Федерації на тлі конфлікту на Сході України, завдає шкоди діловій репутації позивача, порочить його честь та гідність, оскільки спрямована на створення негативної соціальної оцінки позивача в очах оточуючих. У суспільстві існує стійке розуміння того, що відвідування країни-агресора суперечить загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Зі змісту наведеного вище висновку суду касаційної інстанції вбачається, що сам факт поширення особою певної недостовірної інформації є достатнім свідченням завдання шкоди діловій репутації тієї особи, по відношенню до якої така інформація поширена.

Щодо характеру опублікованої спірної інформації слід зазначити, що вона не може бути віднесена до категорії оціночних суджень, оскільки така інформація підлягає перевірці на дійсність, а наведені у ній висловлювання в стверджувальній формі стосуються конкретних фактів та конкретної особи (позивача).

За таких обставин, задовольняючи заявлені позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції у даній справі дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності всіх елементів юридичного складу відповідного правопорушення.

Отже, із аналізу апеляційної скарги відповідача вбачається, що викладені у ній доводи зводяться до незгоди із встановленими судом першої інстанції обставинами справи та наданою судом оцінкою доказів, наявних в матеріалах справи. Зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, відповідач в апеляційній скарзі не конкретизував яких саме норм.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича компанія "Нова Інформація" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №910/16982/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавнича компанія "Нова Інформація".

Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №910/16982/21.

Матеріали справи № 910/16982/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 06.12.2022 (у зв`язку з тривалими повітряними тривогами та відключеннями електроенергії).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді О.О. Євсіков

А.М. Демидова