Постанова

від 19.07.2023 по справі 530/1300/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1300/21 Номер провадження 22-ц/814/2632/23Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

з участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ЯрошенкоСвітлани Миколаївни,представника ОСОБА_1 ,на рішенняЗіньківського районногосуду Полтавськоїобласті від01грудня 2022року (часухвалення судовогорішення з11:56:11год до12:05:40год;дата виготовленняповного текстасудового рішення-08грудня 2022року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» ім.Довженка, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» ім.Довженка виробничий підрозділ «Агро-Маяк» про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, шляхом повернення майна,

третя особа: приватний нотаріус Береза Дар`я Василівна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, після уточнення вимог просив ухвалити рішення, яким:

усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ННН326519, посвідченого 26 червня 2019 року приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Піскун А.Ю., земельною ділянкою площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5321387200:00:031:0025, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області (колишньої Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області), шляхом витребування вказаної земельної ділянки у відповідачів ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка», ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» виробничий підрозділ «Агро-Маяк» та повернути її позивачу;

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Зіньківського районного відділу Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України від 25.10.2007 року про державну реєстрацію договору оренди землі № б/н 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я., про оренду земельної ділянки площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5321387200:00:031:0025, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, та скасувати державну реєстрацію вказаного договору оренди землі проведену на підставі рішення державного реєстратора Зіньківського районного відділу Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України від 25.10.2007 року;

визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Берези Д.В. від 02.09.2016 року про державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 01 серпня 2016 року до договору оренди землі № б/н від 2 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» виробничий підрозділ агрофірма «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я. про оренду земельної ділянки площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5321387200:00:031:0025, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області;

скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 01 серпня 2016 року до договору оренди землі № б/н від 2 січня 2007 року, укладену між ОСОБА_2 і ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» виробничий підрозділ агрофірма «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я., номер запису про інше речове право: 16227640, проведену на підставі рішення державного реєстратора: приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Берези Дарії Василівни від 02.09.2016 року;

стягнути з відповідача ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 1816 гривень сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що його батько ОСОБА_1 був власником земельної ділянки площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер 5321387200:00:031:0025, розташованої на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається, зокрема, із земельної ділянки площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер 5321387200:00:031:0025, розташованої на території Човно - Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26 червня 2019 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 6,1903 гектарів,

В червні 2019 року позивач в документах померлого виявив примірники договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ «Агро-Маяк» в особі директора Коростиленка О.Я. без номера і без дати укладення 2007 року; акт прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 2007 року; угоди, щодо сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку, додаток № 1 до Договору оренди земельної ділянки без дати укладення 2007 року, а також примірник додаткової угоди № 1 від 01 серпня 2016 року до договору оренди землі № б/н від 2 січня 2007 року.

Ознайомившись з договором оренди землі та оглянувши їх, ОСОБА_1 виявив, що на договорі оренди землі без номера і без дати укладення 2007 року, додатках до нього та додатковій угоді № 1 до нього від 01.08.2016 року стоять підписи поставлені не його батьком.

Позивач раніше звертався до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» виробничий підрозділ «Агро-Маяк» про визнання недійсними, договору оренди землі № б/н 2007 року, однак рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 28.09.2021 у справі № 530/1178/19 йому було відмовлено в задоволенні позову.

В рамках розгляду цивільної справи № 530/1178/19 була проведена почеркознавча експертиза, згідно висновку якої підписи на договорі та додатковому договорі виконані не ОСОБА_2 , таким чином правочин фактично не було вчинено, тобто договори не укладено, а товариство незаконно користується земельною ділянкою.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.12.2022 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за недоведеністю.

Адвокат Ярошенко С.М., представник ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача.

Дійшов помилкового висновку, що оспорювані правочини, не визнавалися судом у встановленому порядку недійсними, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Так, договір оренди землі від 02 січня 2007 року та додаткова угода від 1 серпня 2016 року підписані не спадкодавцем, відповідно договір, щодо якого сторони не дійшли згоди в необхідній формі за всіма істотними умовами, є неукладеним, тобто неіснуючим, що виключає визнання його недійсним. А у разі відсутності власноручного підпису сторони договору на документі необхідно вважати, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину. Навіть отримання ОСОБА_2 орендної плати за користування земельною ділянкою, порушення принципу добросовісності «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, і не наділяє правом підробити підпис ОСОБА_2 у договорі оренди та додатковій угоді, навіть якщо між сторонами фактично існували правовідносини щодо користування земельною ділянкою.

У відзиві ТОВ «Агрофірма «ім..Довженка», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Підкреслюється, що у межах розгляду справи № 530/1178/19 року рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що договір оренди від 02 січня 2007 року фактично виконувався обома сторонами, тобто ОСОБА_2 , батьком позивача, і ТОВ «Агрофірма «ім..Довженка», отже, відповідно до сталих висновків Верховного Суду такий договір не може вважатися неукладеним.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Човно-Федорівка Зіньківського району Полтавської області помер батько позивача ОСОБА_2 . На день смерті ОСОБА_2 залишилося його спадкове майно, яке складається, зокрема, із земельної ділянки площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер 5321387200:00:031:0025, розташованої на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, якою ОСОБА_2 володів на підставі держаного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 597391, виданого Човно-Федорівською сільською Радою народних депутатів 15 лютого 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 396.

Заповітом, посвідченим секретарем Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області Свищ І.В. 12 травня 2016 року, зареєстрованим у реєстрі за № 7, ОСОБА_2 земельну ділянку (пай), яка належить йому на підставі державного акту серії Р1 № 597391, виданого Човно-Федорівською сільською радою 15.02.2003 року, розміром 6,19 га заповів сину ОСОБА_1 .

26 червня 2019 року ОСОБА_1 нотаріально оформив право на спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 6,1903 гектарів, кадастровий номер 5321387200:00:031:0025, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Човно-Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №5897391, виданого Човно-Федорівською сільською радою Зіньківського району, Полтавської області 15 лютого 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 396, та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку ННН 326519, посвідчене приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Піскун А.Ю. 26 червня 2019 року. Цього ж дня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано його право приватної власності на дану земельну ділянку.

Згідно додаткової угоди від 01.08.2016 року ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» погодили продовження терміну дії Договору оренди землі б/н від 02.01.2007 року терміном до 31.12.2027 року. Вказана додаткова угода скріплена підписами Сторін і була зареєстрована 02.09.2016 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Березою Дарією Василівною номер запису про інше речове право 16227627 (а.с.15).

31 липня 2019 року ОСОБА_3 як представник ОСОБА_1 за довіреністю звернувся з листом до директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» Жиліна С.В., як керівника юридичної особи до якої входить виробничий підрозділ «Агро-Маяк», в якому виклав підстави звернення та пропозицію заявника ОСОБА_1 розірвати вищевказаний договір оренди землі та додаткову угоду до нього за згодою сторін, як це передбачено умовами договору та статтею 31 Закону України «Про оренду землі».

В серпні 2019 року ОСОБА_1 поштою отримав письмову відповідь на даний лист вихідний № 80 від 05.08.2019 року, за підписом генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» С.В. Жиліна, в якій, зокрема, зазначено, що ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не вбачає підстав для дострокового розірвання договору оренди землі б/н від 02.01.2007 року.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 28.09.2021 у цивільній справі № 530/1178/19 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім.Довженка", Товариства з обмеженою відповідальністю"Агрофірма" ім.Довженка" виробничий підрозділ "Агро-Маяк" про визнання недійсними договору оренди землі б/н від 02.01.2007 року і додаткової угоди до нього від 01.08.2016 року.

У межах розгляду зазначеної справи судом досліджувався висновок експерта №СЕ-19/117-21/5250-ПЧ від 30 червня 2021 року (а.с.56-68), згідно якого у договорі оренди землі б/н від 02.01.2007 року і додатковій угоді до нього від 01.08.2016 року підписи від імені ОСОБА_2 виконані іншою особою з наслідуванням його підпису.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані правочини, а саме договір оренди землі від 02 січня 2007 року та додаткова угода до нього не визнавалися судом у встановленому порядку недійсними, тобто, виходячи з презумпції правомірності правочину, яка закріплена ст.204 Цивільного кодексу України, вказаний договір є дійсним та таким, що укладений у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідно, жодних перешкод позивачеві у користуванні його земельною ділянкою ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» чинити не може, оскільки користується спірною земельною ділянкою у відповідності до укладеного між сторонами договору оренди.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ВП ВС від 26 жовтня 2022 року (справа № 227/3760/19-ц) викладені такі правові висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«6.15. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

6.16. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

6.17. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

6.21. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

6.24. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

6.35. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

6.36. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

6.37. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

6.39. Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.»

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 28.09.2021 у цивільній справі № 530/1178/19 року встановлені такі фактичні обставини, які відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню у цій справі.

«Відповідно до Довідки №1101 від 01 жовтня 2019 року, громадянину ОСОБА_2 згідно договору оренди землі б/н від 02.01.2007 року нараховано суму орендної плати за 2013-2018 рр. у розмірі 147 629 грн. 88 коп., фактично отримано за 2013-2018 рр. 120038 грн. 49 коп..

Враховуючи наведене, звертаю увагу на те, що сторонами по укладеному договору оренди землі б/н від 02.01.2007 року є ТОВ «Агро-Маяк» та ОСОБА_2, який відповідно до вимог чинного законодавства міг звернутись до суду з позовом про визнання договору недійсним, за наявності для цього підстав, але цього не зробив, оскільки його влаштовували умови договору і права його не порушувались.

Укладання договору оренди землі б/н від 02.01.2007 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Маяк» правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» було вільне і відповідало внутрішній волі сторін, жодна із сторін не оспорювала такий договір (схвалення правочину). При цьому ОСОБА_2 весь час отримув орендну плату відповідно до умов договорів оренди від 02.01.2007 р. та додаткової угоди №1 від 01.08.2016 року та ніяких претензій до ТОВ «Агро-Маяк» правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не виставляв, що вказує на вільне волевиявлення ОСОБА_2 .. Позивачем, ОСОБА_1, інших доказів, відповідно до ст. 81, ст.83ЦПК України не надано.»

У цивільній справі № 530/1178/19 ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди і додаткову угоду до нього недійсними з тих підстав, що його батько зазначені правочини не підписував, тобто було відсутнє його волевиявлення на вчинення правочинів.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 заявлена вимога про повернення цієї ж земельної ділянки з тих підстав, що оскільки договір і додаткова угода до нього батьком не підписувалися, то вони (ці правочини) є неукладеними.

Проте, рішенням суду у справі № 530/1178/19, яке набрало законної сили, встановлено, що договір оренди від 02.01.2007 р. і додаткова угода №1 від 01.08.2016 року фактично виконувалися, тобто ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» користувалася земельною ділянкою, а ОСОБА_2 , батько позивача, регулярно отримував орендну плату та за життя будь-яких претензій до орендаря з приводу незаконного користування землею та/або неналежного виконання обов`язків орендаря не висував.

Отже, відповідно до висновків ВП ВС у справі № 227/3760/19-ц кваліфікація договору оренди від 02.01.2007 р. і додаткової угоди №1 від 01.08.2016 року як неукладених правочинів виключається, зазначені угоди оренди вважаються укладеним та можуть бути оспорюваними.

У межах розгляду цієї справи відповідачем не заявлено інших підстав та, відповідно, не надано доказів на підтвердження незаконності користування землею відповідачем.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Апеляційна скарга не містить посилань на обставини і відповідні докази, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Ярошенко Світлани Миколаївни, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2023 року

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов