Рішення

від 06.12.2022 по справі 922/1330/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2022м. ХарківСправа № 922/1330/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

Керівника Богодухівської окружної прокуратури (62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1)

в інтересах держави в особі:

1. Валківської міської ради Харківської області (63002, Харківська область, м. Валки, вул. Харківська, 16; ідент. код 04058657);

2. Комунального некомерційного підприємства «Валківська центральна районна лікарня» (63002, Харківська область, м. Валки, пров. Майський, 34; ідент. код 02002859)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222» (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, 177; ідент. код 31439339);

про розірвання договору та стягнення 133928,57 грн.

за участю представників:

прокурора - Ногіна О. В. в режимі відеоконференції,

першого позивача - не з`явився,

другого позивача - не з`явився,

відповідача - Колісниченко А. С. в режимі відеоконференції

ВСТАНОВИВ:

Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Валківської міської ради Харківської області та Комунального некомерційного підприємства «Валківська центральна районна лікарня» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 16.02.2022 по 30.06.2022 в сумі 133.928,57 грн. та розірвати договір оренди комунального майна № 3 від 16.02.2022, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Валківська центральна районна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222», судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди комунального майна в частині оплати орендних платежів за період з 16.02.2022 по 30.06.2022, що є істотним порушенням договору відповідачем та, відповідно, правовою і фактичною підставою для розірвання укладеного сторонами договору оренди комунального майна.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 відкрито провадження у справі 922/1330/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 20 вересня 2022 року.

Підготовче засідання 20 вересня 2022 року у справі № 922/1330/22 не відбулось в зв`язку з відпусткою з 20 вересня 2022 року по 23 вересня 2022 року та у подальшому участю судді Шатернікова М. І. у онлайн-підготовці суддів, організованої Національною школою суддів України (з 26 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2022 року призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 12 жовтня 2022 року, проте призначене судове засідання 12 жовтня 2022 року не відбулось у зв`язку із зняттям з розгляду справи через масований ракетний обстріл України і реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів. Ухвалою господарського суду від 12 жовтня 2022 року призначено проведення підготовчого засідання у справі на 19 жовтня 2022 року.

В судовому засіданні 19 жовтня 2022 року господарський суд протокольною ухвалою продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 21 листопада 2022 року на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України і закрив підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду по суті на 10 листопада 2022 року.

25 жовтня 2022 року (вх. № 12457) на адресу господарського суду Харківської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху із подальшим застосуванням приписів ч. 13 ст. 176 ГПК України.

31 жовтня 2022 року (вх. № 12859) на адресу господарського суду Харківської області надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому у задоволенні позову Керівника Богодухівської окружної прокуратури відповідач просив суд відмовити у повному обсязі. Відзив мотивовано відсутністю підстав для вимог прокурора щодо стягнення заборгованості та розірвання договору в зв`язку із фактичним неотриманням орендованого майна, а також невикористання його протягом усього часу дії договору через дію надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин (введення воєнного стану та активних військових дій на території Харківської області).

В судовому засіданні 10 листопада 2022 року суд перейшов до розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 10 листопада 2022 року судом було постановлено також про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без руху, оскільки прокурором дотримано приписи ГПК України та сплачено судовий збір у порядку та розмірі визначеному ЗУ «Про судовий збір»; про задоволення клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву та долучення відзиву до матеріалів справи, як такого, що не порушує прав учасників справи; про оголошення перерви у судовому засіданні до 30 листопада 2022 року.

Протокольною ухвалою від 30 листопада 2022 року було постановлено про оголошення перерви у судовому засіданні до 06 грудня 2022 року.

В призначеному 06 грудня 2022 році судовому засіданні взяв участь в режимі відеоконференції прокурор, який на задоволенні позовних вимог наполягав. Представник відповідача, який взяв участь в судовому засіданні також в режимі відеоконференції, проти позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити. Інші учасники судового процесу не забезпечили явку своїх повноважних представників в призначене судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, правом на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не скористались, про час та місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення ухвали суду на адреси, зазначені в матеріалах справи, а також шляхом завчасного офіційного оприлюднення ухвали суду у відповідності до ст. 122 ГПК України в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Дослідивши матеріали судової справи та наявні у ній документальні докази, надані сторонами в ході розгляду справи господарським судом, вислухавши думку учасників судового процесу на підтвердження власних вимог та заперечень, судом встановлено наступне.

16.02.2022 року між КНП «Валківська центральна районна лікарня» (орендодавець) та ТОВ «Аптека № 222» (орендарем) укладено договір оренди комунального майна № 3.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування майно, зазначене в пункті 4 умов, а саме, частину нежитлового приміщення у холі стаціонарного відділення першого поверху КНП «Валківська центральна районна лікарня», загальною площею 18 кв. м., що розташоване за адресою: Харківська область, Богодухівський район, м. Валки, пров. Майський, 34. Майно передається в оренду для використання згідно із пунктом 7 змінюваних умов договору, а саме, розміщення аптечного пункту.

Майно передано орендодавцем орендарю відповідно до акту приймання-передачі (додаток № 1 до договору оренди) від 16.02.2022 року, який підписаний сторонами договору.

За умовами пункту 3.1 укладеного сторонами договору орендна плата становить суму, визначену в пункті 9.1, та становить 25.000,00 грн. щомісячно, нарахування ПДВ здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата перераховується балансоутримувачу щомісячно не пізніше 20 числа, наступного за звітним.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла.

За пунктом 9.2 договору орендар запевнив, що має можливість забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату і інші платежі відповідно до договору.

Відповідно до п. 12.7.1 договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців.

Як свідчать матеріали справи, орендарем належним чином не виконуються умови укладеного сторонами договором, зокрема, за період з 16.02.2022 року по 30.06.2022 року у орендаря утворилась заборгованість перед орендодавцем в розмірі 133.928,57 грн.

Надаючи юридичну кваліфікацію зазначеним вище обставинам з урахуванням норм чинного законодавства суд виходить з наступного.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в суді.

Частиною 3 статті 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави; 2) необхідність їх захисту; 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає; 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18).

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор визначив органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, Валківську міську раду Харківської області та КНП «Валківська центральна районна лікарня».

Так, місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (стаття 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Згідно зі статтею 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком (стаття 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно, правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади. Рада як орган місцевого самоврядування наділена повноваженнями розпоряджатися комунальною власністю, в тому числі коштами від імені територіальної громади в межах закону та в інтересах такої громади, і також є компетентним органом, уповноваженим здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (позиція Верховного Суду щодо правомірності подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, відображена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 926/1392/20, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

З матеріалів справи вбачається, що порушення інтересів держави обґрунтовано наявністю заборгованості відповідача за укладеним договором оренди комунального майна, чим наноситься шкода інтересам територіальної громади. Крім того, як зазначає прокурор, розміщення аптечного пункту у лікарні є вкрай важливим як для Валківської міської ради задля забезпечення медичними препаратами територіальної громади міста, так і для самої КНП «Валківська центральна районна лікарня» під час надання вторинної медичної допомоги.

Зокрема, прокурор листом (вих. № 56/1-170вих-22 від 22.07.2022 року) звернувся до Валківської міської ради та КНП «Валківська центральна районна лікарня» щодо надання обґрунтованої інформації стосовно факту несплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222» орендної плати та повідомлення про вжиті заходи, а також про намір Валківської міської ради та КНП «Валківська центральна районна лікарня» вжиття подальших заходів задля стягнення заборгованості із Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222» орендної плати за укладеним із КНП «Валківська центральна районна лікарня» договором оренди комунального майна.

КНП «Валківська центральна районна лікарня» в листі прокурору (вих. № 195-Ю від 25.07.20222 року) зазначило про те, що орендоване приміщення не використовується орендарем відповідно до цільового призначення, аптечний пункт не працює, що створює перешкоди для забезпечення ліками пацієнтів лікарні жителів міста, кількість яких збільшилась за рахунок внутрішньою переміщених осіб. Враховуючи неможливість через обмежене фінансування самостійно звернутись до суду із позовом про стягнення заборгованості, КНП «Валківська центральна районна лікарня» просило прокурора вжити заходів представницького характеру відповідно до чинного законодавства.

Валківська міська рада листом (вих. № 04-26/1915 від 25.07.2022 року повідомила прокурора про те, що заборгованість по сплаті орендної плати Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222» станом на 01.07.2022 року складає 133.928,57 грн. При цьому внаслідок несплати коштів за орендну плату комунального майна у Валківської міської ради відсутні кошти для сплати судового збору та, відповідно, неможливо звернення до суду для захисту інтересів громади, в зв`язку з чим міська рада просить прокурора звернутись в інтересах Валківської міської ради до суду із відповідним позовом для захисту інтересів територіальної громади.

Прокурор зазначає в позові також про те, що незабезпечення роботи аптечного пункту у КНП «Валківська центральна районна лікарня», яка відповідно до статуту повинна на належному рівні надавати вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, порушує інтереси територіальної громади, оскільки орендоване приміщення повинно використовуватись як аптечний пункт, проте орендоване приміщення протягом понад 5 місяців не використовується за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору оренди комунального майна та позбавляє КНП «Валківська центральна районна лікарня» того, на що вона розраховувала, укладаючи вищевказаний договір оренди.

Чинне законодавство визначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Судом враховується, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 924/187/18, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави.

Таким чином, на виконання вимог частин 3-5 статті 53 ГПК України і частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при зверненні з даним позовом до суду обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави позивачами, які з моменту обізнаності про порушення законодавства самостійно не вжили заходів, спрямованих на захист інтересів держави, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом.

Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів щодо захисту порушених інтересів держави.

Прокурором направлено до Валківської міської ради та КНП «Валківська центральна районна лікарня» лист (вих. № 56/1-210вих-22 від 12.08.2022 року) в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яким повідомлено про намір звернутись до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах Валківської міської ради та КНП «Валківська центральна районна лікарня» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222» про стягнення заборгованості за договором оренди № 3 від 16.02.2022 року у розмірі 133.928,57 грн. та його розірвання.

Враховуючи наведене, суд констатує, що прокурор навів достатні підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Валківську міську раду Харківської області та КНП «Валківська центральна районна лікарня».

Відносно стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 759 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та п`ятою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За договором оренди, відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 6 даної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар, відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України, зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 3.1 укладеного сторонами договору орендна плата становить суму, визначену в пункті 9.1 умов, та становить 25.000,00 грн. щомісячно, нарахування ПДВ здійснюється в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата перераховується балансоутримувачу щомісячно не пізніше 20 числа, наступного за звітним.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач, в порушення умов укладеного договору оренди комунального майна, належним чином не сплачував орендну плату за період з 16.02.2022 по 30.06.2022, у зв`язку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку, який перевірено судом, у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 133 928,57 грн.

Положеннями ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 133 928,57 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. При цьому відповідачем наведені вище обставини належним та допустимими доказами не спростовано.

Відносно розірвання договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належить, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до частини 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Водночас частиною 3 статті 760 ЦК України передбачено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Частинами 1 і 2 статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.17 Закону «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

За умовами укладеного сторонами договору оренди комунального майна у відповідача був прямий обов`язок вносити орендну плату - відповідно до п. 3.3 договору орендна плата перераховується балансоутримувачу щомісячно не пізніше 20 числа, наступного за звітним.

При цьому відповідно до п. 12.7.1 наведеного договору оренди комунального майна договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців.

Оцінюючи істотність порушення стороною договору суд виходить з того, що відповідачем за період часу з 16.02.2022 року по 30.06.2022 року орендна плата орендодавцю взагалі не вносилась. При цьому суд враховує, що всупереч умов укладеного сторонами договору орендар приміщення відповідно до мети договору не використовує, зокрема, аптечний пункт до теперішнього часу не працює, що створює перешкоди для забезпечення ліками пацієнтів лікарні і жителів міста, кількість яких збільшилась за рахунок внутрішньо переміщених осіб.

Відтак окрім неотримання орендної плати позивачем, тобто систематичного невнесення орендної плати орендарем орендодавцю, відсутність аптечного пункту, розміщення якого передбачалось умовами укладеного договору оренди комунального майна, перешкоджає також належним чином забезпечувати медичними препаратами територіальну громаду міста та ускладнює надання вторинної медичної допомоги КНП «Валківська центральна районна лікарня».

В силу наведених правових норм таке порушення орендарем умов договору оренди комунального майна є дійсно істотним та, відповідно, достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди комунального майна № 3 від 16.02.2022 року.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених законом або договором.

За таких обставин, позовні вимоги Керівника Богодухівської окружної прокуратури про розірвання договору оренди комунального майна від 16.02.2022 року № 3 є обґрунтованими, доведеними суду належними та допустимими в розумінні вимог процесуального закону доказами, тобто є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача.

Суд критично ставиться до припущень відповідача про те, що останній фактично не отримав у користування орендоване майно за договором оренди комунального майна № 3 від 16.02.2022 року, укладеного сторонами, оскільки матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений печатками сторін акт прийому-передачі орендованого майна від 16.02.2022 року, який в однозначний спосіб свідчить про те, що орендоване майно передано орендодавцем та отримано орендарем, приміщення передано в задовільному стані і є придатним до використання.

Відтак припущення відповідача про те, що акт не є належним доказом передачі орендованого майна та про необхідність дослідження інших доказів для встановлення даної обставини, суд відхиляє як таке, що позбавлене фактичного та юридичного мотивування.

Відносно посилань відповідача на те, що останній не мав можливості протягом усього часу дії договору використовувати орендоване майно через введення воєнного стану та наявністю обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини (надзвичайні, невідворотні та об`єктивні обставини), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили всі його істотні умови, в тому числі розмір та строки внесення орендної плати. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із відповідними зобов`язаннями, які взяв на себе підписанням договору.

Необхідно врахувати, що відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, усвідомлювало необхідність оплати орендної плати, оскільки будь-які законодавчі підстави для звільнення від такої оплати відсутні, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, з огляду на таке.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання. Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.

Крім того, слід наголосити, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги Заступника керівника Керівника Богодухівської окружної прокуратури не спростовано.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи документальними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому заперечення відповідача суд вважає такими, що позбавлені належного юридичного та фактичного обґрунтування, ґрунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства і є спробою відповідача ухилитись від виконання взятих на себе зобов`язань за укладеним сторонами договором оренди комунального майна.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи, що спір по справі виник саме з вини відповідача та на підставі статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди № 3 від 16.02.2022, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Валківська центральна районна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222» (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, 177; ідент. код 31439339) на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Валківська центральна районна лікарня» (63002, Харківська область, м. Валки, пров. Майський, 34; ідент. код 02002859) заборгованість у розмірі 133 928,57 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 222» (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, 177; ідент. код 31439339) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку: 820172, р/р UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) витраті зі сплати судового збору в розмірі 4962,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "09" грудня 2022 р.

СуддяМ.І. Шатерніков