Рішення

від 01.12.2022 по справі 530/1300/21

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1300/21

2/530/36/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

01.12.2022 рокуЗіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого -судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., представника позивача адвоката Омельченка М.О., представника відповідача ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", адвоката Кулика В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Зіньків цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка", місце знаходження: с. Яреськи, вул. Козацький шлях, 29, Миргородського району, Полтавської області; Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" виробничий підрозділ "Агро-Маяк", місце знаходження: с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області; третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Береза Дар"я Василівна, юридична адреса: м. Хорол, вул.1 Травня, 8Б, Полтавської області про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, шляхом повернення майна, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

19.08.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка", місце знаходження: с. Яреськи, вул. Козацький шлях, 29, Миргородського району, Полтавської області; Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" виробничий підрозділ "Агро-Маяк", місце знаходження: с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області; третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Береза Дар"я Василівна, юридична адреса: м.Хорол, вул.1 Травня, 8Б, Полтавської області про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, шляхом повернення майна.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справи від 19.08.2021 року, дана справа передана на розгляд судді Должко С.Р..

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 31.08.2021 року відкрито провадження в цивільній справі позовного провадження. Сторонам по справі направлено ухвалу про відкриття провадження, відповідачу разом з копіями позовної заяви та доданими до неї документами та судові повістки про час дату та місце судового засідання, отримані відповідачем.

В позовній заяві позивач просить усунути перешкоду позивачу ОСОБА_1 з боку відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» виробничий підрозділ «Агро-Маяк» у користуванні земельною ділянкою площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5321387200:00:031:0025, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області (колишньої Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області), якою позивач ОСОБА_1 володіє на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ННН 326519, посвідченого приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Піскун А.Ю. 26 червня 2019 року, зобов`язавши відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» виробничий підрозділ «Агро-Маяк» повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , земельну ділянку площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5321387200:00:031:0025, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області (колишньої Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області), якою позивач ОСОБА_1 володіє на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ННН 326519, посвідченого приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Піскун А.Ю. 26 червня 2019 року і якою протиправно користуються відповідачі ( а.с.2-5).

06.10.2021 року представником відповідача подано відзив на позов, у якому зазначено, що 02 січня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка Олексія Яковича, було укладено договір оренди землі терміном на 10 (десять) років стосовно земельної ділянки площею 6,1903 га, кадастровий номер 5321387200:00:031:0025. Земельна ділянка знаходиться на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Договір зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 25.10.2007 року за № 040755500369. ТОВ «Агро-Маяк» (місцезнаходження: 38150, Полтавська обл., Зіньківський район, село Човно-Федорівка, код ЄДРПОУ 03770827) припинило свою діяльність в процесі реорганізації шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Довженка» відповідно до Протоколу загальних зборів ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» № 14 від 25 грудня 2008 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» зареєстрована, як юридична особа 30.05.2005 року Шишацького районною державною адміністрацією за № 1 583 123 0000 000095, код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ 03770394. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» діє на підставі Статуту, що затверджений загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» № 09/11/2019 від 11.09.2019 року (нова редакція) та є правонаступником, ТОВ «Агро-Маяк». 01 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі б/н від 02.01.2007 року. Відповідно до даної додаткової угоди було погоджено продовження терміну дії Договору оренди землі б/н від 02.01.2007 року терміном до 31.12.2027 року. Вказана додаткова угода скріплена підписами Сторін і була зареєстрована 02.09.2016 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Березою Дарією Василівною номер запису про інше речове право 16227627. Оспорювані правочини, а саме договір оренди землі від 02 січня 2007 року та додаткова угода до нього не визнавалися судом у встановленому порядку недійсними, жодних перешкод позивачеві у користуванні його земельною ділянкою ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка.» чинити не може, оскільки користується спірною земельною ділянкою у відповідності до укладеного між сторонами договору оренди. Стосовно питання про об`єднання в одне провадження цивільних справ № 530/1178/19 та 530/1300/21 вважають неможливо оскільки у справі № 530/1178/19 проведено підготовче судове засідання та призначено по справі судовий розгляд. В зв`язку з вищевикладеними обставинами просили відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.40-42).

Позивачем ОСОБА_1 відповідь на відзив у встановлений чинним законодавством строк не подано.

19.10.2021року позивачемподано заявупро уточненняпозовних вимог згідноякої вінпросить судусунути перешкодиу користуванніпозивачу ОСОБА_1 належною йомуна правівласності,на підставісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом ННН326519,посвідченого 26червня 2019року приватнимнотаріусом Зіньківськогорайонного нотаріальногоокругу Полтавськоїобласті ПіскунА.Ю.,земельною ділянкоюплощею 6,1903гектарів,кадастровий номерземельної ділянки5321387200:00:031:0025,з цільовимпризначенням -для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,що знаходитьсяна територіїОпішнянської селищноїради Полтавськогорайону Полтавськоїобласті (колишньоїЧовно-Федорівськоїсільської радиЗіньківського районуПолтавської області),шляхом витребуваннявказаної земельноїділянки увідповідачів Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Агрофірма«ім.Довженка»,Товариства зобмеженою відповідальністю«Агрофірма «ім.Довженка» виробничийпідрозділ «Агро-Маяк»та повернутипозивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ,земельну ділянкуплощею 6,1903гектарів,кадастровий номерземельної ділянки5321387200:00:031:0025,з цільовимпризначенням -для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,що знаходитьсяна територіїОпішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області (колишньої Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області).

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Зіньківського районного відділу Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України від 25.10.2007 року про державну реєстрацію договору оренди землі № б/н 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 19.11.1998 року, місце проживання: с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 і ТОВ «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я., який діє на підставі Статуту, місцезнаходження юридичної особи: 38150, с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області, ідентифікаційний код 03770827, про оренду земельної ділянки площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5321387200:00:031:0025, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № б/н 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 19.11.1998 року, місце проживання: с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 і ТОВ «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я., який діє на підставі Статуту, місцезнаходження юридичної особи: 38150, с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області, ідентифікаційний код 03770827, від 25.10.2007 року, запис у Державному реєстрі земель № 040755500369, проведену на підставі рішення державного реєстратора Зіньківського районного відділу Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України від 25.10.2007 року; визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Берези Дарії Василівни від 02.09.2016 року про державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 01 серпня 2016 року до договору оренди землі № б/н від 2 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 , що проживає: с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області, паспорт НОМЕР_2 , виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 19.11.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» виробничий підрозділ агрофірма «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я., що діє на підставі довіреності від 02.09.2014 року, АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код 03770394, про оренду земельної ділянки площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5321387200:00:031:0025, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 01 серпня 2016 року до договору оренди землі № б/н від 2 січня 2007 року, укладену між ОСОБА_2 , що проживає: с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області, паспорт НОМЕР_2 , виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 19.11.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» виробничий підрозділ агрофірма «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я., що діє на підставі довіреності від 02.09.2014 року, АДРЕСА_2 від 02.09.2016 року, номер запису про інше речове право: 16227640, проведену на підставі рішення державного реєстратора: приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Берези Дарії Василівни від 02.09.2016 року. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» 1816 гривень сплаченого судового збору (а.с.50-55).

Ухвалою суду від 22.04.2022 року залучено до участі в справів якості3-їособи без самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Березу Дар`ю Василівну, службова адреса: 37800, Полтавська область, м. Хорол, вулиця 1 Травня, 8Б (а.с.101-102).

Ухвалою суду від 05.09.2022 року призначено по справі судовий розгляд (а.с.143-144).

У судове засідання учасники справи: позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Омельченко М.О. з`явилися, уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити.

Представник відповідача ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", адвокат Кулик В.О., з`явився уточнені позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Третя особа приватний нотаріус Береза Дар"я Василівна, у судове засідання не з`явилася надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності, при вирішенні питання поклалась на розсуд суду ( а.с.154).

Суд, зачитавши уточнену позовну заяву позивача, заслухавши думку позивача та його представника, які підтримали уточнені позовні вимоги, представника відповідача, який не визнав уточнені позовні вимоги та дослідивши наявні матеріали справи, приходить до висновку.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по даний час.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні Верховна Рада України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні запровадила воєнний стан через вторгнення Росії в Україну.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Рада суддів Українивирішила звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту порушеного майнового права.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України: Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, враховуючи місцезнаходження, позов пред`являється за правилами виключної підсудності до Зіньківського районного суду Полтавської області за місцем знаходження земельної ділянки.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як передбаченост. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно дост. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згіднозіст. 10-13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України, встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормоюст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу таЗакону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоОсновним Законом Українипринципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина першастатті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно достатті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно достатті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертоїстатті 8 ЦПКнорми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться впостанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Уст. 8 Конституції Українизазначено, щоКонституція Українимає найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Статтями15,16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 124 Конституції Україниправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зст. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1ст. 2 Закону «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно дост. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів»судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

В судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Човно-Федорівка Зіньківського району Полтавської області помер батько позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . На день смерті ОСОБА_2 залишилося його спадкове майно, яке складається, зокрема, із земельної ділянки площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер 5321387200:00:031:0025, розташованої на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, якою спадкодавець ОСОБА_2 володів на підставі держаного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 597391, виданого Човно- Федорівською сільською Радою народних депутатів 15 лютого 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 396.

Заповітом, посвідченим секретарем Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області Свищ І.В. 12 травня 2016 року, зареєстрованим у реєстрі за № 7, ОСОБА_2 земельну ділянку (пай), яка належить йому на підставі державного акту серії Р1 № 597391 виданого Човно-Федорівською сільською радою 15.02.2003 року, розміром 6,19 га заповів сину ОСОБА_1 .

26 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 нотаріально оформив своє право на спадщину свого батька ОСОБА_2 та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер 5321387200:00:031:0025, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 5897391, виданого Човно-Федорівською сільською радою Зіньківського району, Полтавської області 15 лютого 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 396, та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку ННН 326519, посвідчене приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Піскун А.Ю. 26 червня 2019 року. Цього ж дня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано його право приватної власності на дану земельну ділянку.

Після нотаріального оформлення права на спадщину батька на вищезазначену земельну ділянку, в червні 2019 року, позивач ОСОБА_1 в документах померлого виявив примірники договору оренди землі без номера і без дати укладення 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я.; акту прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки без дати укладення 2007 року; угоди, щодо сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку, додаток № 1 до Договору оренди земельної ділянки без дати укладення 2007 року. А також він виявив примірник додаткової угоди № 1 від 01 серпня 2016 року до договору оренди землі № б/н від 2 січня 2007 року, укладеної між ОСОБА_2 і ВП «Агро-Маяк» ТОВ «АФ ім. Довженка» в особі директора Коростиленка О.Я.. Ознайомившись з договором оренди землі, додатками до нього і додатковою угодою до цього договору та оглянувши їх, ОСОБА_1 виявив, що на договорі оренди землі без номера і без дати укладення 2007 року, додатках до нього та додатковій угоді № 1 до нього від 01.08.2016 року стоять підписи поставлені не його батьком, тобто невідома особа підписала вищевказані документи від імені його батька ОСОБА_2 , на що не мала ніяких повноважень.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся за юридичною допомогою до адвоката Омельченка М.О. щодо вирішення питання про визнання недійсним (розірвання, припинення) договору оренди (з додатковою угодою до нього) земельної ділянки площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер 5321387200:031:0025, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. 24 липня 2019 року приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем С.В. посвідчена довіреність Корнієнка Г.В., якою він уповноважує ОСОБА_3 представляти його інтереси з питань визнання недійсним (розірвання, припинення) договору оренди (з додатковою угодою до нього) земельної ділянки площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер 5321387200:031:0025, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

31 липня 2019 року ОСОБА_3 як представник ОСОБА_1 за довіреністю звернувся з листом до директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» Жиліна С.В., як керівника юридичної особи до якої входить виробничий підрозділ «Агро-Маяк», в якому виклав підстави звернення та пропозицію заявника ОСОБА_1 розірвати вищевказаний договір оренди землі та додаткову угоду до нього за згодою сторін, як це передбачено умовами договору та статтею 31 Закону України «Про оренду землі».

В серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 поштою отримав письмову відповідь на даний лист вихідний № 80 від 05.08.2019 року, за підписом генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» С.В. Жиліна, в якій, зокрема, зазначено, що ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не вбачає підстав для дострокового розірвання договору оренди землі б/н від 02.01.2007 року.

За даних обставин неможливо встановити чи мав ОСОБА_2 вільне волевиявлення, яке відповідало його волі, укладати договір оренди землі без номера і без дати укладення 2007 року з ТОВ «Агро-Маяк» в особі директора ОСОБА_4 , а особливо додаткову угоду № 1 від 01 серпня 2016 року до договору оренди землі № б/н від 2 січня 2007 року, укладену з СП «Агро-Маяк» ТОВ «АФ ім. Довженка» в особі директора Коростиленка О.Я., яка суттєво звужує його права, щодо зміни і припинення договору, якщо він не підписував дані правочини.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що на час укладення зазначеного вище договору оренди землі і додаткової угоди до нього його батько ОСОБА_2 не мав захворювання або фізичну ваду, які б заважали підписувати угоди власноручно, повноважень підписувати дані угоди від його імені іншій особі він не надавав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є прав: особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Набувши право власності на вищевказану земельну ділянку позивач ОСОБА_1 набув право володіти, користуватися і розпоряджатися нею. Як власник даної земельної ділянки він бажає самостійно обробляти її, тобто вільно і на власний розсуд користуватися нею та за бажанням на власний розсуд розпорядитися земельною ділянкою.

А оспорюваний договір оренди землі № б/н без дати укладення 2007 року, між ОСОБА_2 і ТОВ «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я., та оспорювана додаткова угода № 1 від 01 серпня 2016 року до договору оренди землі № б/н від 2 січня 2007 року, між ОСОБА_2 і СП «Агро-Маяк» ТОВ «АФ ім. Довженка» в особі директора Коростиленка О.Я. унеможливлюють вільне користування і розпорядження позивачем ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер 5321387200:00:031:0025, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області (колишньої Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області), власником якої він є.

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебувала цивільна справа № 530/1178/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» виробничий підрозділ «Агро-Маяк» про визнання недійсними, договору оренди землі № б/н 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 19.11.1998 року, місце проживання: с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 і ТОВ «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я., який діє на підставі Статуту, місцезнаходження юридичної особи: 38150, с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області, ідентифікаційний код 03770827, зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, запис у Державному реєстрі земель від 25.10.2007 року за № 040755500369 та додаткову угоду № 1 від 01 серпня 2016 року до договору оренди землі № б/н 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 , що проживає: с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області, паспорт НОМЕР_2 , виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 19.11.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» виробничий підрозділ агрофірма «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я., що діє на підставі довіреності від 02.09.2014 року, АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код 03770394, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 16227640, дата, час державної реєстрації 02.09.2016 року, державний реєстратор: приватний нотаріус Береза Дарія Василівна, Хорольський районний нотаріальний округ, Полтавська область.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 28.09.2021 року по позовних вимогах ОСОБА_1 ,адреса проживання: АДРЕСА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Агрофірма"ім.Довженка",юридична адреса:Полтавська область,Шишацький район,с.Яреськи,вул.Козацькийшлях,29,Товариства зобмеженою відповідальністю"Агрофірма"ім.Довженка"виробничий підрозділ"Агро-Маяк",місце знаходження:с.Човно-Федорівка,Зіньківського району,Полтавської області,3-яособа безсамостійних вимогна сторонівідповідача:приватний нотаріусБереза ДаріяВасилівна,місце знаходження: м.Хорол, вул. 1 Травня,8б, Полтавської області про визнання правочинів недійсними - відмовлено в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, то суд виходить з наступного:

Як вбачається з позовної заяви та додатків до неї вона підписана представником позивача ОСОБА_3 , який діє на підставі доручення від 24.07.2019 року посвідченого Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем С.В.( а.с.23).

Такожпредставником позивачаразом зпозовом поданийордер адвокатасерії ПТ№ 181941(а.с.24). У вищезгаданомудорученні від24.07.2019року ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 представляти йогоінтереси зпитань визнаннянедійсним (розірвання,припинення)договору оренди(здодатковою угодоюдо нього)земельної ділянкиплощею 6,1903га,кадастровий номер5321387200:00:031:0025, переданої дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,розташованої натериторії Човно-Федорівськоїсільської радиЗіньківського районуПолтавської області. Предметом позову,поданого представникомпозивача ОСОБА_3 є усуненняперешкод укористуванні належнимпозивачу майном,шляхом поверненнямайна. Тобто згідно доручення від 24.07.2019 року посвідченого Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем С. В. ОСОБА_3 не має права подавати позовну заяву з таким предметом.

Разом з цим в ордері серії ПТ №181941 не зазначені реквізити договору на підставі якого надається правнича допомога.

Тоді як згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. А у відповідності до пп. 12.1 п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (з наступними змінами та доповненнями) ордер містить такий реквізит як посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

Тобто виданий ОСОБА_3 ордер не містить усіх необхідних реквізитів та, відповідно, не може вважатися документом, який підтверджує достатній обсяг повноважень для участі у цивільній справі.

Право власності на вищевказану земельну ділянку, позивачем набуто в порядку спадкування за заповітом, після смерті батька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с.9).

Сторонами визнається, що дана земельна ділянка була предметом договору оренди, укладеного 2007 року між ТОВ Агро-Маяк та спадкодавцем ОСОБА_2 ..

Згідно додаткової угоди до договору від 01.08.2016 року, вбачається, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі б/н від 02.01.2007 року. Відповідно до даної додаткової угоди було погоджено продовження терміну дії Договору оренди землі б/н від 02.01.2007 року терміном до 31.12.2027 року. Вказана додаткова угода скріплена підписами Сторін і була зареєстрована 02.09.2016 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Березою Дарією Василівною номер запису про інше речове право 16227627 (а.с.15)

Позивач, звертаючись з відповідним позовом, вказував на бажання самостійно обробляти земельну ділянку та вільно і на власний розсуд користуватися нею та за бажанням розпоряджатися нею.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змістуст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.ч.1,6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що оспорювані правочини, а саме договір оренди землі від 02 січня 2007 року та додаткова угода до нього не визнавалися судом у встановленому порядку недійсними, тобто виходячи з презумпції правомірності правочину, яка закріплена ст. 204 Цивільного кодексу України, вказаний договір є дійсним та таким, що укладений у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідно жодних перешкод позивачеві у користуванні його земельною ділянкою ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» чинити не може, оскільки користується спірною земельною ділянкою у відповідності до укладеного між сторонами договору оренди.

Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог у частині визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора суд виходить з наступного:

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно достатті 11 зазначеного Законудержавний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другійстатті 26 вказаного Законуу редакції, чинній до 16.01.2020, було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно зЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020,статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень"викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень"у редакції, чинній із 16.01.2020 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26Закону України"Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Отже, судом не можуть бути задоволені вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію спірного договору та додаткової угоди до нього, оскільки з огляду на положення абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право оренди можна тільки припинити.

Окрім того вказана вимога не є належним способом захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А згідно ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захистуцивільних правта інтересівможуть бути: 1)визнання права;2)визнання правочину недійсним;3)припинення дії, яка порушує право;4)відновлення становища, яке існувало до порушення;5)примусове виконання обов`язку в натурі;6)зміна правовідношення;7)припинення правовідношення;8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9)відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 Цивільного кодексу України.

А відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №909/743/16 відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Окрім того відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 вказується, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У відповідності до ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема,ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача

Реалізуючи передбаченест. 64 Конституції Україниправо на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідноч. 1-4ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено, в чому полягає порушення його прав з боку відповідача, крім цього, суд вважає, що позивач, звертаючись до суду з позовом в частині скасування запису про реєстрацію, обрано невірний спосіб захисту прав та інтересів, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1,2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі відмови в позові - на позивача;

На підставівикладеного такеруючись ст. ст. 1,2,4,7,8,12,13,19,30,81,141,210,228-229,258,263-268,354 ЦПК України, ст. ст. 376, 392 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка", місце знаходження: с. Яреськи, вул. Козацький шлях, 29, Миргородського району, Полтавської області; Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" виробничий підрозділ "Агро-Маяк", місце знаходження: с. Човно-Федорівка, Зіньківського району, Полтавської області; третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Береза Дар"я Василівна, юридична адреса: м. Хорол, вул.1 Травня, 8Б, Полтавської області про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, шляхом повернення майна - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області в 30 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Написано власноручно.

Повний текст рішення складено 08 грудня 2022 року.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р. Должко