Постанова

від 07.12.2022 по справі 640/10764/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10764/21 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Шелест С.Б. та суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., при секретарі судового засідання Турчин М.М.,

представника позивача: Старшинського В.А.,

представника відповідача та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): Івашової Г.Л.,

представника КП «Київтранспарксервіс»: Полішко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОС-ЛТД» до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання нечинним рішення в частині,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОС-ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «ЛОС-ЛТД») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі також - КП «Київтранспарксервіс») та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - Департамент земельних ресурсів), в якому просило суд:

визнати протиправним та нечинним пункт 108 Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (з подальшими доповненнями та змінами), згідно з яким земельна ділянка за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 36-38 як паркувальний майданчик закріплена за КП «Київтранспарксервіс».

В подальшому судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 24.01.2022, мотивовану тим, що пунктом 1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» Таблицю № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22) викладено в новій редакції. За наслідком прийняття відповідачем вищезазначених змін, відомості про закріплення за КП «Київтранспарксервіс» земельної ділянки за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 36 - 38, орендарем якої є позивач у справі, містяться в пункті 129 Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», а не в пункті 108, як це було до внесення відповідачем змін.

Відтак, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд: визнати протиправним та нечинним пункт 129 розділу «Дарницький р-н» Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (з подальшими доповненнями та змінами), згідно якого земельна ділянка за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 36-38, як паркувальний майданчик закріплена за КП «Київтранспарксервіс».

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.1999 №166/668, рішення Київської міської ради від 27.03.2003 №332/492 та укладеного Договору оренди земельної ділянки від 06.10.2003 позивач є користувачем (орендарем) земельної ділянки по просп. Петра Григоренка, 36-38 у Дарницькому районі м. Києва, розміром 0,6914 га для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки. Поновлення Договору оренди відбувалося на підставі відповідних судових рішень. Право оренди позивача відповідно до вимог закону зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Оскаржуваним рішенням відповідача земельну ділянку за вказаною адресою як паркувальний майданчик було закріплено за КП «Київтранспарксервіс», яке відповідно до положень Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 та рішення Київської міської ради від 26.06.2007, визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів у місті Києві.

Таким чином, як зазначає позивач, оскаржуваним рішенням відповідач, по-перше, змінив статус та правовий режим земельної ділянки, орендарем якої є позивач, визначивши цю земельну ділянку місцем платного паркування, яка внаслідок такого рішення відповідно до вимог Податкового кодексу України стала об`єктом оподаткування збором за паркування, та, по-друге, передав вказану земельну ділянку в розпорядження КП «Київтранспарксервіс», як єдиного оператора у місті Києві з надання послуг з паркування.

Відповідно позивач вважає, що оскаржуване рішення порушує його права.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року позов задоволено частково:

визнано протиправним та нечинним пункт 129 розділу «Дарницький р-н» Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», згідно з яким земельну ділянку за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 36-38, як паркувальний майданчик закріплено за Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Київська міська рада із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЛОС-ЛТД» зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції; просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У наданих суду письмових поясненнях представник третьої особи - КП «Київтранспарксервіс» підтримує вимоги апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Київської міської ради від 27.03.2003 №332/492 06.10.2003 між Київською міською радою та ТОВ «ЛОС-ЛТД» укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 06.11.2003 за №63-6-00078 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до умов пункту 1 договору оренди відповідач передав, а позивач прийняв у короткострокову оренду на 5 (п`ять) років земельну ділянку за адресою: просп. Петра Григоренка, 36-38 у Дарницькому районі м. Києва, розміром 0,6914 га для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки.

Дія договору оренди землі від 06.10.2003 поновлювалась двічі у судовому порядку строком на 5 років: на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2009 у справі №30/53 та на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/11675/14.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди позивача на земельну ділянку кадастровий №8000000000:90:011:0029 площею 0.6914 га, цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки; адреса: м. Київ, проспект Григоренка Петра, земельна ділянка 36-38; зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.02.2016 за №13305019; строк дії - 17.02.2021.

У вересні 2019 року позивач, користуючись переважним правом на поновлення Договору оренди на новий строк, звернувся до відповідача з відповідним клопотанням про поновлення договору оренди на 5 років (звернення від 25.09.2019 №679360543).

Враховуючи звернення Товариства, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготовлено Проект Рішення Київської міської ради «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОС-ЛТД» договору оренди земельної ділянки від 06 листопада 2003 року № 63-6-00078 (зі змінами) для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки на просп. Петра Григоренка, 36-38 у Дарницькому районі» із пояснювальною запискою до нього №П-3545 від 17.09.2020.

Пунктом 6.12.4 Протоколу №4/6 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин від 17.03.2021 проект рішення підтримано.

Рішенням Київської міської ради від 13.05.2021 №1232/1273 позивачу поновлено Договір оренди земельної ділянки строком на 5 років (а.с. 153 том 1). Дане рішення оприлюднено на офіційному веб-сайті Київської міської ради та розміщено в розділі нормотворча діяльність 17.06.2021.

На підставі даного рішення підготовлено проект договору та передано орендарю - ТОВ «ЛОС-ЛТД» за актом приймання-передачі від 30.09.2021.

Копія договору оренди від 12.11.2021 міститься у матеріалах справи (а.с. 210-212).

Право оренди позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.02.2016, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61554479 від 12.11.2021, перенесено із запису: 13305019, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, строк дії: 5 років, дата закінчення дії: 12.11.2026 з автоматичним продовженням дії договору; адреса: м. Київ, проспект Григоренка Петра, земельна ділянка 36-38; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, А(для будівництва експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки); кадастровий номер: 8000000000:90:011:0029; площа: 0.6914 (а.с. 213 том 1).

Поряд із цим, як свідчать обставини справи, пунктом 1.4. рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» Таблицю №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 29.11.2018 №222/6273) викладено в новій редакції, згідно якої земельна ділянка за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 36 - 38 як паркувальний майданчик закріплена за КП «Київтранспарксервіс».

В подальшому, пунктом 1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» Таблицю №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22) викладено в новій редакції (а.с. 195-199 том 1).

За наслідком прийняття відповідачем вищезазначених змін, відомості про закріплення за КП «Київтранспарксервіс» земельної ділянки за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 36 - 38, містяться в пункті 129 Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», а не в пункті 108, як це було до внесення відповідачем змін.

Обґрунтовуючи спосіб захист порушеного права позивач вказув на те, що рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» є рішенням про внесення змін до іншого рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві». Таким чином, основним актом, який регулює відповідні суспільні правовідносини та порушує законні права та інтереси позивача є безпосередньо рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» у відповідній частині.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо протиправності пункту 129 розділу «Дарницький р-н» Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, згідно з яким земельну ділянку за адресою: м. Київ, просп. Григоренка, 36-38, як паркувальний майданчик закріплено за КП «Київтранспарксервіс».

Відмовляючи в позові в частині визнання протиправним та нечинним вказаного пункту рішення з подальшими доповненнями та змінами, як заявляв позивач, суд виходив з того, що вимога визнати подальші зміни та доповнення до цього рішення є вирішенням спору, якого на даний час не існує, а також такою, що обмежує відповідача у справі вносити будь-які інші зміни у даний пункт.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на тому, що приймаючи рішення про закріплення спірної земельної ділянки, орендарем якої є позивач, за КП «Київтранспарксервіс», відповідач, всупереч умов договору оренди та переважного права позивача на його поновлення, протиправно надав КП «Київтранспарксервіс» право експлуатації цієї земельної ділянки. Зазначаючи про необхідність дотримання відповідачем принципу належного урядування, суд першої інстанції вказав на недобросовісність дій відповідача із віднесення земельної ділянки до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс» одночасно із процедурою поновлення позивачу дії договору оренди земельної ділянки.

Апеляційна скарга Київської міської ради мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що закріплення за КП «Київтранспарксервіс» паркувального майданчика є правом власника земельної ділянки - територіальної громади міста Києва, та жодним чином не впливає на реалізацію права користування зазначеною земельною ділянкою позивачем, оскільки закріплення такої земельної ділянки за комунальним підприємством означає лише право останнього вчиняти дії щодо організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів, що здійснюється оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЛОС-ЛТД» зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Наголошує, що закріплення земельної ділянки за КП «Київтранспарксервіс» надає останньому повноваження здійснювати експлуатацію місць для паркування на цій земельній ділянці або передати таке право третій особі, що порушує права та інтереси позивача, як користувача земельної ділянки.

У поданих письмових поясненнях КП «Київтранспарксервіс» зазначає про відсутність у позивача на момент прийняття оскаржуваного рішення будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка закріплена за КП «Київтранспарксервіс» як земельна ділянка, на якій розташований спеціально обладнаний майданчик для паркування.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову у вказаній частині, з огляду на наступне.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (Закон №161-XIV), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Дана норма кореспондується з положеннями статті 93 Земельного кодексу України.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ч. 1 ст. 3 Закону №161-XIV).

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 4 Закону №161-XIV).

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону №161-XIV). Орендарями земельних ділянок можуть бути громадяни і юридичні особи (п «в» ч. 2 ст. 5 Закону №161-XIV).

Згідно з положеннями статті 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 24 Закону №161-XIV на орендодавця покладено обов`язок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Водночас, в силу частини першої статті 25 Закону №161-XIV орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до положень статті 33 цього Закону після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

Як вбачається з пункту 6 договору оренди, відповідач взяв на себе зобов`язання не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Водночас, пунктом 7.1 Договору оренди встановлено переважне право орендаря придбати у власність земельну ділянку, а також на поновлення договору оренди після закінчення строку дії договору.

Позивач, у вересні 2019 року звернувся з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки у формі додатку 4 до рішення Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві».

Враховуючи звернення Товариства, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготовлено Проект Рішення Київської міської ради «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОС-ЛТД» договору оренди земельної ділянки від 06 листопада 2003 року № 63-6-00078 (зі змінами) для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки на просп. Петра Григоренка, 36-38 у Дарницькому районі» із пояснювальною запискою до нього №П-3545 від 17.09.2020 (а.с. 54-56).

В подальшому, пунктом 6.12.4 протоколу №4/6 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин від 17.03.2021 проект рішення підтримано (а.с. 61-65 том 1).

Таким чином, відповідачем вчинено активні дії спрямовані на поновлення дії договору на новий строк позивачу, який належним чином користується відповідною земельною ділянкою на умовах оренди з 2003 року. Зокрема, проект рішення про поновлення товариству договору оренди земельної ділянки підготовлено у вересні 2020 року. Зміни у оскаржуване позивачем рішення внесено 24.12.2020, тобто після розроблення проекту рішення.

При цьому, рішенням Київської міської ради від 13.05.2021 №1232/1273 позивачу поновлено Договір оренди земельної ділянки строком на 5 років (а.с. 153 том 1), а відповідний договір підписано 12.11.2021, право оренди позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.11.2021 та датою закінчення дії 12.11.2026 з автоматичним продовженням дії договору.

Згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка за адресою м. Київ, просп. Григоренка, 36-38 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:011:0029) має цільове призначення для автомобільного транспорту та призначена для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки.

Таким чином, судом вірно установлено, що згідно свого цільового призначення та виду використання вказана земельна ділянка, користувачем якої є позивач, є автостоянкою. Між тим, поряд із процедурою поновлення позивачу дії договору оренди земельної ділянки, відповідач одночасно, згідно з оспорюваним в частині рішенням, відносить цю ж земельну ділянку до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс», що у свою чергу порушує право позивача, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі також - Закон №280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктом 24 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до підпункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 ПК України до місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір.

За змістом положень абзаців першого, другого підпункту 268.1.1.2 пункту 268.1 статті 268-1 ПК України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.104 пункту 14.1 статті 14 ПК України майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

Відповідно до підпункту 14.1.229 пункту 14.1 статті 14 ПК України спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів. Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

Отже, з наведених норм слідує, що автостоянки, користувачі яких є платниками орендної плати, не належать до спеціально відведених автостоянок, а відтак віднесення оспорюваним в частині рішенням відповідача земельної ділянки, користувачем якої є позивач до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс» є протиправним.

Доводи апелянта про те, що закріплення за КП «Київтранспарксервіс» паркувального майданчика жодним чином не порушує прав позивача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київська міська рада в межах своєї компетенції має право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві», КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 «Про правила благоустрою м. Києва» організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором, яким є КП «Київтранспарксервіс» або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Так, відповідно до пункту 17.3.1 розділу XVII «Правила паркування транспортних засобів у м. Києві» рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва» (далі - Правила паркування транспортних засобів у м. Києві) платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Пунктом 17.3.2 Правил паркування транспортних засобів у м. Києві передбачено, що особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами.

Пунктами 12-22 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» визначено вимоги до обладнання майданчиків для паркування; пунктом 24 - обов`язки оператора, у тому числі і щодо використання майданчика для паркування за призначенням.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що КП «Київтранпарксервіс» уповноважений здійснювати експлуатацію місць для паркування, які закріплені за цим підприємством або ж передавати експлуатацію цих місць іншим суб`єктам господарювання за відповідним договором.

Визначивши оспорюваним в частині рішенням земельну ділянку місцем платного паркування та передавши вказану земельну ділянку в розпорядження КП «Київтранспарксервіс», як єдиного оператора у місті Києві з надання послуг з паркування, відповідач таким чином відніс цю земельну ділянку до об`єктів оподаткування збором за паркування відповідно до вимог Податкового кодексу України та дозволив організацію та експлуатацію місць платного паркування транспортних засобів КП «Київтранспарксервіс».

Викладене спростовує доводи апелянта про те, що спірне в частині рішення не порушує прав позивача.

У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Принцип належного урядування серед іншого передбачає, що державні органи під час виконання владно-управлінських функцій повинні діяти ефективно і неупереджено, в належний і якомога послідовніший спосіб, сприяючи при цьому забезпеченню законності та правовій визначеності.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, добросовісно та розсудливо.

Зважаючи на недотримання Київською міською радою при внесенні змін до Таблиці 1 Додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 в частині закріплення земельної ділянки за КП «Київтранпарксервіс», як спеціально обладнаного майданчика для паркування вказаних принципів та вимог закону, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції при розгляді справи не допущено.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року у справі №640/10764/21 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Cуддя-доповідач С.Б. Шелест

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко