Рішення

від 02.12.2022 по справі 353/578/22

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/578/22

Провадження № 2/353/203/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді- Луковкіної У.Ю.,

за участю: секретарясудового засідання Мороз М.І.,

представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Олару Д.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ігнатюк Л.В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ПП «Дажбог» - Кушнірука В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ПП «Дажбог», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Олару Д.В., що знаходиться по вул. Шкільна, 1, офіс 202, в м. Чернівці, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ПП «Дажбог», розташоване по вул. Коцюбинського, 20А, с. Торговиця Городенківського району Івано-Франківської області, про відшкодування майнової шкоди в сумі 371681,0 грн., завданої за пошкодження транспортного засобу марки «DAF XF 105», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.04.2022 року відповідача було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Встановлено, що він, керуючи автомобілем марки «DAFXF105»,д.н.з. НОМЕР_1 ,скоїв наїздна деревота дорожнійзнак,внаслідок чоготранспортний засіботримав механічніпошкодження.Крім цьоговстановлено,що ОСОБА_2 вчинив ДТПв станіалкогольного сп`яніння.Транспортний засібмарки «DAFXF105»,д.н.з. НОМЕР_1 ,належить направі власності ОСОБА_1 ,яка всвою чергупередала йогов орендуПП «Дажбог»,де ОСОБА_2 працював напосаді водіяавтотранспортних засобів.Згідно висновкуексперта вартістьвідновлюваного ремонтутранспортного засобустановить 393385,14грн.,що перевищуєвартість транспортногозасобу,а томувартість матеріальногозбитку,який завданийвласнику транспортногозасобу,становить 371681,0грн.Зазначає,що відповіднодо вимогп.11Постанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справ№ 4від 01.03.2013року «Продеякі питаннязастосування судамизаконодавства привирішенні спорівпро відшкодуванняшкоди,завданої джереломпідвищеної небезпеки»встановлено,що завибором потерпілоговимога провідшкодування шкодиможе бутипред`явлена безпосередньодо винноїособи. Також просила стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.07.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз`яснено право пред`явити зустрічний позов, а третій особі було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання письмових пояснень щодо позову.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12.08.2022 року забезпечено позивачці та її представнику можливість взяти участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

16.08.2022 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав наведених у відзиві. Зокрема зазначив, що під час ДТП, яка мала місце 02.08.2021 року, він працював водієм ПП «Дажбог» та виконував рейс по доставці цегли у м. Івано-Франківськ вантажним автомобілем марки «DAF XF 105», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом. Оскільки колеса автомобіля були зношені, то переднє ліве колесо тріснуло, внаслідок чого відбулось ДТП. На момент ДТП він не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Так, позивачем не надано доказів того, що медичний працівник ПП «Дажбог» при випуску його в рейс виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Долучена до справи довідка КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» про вміст в його крові етилового спирту 1,32 проміле, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області, яка набрала законної сили, провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. З 08.04.2021 року по 18.01.2022 року він перебував з ПП «Дажбог» у трудових відносинах та 02.08.2021 року виконував свої трудові обов`язки за дорученням керівництва. Зазначив, що шкода завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Так, позивачка передала автомобіль марки «DAF XF 105», д.н.з. НОМЕР_1 , в строкове платне користування ПП «Дажбог», а отже орендар ПП «Дажбог» несе обов`язок по відшкодуванню орендодавцю заподіяну шкоди в повному обсязі. Вважає посилання позивачки на п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в частині права вибору потерпілим особи, до якої може бути пред`явлено позов, безпідставними. Це положення стосується тих випадків коли межі відповідальності особи, відповідальної за заподіяння шкоди, та особи, до якої можна звернутись в порядку регресу, є однаковими. Межі матеріальної відповідальності працівника передбачені ст. 132 КЗпП та обмежені його заробітком, тоді як межі відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки покривають пряму дійсну шкоду, а отже вони є різними. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка реалізувала своє право на отримання страхового відшкодування та отримала страхову виплату. Також договір між ним та ПП «Дажбог» про повну матеріальну відповідальність не укладався.

23.08.2022 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Олару Д.В. подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відзив на позовну заяву відповідача є безпідставним, таким що протирічить нормам права, принципам справедливості та розумності. Просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що вина ОСОБА_2 (відповідач) у скоєнні ДТП встановлена рішенням суду, а версії відповідача про вибух лівого колеса спростовуються висновком судової транспортно-трасологічної та судової автотехнічної експертиз. А саме експертизою було встановлено, що ДТП відбулось у зв`язку з виїздом на ліве узбіччя дороги та пошкодженням колеса з масивними твердими предметами на узбіччі дороги. Також показанням GPS-трекера встановлено перевищення швидкості водієм, яка складала 61 км/год. Отже, беручи до уваги те, що вина відповідача у ДТП встановлена рішенням суду та позивачці в результаті цього було завдано майнової шкоди, тому саме відповідач зобов`язаний нести цивільно-правову відповідальність за завдання вказаної шкоди. Твердження відповідача про те, що довідка КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» № 534 від 14.09.2021 року про виявлення у нього етилового спирту 1,32 проміле, є неналежним та недопустимим доказом, є невірними. Зокрема аналіз крові був відібраний саме у відповідача, зразки крові були відправлені до КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» для лабораторних досліджень. Також справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_2 була закрита судом з процесуальних підстав, через неправильне оформлення адміністративних матеріалів. Проте це не відміняє той факт, що відповідач перебував в стані алкогольного сп`яніння. Отже факт вчинення ДТП ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння доведений належним чином, а тому саме він несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 134 КЗпП відповідач, як працівник ПП «Дажбог», несе повну матеріальну відповідальність, оскільки заподіяння шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані. Враховуючи принципи справедливості та об`єктивності, сторона позивача вважає правильним звертатись з позовом саме до завдавача шкоди ОСОБА_2 , а не до його роботодавця ПП «Дажбог».

26.08.2022 року від представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ПП «Дажбог» - ОСОБА_3 до суду надійшла письмова заява, в якій він вказав, що позов підтримує в повному обсязі. Зокрема зазначив, що ОСОБА_2 є найманим працівником на ПП «Дажбог», який з 07.04.2021 року працює на посаді водія автотранспортних засобів та за ним був закріплений автомобіль марки «DAF XF 105», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить позивачці та на підставі договору оренди від 04.01.2021 року перебував у володінні ПП «Дажбог». 01.08.2021 року вказаний водій завантажився цеглою та мав здійснити доставку за маршрутом, однак 02.08.2022 року допустив ДТП та був госпіталізований до лікарні, де у нього було відібрано зразки крові, в яких у подальшому виявлено 1,32 проміле етилового спирту. Тобто вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 на момент ДТП перебував в стані алкогольного сп`яніння, а тому він повинен нести повну матеріальну відповідальність. Вважає, що позивачка правильно звернулась з позовом саме до ОСОБА_2 , оскільки саме недбалість та самовпевненість останнього і призвели до завдання шкоди потерпілій. Позов підтримує в повному обсязі.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22.09.2022 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Олару Д.В. про витребування доказів.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06.10.2022 року було задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Олару Д.В. про витребування доказів та витребувано у КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» висновок щодо результатів медичного огляду (дослідження) з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння № 1360 від 04.08.2021 року відносно ОСОБА_2 .

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 21.10.2022 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду та вирішено клопотання представника позивача про виклик свідка для допиту в судовому засіданні.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не з`явились, причин неявки суду не повідомили.

Представника позивачки ОСОБА_1 адвокат Олару Д.В. в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у ньому та у відповіді на відзив. Зокрема зазначив, що враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив ДТП керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, то він несе повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Також зазначив, що право позивачки безпосереднього звернення з вимогою про відшкодування шкоди до відповідача, який перебуває у трудових відносинах з ПП «Дажбог», передбачено розділом 4 договору оренди транспортного засобу.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ігнатюк Л.В. в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Крім цього, зазначила, що довідка КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» № 534 від 14.09.2021 року про виявлення у ОСОБА_2 етилового спирту 1,32 проміле, є неналежним та недопустимим доказом та не підтверджує факт керування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння. Також позовні вимоги пред`явлені до ОСОБА_2 суперечать вимогам ст. 1172 ЦК України, оскільки шкода була заподіяна працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків, а отже у даному випадку за завдану шкоду відповідає роботодавець ОСОБА_2 - ПП « ОСОБА_4 ». Тобто позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ПП «Дажбог» - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 завдану внаслідок ДТП ОСОБА_1 майнову шкоду. Зазначив, що право позивачки безпосереднього звернення з вимогою про відшкодування шкоди до відповідача, який перебуває у трудових відносинах з ПП «Дажбог», передбачено розділом 4 договору оренди транспортного засобу.

Свідок - інспектор СРПП ВП № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Кітура А.С. в судовому засіданні ствердив, що до відділення поліції надійшло повідомлення про ДТП з потерпілими в с. Озеряни Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Прибувши на місце події, він виявив вантажний автомобіль з причепом, завантажений цеглою. Кабана водія була дуже пошкоджена, а водій знаходився всередині кабіни в крові. У зв`язку з цим він намагався допомогти водію евакуюватись, але витягнути його з транспортного засобу не вдалось. А тому в подальшому були задіяні працівники МНС, які діставали водія з кабіни вантажного автомобіля. В подальшому водія було госпіталізовано швидкою допомогою до Тлумацької ЦРЛ. При цьому від водія було чути запах алкоголю, томупізніше він звернувся з запитом до наркодиспансеру, який за результатами дослідження зразків крові, надав довідку, де було зазначено про наявність в організмі ОСОБА_2 етилового спирту. З метою оформлення адміністративних матеріалів він поїхав до водія ОСОБА_2 в м. Городенка та в його присутності було складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши думку учасників справи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Законодавець у ч. 1ст. 16 ЦК Україниустановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Частиною 2ст. 16 ЦК Українивстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.8, 9).

Згідно зіст. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.04.2022 року, якою скасовано постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 18.03.2022 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Зокрема, вказаною постановою апеляційної інстанції встановлено, що 02.08.2021 року о 06 год. 30 хв. на автодорозі Р-20 с. Озеряни водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки «DAF XF 105», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на дерево, дорожній знак, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху (а.с. 9-14). Дані обставини також підтверджуються копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 460419 від 04.08.2022 року, копією схеми ДТП, копіями фотознімків з місця ДТП, показаннями GPS-трекера «FMB125», яким був обладнаний вантажний автомобіль «DAF XF 105», та копією висновку за результатами проведеної комплексної судової інженерно-транспортної експертизи № 4822/4823/4824 від 31.01.2022 року (а.с. 104, 106-120, 150-157).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 (позивачка) являється власником транспортного засобу вантажного сідлового тягача-Е марки «DAFXF105.410»,д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 176).

Відповідно до копії договору оренди транспортного засобу від 04.01.2021 року ОСОБА_1 (позивачка/орендодавець) передала в строкове платне користування ПП «Дажбог» (третя особа/орендар) автомобіль марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 19-20).

Згідно копії наказу ПП «Дажбог» №8К від 07.04.2021 року та копії трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 (відповідач) з 08.04.2021 року був прийнятий на роботу на цегельний завод ПП «Дажбог» на посаду водія автотранспортних засобів та 18.01.2022 року був звільнений з роботи за власним бажанням (а.с. 21, 86-92).

Оскільки, під час розгляду справи учасники справи визнали та не оспорювали обставини того, що ОСОБА_2 (відповідач) перебував у трудових відносинах з ПП «Дажбог» та 02.08.2021 року, виконуючи свої трудові обов`язки, керував вантажним транспортним засобом та допустив ДТП, вказані обставини у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-204614381 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (відповідач) на відшкодування шкоди завданої потерпілим внаслідок ДТП за участі забезпеченого транспортного засобу марки «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , у період з 27.06.2021 року по 26.06.2022 року була застрахована у ТДВ «СК «ГАРДІАН» (а.с. 15).

З копій протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу, перевірки та адаптації тахографа на транспортному засобі встановлено, що транспортний засіб марки «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 та причіп до нього визнано технічно справними (а.с. 15 зворот-18).

Також 14.09.2021 року відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 499191, а саме про те, що «02.08.2021 року о 06 год 30 хв. на автодорозі Р-20 с. Озеряни водій ОСОБА_2 керуючи транспортними засобом марки «DAF XF 105», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, згідно із дослідженнями № 1360 від 04.08.2021 року в крові виявлено етиловий спирт концентрація 1,32 проміле, чим своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП». Проте, 20.10.2021 року постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області, яка набрала законної сили 01.11.2021 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а.с. 93-97).

Відповідно до листа № 534 від 14.09.2022 року та результату токсилогічного дослідження № 1360 від 04.08.2021 року, складеного КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради», при токсилогічному дослідженні біологічного матеріалу крові ОСОБА_2 виявлено етанол в концентрації 1,32 г/л (‰) (а.с. 21 зворот, 193).

Однак, відповідно до відповіді КНП «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 17.10.2022 року, забір крові у ОСОБА_2 здійснювався медичною сестрою ОСОБА_5 02.08.2021 року о 08 год. 10 хв. у дві спеціальні пробірки по 4 мл., які були упаковані та опломбовані. Направлення поліцейського на огляд водія ОСОБА_2 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у закладі відсутнє. Оскільки транспортні витрати щодо доставки ємності із кров`ю ОСОБА_2 не були оплачені, то такі до КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» не доставлялись, про що свідчить відсутність записів в останній графі журналу реєстрації відбору зразків біологічного матеріалу та їх результатів (а.с. 200-203).

Відповідно до виписок з медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_2 вбачається відсутність відомостей про те, що останній на момент госпіталізації до Тлумацької ЦРЛ 02.08.2022 року перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 205-218, 227).

Також відповідно до акту розслідування нещасного випадку, що стався 02.08.2021 року, складеного комісією ПП «Дажбог» 27.09.2022 року, у ньому відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про те, що ОСОБА_2 на момент приступлення ним до виконання своїх трудових обов`язків 02.08.2021 року проходив обов`язковий огляд лікаря, під час якого було виявлено, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння під час завантаження автомобіля цеглою та виїзду по маршруту (а.с. 219-226).

Згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/109-21/8641-АВ від 18.08.2021 року вартість матеріального збитку, який завдано власнику наданого на дослідження КТЗ марки «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, внаслідок завданих йому пошкоджень, станом на 02.08.2021 року становила 371681,0 грн. (а.с. 22-35).

Статтею 1187ЦК Українипередбачено,що джереломпідвищеної небезпекиє діяльність,пов`язаназ використанням,зберіганням абоутриманням транспортнихзасобів,механізмів таобладнання,використанням,зберіганням хімічних,радіоактивних,вибухо-і вогненебезпечнихта іншихречовин,утриманням дикихзвірів,службових собакта собакбійцівських порідтощо,що створюєпідвищену небезпекудля особи,яка цюдіяльність здійснює,та іншихосіб. Шкода,завдана джереломпідвищеної небезпеки,відшкодовується особою,яка навідповідній правовійпідставі (правовласності,інше речовеправо,договір підряду,оренди тощо)володіє транспортнимзасобом,механізмом,іншим об`єктом,використання,зберігання абоутримання якогостворює підвищенунебезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно доп.4Постанови №6Пленуму ВерховногоСуду Українивід 27.03.1992року «Пропрактику розглядусудами цивільнихсправ запозовами провідшкодування шкоди»встановлено,що підволодільцем джерела підвищеної небезпеки розумієтьсяюридична особаабо громадянин, щоздійснюють експлуатаціюджерела підвищеноїнебезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління абоз іншихпідстав (договоруоренди,довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Постановою Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено (п. 6), що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другоїстатті 1187 ЦК Українивизначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Як уже було зазначено вище, на час ДТП законним володільцем автомобіля марки «DAFXF105.410»,д.н.з. НОМЕР_1 , було саме ПП «Дажбог» (третя особа), тобто роботодавець ОСОБА_2 (відповідач), який будучи водієм вказаного транспортного засобу допустив 02.08.2021 року ДТП, оскільки цей транспортний засіб був переданий позивачкою ОСОБА_1 (орендодавець) в користування (оренду) ПП «Дажбог» (орендар).

Згідно із частиною першоюстатті 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172ЦК Українидає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки- роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц, а також відображено у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13), від 05.09.2018 року (справа№534/872/16-ц), від 09.01.2019 року (справа № 654/4218/15-ц), від 25.07.2018 року (справа № 914/820/17), від 15.06.2018 року (справа № 911/3511/16).

Виняток із загального правила, визначеного частиною другоюстатті 1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина першастатті 1191 ЦК України).

Щодо доводів сторони позивачки та третьої особи про те, що пунктом 4.9 розділу 4 Договору оренди транспортного засобу передбачено право орендодавця - ОСОБА_1 безпосереднього звернення з вимогою про відшкодування шкоди до осіб, які перебуває у трудових відносинах з орендарем - ПП «Дажбог», у даному випадку до ОСОБА_2 , то суд вважає їх неприйнятними, оскільки такі умови договорусуперечать нормам чинного цивільного законодавства України.

Посилання позивачки на п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», а саме про те, що за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, є безпідставними, оскільки п. 6 цієї ж постанови Пленуму чітко визначено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191ЦК.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідностідо ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для його вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди за пошкодження транспортного засобу, оскільки ОСОБА_2 на момент керування ним транспортним засобом марки «DAF XF 105.410», д.н.з. НОМЕР_1 , та скоєння ДТП, був працівником ПП «Дажбог», та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю (ПП «Дажбог»), а отже незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна), вона відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Отже, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивачки щодо ОСОБА_2 в рамках даного провадження, оскільки аналогічні вимоги може пред`являти роботодавець (ПП «Дажбог») до особи, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових чи службових обов`язків ( ОСОБА_2 ).Оскільки у даному випадку ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При такому вирішенні позову понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2973,45 грн. (дублікат квитанції № Р24А77538073D925304 від 22.07.2022 року), слід покласти на її рахунок.

На підставі наведеного, ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1172, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76-77, 79-81, 89, 141, 174, 263-265, 268, 273, 274-279, 354-355 ЦПК, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ПП «Дажбог» (розташоване по вул. Коцюбинського, 20А, с. Торговиця Коломийського району Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 33529518), про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Понесені позивачкою ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору покласти на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА

Повний текст судового рішення складено 07.12.2022 року.