Ухвала

від 06.12.2022 по справі 2-241/2008

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/101/22

ун. № 2-241/2008

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Бабич Н.Д.

секретаря судового засідання Стеблецького В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на дії державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №34797124,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2022 р. до суду надійшла вказана скарга, в якій скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 який був накладений 09.11.2012 та 18.08.2008 та постановами рамках виконавчого провадження №34797124,- та зобов`язати зняти вказані арешти.

Скаргу обґрунтовує тим, що в провадженні Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходилось виконавче провадження №34797124. Як стверджував скаржник рішення суду було виконано в 2018 році. 03.11.2021 р.скаржник зверталась до виклонавчої служби з заявою про зняття арешту, за вказаними постановами, однак їй було відмовлено з тих підстав, зо виконавче провадження знищено, а іншу інформацію ДВС не може надати, оскільки вказане ВП знищено, на підставі чого наявне обтяження у вигляді арешту за завершеним ВП обмежує право скаржника на вчинення передбачених Законом дій щодо належної реалізації свої майнових прав.

Представник скаржника та скаржник у судове засідання не з`явились, про слухання справи повідомлені належним чином, представник подав заяву про розгляд скарги за його відсутності.

Заінтересована особа (суб`єкт оскарження) у судове засідання не з`явився, причини неявки невідомі, заперечень щодо заявлених вимог до суду подано не було.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження» неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

З`ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до наступного висновку.

Виходячи зі змісту ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2008 р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення суми за договором позики та стягнуто солідарно всього разом 302 021,41 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.11.2008 р., рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2008 р. частково скасовано в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 17745,00 грн., та ухвало в цій частині відмову в задоволенні. В іншій частині рішення залишено без змін. 25.09.2009 р. по справі видано виконавчий лист.

Встановлено, що у ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження з приводу виконання вказаних рішень суду та на підставі виданого судом виконавчого листа 2-241/2009.

Як вбачається з матеріалів скарги за розпорядженням державного виконавця ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, за місцем роботи боржника ОСОБА_1 головному бухгалтеру управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації було направлено виконавчий лист про стягнення з боржника боргу в розмірі 161 356,41 грн . та запропоновано здійснювати утримання.

Скаржником також надано до суду довідки про заробітну плату та інші доходи на ім`я ОСОБА_1 , яким заявник стверджувала, що з неї здійснювалось відрахування за виконавчим листом 2-241/2009, за якими в цілому здійснено утримання за виконавчим листом 2-241/2009 за період з 2010 по 2017 на суму 164 186,12 грн.

Разом з тим, вказана копія довідка містить інформацію щодо утримання за виконавчим листом 2-241/2009, яка внесена безпосередньо кульковою ручкою, в той час, як сама довідка здійснення в друкованому вигляді. Оригінал вказаної довідки скаржником для завірення її копії скаржником до суду не подавалось.

Також в матеріалах спрваи міститься довідка Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, від 12.03.2018 р., № 240, за яким останнє повідомляло Святошинське управління юстиції м. Києва проте, що з ОСОБА_1 утримання за виконавчим листом 2-241/2009 за період з 2015 по 2018 закінчено стягнення боргу в розмірі 89 370,00 грн. Підстави закінчення не зазначено.

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек прав на нерухоме майно за боржником зареєстроване домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , та земельна ділянка кадастровий номер 3222485901:01:048:00369, на які накладено обтяження постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони най ого відчуження, серія та номер: 34797124 виданий 09.11.2012 р, видавник ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, вид обтяження арешт нерухомого майна, а також 1/4 частина квартири АДРЕСА_2 на яку накладено обтяження постановою 536/36, 18.06.2008, ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, тип обтяження - арешт нерухомого майна.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частина 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

За довідкою Святошинського районного суду м. Києва , здійсненою архіваріусом матеріалаи справи 2-241/08 знищена у відповідності до наказу № 122/од від 29.12.2018 р., на постійному зберіганні залишено такі оригінали судових рішень: ухвала від 09.08.2007 , рішення суду від 13.05.2008 р., рішення Апеляційного суду від 25.11.2008 р., ухвала суду від 13.01.2011 р.

Відповідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Слід також зазначити, що при закінченні виконавчого провадження з підстав повернення виконавчого листа з різних підстав, арешт з майна не завжди знімається.

Заявником не залучено до участі у розгляді даної скарги стягувача ОСОБА_3 , який би зміг підтвердити виконання рішення суду у випадку відсутності у заявника постанови про закінчення виконавчого провадження.

Скаржником до суду не надано доказів винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, а також відомостей з Єдиного реєстру боржників, за яким би вбачалось, що ОСОБА_1 не є боржником.

Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином заважаючи на вищевикладені обставини скаржником не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами факту неправомірності дій державного виконавця.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що доводи скаржника, наведені у його скарзі є не обгрунтованими та не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому задоволеню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 77, 447, 451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на дії державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №34797124,- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Бабич Н.Д.