Постанова

від 29.11.2022 по справі 910/10471/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2022 р. Справа№ 910/10471/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 29.11.2022

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.12.2021 (повний текст складено та підписано 28.12.2021)

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 23.05.2022 (повний текст складено та підписано 26.05.2022)

у справі №910/10471/21 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн М"

про стягнення 402024,00 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн М" про стягнення 402024,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані досягненням сторонами усної згоди щодо поставки виробів з металу. У зв`язку з тим, що відповідач не поставив оплачений позивачем товар, відповідач зобов`язаний повернути позивачеві 402024,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що на час звернення з позовом строк поставки сторонами не був визначений, отже відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання свого обов`язку, що відповідно унеможливлює застосувати до нього заходи, передбачені ст. 693 ЦК України.

Додатковим рішенням від 23.05.2022 Господарський суд міста Києва задовольнив заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн М" 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, належним чином не з`ясовано усіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті, адже відповідач отримав від позивача передоплату (аванс) за товар, що відповідачем не спростовувалося та було підтверджено належними доказами позивачем, однак товар поставлений не був взагалі та передоплата відповідачем не була повернута позивачу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 апеляційну скаргу у справі №910/10471/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 відкладено розгляд питань про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги у справі №910/10471/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10471/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Також позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022, в якій позивач не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, які поніс відповідач та просить скасувати указане рішення і прийняти нове, яким відмовити у стягненні з позивача 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

28.07.2022 розгляд справи було відкладено та об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ" в одне провадження для подальшого розгляду.

На адресу суду від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн М" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

При цьому відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не заперечується та не спростовується висновок суду щодо того, що право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати є правом, яке виникає в нього внаслідок прострочення продавцем свого обов`язку щодо передачі (поставки) товару. Отже відсутність строку поставки товару виключає право вимагати повернення попередньої оплати.

Для з`ясування всіх обставин справи розгляд справи неодноразово відкладався. У судове засідання, яке відбулось 29.11.2022 з`явилися представники позивача та відповідача, які надали пояснення по суті апеляційних скарг. Позивач підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 та додаткове рішення від 23.05.2022 . Відповідач заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив суд залишити оскаржувані рішення без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу шляхом видачі Рахунку - фактури № 2 від 05 лютого 2021 року (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи) та Рахунку - фактури № 3 від 09 лютого 2021 року (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи), за яким Позивач здійснив оплату авансу Відповідачу з метою отримання товару, а саме: вироби з металу на загальну суму 402 024,00 грн. (чотириста дві тисячі двадцять чотири гривні 00 копійок) з урахуванням податку на додану вартість.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо предмету договору та вартості товару, який мав бути поставлений відповідачем.

Отже, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжні доручення № 3005 та 3006 від 15.02.2021) підтверджується перерахування Позивачем на рахунок Відповідача суми попередньої оплати в розмірі 402 024,00 грн.

Факт надання відповідачем цих рахунків та факт оплати коштів позивачем на користь відповідача визнаються сторонами, а тому ці обставини, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання Позивачу оплаченого згідно платіжних доручень № 3005 та 3006 від 15.02.2021 товару.

Додані до відзиву на позовну заяву документи (рахунки-фактури від контрагентів на оплату різного роду матеріалів, проект «сходинки Димерка») не беруться судом до уваги у якості доказів, оскільки з даних документів неможливо встановити, що вони відносяться саме до товару, який мав бути переданий позивачеві.

Отже, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Отже, у Відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню Позивачу передоплати в розмірі 402 024,00 грн, а строк його виконання настав, оскільки Позивачем було направлено Відповідачу відповідну претензію та ініційовано звернення до Господарського суду м. Києва.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь Позивача 402 024,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, однак судом першої інстанції даного факту не було прийнято до уваги та не було враховано при винесенні оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Обставини, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надані.

У постанові Верховного суду від 27.11.2019 року у справі № 924/277/19 зазначено, що зі змісту статей 525, 526, 663, 693 ЦК України покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі невиконання продавцем зобов`язання передати товар у строк, встановлений або договором поставки або визначений відповідно до положень статті 530 цього кодексу. Для задоволення вимог покупця щодо повернення суми попередньої оплати суд повинен установити факт належного виконання покупцем своїх обов`язків за договором, а звідси і право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи, що договір поставки в даному випадку укладений в усній формі, отже відсутні письмові підтвердження узгодження строків поставки товару, беручи до уваги норми ст. 530 ЦК України, суд апеляційної інстанції не знаходить підтвердження доводам відповідача, що сторонами не узгоджено строки щодо поставки товару, що на думку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивачем належним чином доведено факт отримання відповідачем передоплати за товар, яка так і не була повернута позивачу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо додаткового рішення, то враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції і позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн М" про стягнення 402024,00 грн задоволено, відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, отже, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 теж підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ" підлягають задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі №910/10471/21 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 скасовується, у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн відмовляється.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України та покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайн М".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі №910/10471/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОIЛ" заборгованість в розмірі 402024,0 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6030,36 грн , витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9045,55 грн. .

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/10471/21 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2022.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир