Постанова

від 17.05.2023 по справі 914/304/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/304/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Багай Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 (колегія суддів: Кравчук Н. М. - головуючий, Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.) та рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2022 (суддя Гоменюк З. П.)

за позовом Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Бойко Христина Романівна, 2. ОСОБА_1

про скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом демонтажу самочинно збудованої добудови до будівлі

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір», у якому, уточнивши свої вимоги, просила:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідача, проведену 14.09.2018 державним реєстратором Бойко Христиною Романівною на нежитлову будівлю літ. «В-1», «В'-1», «В"-1» загальною площею 206,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1646075946101) на вул. Хуторівці, 59б (далі - нежитлова будівля) з одночасним припиненням права приватної власності відповідача на нежитлову будівлю;

- усунути перешкоди в користуванні позивачем земельною ділянкою на вул. Хуторівці, 59б, зобов`язавши відповідача привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 59б, шляхом демонтажу самочинно добудованих приміщень під інд. 2 площею 65,3 кв.м, інд. 3 площею 2 кв.м, інд.4 площею 11,1 кв.м (згідно з техпаспортом виданим ФОП Лаба П.І. від 22.08.2018) до приміщень площею 22,6 кв.м на вул. Хуторівці, 59б та самочинно надбудованої мансарди (індекси приміщень 6 площею 9,2 кв.м, інд. 7 площею 66,7 кв.м, інд. 8 площею 25,0 кв.м. (згідно з техпаспортом виданим ФОП Лаба П.І. від 22.08.2018) на вул. Хуторівці, 59б.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем, як власником будівлі вулканізації був укладений договір оренди земельної ділянки, але на порушення його умов, за відсутності дозвільних документів, відповідач здійснив самовільне будівництво та оформив право власності на будівлю зі збільшеною площею, що є незаконним, оскільки вони вчинені з порушенням вимог законодавства.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, позов задоволено повністю.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю проведена на порушення вимог законодавства, оскільки вона здійснена за відсутності документа про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна. Також суди вказали, що відповідач здійснив самочинне будівництво та добудувало допоміжні приміщення до будівлі. При цьому суди відмовили у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що: суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 916/2403/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц та відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

3.3 У відзиві на касаційну скаргу, позивач просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, посилаючись на те, що скаржник в касаційній скарзі не обґрунтував щодо застосування якої норми права відсутній висновок Верховного Суду, а висновки Верховного Суду, які викладені у справах зазначені скаржником, є неподібними до справи, яка розглядається.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 у справі № 10/274, яке набрало законної сили, визнано за відповідачем право власності на завершені будівництвом об`єкти нерухомого майна, розташовані у м. Львові на вул. Хуторівка, а саме на будівлю вулканізації, яка складається з однієї кімнати площею 22,7 кв.м (далі - будівля).

4.2 На підставі вказаного рішення Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» 24.11.2011 зареєструвало за відповідачем право приватної власності на будівлю (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 35247340).

4.3 10.05.2018 між Львівською міською радою та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:03:004:0148) на вул. Хуторівка, 59б, для обслуговування будівлі вулканізації, за умовами пункту 2 якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0130 га у межах червоних ліній з обмеженнями, без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень, у тому числі під забудовою 0,0123 га, інше 0,0007 га.

4.4 З технічного паспорта на нежитлову будівлю на вул. Хуторівка, 59б, складеного 22.08.2018 ФОП Лаба П.І. вбачається, що до будівлі відповідач здійснив добудову, внаслідок чого площа будівлі збільшилася до 206,2 кв.м, без погодження з позивачем у встановленому договором та законом порядку.

4.5 Також встановлено, що 14.09.2018 державним реєстратором Бойко X. Р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності за відповідачем на будівлю літ. «В-1», «В-1», «В-1» загальною площею 206,2 кв.м (реєстраційним номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 35247340, реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1646075946101). Державна реєстрація права власності проведена на підставі технічного паспорта від 22.08.2018, виданого ФОП Лабою П. І., рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 у справі №10/274, заяви ОСОБА_1 (яка має права вимоги до відповідача за договором про надання Кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012) від 17.09.2018 про те, що вона не заперечує щодо реєстрації збільшення площі будівлі.

4.6 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові листом від 23.12.2020 № 4-0006-41995 проінформувала позивача, що згідно з даними реєстру будівельної діяльності, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 59б, дозвільні документи відсутні.

4.7 Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування листом від 15.01.2021 № 4-2401-258 повідомило позивача, що не надавало відповідачу вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування будівництва) щодо реконструкції чи будівництва об`єкту на вул. Хуторівці, 59б, у м. Львові.

4.8 Крім того встановлено, що відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

4.9 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.10 Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав на те, що права позивача є порушеними, оскільки державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю за відповідачем здійснена на порушення вимог законодавства та за відсутності документа про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна. При цьому суди визнали необґрунтованими твердження відповідача про те, що позивач мав знати про самочинне будівництво у 2016 році, оскільки такі доводи відповідача не підтверджені належними доказами та є його припущенням. Тому суди дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.

Щодо вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою зобов`язавши відповідача привести до попереднього стану земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно добудованих приміщень

4.11 Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

4.12 Судами встановлено, що відповідач здійснив будівництво нежитлової будівлі без вихідних даних на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування будівництва), без дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

4.13 Ці обставини скаржником не спростовані, отже нежитлова будівля є самочинним будівництвом.

4.14 За приписами статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

4.15 Частиною 2 статті 152 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

4.16 Скаржником не доведено у даному судовому провадженні, що будівництво нежитлової будівлі було здійснено на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, а судами цієї обставини не встановлено, а правових підстав вважати, що у відповідача існували правові підстави для будівництва нежитлової будівлі було на земельній ділянці, не вбачається.

4.17 Згідно частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

4.18 За таких обставин відповідач як особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а у позивача, у свою чергу, як у особи, яка діє від імені власника земельної ділянки, виникло право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

4.19 Виходячи із викладеного висновки судів про наявність правових підстав задоволення позову у цій частині вирішення спору скаржником не спростовані.

Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права приватної власності відповідача на нежитлову будівлю

4.20 Звернувшись із позовом у цій частині позивач просив скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідача, проведену 14.09.2018 державним реєстратором Бойко Христиною Романівною на нежитлову будівлю з одночасним припиненням права приватної власності відповідача на нежитлову будівлю.

4.21 Згідно статті 26 частини 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

4.22 Отже, виходячи із наведених положень статті 26 частини 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вимога позивача скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідача, проведену 14.09.2018 державним реєстратором Бойко Христиною Романівною на нежитлову будівлю з одночасним припиненням права приватної власності відповідача на нежитлову будівлю, задоволенню не підлягає.

4.23 Відповідно до частин 1, 3 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

4.24 За вказаних обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за відповідачем з одночасним припиненням права приватної власності відповідача на нежитлову будівлю, не підлягає задоволенню.

Щодо застосування позовної давності

4.25 Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

4.26 Згідно з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

4.27 Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

4.28 Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.

4.29 Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

4.30 Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

4.31 Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

4.32 За вказаних обставин у спірних правовідносинах, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц має суттєве значення для вирішення спору та для єдності судової практики і, відповідно, має бути у такому випадку врахований.

4.33 Посилання заявника у касаційній скарзі, як на виключну підставу оскарження судових рішень на постанову Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 916/2403/16 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, є безпідставним, оскільки ці постанови не є релевантними до правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається.

4.34 Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення попередніх судових інстанцій в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за відповідачем з одночасним припиненням права приватної власності відповідача на нежитлову будівлю підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові у цій частині.

4.35 З огляду на викладене, в іншій частині спору оскаржувані судові підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга у цій частині - без задоволення.

4.36 Відповідно до положень частини 9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору.

4.37 Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати із касаційної скарги належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2022 у справі № 914/304/21 в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» з одночасним припиненням права приватної власності на нежитлову будівлю скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову у цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Н. О. Багай