Рішення

від 01.12.2022 по справі 903/464/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2022 р. Cправа № 903/464/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства "АЙ-ЕВ" (вул. Комсомольців, 64, с. Вишнів, Ківерцівський район, Волинська область, 45271)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ" (вул. Лісова, 26, с. Мар`янівка, Немирівський район, Вінницька область, 22832)

про стягнення 69 885 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "АЙ-ЕВ" звернулася до Господарського суду Волинської області із позовною заявою № б/н від 01.07.2022 з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ" про стягнення грошових коштів в розмірі 69 885,00 грн.

07.07.2022 Господарським судом Волинської області постановлено ухвалу про направлення позовної заяви Фермерського господарство "АЙ-ЕВ" за територіальною підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

25.07.2022, із супровідним листом № 903/464/22/3962/22 від 19.07.2022, до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н від 01.07.2022 Фермерського господарство "АЙ-ЕВ" .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022 позовну заяву № б/н від 01.07.2022 (вх. № 650/22) розподілено судді Матвійчуку В.В.

Ухвалою суду від 29.07.2022 позовну заяву Фермерського господарства "АЙ-ЕВ" залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № б/н від 12.08.2022, що надійшла до суду 24.08.2022, позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.08.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 903/464/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.09.2022.

За результатами судового засідання 27.09.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 27.09.2022 про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.11.2022.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 01.12.2022, про що 08.11/2022 постановлено відповідну ухвалу.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився. При цьому, у клопотанні №б/н від 25.11.2022, що надійшло до суду 01.12.2022, позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Суд відзначає, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав таку свою адресу електронної пошти - yroslavgora7@gmail.com, отже вказана адреса електронної пошти визнається судом офіційною.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до відмітки канцелярії суду про доставку електронного листа ухвала суду від 08.11.2022 направлена представнику відповідача на офіційну адресу електронної пошти yroslavgora7@gmail.com 11.11.2022 о 11 год. 36 хв..

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Також, суд зазначає, що роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За наслідками судового засіданні 01.12.2022 ухвалено судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ТОВ «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» в орендованому, на підставі Договору оренди нежитлового приміщення, яке перебуває у власності Орендодавця від 15.09.2021, приміщенні проводило карантин дрібної рогатої худоби, який в свою чергу передбачає проведення ветеринарно-санітарних експертиз стану здоров`я тварин та/або виявлення збудників інфекційних і паразитарних хвороб, антитіл до них або результатів патоморфологічних та інших досліджень.

З огляду на те, що ФГ «Ай-Ев» здійснює види діяльності розведення дрібної рогатої худоби, то ТОВ «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» проводило заходи щодо забезпечення експертного дослідження тварин, які належали ФГ «Ай-Ев».

Позивач вказує, що у зв`язку з тим, що ТОВ «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» тимчасово мало фінансові труднощі, товариство усно домовилось з ФГ «Ай-Ев» про послугу щодо оплати експертного висновку дослідження сироватки крові тварин з умовою подальшого відшкодування суми оплати.

Відповідно з усною домовленістю між сторонами ФГ «Ай-Ев» взяло на себе зобов`язання здійснити оплату Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи за експертний висновок дослідження; сироватки крові на лептоспіроз у реакції мікроаглютинації (9 штампів) тварин рахунку №000000012034 від 28.10.2021 ТОВ «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» в сумі 69885грн., про що і направило Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи лист №02/11 від 02.11.2021.

Позивач наголошує, що платіжним дорученням №335 від 02.11.2021 ФГ «Ай Ев» на розрахунковий рахунок Державною науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, перерахувало 69885грн. за дослідження сироватки крові, згідно рахунку №000000012034 від 28.10.2021 ТОВ «ІСГ ВЕСТ СТАНДАРТ».

Проте, ТОВ «ІСГ ВЕСТ СТАНДАРТ» не виконано своє зобов`язання відшкодування суми оплати згідно рахунку №000000012034 від 28.10.2021, у зв`язку з чим ФГ «Ай-Ев» звернувся до ТОВ «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» з листом-вимогою (претензією) №2/01 від 25.01.2022 про відшкодування понесених витрат згідно рахунку №000000012034 від 28.10.2021 на суму 69885грн., яка останнім залишена без відповіді та реагування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив доводи позивача. Суть заперечень зводиться до того, що повноважень на сплату боргів підприємства ТОВ « ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» за рахунок власних коштів позивача ФГ «АЙ-ЕВ» відповідач не надавав, тому посилання позивача на ч.1 ст. 528 ЦК України, відповідач вважає безпідставним. Також відповідач зауважує, що підстав діяти таким чином без його згоди у позивача не було.

Наголошує відповідач на відсутності будь-яких доказів покладення виконання зобов`язання на ФГ «АЙ-ЕВ». Тобто, має місце відсутність самого акту покладення, а саме: договору між ТОВ « ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» та ФГ «АЙ-ЕВ» про виконання ним зобов`язання чи вираження згоди відповідача в інший спосіб.

Із наявних матеріалів справи слідує наступне. 15.09.2021 між Фермерським господарством «Ай-Ев» (позивач, за Договором Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» (відповідач, за Договором Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, яке перебуває у власності Орендодавця. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Орендодавець передає, а Орендар прийняти в оренду нежитлове приміщення за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, с. Вишнів, вул. Комсомольців, 64 загальною площею 500 кв.м., у стані, що дозволяє його нормальну експлуатацію. Використання приміщення призначене для проходження карантину ДРХ.

За змістом п. 4.1. Договору строк оренди встановлюється з 15 вересня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

За наявними матеріалами справи, 28.10.2021 Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» рахунок на оплату № 000000012034 за дослідження сироватки крові на лептоспіроз у реакції мікроаглютинації (9 штамів) на суму 69 885,00 грн з ПДВ.

Листом № 02/11 від 02.11.2021, адресованим Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, Фермерське господарство «АЙ-ЕВ» зобов`язалося здійснити оплату рахунка № 000000012034 від 28.10.2021 на суму 69 885,00 грн.

Платіжним дорученням № 335 від 02.11.2021 Фермерське господарство «АЙ-ЕВ» перерахувало на рахунок Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи грошову суму в розмірі 69 885,00 грн. з призначенням платежу: «За дослідження сироватки крові зг. рах. № 000000012034 від 28.10.2021 в т.ч. ПДВ 20% - 11647,5 грн.»

В листі на відшкодування коштів № 2/01 від 25.01.2022 Фермерське господарство «АЙ-ЕВ» просило Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» відшкодувати понесені витрати згідно рахунку № 000000012034 від 28.10.2021 на суму 69 885,00 грн в десятиденний термін.

Крім того, в матеріалах справи міститься засвідчена копія рахунку на оплату № 1 від 25.02.2022 виставленого Фермерським господарством «АЙ-ЕВ» для відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» послуг згідно рах. № 000000012034 від 28.10.2021.

При цьому, докази оплати рахунка № 1 від 25.02.2022 та задоволення листа на відшкодування коштів № 2/01 від 25.01.2022, матеріали справи не містять.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Разом з тим, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 639 ЦК України договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною другою цієї статті, якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За змістом статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства суд доходить висновку, що правочини між суб`єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов`язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що відповідачем, в порушення усної домовленості, не відшкодовано понесені позивачем витрати на оплату рахунку № 000000012034 від 28.10.2021 на суму 69 885,00 грн., а тому, керуючись положеннями ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, просить стягнути зазначену суму грошових коштів в судовому порядку.

Водночас відповідач заперечує проти задоволення позову посилаючись при цьому на відсутність будь-яких доказів покладення ним виконання зобов`язання на ФГ «АЙ-ЕВ» та відсутність у позивача правових підстав для оплати рахунку № 000000012034 від 28.10.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

З аналізу наведеної норми випливає, що покладення виконання обов`язку на іншу особу можливе за наявності згоди божника, за умови, що з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на уповноваження ТОВ «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» на оплату ФГ «АЙ-ЕВ» рахунку Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи № 000000012034 від 28.10.2021.

Заперечується уповноваження та наявність згоди на оплату зазначеного рахунку і відповідачем у справі.

Відсутній в матеріалах справи і відповідний договір ( укладений в письмовій чи простій формі) між ТОВ «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» та ФГ «АЙ-ЕВ» про виконання останнім зобов`язання по оплаті рахунка № 000000012034 від 28.10.2021 чи вираження згоди відповідача в інший спосіб.

Отже, враховуючи передумови виникнення зобов`язань по виконанню обов`язку боржника іншою особою та встановлені судом обставини справи, зокрема, відсутність згоди відповідача на виконання зобов`язань по оплаті рахунку позивачем, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 528 ЦК України відсутні.

Не виявлено судом підстав і для застосування положень ч. 3 даної норми, яка встановлює, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, позаяк доказів небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно у ФГ «АЙ-ЕВ» не було і докази цього відсутні.

Таким чином, в даному випадку, виключається можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 528 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог. За вказаних обставин, суд вважає, що спірні кошти в розмірі 69 885,00 грн не можуть бути стягнуті з відповідача відповідно до положень наведеної норми.

При цьому, умови Договору оренди нежитлового приміщення, яке перебуває у власності Орендодавця від 15.09.2021 не покладають на ФГ «АЙ-ЕВ» обов`язку по виконанню зобов`язань ТОВ «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» за іншими господарськими правовідносинами.

Інших обставин, які б надавали правові підстави для стягнення з ТОВ «ІСТ ВЕСТ СТАНДАРТ» сплачених ФГ «АЙ-ЕВ» на підставі рахунка № 000000012034 від 28.10.2021 грошових коштів позивачем не наведено та судом не встановлено.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на наведене вище та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому в позові, з підстав у ньому викладених, слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений позивачем за подання позову судових збір покладається на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у справі № 903/464/22 залишити за позивачем.

Примірник рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду на на відому суду адресу електронної пошти позивача - yagopak@gmail.com.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 09 грудня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Комсомольців, 64, с. Вишнів, Ківерцівський район, Волинська область, 45271)

3 - відповідачу (вул. Лісова, 26, с. Мар`янівка, Немирівський район, Вінницька область, 22832)