Постанова

від 29.11.2022 по справі 914/304/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2022 р. Справа №914/304/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівКордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» б/н від 30.06.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/1548/22 від 04.07.2022)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 02.06.2022 (суддя Гоменюк З.П. повний текст рішення складено 10.06.2022)

у справі№ 914/304/21

за позовом:Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» (надалі ТзОВ «Сапфір»), м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Бойко Христини Романівни, м.Винники, Львівська область

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

проскасування державної реєстрації права власності, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом демонтажу самочинно збудованої добудови до будівлі

за участю учасників справи:

від позивача: Шевченко М.І. представник

від відповідача: не з`явилися

від третіх осіб 1, 2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Сапфір" про скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом демонтажу самочинно збудованої добудови до будівлі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2022 у справі №914/304/21 позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ТзОВ «Сапфір», проведену 14.09.2018 державним реєстратором Бойко Христиною Романівною, на нежитлову будівлю літ. «В-1», «В-1», «В-1» загальною площею 206,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1646075946101) на вул. Хуторівці, 59б та припинено право приватної власності ТзОВ «Сапфір» на нежитлову будівлю літ. «В-1», «В-1», «В-1» загальною площею 206,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1646075946101) на вул. Хуторівці, 59б. Зобов`язано ТзОВ «Сапфір» усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою на вул. Хуторівці, 59 б, та привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 59б шляхом демонтажу самочинно добудованих приміщень під інд. 2 площею 65,3 кв.м., інд. 3 площею 2 кв.м., інд. 4 площею 11,1 кв.м. (згідно з техпаспортом, виданим ФОП Лаба П.І. від 22.08.2018) до приміщень площею 22,6 кв.м. на вул. Хуторівці, 59б, та самочинної надбудованої мансарди (індекс приміщень 6 площею 9,2 кв.м, інд. 7 площею 66,7 кв.м., інд. 8 площею25,0 кв.м. (згідно з техпаспортом, виданим ФОП Лаба П.І. від 22.08.2018) на вул. Хуторівці, 59б. Стягнуто з ТзОВ «Сапфір» на користь Львівської міської ради 4540,00 грн. судового збору.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є власником земельної ділянки на вул. Хуторівка, 59б, а тому він не має права на її забудову без згоди її власника. Також, укладеним між сторонами договором оренди земельної ділянки від 10.05.2018 заборонено капітальне будівництво на визначеній земельній ділянці у межах червоних ліній. Окрім того, відповідачем у встановленому законом порядку не була отримана дозвільна документація на будівництво спірного об`єкта нерухомості. Місцевий господарський суд зазначив, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю на вул. Хуторівці, 596 проведена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому така підлягає скасуванню з одночасним припиненням права власності ТОВ «Сапфір» на нежитлову будівлю площею 206,2 кв.м. вул Хуторівці 59б.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТзОВ «Сапфір» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що ТзОВ «Сапфір» правомірно набуло право власності на спірне майно та зареєструвало його. Апелянт вважає, що в даному випадку виконанню може підлягати виключно судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно будівлю загальною площею 206,2 кв.м. , оскільки скасування права власності на нежитлову будівлю в цілому загальною площею 206,2 кв.м. призведе до позбавлення права власності на майно, що було у власності ТзОВ «Сапфір» до проведення спірних реєстраційних дій. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінку доводам відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2022 справу №914/304/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Сапфір» на рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2022 у справі №914/304/21, розгляд справи призначено на 11.10.2022.

11.10.2022 судове засідання по розгляду апеляційної скарги ТзОВ «Сапфір» на рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2022 у справі №914/304/21 не відбулось у зв`язку із довготривалою повітряною тривогою та з метою уникнення загрози та небезпеки для життя відвідувачів, суддів та працівників апарату суду, що існувала внаслідок ракетних ударів з боку Російської Федерації.

Ухвалою суду від 11.10.2022 розгляд справи № 914/304/21 призначено на 15.11.2022.

Ухвалою суду від 15.11.2022 розгляд справи № 914/304/21 відкладено на 29.11.2022.

29.11.2022 ТзОВ «Сапфір» на електронну адресу суду надіслало клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/6759/22), у якому просило відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні призначеному на 29.11.2022.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В даному випадку колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для такого розгляду і без участі представника ТзОВ «Сапфір» .

З огляду на викладене, а також на обмеженість процесуальних строків для розгляду спору, суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника ТзОВ «Сапфір», запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В судовому засіданні представник міської ради проти доводів апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № 01-04/5570/22), просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Державний реєстратор Бойко Христина Романівна та Чайковська Ірина Михайлівна участі уповноважених представників в жодному судовому засіданні не забезпечили, жодних пояснень щодо апеляційної скарги суду не надали.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 у справі № 10/274 визнано за ТзОВ «Сапфір» право власності на завершені будівництвом об`єкти нерухомого майна, розташовані у м. Львові на вул. Хуторівка, а саме на будівлю вулканізації, яка складається з однієї кімнати площею 22,7 кв.м (а.с. 16-17 т.1).

На підставі вказаного рішення Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» 24.11.2011 зареєструвало право приватної власності ТОВ «Сапфір» на будівлю вулканізації площею 22,7 кв.м. (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 35247340).

05.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (іпотекодержатель) та ТзОВ «Сапфір» (іпотекодавець) укладений іпотечний договір (а.с. 123-130 т.1), відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, належне йому на праві власності майно, а саме нежитлову будівлю вулканізації загальною площею 22,7 кв.м., що складається з будівлі вулканізації (літера В-1), загальною площею 22,7 кв.м., розташовану за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Хуторівка, 59б (п. 2.1.1.).

Договір іпотеки посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В. за № 695. Також нотаріусом накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна нежитлової будівлі вулканізації, яка знаходиться за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 59б, та належить ТзОВ «Сапфір» до припинення чи розірвання цього договору іпотеки.

АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 листом (а.с. 131 т.1) повідомили ТзОВ «Сапфір», що 06.10.2017 між банком та вказаною фізичною особою було укладено договір № 39/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого АТ «Дельта Банк» відступив шляхом продажу ОСОБА_1 права вимоги до ТзОВ «Сапфір» за Договором про надання Кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012, з усіма додатками та додатковими угодами, іпотечним договором № б/н від 11.05.2012, договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2010427/1 від 05.10.2012, з усіма додатками та додатковими угодами, іпотечним договором №б/н від 05.10.2012, укладеними між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Сапфір».

Вказані зміни відображені у інформаційній довідці № 229961647 від 28.10.2020.

10.05.2018 між Львівською міською радою та ТзОВ «Сапфір» укладено договір оренди земельної ділянки на вул. Хуторівка, 59б (а.с. 11-12 т.1), для обслуговування будівлі вулканізації (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:03:004:0148).

Пунктом 2 вказаного договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0130 га у межах червоних ліній з обмеженнями, без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень, у тому числі під забудовою 0,0123 га, інше 0,0007 га.

З технічного паспорта на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , складеного 22.08.2018 ФОП Лаба П.І. (а.с. 13-15 т.1) вбачається, що до будівлі площею 22,7 кв.м. здійснено добудову, внаслідок чого площа будівлі збільшилася до 206,2 кв.м.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратор Бойко X. Р. 14.09.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ТОВ «Сапфір» на будівлю літ. «В-1». «В-1», «В-1» загальною площею 206,2 кв м (реєстраційним номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 35247340, реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1646075946101) (а.с. 7-10 т.1).

Державна реєстрація права власності проведена на підставі технічного паспорта від 22.08.2018, виданого ФОП Лабою П.І., рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 у справі №10/274, заяви Чайковської І.М. (іпотекодержавтеля) від 17.09.2018 про те, що вона не заперечує щодо реєстрації збільшення площі будівлі.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові листом від 23.12.2020 № 4-0006-41995 проінформувала Львівську міську раду, що згідно з даними реєстру будівельної діяльності, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 59б, дозвільні документи відсутні (а.с. 19 т.1).

Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування листом від 15.01.2021 № 4-2401-258 повідомило Львівську міську раду, що не надавало ТзОВ «Сапфір» вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування будівництва) щодо реконструкції чи будівництва об`єкту на вул. Хуторівці, 59б, у м. Львові (а.с. 18 т.1).

Відтак, посилаючись на те, що будівництво будівлі площею 206,2 кв.м. було проведено ТзОВ «Сапфір» без погодження у встановленому законом порядку з Львівською міською радою, остання звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Сапфір" про скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом демонтажу самочинно збудованої добудови до будівлі.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1). Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частина 2).

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як було зазначено вище, 10.05.2018 між Львівською міською радою та ТзОВ «Сапфір» укладено договір оренди земельної ділянки на вул. Хуторівка, 59б, для обслуговування будівлі вулканізації (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:03:004:0148). Пунктом 2 вказаного договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0130 га у межах червоних ліній з обмеженнями, без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень, у тому числі під забудовою 0,0123 га, інше 0,0007 га.

Згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» червоні лінії - це визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

У пункті 2 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказано, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина 4). Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частина 5).

З наведеного слідує, що особа зацікавлена у проведенні будівельних робіт на земельній ділянці у межах м. Львова, повинна звернутись у департамент містобудування Львівської міської ради для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що містобудівні умови та обмеження на проектування будівництва за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 59 б, як і будь-які дозвільні документи за вказаною адресою органами влади не видавалися, що вказує на порушення майнових прав та інтересів Львівської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно.

Згідно зі статтею 376 цього Кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3). Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4). На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5). Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене (частина 6). У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина 7).

Відтак, з наведеного вбачається, що ТзОВ «Сапфір» здійснило самочинне будівництво та добудувало допоміжні приміщення до будівлі вулканізації загальною площею 22,7 кв.м., внаслідок чого площа будівлі збільшилася до 206,2 кв.м.

Як було зазначено вище, 14.09.2018 державним реєстратор Бойко X. Р. зареєстровано право приватної власності за ТзОВ «Сапфір» на будівлю літ. «В-1», «В-1», «В-1» загальною площею 206 2 кв.м. (реєстраційним номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 35247340, реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1646075946101).

Державна реєстрація права власності проведена на підставі технічного паспорта від 22.08.2018, виданого ФОП Лабою П.І., рішення Господарського суду Львівської. області від 02.03.2010 у справі №10/274, заяви Чайковської І.М. (іпотекодержавтеля) від 17.09.2018 про те, що вона не заперечує щодо реєстрації збільшення площі будівлі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у відповідній редакції) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об`єкта подається, зокрема, документ, що відповідно до вимог чинного законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Проте, дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції встановив, що документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на вул. Хуторівка, 59б відповідачем не був поданий.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав є випадок, коли подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відтак, з наведеного вбачається, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю на вул. Хуторівці, 596 у м. Львові проведена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права приватної власності ТзОВ «Сапфір», проведеної 14.09.2018 державним реєстратором Бойко Христиною Романівною, на нежитлову будівлю літ. «В-1», «В-1», «В-1» загальною площею 206,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1646075946101) на вул. Хуторівці, 59б підлягають задоволенню, оскільки забудова здійснена за відсутності містобудівних умов та обмежень, зареєстрованих повідомлень про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, земельна ділянка не відводилася для будівництва, а укладеним між сторонами договором оренди земельної ділянки від 10.05.2018 заборонено капітальне будівництво на визначеній земельній ділянці у межах червоних ліній.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у випадку ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У зв`язку з викладеним, задоволенню підлягають і позовні вимоги про припинення права власності ТзОВ «Сапфір» на спірний об`єкт нерухомого майна, адже вони є похідними.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 пункт "б").

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відтак, з огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов щодо зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом демонтажу самочинно збудованої добудови до будівлі, адже позовні вимоги повністю відповідають способу захисту порушеного права власника землі.

Щодо аргументу скаржника про те, що при скасуванні права власності на всю будівлю площею 206,2 кв.м. відповідач буде позбавлений права власності на весь об`єк, в тому числі і на об`єкт площею 22,7 м.кв., колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права власності на належне йому майно, яким він володів до проведення його самочинної реконструкції, і він має можливість здійснити реєстрацію такого права.

Щодо доводів скаржника про те, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив в задоволенні заяви про засновування позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1, ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта та п`ята статті 267 Цивільного кодексу України).

В обґрунтування вищевказаної заяви відповідач покликається на те, що про факт будівництва нежитлової будівлі загальною площею 206,2 кв.м. на вул. Хуторівці, 59б у м. Львові Львівській міській раді було відомо ще в 2016 році.

Однак, з матеріалів справи вбачається, зокрема, в долученій копії ухвали ЛМР від 14.07.2016 № 902, містобудівних обмеженнях та сервітутах щодо користування земельною ділянкою № 2401-470 від 03.03.2017 не міститься посилання на будь-які дані щодо площі спірного об`єкта. У матеріалах справи наявні різні технічні паспорти на одну й ту ж нежитлову будівлю вулканізації, а саме: від 12.05.2015 та від 22.08.2018.

У зв`язку з викладеним, твердження відповідача, що позивач мав знати про факт самочинного будівництва ще у 2016 році не підтверджено жодними належними доказами, а відтак, є необґрунтованим припущенням відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви про засновування позовної давності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) та у справі Трофимчук проти України (Рішення ЄСПЛ від 28.10.2010), в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2022 у справі №914/304/21 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено 07.12.2022.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

СуддіГ.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький