Постанова

від 06.12.2022 по справі 910/14877/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. Справа№ 910/14877/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

та представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.12.2022

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський аграрний край"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.01.2022

у справі №910/14877/21 (суддя Ю.В. Картавцева)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський аграрний край"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем"

про визнання недійсним пункту договору.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський аграрний край» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» про визнання недійсним пункту договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умови п. 3.6. Договору поставки №28.10.19-80 від 28.10.2019 порушують принципи рівності сторін правочину, добросовісності, розумності та справедливості, а тому підлягають визнанню недійсними судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/14877/21 у задоволенні позовних аимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський аграрний край" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/14877/21.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необгрунтованим та незаконним, отже підлягає скасуванню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2022р. відкрато провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський аграрний край" та призначено справу до розгляду на 19.07.2022р.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин.

06.12.2022р. в судове засідання з`явився представник відповідача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином на наявні у матеріалах справи електронні адреси . Крім того усі процесуальні документи по справі своєчасно внесені та опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень для можливості ознайомлення учасників справи з їх текстом.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що воно не підлягає зміні чи скасуванню з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідеє, що 28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросем" (Постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський аграрний край" (Покупець, позивач) укладено Договір поставки №28.10.19-80 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого сторони обумовили, що Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його.

Найменування, асортимент та кількість товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1. Договору).

За змістом п. 3.1. Договору ціна за одиницю та загальна вартість Товару, зазначаються Сторонами у специфікаціях (Додатках), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Протягом строку дії цього Договору, грошові зобов`язання Покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Оскільки Товар має імпортну складову, Сторони, у специфікаціях, визначають еквівалент ціни Товару в іноземній валюті (долар США чи ЄВРО), у відповідності до курсу продажу відповідної іноземної валюти відносно гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, що передує даті підписання специфікації. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.5. Договору Покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній специфікації до цього Договору.

Пунктом 3.6. Договору Сторони погодили, що у разі зміни курсу іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, Покупець, у день здійснення оплати за Товар, зобов`язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити Постачальнику, як скориговану вартість Товару за відповідною формулою.

Для індексації (коригування) вартості Товару, відповідно до умов п. 3.6. Договору, датою або днем оплати, вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника або дата проведення розрахунку в іншій формі, окрім грошової (п. 3.6.1. Договору).

По факту здійснення оплати, з врахуванням проіндексованої/скоригованої вартості Товару або ж коригування вартості Товару Постачальником, Сторонами підписується відповідний "Акт коригування вартості товару" у 2-х примірниках. Сторони погодили, що зобов`язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту сплати скоригованої вартості Товару, у повному обсязі (п. 3.8. Договору).

Пунктом 13.1 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє протягом одного року, але, в будь-якому випадку, - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що за твердженнями позивача, умови п. 3.6 Договору у сукупності з іншими умовами Договору (зокрема ст. 5 та ст. 11) надають можливість відповідачу збільшити ціну товару в односторонньому порядку, без надання позивачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни товару у гривні порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору (на дату підписання специфікації), що у свою чергу, порушує принцип рівності сторін правочину, добросовісності, розумності, справедливості, крім того, оспорювані умови Договору застосовуються відповідачем не з метою покриття (відшкодування) своїх фактичних ризиків (збитків) від знецінення гривні, а саме з метою необґрунтованого збагачення за рахунок додаткового прибутку від зміни курсової різниці валют по відношенню до гривні.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов`язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

При цьому, відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Судом встановлено, що пунктом 3.6. Договору Сторони погодили, що у разі зміни курсу іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, Покупець, у день здійснення оплати за Товар, зобов`язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити Постачальнику, як скориговану вартість Товару за наступною формулою:

X2=X1*Y2/Y1, де

X1 - вартість/частина вартості Товару у гривнях, зазначена у відповідній Специфікації,

Y1- курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, що передує даті підписання Специфікації,

Y2 - курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, що передує даті оплати.

Х2 - кінцева вартість неоплаченої частини Товару, у гривнях.

Покупець вправі звернутися до Постачальника, з проханням провести розрахунок, відповідно до вказаної формули, та повідомити йому суму, що підлягає оплаті за Товар (його частину).

Сторони домовились, що в якості курсу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, використовується середнє значення курсу продажу іноземної валюти, що склався на Міжбанківському валютному ринку України. Сторони домовились, що курс продажу іноземної валюти до гривні визначається згідно інформації, опублікованої за посиланням: https://minfin/com/.uа/сurrency/mb/.

У разі виникнення між Сторонами суперечок щодо курсу валюти, достатнім доказом існування курсу Міжбанку на визначену дату, є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена Постачальником та засвідчена підписом його уповноваженої особи та печаткою.

Договір поставки № 28.10.19-80 від 28.10.2019 підписано представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський аграрний край» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» та скріплено відписками печаток зазначених юридичних осіб, отже , підписавши Договір з визначеними в ньому умовами, зокрема і умови передбачені пунктом 3.6. Договору, сторони реалізували закріплений у цивільному законодавстві принцип свободи договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає

Таким чином, враховуючи встановлене судом з посиланням на вказані норми матеріального права, колегія вважає висновки суду 1-ї інстанції про недоведеність позивачем своїх вимог та, як наслідок, про відмову в позові про визнання недійсним пункту 3.6 Договору поставки № 28.10.19-80 від 28 жовтня 2019 року, колегія вважає правильними та обгрунтованими .

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський аграрний край" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/14877/21 залишити без змін .

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський аграрний край".

Матеріали справи №910/14877/21 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст судового рішення складено та підписано 07.12.2022.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир