Постанова

від 16.08.2022 по справі 408/8199/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №408/8199/16-ц Головуючий у 1-й інст. Піщуліна І. С.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Франчука В.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу № 408/8199/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Агро - Восток", про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа - Приватне науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Агро - Восток", про визнання договору поруки недійсним, за апеляційноюскаргою Публічногоакціонерного товариства"Державнийощадний банкУкраїни" на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 24 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Піщуліної І.С.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство « Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що 11 березня 2011 року між ним та Приватним науково-виробничим сільськогосподарським підприємством « Агро-Восток» укладений кредитний договір, за умовами якого товариству надано кредитні кошти у розмірі 3510000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19 % річних, строком до 10 березня 2014 року.

Додатковою угодою до кредитного договору від 18 лютого 2014 року строк кредитування продовжено до 10 вересня 2014 року.

З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань 18 лютого 2014 року між банком, боржником та ОСОБА_1 укладений договір поруки, згідно з яким відповідач зобов`язувався нести солідарну з боржником відповідальність за порушення умов договору.

Оскільки боржник належним чином не виконував кредитні зобов`язання, виникла заборгованість, яка була стягнута з боржника на підставі рішення Господарського суду Київської області від 23 червня 2016 року.

Позивач вказує, що дане рішення й досі не виконане, заборгованість не сплачена, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з метою захисту своїх прав.

Враховуючи вищезазначене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 5758751 грн. 09 коп., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2459900 грн., яка виникла за період з 1 серпня 2014 року по 23 листопада 2016 року; прострочених відсотків у розмірі 1149818 грн. 50 коп., яка виникла за період з 7 липня 2014 року по 23 листопада 2016 року; трьох відсотків річних за прострочення сплати основного боргу у сумі 163028 грн. 89 коп., за період з 1 серпня 2014 року по 23 листопада 2016 року; трьох відсотків річних за прострочення сплати відсотків з 7 липня 2014 року по 23 листопада 2016 року у розмірі 40492 грн. 43 коп.; інфляційних нарахувань на прострочений основний борг з 1 вересня 2014 року по 31 жовтня 2016 року, у розмірі 1687292 грн. 15 коп.; інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 258219 грн. 12 коп., за період з 1 серпня 2014 року по 31 жовтня 2016 року.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначив, що він не підписував договір поруки й не зобов`язаний нести перед банком відповідальність за неналежне виконання боржником умов вказаного кредитного договору.

Враховуючи вищезазначене, просив визнати недійсним договір поруки від 18 лютого 2014 року, який укладений між ним та ПАТ « Державний ощадний банк України».

Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 24 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні первісного позову ПАТ «Державний ощадний банк України».

Зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсним договір поруки №17/32, укладений 18 лютого 2014 року між ПАТ « Державний ощадний банк України», Приватним науково-виробничим сільськогосподарським підприємством « Агро-Восток» та ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

В апеляційній скарзі ПАТ « Державний ощадний банк України», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при вирішенні спору суд взяв до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи від 27 лютого 2018 року, який є неналежним доказом, оскільки експертиза проведена з порушенням законодавства, а саме: дослідження проведене за копіями документів. Окрім того, надана відповідачем копія виписного епікризу видана на непідконтрольній Україні території Луганської області, що викликає сумнів у достовірності цього документа.

Суд не врахував ту обставину, що у відповідача відсутні будь-які інші документи, які б підтверджували факт перебування його на стаціонарному лікуванні у період підписання спірного договору поруки.

Звертає увагу, що матеріали справи містять достатні та належні докази наявності заборгованості за вказаним кредитним договором.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ « Державний ощадний банк України» задоволено частково.

Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 24 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ПАТ « Державний ощадний банк України» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на корись ПАТ « Державний ощадний банк України» заборгованість за договором кредитної лінії №17 від 11 березня 2011 року, яка виникла станом на 24 листопада 2016 року, у розмірі 4310221 грн. 04 коп., з яких: 2459900 грн. прострочений борг за кредитом з 1 серпня 2014 року по 23 листопада 2016 року; 163028 грн. 89 коп. 3 % річних за простроченим основним боргом з 1 серпня 2014 року по 23 листопада 2016 року; 1687292 грн. 15 коп. інфляційні втрати за простроченим основним боргом з 1 вересня 2014 року по 31 жовтня 2016 року, а також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 64656 грн. 38 коп. та 96984 грн. 57 коп. за подання апеляційної скарги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ « Державний ощадний банк України» задоволено частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2021 року в частині вирішення позову АТ « Державний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за кредитом у розмірі 149818 грн. 50 коп., 3 % річних на прострочену суму основної заборгованості у розмірі 163028 грн. 89 коп., 3 % річних на прострочені відсотки у розмірі 40492 грн. 43 коп., інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту у розмірі 1687292 грн. 15 коп., інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків у розмірі 258219 грн. 12 коп.,- скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 11 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством « Державний ощадний банк України» та Приватним науково-виробничим сільськогосподарським підприємством «Агро-Восток» укладений договір кредитної лінії №17, згідно з яким банк надав товариству кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами ( траншами), з лімітом 3510000 грн., строком до 10 березня 2014 року.

Договором передбачено, що проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 19 % річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі у порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п.2.7.3 (з урахуванням змін, внесених додатковим договором №3 від 10 вересня 2012 року), нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту ( або його частини) проценти ( з урахуванням положень п. 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту.

Додатковим договором №4 від 18 лютого 2014 року, укладеним між сторонами, строк повернення кредиту визначений 10 вересня 2014 року.

З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору 18 лютого 2014 року між ПАТ « Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , який обіймав посаду директора Приватного науково-виробничого сільськогосподарського підприємства « Агро-Восток», укладено договір поруки №17/32, згідно з яким ОСОБА_1 зобов`язувався нести солідарну з боржником відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов`язань за договором кредитної лінії № 17 від 11 березня 2011 року.

Згідно з п. 2.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів та/або погашення частини кредиту та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором, в тому числі графіком погашення кредиту ( за наявності); невиконання боржником зобов`язання щодо погашення кредиту при закінченні строку користування ним; виникнення підстав для дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора.

Як свідчать матеріали справи, боржник належним чином не виконував умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків, у зв`язку з чим банк 14 грудня 2015 року направив на адресу Приватного науково-виробничого сільськогосподарського підприємства « Агро-Восток» та поручителя вимоги про повернення заборгованості у розмірі 3151168 грн. 02 коп., у тому числі: 2459900 грн. простроченої основної суми боргу; 691268 грн. 02 коп. прострочених відсотків.

Вказані вимоги були отримані боржником та поручителем 22 грудня 2014 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23 червня 2016 року стягнуто з Приватного науково-виробничого сільськогосподарського підприємства « Агро-Восток» на користь Публічного акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» 2459900 грн. заборгованості за кредитом; 934005 грн. 96 коп. відсотків за кредитом; 128710 грн. 50 коп. - 3 % річних, які нараховані на основний борг ; 26419 грн. 40 коп. 3 % річних, нарахованих на прострочені відсотки; 1522864 грн. 82 коп. інфляційних втрат у зв`язку з простроченням сплати кредиту; 206888 грн. 39 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків та 79181 грн. 83 коп. судового збору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, банк посилався на ту обставину, що зазначене рішення не виконане. Станом на 24 листопада 2016 року заборгованість за вказаним кредитним договором становить 5758751 грн. 09 коп., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2459900 грн., яка виникла за період з 1 серпня 2014 року по 23 листопада 2016 року; прострочених відсотків у розмірі 1149818 грн. 50 коп., яка виникла за період з 7 липня 2014 року по 23 листопада 2016 року; трьох відсотків річних за прострочення сплати основного боргу у сумі 163028 грн. 89 коп., за період з 1 серпня 2014 року по 23 листопада 2016 року; трьох відсотків річних за прострочення сплати відсотків з 7 липня 2014 року по 23 листопада 2016 року у розмірі 40492 грн. 43 коп.; інфляційних нарахувань на прострочений основний борг з 1 вересня 2014 року по 31 жовтня 2016 року, у розмірі 1687292 грн. 15 коп.; інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 258219 грн. 12 коп., за період з 1 серпня 2014 року по 31 жовтня 2016 року.

Вказана обставина підтверджується наявним у справі розрахунком.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчать матеріали справи, боржник та поручитель зобов`язувались вносити кошти на погашення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, шляхом внесення періодичних ( щомісячних) платежів. Строк повернення всієї суми настав 10 вересня 2014 року й саме у межах цього строку банк вправі був нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитними коштами. Після закінчення цього строку право кредитодавця нараховувати відсотки за користування кредитом припиняється та саме із цієї дати він вправі ставити питання про стягнення коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Як свідчить наданий банком розрахунок, боржник з 1 травня 2014 року припинив вносити кошти в рахунок сплати відсотків за користування кредитом. Отже, розмір заборгованості зі сплати відсотків протягом періоду з 1 травня 2014 року по 10 вересня 2014 року становить 145776 грн. 78 коп.

Розмір трьох відсотків річних за порушення строку повернення кредиту, нарахованих з 11 вересня 2014 року по 24 листопада 2016 року, становить 162778 грн. 20 коп.

Окрім того, на користь банку підлягає стягненню три відсотки річних за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 39984 грн. 03 коп., за період з 11 вересня 2014 року по 24 листопада 2016 року.

Також з ОСОБА_1 на користь ПАТ « Державний ощадний банк України» підлягають стягненню інфляційні нарахування за період з 11 вересня 2014 року по 24 листопада 2016 року у розмірі 1650602 грн. за несвоєчасне повернення кредиту, та у розмірі 201903 грн. 29 коп. за порушення строків сплати відсотків.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ « Державний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом, трьох процентів річних на прострочену суму заборгованості за кредитом, трьох процентів річних на прострочені відсотки, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, а також інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення,- про часткове задоволення даних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Рішення Народицького районногосуду Житомирськоїобласті від24квітня 2018року в частині вирішення позовних вимог ПАТ « Державний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом, трьох процентів річних на прострочену суму заборгованості за кредитом, трьох процентів річних на прострочені відсотки, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, а також інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків,- скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відсотки за користування кредитом згідно з договором кредитної лінії №17 від 11 березня 2011 року, у розмірі 145776 грн. 78 коп.; три проценти річних на прострочену суму основної заборгованості у розмірі 162778 грн. 20 коп.; три проценти річних на прострочені відсотки у розмірі 39984 грн. 03 коп.; інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту у розмірі 1650602 грн. та інфляційні втрати за прострочення сплати відсотків у розмірі 201903 грн. 29 коп.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: