Рішення

від 28.11.2022 по справі 448/1054/21

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1054/21

Провадження № 2/448/46/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

28.11.2022 року Мостиський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попова Дениса Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», про витребування майна з чужого володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07.11.2022р. задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», про витребування майна з чужого володіння.

09.11.2022р. до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попова Д.І. про прийняття додаткового рішення (про стягнення витрат на правничу допомогу), в якій такий просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 700 грн. В обґрунтування даної заяви представник позивача адвокат Попов Д.І. покликався на наступне: стороною позивача до закінчення судових дебатів, зокрема ще 18.10.2022р. озвучено заяву про розподіл судових витрат у даній справі, а 04.11.2022р. подано відповідну заяву з доказами понесених стороною позивача витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу; у зв`язку з поданим 04.11.2022р. письмового клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Каралюса Л.М. про вирішення питання розподілу судових витрат додатковим рішенням, він (представник позивача) не заперечував у судовому засіданні, що мало місце 04.11.2022р., щодо вирішення питання розподілу судових витрат саме у додатковому судовому рішенні з метою подання ним (представником позивача) додаткових доказів оплати відповідних витрат та доповнення правової позиції; на обґрунтування відповідної заяви про розподіл судових витрат та згідно роз`яснень постанови Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, ним долучено відповідні докази понесення позивачем судових витрат, а саме: Акт №1 від 31.10.2022 року до Договору № 16/08-1 від 16.08.2021 року та Додаток №1 до нього від 15.08.2022 року, Договір №16/08-1 від 16.08.2021р. та Додаток №1 до нього від 15.08.2022 року, квитанцію від 03.11.2022 року про оплату наданої правничої допомоги згідно Акту №1 від 31.10.2022 року, витяг по рахунку представника позивача про зарахування коштів в сумі 29700 грн. за надання правничої допомоги; розмір витрат на правничу допомогу, заявлений ним (представником позивача) є співмірний з розміром витрат, вказаним представником відповідача адвокатом Каралюсом Л.М. у відзиві на позовну заяву, де сторона відповідача вказувала на очікуваний розмір судових витрат загалом на суму 20000 грн.; заявлений ним (представником позивача) розмір витрат є повністю обґрунтованим та відповідає виконаній адвокатом роботі, а також критеріям реальності наданих послуг.

Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Каралюсом Л.М. подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якому такий просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката сторони позивача, покликаючись на наступне: заявлена стороною позивача сума витрат на правничу допомогу у розмірі 29700 грн. перевищує суму відповідних витрат у попередньому (орієнтовному розрахунку), де зазначалось про понесення позивачем 8000 грн. витрат на правничу допомогу за складання процесуальних документів у справі та орієнтовно 12000 грн. витрат на правничу допомогу за безпосередню участь адвоката у судовому засіданні; відповідне перевищення орієнтовних витрат стороною позивача не доведено та належним чином не обґрунтовано; для відповідачки ОСОБА_2 таке перевищення за даних обставин є істотним, оскільки відповідачка ніде не працює, не перебуває на обліку у числі безробітних і допомоги по безробіттю не отримує, є пенсіонером по віку та отримує пенсію у розмірі 2921,79 грн.; представником позивача не надано детального опису затраченого часу та відповідно не обґрунтовано кількість годин адвоката, витрачених на виконання відповідних робіт; попередньо судом розглядався іпотечний спір між тими ж учасниками (справа №448/51/18), де також приймав участь адвокат Попов Д.І., відповідно обставини у даному спорі були давно йому відомими і дана справа для нього не є справою значної складності; у подібних правовідносинах наявна стала практика Верховного Суду, відтак спірні правовідносини не передбачали дослідження великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів; стороною позивача передчасно подано даний позов, зокрема ще до набрання законної сили судовим рішенням у справі №448/51/18, що зумовило зупинення провадження у справі, а така поведінка сторони позивача призвела до затягування розгляду справи; сторона ж відповідача жодного разу не просила про відкладення розгляду справи та не зловживала своїми процесуальними правами.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Поповим Д.І. подано заперечення на клопотання сторони відповідача про зменшення витрат. У даному запереченні такий покликався на наступні доводи: на обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу представником позивача подано ряд доказів, зокрема Договір №16/08-1 від 16.08.2021р. із зазначенням у п.4.1 Договору, що оплата адвокату проводиться у відповідності до виконаних доручень з розрахунку 900 грн. година роботи, Додаток №1 до договору від 15.08.2022 року щодо терміну дії договору, Акт №1 від 31.10.2022 року виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом з детальним описом усіх виконаних робіт (доручень) та часом, затраченим на їх виконання з погодинним розшифруванням, платіжне доручення рахунок на оплату з призначенням платежу та квитанцію від 03.11.2022 року про оплату наданих адвокатом послуг; на підтвердження вартості виконаних робіт, що складає 29700 грн., ним (представником позивача) надано детальний опис виконаних робіт, зазначений в акті №1 від 31.10.2022р., який включає й виконані роботи на суму 8000 грн. за складання процесуальних документів у справі, а саме позовної заяви, та 12000 грн. витрат на правову допомогу за безпосередню участь адвоката у судових засіданнях, подання відповіді на відзив, клопотань, заяв, заперечень; різниця розміру витрат між орієнтовним розрахунком, зазначеним при поданні позовної заяви, та оплачених робіт адвоката згідно Акту становить 9700 грн.; при цьому позовна заява подана ще у серпні 2021р., а судове рішення прийняте в листопаді 2022р., а тому на час звернення до суду він (представник позивача) не міг знати про точну кількість судових засідань, що будуть проведені, як і передбачити обсяг процесуальних документів, що будуть подані, зважаючи на позицію сторони відповідача; стороною відповідача заявлялось клопотання про залучення третьої особи на їх стороні ПАТ АКБ «Львів», який приймав участь у справі, що також зумовило тривалість розгляду справи та збільшило обсяг поданих стороною позивача процесуальних документів; за аналогічний вид робіт та розгляд справи без участі представника відповідача, останній у відзиві на позовну заяву зазначив про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20000 грн., оплачених за підготовку процесуальних документів, тобто, у випадку виконання аналогічних робіт представником відповідача дана сума 20000 грн., на його (представника відповідача) думку, є цілком об`єктивною та не перевищеною, та підлягала до оплати відповідачем; розмір пенсії відповідачки ОСОБА_2 не став перешкодою для її звернення за професійною правничою допомогою адвоката, а не використання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» і відповідач в змозі була оплатити відповідних 20000 грн. за виконані роботи адвокатом; не відповідають дійсності твердження представника відповідача, що він (адвокат Попов Д.І.) брав участь у справі 448/51/18, а тому йому відомі обставини даної справи, оскільки в зазначеній справі приймав участь інший адвокат адвокат Янчак П.О.; не заслуговують на увагу і твердження адвоката Каралюса Л.М. про сталість практики Верховного Суду у подібних правовідносинах та як наслідок відсутність значних затрат часу на аналіз спірних правовідносин, оскільки така обізнаність адвоката Каралюса Л.М. не зумовила подання стороною відповідача заяви про визнання позовних вимог, натомість ними обрано іншу поведінку, що й зумовило обсяг виконаних робіт представником позивача та обсяг затраченого часу; заявлений ним (представником позивача) розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, такі відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Просить залишити без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Каралюса Л.М. про зменшення судових витрат у справі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Попов Д.І. не з`явився, натомість у поданому запереченні на клопотання сторони відповідача про зменшення судових витрат у справі адвокат Попов Д.І. просив здійснювати розгляд заяви про прийняття додаткового рішення у справі за його (представника позивача) відсутності та просив таку задовольнити повністю.

Інші учасники справи про дату, час та місце розгляду заяви сторони позивача про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу були повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилися без поважних причин, клопотань про відкладення або про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи поданої заяви про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Частинами 1, 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України).

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.

Згідно з ч.5, ч.6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19)

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

В постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 201/3040/20 зазначено, що частина друга статті 134 ЦПК України вказує лише на право, а не на обов`язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто,визначаючи розмір суми,що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною,суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат,що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг,що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи,інших доказів,наданих адвокатом,використовуючи свої дискреційні повноваження,мають право відмовити узадоволенні заяви про компенсацію судових витрат,задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 357/9440/20.

Відповідно до висновку, зробленого у постанові ВС/КАС від 21.01.2021р. у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. […] Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Таким чином суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07.11.2022р. задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,-Публічне акціонернетовариство Акціонерно-комерційнийбанк «Львів»,про витребуваннямайна зчужого володіння, а саме ухвалено: витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майно: земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, зальною площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, право власності на які зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2017р., зареєстрованого в реєстрі за №1149 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольгою Петрівною; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень сплаченого судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, у вищевказаному судовому рішенні судом вирішено питання щодо розподілу понесених позивачем ОСОБА_1 судових витрат у виді судового збору, натомість не вирішено питання про розподіл понесених ним інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема стосовно витрат на професійну правничу допомогу.

У ході судового розгляду справи, зокрема до закінчення судових дебатів, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Попов Д.І. заявив клопотання про те, що докази фактичних судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, що понесені позивачем, надасть з дотриманням строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України.

У визначений законом строк представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Попов Д.І. подав відповідну заяву про стягнення зі сторони відповідача витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29700 грн. На підтвердження розміру фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу додано наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №16/08-1 від 16.08.2021р., у тексті якого наявні умови (пункт 4.1) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, зокрема передбачено, що оплата адвокату проводиться у відповідності до виконаних доручень з розрахунку 900 грн. година роботи (надання правової допомоги); копію додатку №1 від 15.08.2022р. до вказаного договору №16/08-1 від 16.08.2021р про продовження терміну його дії; копію акту виконаних робіт з правничої допомоги №1 від 31.10.2022р. з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; копію платіжного доручення з вказівкою про суму платежу 29 700грн. та його призначення «за надання правничої допомоги ОСОБА_3 згідно Акту №1 від 31.10.2022р. до Договору №16/08-1 від 16.08.2021р.»; витяг по рахунку представника позивача адвоката Попова Д.І. про зарахування коштів в сумі 29700 грн. за надання правничої допомоги.

При визначенні розміру компенсаціїпозивачу ОСОБА_1 витрат напрофесійну правничудопомогуу даному випадку суд враховує характер правовідносин у цій справі та її складність; ціну позову та фінансовий стан обох сторін; подані стороною позивача докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена; обсяг поданих до суду адвокатом (представником позивача) документів; факт участі представника позивача у шести судових засіданнях; час, необхідний для добирання адвоката з місця здійснення ним індивідуальної адвокатської діяльності (м.Львів) до Мостиського районного суду Львівської області, сукупний час, витрачений на забезпечення його участі у судових засіданнях по справі; те, що ставка адвокатського гонорару за годину роботи, який визначено у п.4 Договору, відповідно не перевищує рекомендованих мінімальних ставок такого адвокатського гонорару; зазначені сторонами по справі попередні орієнтовні розрахунки сум судових витрат, про які кожна із сторін зазначала у позовній заяві та відзиві на позовну заяву відповідно та кожна з яких очікувала понести такі витрати у розмірі 20000 грн.; а також поведінку сторін під час розгляду справи. При цьому, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, представником позивача заявлено до відшкодування позивачу ОСОБА_1 за рахунок відповідачки ОСОБА_2 розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29700 грн. (на що адвокатом загалом витрачено час в кількості 33 год.), що відповідно складає 18900 грн. за 21 год., витрачену адвокатом на виконання робіт (послуг) з підготовки та подання до суду процесуальних документів; та 10800 грн. - за 12 год., витрачених на участь адвоката у судових засіданнях по справі.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд вважає, що є недостатньо обґрунтованими та неспівмірними заявлені представником позивача суми витрат на професійну правничу допомогу з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, зокрема заявлені суми витрат за підготовку та подання ряду процесуальних документів: підготовки та подання позову, включаючи підготовку та долучення письмових доказів до позову, направлення їх іншим учасникам справи - загалом 9 годин (заявлено витрат за цей вид робіт в сумі 8100 грн.); підготовки та подання відповіді на відзив ОСОБА_2 загалом 5 годин (заявлено витрат за цей вид робіт в сумі 4500 грн.); підготовки та подання заперечення на заяву сторони ОСОБА_2 про залучення третіх осіб у справі загалом 3 год. (заявлено витрат за цей вид робіт в сумі 2700 грн.). Зважаючи на обсяг матеріалів у даній справі, кількість сторін та заявлених позовних вимог, вказана справа за своєю суттю не потребує витрат великої кількості робочого часу адвоката для ознайомлення із законодавством та пошуку відповідної судової практики; час, витрачений на підготовку зазначених вище процесуальних документів, є завищеним.

Відтак, суд вважає завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг та витраченим часом адвоката заявлений розмір витрат за послуги з підготовки документів до суду, відтак, виходячи зкритерію реальностіадвокатських витратта критеріюрозумності їхньогорозміру, вважає, що такий підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 9200 грн. Решту ж витрат за послуги з підготовки документів до суду слід залишити за позивачем. Натомість заявлені представником позивача витрати за послуги адвоката у виді його участі в судових засіданнях по справі в сумі 10800 грн. підлягають відшкодуванню позивачу у повному обсязі.

З урахуванням вищевказаного, обґрунтувань поданої представником позивача заяви про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесених ним витрат на правничу допомогу та доданих до неї документів, а також обґрунтувань та доводів клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, поданого стороною відповідача, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попова Д.І. та стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи.

Саметака сумавідшкодування позивачу ОСОБА_1 витрат напрофесійну правничудопомогу,на переконаннясуду,відповідає принципамрозумності,співмірності тасправедливості,а відтакстановитиме справедливийта співрозмірнийрозмір компенсаціїпозивачу зазначенихвитрат.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133-141, 258, 259, 264, 265, 268, 270, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попова Дениса Ігоровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», про витребування майна з чужого володіння.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08.12.2022р.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, житель та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка та проживає за адресою: с.Буців Яворівського району Львівської області, зареєстрована за адресою: с.Гостинцеве Яворівського району Львівської області, РНОКПП - НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Сербська, 1, код ЄДРПОУ: 09801546.

Суддя Ю.В. Кічак