Рішення

від 18.10.2022 по справі 757/26013/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26013/20-ц

Категорія 42

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Остапчук Т.В., при секретарі Луста В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами позовного загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф`ЮЧЕР УКРАЇНА» про визнання недійсною окремою частини договору,- ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним, що 21 листопада 2016 року між ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ОСОБА_1 , Слухач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» (надалі - Відповідач, Товариство, Unit Factory) було укладено договір про співпрацю (надалі - Договір). 23 липня 2019 року назва Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» була змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф`ючер Україна». Відповідно до умов договору сторони домовились об`єднати зусилля з метою реалізації програми інноваційного освітнього проекту Unit Factory (надалі - Програма). Вважаємо, що пункти 2.2., 2.3. Договору є недійсними з огляду на настуне. Згідно положень пункту 2.2. Договору, Unit Factory в жодному разі не буде вимагати від Слухача будь-яких платежів щодо Програми, однак у випадку односторонньої, безпідставної, тобто не з вини Unit Factory, відмови Слухача від програми після 15 січня 2017 року або його відрахування за умовами цього Договору, Слухач зобов`язаний компенсувати Unit Factory витрати на свою участь у розмірі еквіваленту 1500,00 доларів США. Компенсація сплачується одноразово і не залежить від часу участі Слухача у Програмі. Відповідно до пункту 2.3. Договору, сторони усвідомлюють, що компенсація передбачена п. 2.2. даного Договору застосовується виключно у зв`язку із тим, що безпідставна відмова Слухача від Програми після 15 січня 2017 року, позбавляє інших потенційних слухачів можливості взяти участь у Програмі. В Договорі зазначено, що в разі односторонньої, безпідставної відмови від Договору. Слухач зобов`язаний компенсувати витрати на свою участь в розмірі 1 500,00 доларів США. Проте незрозуміло звідки взялась ця сума. Чому саме 1 500,00 доларів США, а не 1 долар СІНА чи 10 000,00 доларів США? Як вбачається, відсутній причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) Позивача та шкодою, вину Позивача в можливому заподіянні шкоди, факт наявності такої можливої шкоди, а також неперелічені будь-які докази, які б підтверджували факт можливого заподіяння шкоди (понесених витрат) та її розмір. Крім того, незрозуміло, як відмова Слухача від Програми позбавляє інших осіб можливості взяти участь у Програмі. Взагалі має бути навпаки, оскільки Слухач відмовляється від Програми, значить з`являється нове місце для іншої особи участі у Програмі. Крім того, вважаємо, що умова Договору про компенсацію витрат Позивача в разі односторонньої відмови Відповідача від проходження навчання (п. 2.2. Договору) є несправедливою. Відповідно до норм статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Крім того, статтею 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено: - пункт 2 частини 3 виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); - пункт 3 частини 3 встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; - пункт 5 частини 3 встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором - пункт 6 частини 3 надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; - пункт 16 частини 3 встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; - частина 4 перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Ухвалою суду від 25.06.2020 року було відкрито провадження в порядку позовного (загального провадження). Ухвалою суду від 10.06.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Представник відповідача ТОВ «Ф`ЮЧЕР УКРАЇНА» відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПКУкраїни, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину. В обґрунтування позову зазначено про те, що між позивачем та ТОВ «Кі Фанд Менеджмент» було укладено договір про співпрацю, потім як зазначив позивач 23.07.2019 року відповідач - ТОВ «Кі Фанд Менеджмент» була змінена на ТОВ «Фючер Україна» відповідно до умов договору сторони домовилися об`єднати зусилля з метою реалізації програми інноваційного освітнього проекту було укладено Unit Factory, однак на підтвердження зміни назви відповідача, і що він є належним відповідачем у справі позивачем суду не було надано. Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими. Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві. За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи. Згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд зазначає, що позивачем не надано в розпорядження суду належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, що позбавляє суд можливості встановити обставини, на які посилається позивач у поданому позові. Заявляючи вимогу про визнання недійсним договору в частині окремих пунктів, позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності достатніх та законних підстав для визнання умов договору несправедливими. Стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо нього, а доводи позивача, викладені нею у тексті позовної заяви, судом розцінюються як спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від її добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за договором зобов`язань. Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд - ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф`ЮЧЕР УКРАЇНА» про визнання недійсною окремою частини договору - залишити без задоволення. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Дата складання повного тексту 27.10.2022 р Суддя: Т.В.Остапчук