Рішення

від 08.12.2022 по справі 826/19422/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року м. Київ № 826/19422/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач»доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» (далі також - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач), у якій позивач просив суд, з урахуванням уточнень:

- визнати протиправними і скасувати видані Головним управлінням ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення:

- №0005941401 від 24.11.2016 року за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000), на суму 216488,25 грн., в т. ч. за основним платежем - 193871,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22617,25 грн.;

- №0004271401 від 09.09.2016 року, сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств 244445,00 грн.;

- №0004281401 від 09.09.2016 року за платежем: податок на додану вартість (код платежу 14010100), на суму 143515,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 114812,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28703,25 грн;

- №0004291401 від 09.09.2016 року, сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду 260694,00 грн.

В якості підстав позову позивач вказує на те, що оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають чинному законодавству та порушують законні права та інтереси позивача, більше того ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірієм Р.О. від 12.12.2016 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні 28.03.2017 року за клопотанням представника позивача, проти якого не заперечував представник відповідача, суд дійшов висновку про можливість завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Через канцелярію суду 26.01.2017 року №5073/17 та 06.04.2017 року №21803/17 надійшли від відповідача письмові заперечення та додаткові пояснення, відповідно, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог виходячи з того, що під час проведення планової документальної виїзної перевірки позивача контролюючий орган діяв у відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки надані первинні документи мають численні недоліки, які дають підстави вважати, що останні виготовленні без реального здійснення господарських операцій.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 року №7759 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 року визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи №826/19422/16.

15.12.2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі також - КАС України в чинній редакції), визначеній Законом України від 03.10.2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з пунктом 10 частиною першою Розділу VII Перехідних положень, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2018 року прийнято до провадження суддею Маруліною Л.О.; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Щодо процесуального правонаступництва.

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19 червня 2019 року «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

30 липня 2019 року відбулася державна реєстрація юридичної особи - Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка є правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як орган виконавчої влади.

В той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30 вересня 2020 року «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, в якому зазначено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30 вересня 2020 року територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22 жовтня 2020 року внесено рішення №1000741100011086626 засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

За наведених обставин, з 22 жовтня 2020 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві перебуває у стані припинення, а повноваження та функції даного органу передано до Державної податкової служби України.

Крім цього, 30 вересня 2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у м. Києві в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.

Верховний Суд у постанові від 30 грудня 2020 року у справі №805/4361/17-а з приводу правонаступництва органів державної влади зокрема зазначив, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Оскільки повноваження та функції Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві передані до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, а в подальшому нормативним актом передані Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС України (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), таким чином суд приходить до висновку про наявність ознак правонаступництва, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність допущення процесуального правонаступництва у відношенні відповідача, а саме змінити Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі направлень від 29.07.2016 № 794/26-15-14-01-03,№793/26-15-14-01-03, №792/26-15-14-01-03, №795/26-15-14-01-02, №1960/26-15-14-03-03, №795/26-15-14-04-02, виданих ГУ ДФС у м. Києві у складі головного державного ревізора-інспектора Гусельнікова Сергія Володимировича, головного державного ревізора-інспектора Улибіна Євгенія Олександровича, головного державного ревізора-інспектора П`ятака Вадима Вікторовича, головного державного ревізора-інспектора Костенко Олени Василівни, головного державного ревізора-інспектора Лихацької Аліни Ростиславівни, головного державного ревізора-інспектора Сафонова Михайла Сергійовича, відповідно до плану- графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання та Наказу ГУ ДФС у м. Києві від 13.07.2016 року №4269, була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Нерудбудпостач» (код ЄДРПОУ 38689044) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.04.2013 по 31.03.2016 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено Акт про результати її проведення від 26.08.2016 р. №264/26-15-14-01-03/38689044.

Згідно з висновку Акту перевірки встановлено нібито порушення ТОВ «Нерудбудпостач»:

- п.138.2 ст.138, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, п. 139.1 ст. 139 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, пп. 145.1.2 п. 145.1.ст. 145, п. 146.2 ст. 146 та п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), п.2. ст.9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. Ш96-ХІУ, п.2.4. ст.2 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.95р. N88, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», П(С)БО 7 «Основні засоби», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 343 961 грн., в т.ч. по періодах: за рік 2014 року на суму 65 030 грн.; за рік 2015 року на суму 193 492 грн.; за 1 квартал 2016 року на суму 85 439 грн.;

- п.138.2 ст.138, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, п. 139.1 ст. 139 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, пп. 145.1.2 п. 145.1.ст. 145, п. 146.2 ст. 146 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) п.2. ст.9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. Ш96-ХІУ, п.2.4. ст.2 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.95р. N88, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», П(С)БО 7 «Основні засоби», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 244 445 грн., а саме по періодах: за рік 2014 року на суму 11 845 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 232 600 грн.;

п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та . 198.5. ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 114 812 грн., в т.ч. по періодам: за березень 2016 року на суму 114 812 грн.;

п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та . 198.5. ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 260 694 грн., в т.ч. за березень 2016 року на суму 260 694 грн.;

п. 1 ч.2 ст.6 п.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 191132,66 грн.

Акт перевірки отриманий Директором ТОВ «Нерудбудпостач» ОСОБА_1 , нарочним 26.08.2016 року та підписаний із зауваженням, що із висновками перевірки та(або) фактами та даними, викладеними в акті перевірки він не згоден.

Одночасно з Актом перевірки Директору ТОВ «Нерудбудпостач» було вручено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0945/40303 від 26.08.2016 року, про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 191 132,66 грн.

Не погодившись із висновками, зазначеними в Акті перевірки, ТОВ «Нерудбудпостач» відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України 02.09.2016 року нарочним подало свої письмові заперечення на Акт перевірки.

Засобами поштового зв`язку 12.09.2016 року ТОВ «Нерудбудпостач» отримано Листа вих.№19943/10/26-15-14-01-03, яким ГУ ДФС у м. Києві розглянувши письмові заперечення, що були подані ТОВ «Нерудбудпостач» до Акта перевірки, частково задовольнив: висновки по акту перевірки в частині заниження зобов`язань по єдиному соціальному внеску у сумі 191 132,66 грн., - скасував, а в іншій частині, а саме податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість - залишив без змін; до листа додавались податкові повідомлення-рішення.

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0945/40303 від 26.08.2016 року відкликано.

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, ТОВ «Нерудбудпостач» звернулося до контролюючого органу вищого рівня - Державної фіскальної служби України із скаргою № 23081/6 від 23.09.2016 року.

Рішенням про результати розгляду скарги від 18.11.2016 року № 24862/6/99-99-11- 01-01-25 ДФС України скаргу задовольнило частково. Вказаним рішенням було скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.09.2016 року № 0004261401 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року і за І квартал 2016 року з ТОВ «Луксес», ТОВ «Октавія Трейд», ТОВ «Пром Тех Постач», щодо яких підтверджено здійснення оплати позивачем на користь контрагентів та не встановлено наявність дебіторської заборгованості.

В той же час, за результатами перевірки винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0005941401 від 24.11.2016 року за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000), на суму 216 488, 25 грн., в т.ч. за основним платежем - 193 871, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22617, 25 грн;

- № 0004271401 від 09.09.2016 року, сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств 244 445,00 грн;

- № 0004281401 від 09.09.2016 року за платежем: податок на додану вартість (код платежу 14010100), на суму 143 515,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 114 812,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 28703,25 грн;

- № 0004291401 від 09.09.2016 року, сума завищення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду 260694 грн.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних рішень) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року №К/9901/5042/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств - збільшено суму грошового зобов`язання за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Луксес» (код 39289850), ТОВ «Октавія Трейд» (код 39817477), ТОВ «Пром Тех Постач», а також виявлено факт завищення витрат на збут на суму амортизаційних відрахувань за 2014 рік за основними засобами: «Навантажувач фронтальний XG955IIL», «Навантажувач ZL30G», «Навантажувач фронтальний LiuGong CLG 856», крім цього завищено витрати на суму списаних запасних частин, комплектуючих та ПММ (моторна олива та інше).

Як встановлено відповідачем при проведені перевірки, відповідно до документів, наданих до перевірки встановлено, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Нерудбудпостач» не є власником фронтальних навантажувачів. Власниками фронтальних навантажувачів згідно свідоцтв про реєстрацію машини:

Серії НОМЕР_1 від 28.11.2011 р. є ТОВ «НЕРУДБУДТОРГ»;

Серії НОМЕР_2 від 12.12.2011 р. є ТОВ «НЕРУДБУДТОРГ»;

Серії НОМЕР_3 від 21.08.2012 р. є ТОВ «АЛАРІТПРОМ»;

Серії НОМЕР_4 від 31.10.2012 p. є ТОВ «НЕРУДБУДТОРГ».

З цих підстав, особи, що здійснювали перевірку, дійшли висновку про порушення ТОВ «Нерудбудпостач» норм чинного законодавства при нарахуванні амортизаційних відрахувань, незаконного списання запасних частин і паливно-мастильних матеріалів у зв`язку з експлуатацією основних засобів, нарахування ПДВ.

Проте, з такими висновками контролюючого органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов договорів купівлі-продажу фронтальних навантажувачів, укладених з контрагентами - ТОВ «НЕРУДБУДТОРГ» і ТОВ «АЛАРІТПРОМ», право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару та оформлення актів приймання - передачі.

Дані обставини підтвердженні копіями договорів між позивачем та ТОВ «НЕРУДБУДТОРГ» №10/01-14/1, №10/01-14/2 від 10 січня 2014 року, а саме відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 зазначених договорів визначено, що:

- 4.2. Товар вважається прийнятим після підписання Сторонами Акту приймання-передачу;

- 4.3. Датою передачі вважається дата одержання Товару, що вказана у видатковій накладній за підписом Покупця.

Крім цього, пунктом 5.1. зазначених договорів передбачено, що право власності на Товар переходить до Покупця з моменту приймання Товару й оформлення документів, вказаних у п. 4.2 та 4.3 даного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі та видаткові накладні до зазначених вище договорів складені та підписані 14 січня 2015 року.

Крім цього, виписками з банківського рахунку позивача підтверджується оплата за вищезазначений товар.

Також, між позивачем та ТОВ «АДАРІТПРОМ» укладено договір купівлі-продажу №24/03/14Н від 24 лютого 2014 року.

Відповідно до умов вищезазначеного договору право власності на «Навантажувач фронтальний LiuGong CLG 856» переходить до покупця після проведення повної оплати за товар, яка відбулась 08 липня 2014 року.

Крім цього, між позивачем та ТОВ «НЕРУДБУДТОРГ» укладено договір №30/11-15 від 30 листопада 2015 року, умови постачання товару за яким повністю відповідають умова постачання за договорами №10/01-14/1, №10/01-14/2 від 10 січня 2014 року.

В межах виконання договору №30/11-15 від 30 листопада 2015 року між сторонами договора підписано акт приймання-передачі та видаткову накладну 01 грудня 2015 року, а тому саме з цієї дати у позивача виникло право власності на «Навантажувач фронтальний CLG 835».

При проведенні перевірки ТОВ «Нерудбудпостач» надало договори про купівлю фронтальних навантажувачів та акти приймання - передачі, тобто документи, які підтверджують набуття права власності на вказані основні засоби, даний факт не заперечується відповідачем.

Крім того, відомчій реєстрації і технічному огляду підлягають безпосередньо фронтальні навантажувачі, а не право власності на ці основні засоби, тому висновок контролюючого органу про те, що ТОВ «Нерудбудпостач» не набув права власності на них, не відповідає нормам чинного законодавства.

Про те, що ТОВ «Нерудбудпостач» є власником фронтальних навантажувачів з моменту їх передачі підприємству свідчить також те, що з метою усунення порушень законодавства, що регламентує порядок відомчої реєстрації і технічного огляду, ТОВ «Нерудбудпостач» отримало відповідні свідоцтва про реєстрацію і талони про проходження технічного огляду на власне ім`я на підставі договорів купівлі-продажу, які долучені до матеріалів справи.

Також, суд вважає вірними доводи позивача щодо відсутності компетенції у контролюючого органу щодо перевірка та аналізу дотримання норм чинного законодавства при здійсненні відомчої реєстрації у Державній інспекції сільського господарства і проходженні технічного огляду фронтальних навантажувачів.

Можливе недотримання вимог інших галузей законодавства не свідчить про порушення податкового законодавства. Нарахування амортизаційних відрахувань, списання запасних частин і паливно-мастильних матеріалів у зв`язку з експлуатацією основних засобів, нарахування ПДВ, були належним чином відображені ТОВ Нерудбудпостач» у податковому обліку, жодних обґрунтувань того, що використання у власній господарській діяльності фронтальних навантажувачів, які не пройшли відомчої реєстрації та технічного огляду, спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у акті перевірки не наведено. Посилання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства, зокрема того, що регулює відомчу реєстрацію і технічний огляд фронтальних навантажувачів, не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно зараховувались витрати на збут на суму амортизаційних відрахувань за 2014 рік за основними засобами: «Навантажувач фронтальний XG955IIL», «Навантажувач ZL30G», «Навантажувач фронтальний LiuGong CLG 856» та витрати на суму списаних запасних частин, комплектуючих та ПММ (моторна олива та інше), у зв`язку з чим висновки контролюючого органу у цій частині є хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Також, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Нерудбудпостач» мало взаємовідносини з ТОВ «Луксес» (код 39289850), ТОВ «Октавія Трейд» (код 39817477), ТОВ «Пром Тех Постач» (код 3993565), з якими було укладено договори на транспортно-експедиційне обслуговування.

Особами, що здійснювали перевірку, на підставі аналізу актів виконаних робіт та відомостей ресурсів до них, було встановлено що номенклатура придбаних контрагентами товарів не співпадає з номенклатурою послуг, наданих ТОВ «Нерудбудпостач».

Контролюючий орган зробив висновок, що зазначені контрагенти ТОВ «Нерудбудпостач» не є спеціалізованими підприємствами (організаціями), що здійснюють транспортно-експедиторську діяльність. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні, тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади

Крім того, відповідачем не встановлено у контрагентів ТОВ «Нерудбудпостач» наявності власних транспортних засобів, контейнерів, виробничих приміщень, тощо, які є об`єктивно необхідними для виконання обумовлених послуг, а також не встановлено у контрагентів ТОВ «Нерудбудпостач» орендованих транспортних засобів, контейнерів для виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом, технічного персоналу, наявність якого обумовлена не лише специфікою обумовлених операцій, а також не встановлено залучення інших підприємств для перевезення вантажу.

В той же час, зазначені висновки контролюючого органу спростовуються наступним.

На час укладення договорів на транспортно-експедиційне обслуговування і час фактичного отримання послуг контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не знаходилися у стані припинення, перебували на обліку у податкових органах, як платники податків і зборів, податкового боргу не мали.

Вміщені в офіційних реєстрах коди видів економічної діяльності ТОВ «Луксес» (код 39289850) - Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, та ТОВ «Пром Тех Постач» (код 3993565) - Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт відповідали характеру послуг, що ними надавалися.

Здійснення транспортно-експедиторської діяльності, згідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» не потребує спеціального дозволу, ліцензії, або отримання особливого статусу спеціалізованого підприємства, як помилково зазначається контролюючим органом.

Згідно статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Отже, згідно чинного законодавства експедитор не зобов`язаний особисто виконувати перевезення, а послуги з організації виконання транспортно-експедиторських послуг не потребує наявності спеціальних основних засобів, транспортних засобів, технічного персоналу тощо.

Стосовно доводів представників відповідача щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження залучення його контрагентами третіх осіб до виконання укладених договорів, суд зауважує таке.

ТОВ «Нерудбудпостач» не відповідає за діяльність та дотримання законодавства його контрагентами, такі (запитування) документи не відносяться до господарської діяльності позивача. Крім цього, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями. Такі документи мають оформлюватися і зберігатися у сторін відповідних правовідносин, відповідно - контрагентів ТОВ Нерудбудпостач» і осіб, які залучалися останніми для надання відповідних послуг.

Висновок осіб, що здійснювали перевірку по те, що надання транспортно- експедиторських послуг підтверджується лише договорами, актами про надані послуги та звітами не відповідають дійсності.

Підтвердженням того, що транспортно-експедиторські послуги використовувалися у власній господарській діяльності ТОВ «Нерудбудпостач», а перевезення товарів фактично відбувалися є відповідні договори про продаж продукції (щебінь, пісок, керамзит, тощо), документи про приймання цієї продукції покупцями у місці їх знаходження (яке відповідає звітам про перевезення, наданих експедиторами), а також документи про оплату цієї продукції покупцями.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (надалі - Правила №363) визначено, що товарно-транспортна накладна (надалі - ТТН) є основним документом на перевезення вантажів.

Згідно з розділом 1 Правил № 363 ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, тобто відповідно до пунктів 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є ТТН.

Таким чином ТТН відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, за умови їх належного оформлення при здійсненні транспортних перевезень та наданні такого виду послуг.

Як вбачається з наявних матеріалах справи доказів, між позивачем та його контрагентами під час здійснення транспортно-експедиторських операцій складались товарно-транспортні накладні, які є належним підтвердженням факту здійснення зазначених перевезень.

Таким чином, ТОВ «Нерудбудпостач» правомірно включило до складу витрат і віднесло до податкового кредиту з ПДВ суми, зазначених у відповідних актах виконаних робіт, підписаних з контрагентами ТОВ «Нерудбудпостач», оскільки їх послуги з організації перевезень були фактично використані у господарській діяльності підприємства.

Надання послуг за договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, дефектність яких не встановлена у визначеному законом порядку.

Складені на виконання задекларованих послуг податкові/видаткові накладні зареєстровані належним чином у контролюючому органі.

Податковий орган дійшов висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами лише на підставі аналізу податкової звітності з податкових інформаційних баз. В той же час, контролюючим органом не встановлювалась можливість укладення контрагентом позивача інших цивільних договорів, як і не доведена неможливість надання послуг згідно укладених з позивачем договорів офіційно задекларованими працюючими особами.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.

В акті перевірки не спростовано факту наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при здійсненні господарської діяльності з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20 серпня 2015 року.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Європейський суд з прав людини в п. 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, Європейський Суд з прав людини в п. 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов`язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов`язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов`язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов`язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Згідно з постановою Верховного Суду №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06 лютого 2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, враховуючи все вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 24 листопада 2016 року №0005941401 та від 09 вересня 2016 року №0004271401, №0004281401, №0004291401.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доведеності перед судом правомірності та обґрунтованості прийнятого ним рішення, а тому позовні вимоги є такими, що підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 24 листопада 2016 року №0005941401 та від 09 вересня 2016 року №0004271401, №0004281401, №0004291401, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач»» (код ЄДРПОУ 38689044, 04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 12) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 12977,13 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач»» (код ЄДРПОУ 38689044, 04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 12);

Відповідач: Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19);

Повне судове рішення складено 08.12.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна