Рішення

від 29.11.2022 по справі 911/1834/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/1834/22

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Налапко Ю.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВИСЬ» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 3 368 436,87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Покотило М.Б. (посвідчення № 2752 від 09.04.2019)

від відповідача: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВИСЬ» (далі - позивач) подало до суду позов до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - відповідач) про стягнення 3 368 436,87 грн., з яких: 2 790 415, 02 грн боргу, 64 150,25 грн 3% річних та 513 871,60 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань, відповідно до договорів №04-21-06 від 20.01.2021, №22-21-05 від 01.03.2021 та № 28-21-05 від 01.03.2021 про поставку зернових культур в частині оплати.

Ухвалою від 29.09.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВИСЬ» без руху, у зв`язку з недотриманням ст. 162 та ст. 164, 174 України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

03.10.2022 через канцелярію суду надійшла заява від ТОВ «КОМПАНІЯ ВИСЬ» на виконання вимог ухвали від 29.09.2022.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.10.2022, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Призначив справу до підготовчого засідання у порядку загального позовного провадження на 01.11.2022 о 15:00.

Ухвалою суду від 01.11.2022 відкладено підготовче засідання на 15.11.2022 о 14:00.

Ухвалою суду від 15.11.2022 підготовче провадження було закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 29.11.2022 на 13:50.

У зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати, копія відповідної ухвали була направлена на електронну адресу відповідача, про що Відділом автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції (Канцелярія) апарату Господарського суду Київської області складено Довідку від 17.11.2022.

У судове засідання 29.11.2022 відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, свого уповноваженого представника не направив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

29.11.2022 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВИСЬ» (Постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (Покупець) укладено договори №04-21-06 від 20.01.2021, №22-21-05 від 01.03.2021 та №28-21-05 від 01.03.2021, відповідно до умов яких, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставляти Покупцю протягом строку дії договору зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти тощо (далі-Продукція), а Покупець зобов`язується в поярку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити поставлену продукцію.

Відповідно до п. 5.2. вищевказаних договорів, оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 20 банківських днів з моменту фактичної поставки продукції на склад Покупця.

На виконання умов договору позивачем поставлений, а відповідачем отриманий товар на загальну суму 32 189 945,77 грн, що підтверджується підписами уповноваженими представниками сторін видатковими та товарно-транспортними накладними, які скріплено відтисками печатки підприємств.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач свій обов`язок з оплати товару виконав лише частково, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 790 415,02 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати отриманого товару.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач всупереч досягнутих домовленостей порушив свої зобов`язання - щодо оплати за поставку товару.

Враховуючи, те що матеріалами справи підтверджено виконання позивачем взятих на себе договірних зобов`язань з поставки продукції та те, що відповідач доказів оплати за поставлену продукцію до суду не надав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2 790 415,02 грн. заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 64150,25 грн. 3 % річних та 513 871,60 грн. інфляційних втрат.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що останній здійснено вірно, у відповідності до обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 64150,25 грн. 3 % річних та 513 871,60 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позивач довів в розумінні статті 74 ГПК України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимоги та не спростування таких обставин відповідачем належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги варто задовольнити повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статями 73,74,76,77,86,129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВИСЬ» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 3 368 436,87 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВИСЬ» (код ЄДРПОУ 43422040, 03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, буд. 25) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (код ЄДРПОУ 37199618; 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16) 2 790 415 (два мільйона сімсот дев`яносто тисяч чотириста п`ятнадцять) грн 02 коп. боргу, 64 150 (шістдесят чотири тисячі сто п`ятдесят) грн 25 коп. 3% річних, 513 871 (п`ятсот тринадцять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн 60 коп. інфляційних втрат та 50 526 (п`ятдесят тисяч п`ятсот двадцять шість) грн 55 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст складено 09.12.2022

Суддя В.М. Антонова