Постанова

від 05.12.2022 по справі 910/3687/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2022 р. Справа№ 910/3687/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фарма-Дент"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.08.2022

у справі №910/3687/22 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако"

до Приватного підприємства "Фарма-Дент"

про стягнення 88 348,31 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармако" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Фарма-Дент" 88 348,31 грн, з яких: 85 521,13 грн - основний борг, 368,76 грн - три проценти річних, 2 458,42 грн - пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3687/22 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Фарма-Дент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" 85 521 грн 13 коп. основного боргу, 2 458 грн 42 коп. пені, 368 грн 76 коп. трьох процентів річних, а також 2 481 грн 00 коп. судового збору.

Рішення обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті товару, переданого за договором поставки від 29 листопада 2019 року № ПК/271.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Фарма-Дент" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3687/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, скаржник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3687/22.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. При цьому відповідач посилається на те, що у видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, не вказана дата оплати товару.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 клопотання Приватного підприємства "Фарма-Дент" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3687/22 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3687/22, відкрито апеляційне провадження у справі №910/3687/22 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фарма-Дент", розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому він проти її вимог заперечував, та просив суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст . 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 29.11.2019 між сторонами був укладений договір поставки № ПК/271, за умовами якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу товар, а останній - прийняти та оплатити поставлену продукцію, асортимент, кількість та ціна якої зазначені у видаткових накладних, що є його невід`ємною частиною.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 3.1. указаної угоди поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих Підприємством та погоджених Товариством замовлень на поставку товару.

За умовами пунктів 3.7., 3.8. спірної угоди датою поставки товару є дата отримання відповідної партії продукції відповідачем. Доказом передачі товару Підприємству є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою відповідача та містить відбиток печатки/штампу відповідача (при наявності).

Згідно з пунктами 3.15. та 3.19. даного правочину Товариство вважається таким, що виконало зобов`язання з поставки товару, якщо воно доставило його в місце поставки, зазначене у замовленні, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, якщо внаслідок приймання продукції було установлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення покупця та цьому договору. Відповідач гарантував, що підпис його уповноваженої особи на видатковій накладній Товариства є достатнім підтвердженням прийняття товару Підприємством, погодження його кількості, ціни та асортименту, і така уповноважена особа має достатні повноваження для вчинення таких дій.

Пунктами 5.3. та 5.5. договору передбачено, що ціна кожної одиниці товару указується у видаткових накладних на поставку кожної партії товару. Вартість кожної партії продукції визначається виходячи з кількості одиниць асортименту товару у відповідній партії та вартості кожної одиниці асортименту товару і вказується у видатковій накладній на кожну окрему поставку.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. даного правочину оплата поставленого товару здійснюється відповідачем шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. Порядок оплати продукції визначається Товариством при поданні відповідачем замовлення на поставку. При здійснені відповідачем оплати продукції на умовах з відстроченням платежу, строк оплати за товар вказується у видаткових накладних. Перебіг такого строку починається від дати поставки товару, указаної у видаткових накладних. Надання Товариством рахунку-фактури для оплати товару за умовами відстрочення платежу не є обов`язковим.

Якщо Товариством здійснюється дві та більше поставок продукції на користь Підприємства, оплачені відповідачем грошові кошти покривають заборгованість останнього перед постачальником у порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (пункт 6.6. угоди).

Згідно із п.п. 7.1., 7.2., 7.3. спірної угоди вбачається, що у випадку виявлення невідповідності асортименту, кількості та/або якості поставленого товару в цілому або його частини, Підприємство має право заявити претензію шляхом оформлення відповідного акту. У випадку визнання позивачем такої претензії, він зобов`язаний замінити товар на такий, що відповідає умовам договору. Також відповідач має право заявляти Товариству вимоги про повернення поставленої продукції протягом 10 календарних днів від дати розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про вилучення з обігу лікарських засобів та повернення їх постачальнику.

За положеннями пунктів 12.2. та 12.3. договору будь-які зміни та доповнення до даної угоди будуть дійсними, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженим представниками та скріплені печатками сторін. Усі додатки, додаткові угоди до цього правочину є його невід`ємними частинами.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє протягом трьох років, а в частині розрахунків - до повного його виконання (п. 12.7).

01.09.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до спірного правочину, за умовами якої позивач та відповідач домовилися, що з 01.09.2020 при виконанні умов договору вони будуть здійснювати документообіг в електронній формі для підтвердження господарських операцій з використанням системи "М.Е.Doc", керуючись положеннями Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронний цифровий підпис" (пункти 1.1., 2.1. та 2.2. указаної додаткової угоди).

Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання їх з використанням електронного цифрового підпису (пункт 2.5. додаткової угоди).

Відповідно до пункту 2.10. додаткової угоди сторони дійшли згоди про те, що електронні документи, які відправлені та підписані стороною з використанням електронного цифрового підпису, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути надані до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі електронного документа вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

Ця додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

На виконання умов договору Товариство поставило Підприємству товар на загальну суму 86 220,74 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких залучено до матеріалів справи. При цьому видаткові накладні були підписані сторонами за допомогою використання електронно-цифрових підписів. Будь-яких заперечень щодо кількості, асортименту, якості не містять. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень відповідача відносно поставленої продукції.

Зі змісту вказаних видаткових накладних вбачається, що оплата за ними здійснюється з відстроченням платежів, так як у них вказано дати оплати.

У зв`язку з несплатою суми основного боргу Товариство звернулося до Підприємства з вимогою від 31 березня 2022 року № 31/03/22-дент, в якій просило відповідача сплатити суму заборгованості.

Спір у дагній справі виник у зв`язку із тим, що вказану вимогу відповідач виконав лише частково, станом на 10 травня 2022 року (дата підписання позовної заяви) непогашена заборгованість склала 85 521,13 грн.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини 4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України установлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України установлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлена до стягнення сума основного боргу за договором складає 85 521,13 грн, підтверджена належними доказами, апелянтом не надано доказів погашення указаної заборгованості, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача указаної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2 458,42 грн пені, нарахованої на суми боргу по кожній видатковій накладній окремо відповідно до наданого розрахунку по 10 травня 2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України установлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України установлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Підприємство сплачує Товариству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищує установленого законом граничного розміру цієї штрафної санкції, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 458,42 грн пені підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 368,76 грн трьох процентів річних, нарахованих на відповідні суми боргу відповідача у зазначені Товариством періоди згідно наданого останнім розрахунку по 10 травня 2022 року, колегія суддів відзначає таке.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 368,76 грн трьох процентів річних також підлягає задоволенню.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - ПП "Фарма-Дент", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3687/22, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3687/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фарма-Дент" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3687/22 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3687/22.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Фарма-Дент".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран