Рішення

від 01.12.2022 по справі 495/6983/18

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/6983/18

№ провадження 2/495/387/2022

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

01 грудня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Мельник Ю.В.,

справа № 495/6983/18,

особисто позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Сергіївська селищна рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну предмету спору про розірвання договору та додатку № 1 до договору про надання право користування 1/4 частиною земельної ділянки для сільськогосподарських потреб від 30 січня 2009 року у зв`язку з істотною обставиною,

представника позивача адвоката Шаркевич В.Т.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 ,звернулася досуду ізпозовом до ОСОБА_2 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору,Сергіївська селищнарада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прозміну предметуспору пророзірвання договорута додатку№ 1до договорупро наданняправо користування1/4частиною земельноїділянки длясільськогосподарських потребвід 30січня 2009року узв`язку зістотною обставиною,змінивши 18травня 2022року своїпозовні вимоги,остаточно проситьсуд:розірвати договір та додаток №1 до Договору про надання права користування 1:4 частиною земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладених 30 січня 2009 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 .

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06 лютого 2018 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_5 , 1965 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадщина, на яку в указаних частках видане це свідоцтво, складається з земельної ділянки, що розташована: АДРЕСА_1 , площею 6,0100 (шість цілих сто десятитисячних) га, у тому числі за земельними угіддями : рілля - 6, 0100 га, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія землі: Землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер ділянки 5120885600:01:001:0083, яка належала Спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІУ-ОД №059603, виданого 20.05.2003 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області, на підставі розпорядження Білгород - Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2002 року №970-2002, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №36-18.

Згідно витягу з державного земельного кадастру НВ- 5103256022016, від 15.08.2016 року, відомості про обмеження у використанні, встановлені Порядком ведення ДЗК, згідно Постанови КМУ від 17.10.2012 року №1051, не зареєстровані.

Також відсутня державна реєстрація інших прав, обмежень, обтяжень, іпотеки за даними реєстру речових прав на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину на 1:4 (одну четверту) частку вказаного майна видано ОСОБА_1 .

Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом і, виконавши вимоги про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, вона письмово звернулася до відповідача з вимогою надати їй копію договору користування земельною ділянкою і одержання плати за користування нею, як це передбачено в статті 409 ЦК України, тобто розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати, однак відповідач їй відмовив.

Крім того, заявив, що земельну ділянку він нібито купив.

Але оформив цей правочин не договором купівлі-продажу, а договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на 80 (вісімдесят) років за 3180 ( три тисячі сто вісімдесят) гривень за весь строк користування земельною ділянкою з 30.01.2009 року по 30.01.2089 року.

Вона звертається до суду, так як згідно цивільного законодавства, а саме: ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а відповідач придбав право на користування земельною ділянкою шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) і ніякої відповідальності за це не несе.

Неодноразові звернення до поліції по факту шахрайства ні до чого не призвели.

З 2018 року вона письмово звертається до відповідача з проханням розірвання договору та повернення їй земельної ділянки, але відповіді не отримує.

Виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховує і розраховувала при укладенні договору.

Тобто відповідач, як користувач земельної ділянки, фактично згідно договору позбавляє особу власника розпоряджатися своєю власністю і мати інтерес і матеріальну зацікавленість у володінні, користуванні та розпорядженні належною йому власністю.

Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, під час укладання спірного договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Приморська сільська рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , між сторонами не було досягнуто згоди стосовно усіх істотних умов договору.

На підставі вищевикладеного вона і вимушена звернутися з позовом до суду.

Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідачем 24 вересня 2018 року наданий відзив на позовні вимоги, відповідно до якого просить суд у задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі, зазначаючи при цьому, що 30 січня 2009 року між ним та ОСОБА_5 був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

У відповідності до умов укладеного договору ОСОБА_5 надав право користування, а він отримав право користування земельною ділянкою, площею 3,016 га для сільськогосподарських потреб, яка належала ОСОБА_5 і розташована на території Присомрької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, масив 20, ділянка 6.

Оскаржуваний договір був підписаний особисто сторонами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

В подальшому зазначений договір був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З моменту укладання договору та до дня смерті ОСОБА_5 вимог щодо його розірвання та взагалі будь яких претензій щодо договору або порядку користування земельною ділянкою не пред`являв, що також свідчить про відповідність умов договору волі ОСОБА_5 .

Ствердження позивачки стосовно передачі ОСОБА_5 земельної ділянки у 2016 році іншій особі ОСОБА_6 підтверджень не знаходить, оскільки земля з моменту укладання договору безпреревно знаходиться у користування ОСОБА_2 .

Також ствердження позивача про допущені виправлення у договорі та невідповідність підпису її сину є безпідставними та не відповідають дійсності, оскільки, як зазначалось вище оскаржуваний договір був підписаний сторонами особисто.

Отже, під час укладання договору сторонами було дотримано форму договору, обумовлено його істотні умови, права та обов`язки сторін, а також проведено державну реєстрацію договору, через що підстави для визнання договору недійсним відсутні.

18 липня 2022 року відповідачем наданий відзив на позовну заяву про збільшення позовних вимог позивачем, відповідно до якого просить суд в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, зазначаючи при цьому, що 30 січня 2009 року між ОСОБА_5 , який був власником земельної ділянки та ОСОБА_2 був укладений договір та додаток № 1 до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, згідно якого ОСОБА_5 надав право користування, а ОСОБА_2 отримав право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, ділянка № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 , площею 6,01 га, що розташована на території Приморської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, строком на 80 років, тобто з 30 січня 2009 року по 30 січня 2089 рік.

Вказаний договір був зареєстрований 27 березня 2017 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, згідно якого правокористувачем земельної ділянки № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 , площею 6,01 га, що розташована на території Приморської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, строком на 80 років, є ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , власник земельної ділянки.

Після його смерті спадщину прийняли: мати померлого, ОСОБА_1 , та діти померлого: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Таким чином, договір про надання право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30 січня 2009 року був зареєстрований ще за життя власника земельної ділянки, ОСОБА_5 , який мав права за життя звернутися до суду про розірвання договору, але цього не зробив.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 25.05.2018 року, власниками земельної ділянки № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 , площею 6,01 га, кадастровий номер: 5120885600:01:001:0083, що розташована на території Приморської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, є: ОСОБА_4 Ѕ частки земельної ділянки; ОСОБА_3 ј частки земельної ділянки та ОСОБА_1 ј частки земельної ділянки, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.02.2018 року.

Але частки земельної ділянки не виділені в натурі та не надані кадастрові номери.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 19 березня 2022 року № 7178, заборонено розірвання орендних земельних відносин.

Рух справи у суді

08 серпня 2018 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду.

11 січня 2019 року Ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування доказів по справі, провадження на час проведення експертизи було зупинено.

18 травня 2022 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі, оскільки необхідність у проведені експертизи відпала.

23 травня 2022 року Ухвалою суду провадження у справі було поновлено з продовженням її підготовчого розгляду.

26 серпня 2022 року Ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито з призначенням її розгляду по сутті.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені, з підстав наведених у позові.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, наполягаючи на тому, що договір від 30 січня 2009 року її син не підписував та не укладав, в договорі не його підпис.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, матеріали справи містять його відзив на позовні вимоги позивача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Зі згоди позивача та представника позивача, суд розглядає справу за відсутність належним чином повідомлених сторін, за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши представника позивача, позивача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що дійсно 30 січня 2009 року між ОСОБА_5 , який був власником земельної ділянки та ОСОБА_2 був укладений договір та додаток № 1 до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, згідно якого ОСОБА_5 надав право користування, а ОСОБА_2 отримав право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, ділянка № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 , площею 6,01 га, що розташована на території Приморської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, строком на 80 років, тобто з 30 січня 2009 року по 30 січня 2089 рік. (а.с. 6)

Зазначений договір був зареєстрований 27 березня 2017 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, згідно якого правокористувачем земельної ділянки № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 , площею 6,01 га, що розташована на території Приморської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, строком на 80 років, є ОСОБА_2 . (а.с. 151)

ІНФОРМАЦІЯ_1 власник земельної ділянки, ОСОБА_5 помер.

Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли: мати померлого, ОСОБА_1 , та діти померлого: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (а.с. 7-8)

Таким чином, договір про надання право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30 січня 2009 року був зареєстрований ще за життя власника земельної ділянки, ОСОБА_5 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 25.05.2018 року, власниками земельної ділянки № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 , площею 6,01 га, кадастровий номер: 5120885600:01:001:0083, що розташована на території Приморської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, є: ОСОБА_4 Ѕ частки земельної ділянки; ОСОБА_3 ј частки земельної ділянки та ОСОБА_1 ј частки земельної ділянки, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.02.2018 року. (а.с. 152-153)

Частки земельної ділянки не виділені в натурі та їм не надані кадастрові номери.

Позивач наполягає, що договір її покійним сином не укладався та не підписувався, між сторонами не було досягнуто усіх істотних умов договору, виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховує і розраховувала при укладанні договору, тобто відповідач позбавляє особу власника розпоряджатися своєю власністю і мати інтерес і матеріальну зацікавленість у володінні, користуванні та розпорядженні належною йому власністю.

Не погоджуючись з позовними вимогами відповідач у відзиві зазначив, що договір був зареєстрований 27 березня 2017 року, оскаржуваний договір був підписаний особисто сторонами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

З моменту укладання договору та до дня смерті ОСОБА_5 вимог щодо його розірвання та взагалі будь яких претензій щодо договору або порядку користування земельною ділянкою не пред`являв, що свідчить про відповідність умов договору волі ОСОБА_5 .

Нормативне обґрунтування

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Частиною першою статті 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Згідно зі статтею 410 ЦК України, землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.

Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами, встановленими ст. 12 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змістуст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зіст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно ізст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

В ході розгляду справи достовірно встановлено та підтверджено відповідними доказами укладання між ОСОБА_5 , який був власником земельної ділянки та ОСОБА_2 30 січня 2009 року договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та додатку № 1 до договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, згідно якого ОСОБА_5 надав право користування, а ОСОБА_2 отримав право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, ділянка № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 , площею 6,01 га, що розташована на території Приморської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, строком на 80 років, тобто з 30 січня 2009 року по 30 січня 2089 рік. (а.с. 6)

Зазначений договір був зареєстрований 27 березня 2017 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, згідно якого правокористувачем земельної ділянки № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 , площею 6,01 га, що розташована на території Приморської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, строком на 80 років, є ОСОБА_2 .

Всупереч вимогам закону, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що вказаний договір не був підписаний ОСОБА_5 та ним не укладався, придбав земельну ділянку шляхом обману та зловживання довірою.

На вимогу позивача, судом була призначена судово - почеркознавча експертиза, однак від її проведення позивач відмовилася, змінивши підставу та предмет позову.

В частині оцінки обставин справи на предмет наявності підстав для розірвання договору в зв`язку з його порушенням відповідачем, суд зазначає наступне.

Частина 2 ст. 651 ЦК України як на підставу для розірвання договору вказує саме на наявність істотного порушення його умов однією із сторін.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Загальні критерії істотності порушення умов договору в розумінні частини 2 статті 651 ЦК України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони, напрацьовані усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у судових рішеннях по справах № 910/22259/17, 910/22454/17, 910/20932/17, 910/21033/17, 910/3568/18, 910/4427/18, 910/5001/19, 926/1557/18, 920/221/19, № 912/1385/17.

Істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18, від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18.

Отже, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17).

Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Аналогічна правова позиція застосована в постанові Верховного суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 911/2755/18.

З огляду на наведене, та обставина, що кошти за Договором емфітевзису були сплачені ОСОБА_5 ОСОБА_2 відповідно додатку № 1 до договору від 30 січня 2009 року, а не зазначені у самому договорі від 30 січня 2009 року, жодним чином не позбавило можливості ОСОБА_5 отримати очікувані узгоджені при укладенні договору кошти в повному розмірі, а тому таке порушення не може вважатися істотним та бути підставою для розірвання Договору.

Окрім того, відповідно до п. 15 Договору про надання права користування земельною ділянкою від 30 січня 2009 року, додатки до цього Договору є його невід"ємною і складовою частиною.

Суд погоджується з ствердженнями відповідача, стосовно того, що з моменту укладання договору, його реєстрації та до дня смерті ОСОБА_5 , останнім вимог щодо його розірвання та взагалі будь яких претензій щодо договору або порядку користування земельною ділянкою до відповідача не пред`являлися, підтверджень зворотного матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами факт істотного порушення ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором емфітевзису від 30 січня 2009 року, у задоволенні позовних вимог про розірвання договору слід відмовити.

Керуючись ст. 102-1 ЗК України, ст. ст. 395, 398, 407, 408, 410, 526, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81-83, 263, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛ И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Сергіївська селищна рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну предмету спору про розірвання договору та додатку № 1 до договору про надання право користування 1/4 частиною земельної ділянки для сільськогосподарських потреб від 30 січня 2009 року у зв`язку з істотною обставиною відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Сергіївська селищна рада, адреса: смт. Сергіївка, м. Білгород Дністровського, вул. Гагаріна, 3;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складений 12 грудня 2022 року.

Суддя: