Постанова

від 09.12.2022 по справі 179/1543/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6734/22 Справа № 179/1543/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року та

на додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2020 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшли три позови ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року цивільні справи №179/1542/20, №179/1543/20, №179/1544/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок об`єднано в одне провадження.

Позивач ОСОБА_1 , з урахуванням зміни предмету позову, в обгрунтування вимог зазначала, що вона є власником земельних ділянок: площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571; площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014; площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320. Позивачці стало відомо, що 15 березня 2014 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено договори оренди земельної ділянки площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014 та земельної ділянки площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320, а також 15 червня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571 строком на 49 років. Вказані договори позивач не укладала та не підписувала, довіреностей іншим особам для такого укладення не надавала, підпис від її імені в договорах виконаний не нею, а іншою особою, земельні ділянки в оренду не передавала. Вважає, що у зв`язку із тим, що договори оренди укладено не нею, а саме без вільного волевиявлення ОСОБА_1 як орендодавця - сторони договору, тому вказані договори не можуть створити юридичних наслідків, як неукладені. Просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571, площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014, площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320 шляхом їх повернення власниці.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками відмовлено.

Додатковим рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року просить змінити рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року в мотивувальній частині якого визначити факт визнання неукладеними договорів оренди земельної ділянки площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014, що розташована на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладеного 15 березня 2014 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем та ОСОБА_2 , як орендарем, оскільки ОСОБА_1 його не підписувала і не укладала, а підпис на договорі від її імені зроблено в інтересах ОСОБА_2 іншою особою; земельної ділянки площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571, що розташована на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладеного 15 червня 2014 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем та ОСОБА_2 , як орендарем, оскільки ОСОБА_1 його не підписувала і не укладала, а підпис на договорі від її імені зроблено в інтересах ОСОБА_2 іншою особою; земельної ділянки площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320, яка розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладеного 15 березня 2014 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем та ОСОБА_2 , як орендарем. Винести окрему ухвалу на підставі ч.1 ст.11, ст.262 ЦПК України про наявність у діях відповідача ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, яку направити органу досудового розслідування; судові витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року просить скасувати додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 20000 гривень.

Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року та на додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України.

Дослідивши матеріалисправи,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення тадодаткового рішеннясуду першоїінстанції вмежах доводівапеляційної скарги,колегія суддівдійшла висновку,що апеляційнаскарга нарішення тадодаткове рішенняпідлягає задоволеннючастково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача - не орендаря (фактичного володільця) спірного майна, а клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду від позивача не надходило.

Але з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки від 25 вересня 2008 року, від 14 жовтня 2008 року, від 08 січня 2009 року ОСОБА_1 є власником трьох земельних ділянок площею 5,6300 га, 6,4128 га та 6,0200 га, що розташовані на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7 т.1, а.с.7 ц/с№179/1542/20, а.с.7 ц/с№179/1544/20).

Згідно з договорами оренди земельних ділянок від 15 червня 2014 року та від 15 березня 2014 року, про визнання недійсними яких первинно заявлено вимогу у цій справі, земельні ділянки площею 5,63 га та 6,4128 га та 6,0200 га, що належать позивачці, строком на 49 років були передані в оренду відповідачу ОСОБА_2 (а.с.8 т.1, а.с.8 ц/с№179/1542/20, а.с.8 ц/с№179/1544/20).

Відповідно до листа №03-38-3169/0/327-21 від 19.07.2021року голови Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області М.Вишневського в райдержадміністрації наявні оригінали реєстраційних справ щодо реєстрації договорів оренди земельної ділянки площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014 та земельної ділянки площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571, які направлені на адресу Магдалинівського районного суду. Реєстраційна справа по земельній ділянці площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320 - відсутня (а.с.161, 198 т.1).

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджувала, що оскаржувані договори вона не підписувала, підпис у них вчинено іншою особою.

Для з`ясування цих обставин у справі призначалась судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпровському науково-дослідному інституту судових експертиз (далі- ДніпроНДІСЕ) (а.с.214-215 т.1).

Згідно з висновком №3891-21 судової почеркознавчої експертизи ДніпроНДІСЕ від 10 лютого 2022 року підписи від імені ОСОБА_1 (шість підписів) в графі Орендодавець в договорах оренди земельних ділянок площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014 та 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571, що розташовані на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладені 15 березня 2014 року та 15 червня 2014 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем та ОСОБА_2 , як орендарем - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її справжньому підпису (а.с.37-47 т.2).

Таким чином, відповідно до встановлених обставин справи, ОСОБА_1 спірні договори не підписувала, отже, у цьому випадку відсутнє волевиявлення позивачки на встановлення її цивільних прав та обов`язків щодо укладання договорів оренди землі, які перебувають у її власності.

Згідно із частинами 1,4 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди(кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Таким чином, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі №6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що підтверджується належними та допустимими доказами, що договір оренди земельної ділянки площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014 від 15 березня 2014 року та договір оренди земельної ділянки площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571 від 15 червня 2014 року, що розташовані на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивач не підписувала та відповідно умов цих договорів не погоджувала. На підставі чого, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір оренди земельної ділянки площею 6,4128 га (кадастровий номер 1222355100:01:001:0014) від 15 березня 2014 року та договір оренди земельної ділянки площею 5,63 га (кадастровий номер 1222355100:01:001:0571) від 15 червня 2014 року є неукладеними, що узгоджується із правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц. (провадження № 14-499цс19).

Щодо земельної ділянки площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області слід зазначити наступне (а.с.7 ц/с№179/1544/20).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2014 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем та ОСОБА_2 , як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320 (а.с.8-9 ц/с№179/1544/20).

Згідно листа №03-38-3169/0/327-21 від 19.07.2021року голови Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області М.Вишневського в райдержадміністрації реєстраційна справа щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320 - відсутня (а.с.161, 198 т.1).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон).

Згідно із ч.1 ст.2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягає, в тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (ст.4 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання договору оренди земельної ділянки) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Крім того, ч.2 ст.126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання договору оренди земельної ділянки) передбачала, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Тобто, чинним на момент укладення договору оренди земельної ділянки законодавством було передбачено, що право оренди виникає після державної реєстрації договору оренди землі.

Отже, оригінал зазначеного договору оренди земельної ділянки, реєстраційна справа щодо передачі в оренду в органі, уповноваженому зберігати договори оренди землі після їх державної реєстрації, докази державної реєстрації договору оренди в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що договір оренди земельної ділянки площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320 від 15 березня 2014 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем та ОСОБА_2 , як орендарем є неукладеним та не набув чинності.

Відповідно, право оренди на земельну ділянку площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320 у ОСОБА_2 за неукладеним договором не виникло.

Аналогічний висновок викладено в постанові ВСУ від 22.12.2021 у справі №818/100/18.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачка ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, зазначаючи, що її майно знаходиться у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_2 без установлених законом підстав (а.с.50 т.1, а.с.35 ц/с№179/1544/20, а.с.43 ц/с№179/1542/20).

Висновок суду першої інстанції щодо фактичного орендаря є помилковим, оскільки на момент подачі позову (15 жовтня 2020 р.) належним відповідачем є ОСОБА_2 - орендар в оскаржуваних договорах оренди земельних ділянок, який на момент подачі позову власними протиправними діями перешкоджав позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження її майном, а укладені ОСОБА_2 під час розгляду справи (13 листопада 2020 р.) договори оренди із СФГ Агростат не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.

Окрім того, згідно матеріалів справи ОСОБА_2 є засновником СФГ Агростат з яким він же і уклав інші договори оренди 13 листопада 2020 року.(т.3а.в.51-53).

Верховний суд України зазначив, що відповідно до висновків, викладених в постановах від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, №903/533/21 від 19 жовтня 2021 року докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Таким чином, оскільки договори оренди земельних ділянок є неукладеним, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014, земельною ділянкою площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571, що розташовані на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та земельною ділянкою площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, позивачу ОСОБА_1 , якій такі земельні ділянки належать на праві власності, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року скасуванню.

Крім того, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу, а тому додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року також підлягає скасуванню.

Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить винести окрему ухвалу на підставі ч.1 ст.11, ст.262 ЦПК України про наявність у діях відповідача ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, яку направити органу досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

Згідно з ч. 5 ст. 262 ЦПК України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.262 ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Позивачкою ОСОБА_1 у заявленій вимозі, на переконання колегії суддів, не наведено достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали, а обставини, вказані позивачкою, не є предметом дослідження судом під час розгляду позовної заяви.

Колегією суддів не встановлено достатніх даних для висновку про наявність порушень законодавства, які містять ознаки кримінального правопорушення.

Крім цього, позивачка не позбавлена права самостійно звернутись до органів поліції з відповідною заявою про вчинені, на її думку, кримінальні правопорушення.

Таким чином, законних підстав для постановлення окремої ухвали колегією суддів не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні вимоги про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року та додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року - скасуванню, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками - задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року та додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненняперешкод вкористуванні земельнимиділянками - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , площею 5,63 га кадастровий номер 1222355100:01:001:0571, що розташована на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення власниці.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014, що розташована на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення власниці.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення власниці.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3781,3 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова