Постанова

від 07.12.2022 по справі 922/4505/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/4505/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

за участю представників сторін

від позивача не з`явився

від відповідача Подус М.О. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія", (вх. №760 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 (повний текст підписано 19.01.2022 у місті Харків) у справі №922/4505/21 суддя Сальнікова Г.І.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 34, оф. 12) про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 192316,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія", згідно вимог якого позивач просив суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" виконати умови договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021, а саме - передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" пелети паливні з лушпиння соняшника у кількості 371,880 тон.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" пеню у розмірі 70406,55 грн та штраф у розмірі 121910,40 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 позов задоволено повністю.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" виконати умови договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021, а саме - передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" пелети паливні з лушпиння соняшника у кількості 371,880 тон.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Крона Імпульс Плюс пеню у розмірі 70406,55 грн., штраф у розмірі 121 910,40 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 17109,16 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем своєчасно та в повному обсязі виконано умови договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021, сплачено частину поставленого відповідачем товару у кількості 586,800 тон на загальну вартість 1496340,00 грн. із попередньою оплатою на користь відповідача 5508,00 грн. У той же час матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено взяті на себе договірні зобов`язання за договором купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 та недопоставлено позивачу товар у кількості 413,200 тн., що з урахуванням погодженого між сторонами умов пункту 2 Специфікації толерансу +/- 10%, кількість недопоставленого товару складає 371,880 тн.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання ТОВ "Інтер Олія" виконати умови договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 та передати у власність ТОВ "Крона Імпульс Плюс" пелети паливні з лушпиння соняшника у кількості 371,880 тон за наведених обставин справи є ефективним способом захисту, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру правопорушення та свідчить про гарантію реального поновлення такого порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду.

Стосовно правомірності та правильності нарахування позивачем пені у розмірі 70406,55 грн. та штрафу у сумі 121910,40 грн, судом встановлено, що ці нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, обставинам справи, розрахунки є арифметично вірними, у зв`язку з чим визнані судом обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та задоволені.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, ТОВ "Інтер Олія" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотанням про відстрочення сплати судового збору, в якій просить поновити ТОВ Інтер Олія строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №922/4505/21, відстрочити ТОВ Інтер Олія сплату судового збору за подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №922/4505/21 повністю і ухвалити нове рішення, яким в позові ТОВ Крона Імпульс Плюс до ТОВ Інтер Олія про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що вказане рішення є таким, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що як вбачається безпосередньо із тексту оскаржуваного рішення при розгляді справи в суді першої інстанції та ухваленні судового рішення в судовому засіданні 12.01.2022 відповідач участі не брав.

Відповідач не отримував жодної із ухвал суду першої інстанції, в тому числі і ухвалу про відкриття провадження у справі, ухвалу про призначення справи до судового розгляду по суті, та загалом не був обізнаний про те, що дана справа перебуває в провадженні суду.

Скаржнику невідомо, з яких причин поштова кореспонденція з Господарського суду Харківської області не була доставлена на його адресу, при тому, що за даною адресою він дійсно знаходиться.

Апелянт вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що ухвали Господарського суду Харківської області від 18.11.2021, 24.11.2021, 09.12.2021, 21.12.2021 було оприлюднено в ЄДРСР, відповідач міг ознайомитися з ними, оскільки для того, щоб ознайомитися з такою інформацією та судовим рішенням потрібно знати про те, що справа перебуває у провадженні суду.

Отже, скаржник вважає, що судом першої інстанції не було вжито усіх передбачених Господарським процесуальним кодексом заходів щодо повідомлення ТОВ «Інтер Олія» про час та місце розгляду справи.

Розглянувши справу по суті та ухваливши оскаржуване рішення за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено про розгляд справи, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та унеможливив захист відповідачем своїх прав у суді в порядку, встановленому законом.

Також апелянт зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що п.п 3.1., 3.2 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах, передбачених у відповідних специфікаціях, а пунктом 4 підписаної сторонами специфікації (додаткова угода №1 від 21.04.2021) передбачена оплата 80% від вартості товару по передплаті.

Також поза увагою суду залишилися приписи ч.1 ст. 693 ЦК України, згідно якої якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передавання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі продажу, а якщо такий строк не встановлений договором у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Скаржник стверджує, що як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за період з 21.04.2021 по 15.09.2021 за відповідачем обліковується передплата з боку позивача у розмірі 5508,00 грн.

Згідно підписаної сторонами специфікації вартість 1 тони товару (пелети паливні з лушпиння соняшника) становить 2550 грн.

Таким чином, вартість недопоставленого відповідачем позивачеві товару становить 6885 грн, що складає 2,7 тони, а не 371,880 тон, як це встановлено в рішенні суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що пеня має обчислюватися за період з 15.09.2021 та виходячи із вартості непоставленої продукції 6885,00 грн.

На думку скаржника, невірне визначення судом першої інстанції кількості та вартості несвоєчасно поставленого відповідачем позивачеві товару призвело до неправильного вирішення спору в частині стягнення пені та штрафу.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2022 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 по даній справі відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі № 922/4505/21. Апеляційну скаргу залишено без руху. Зобов`язано апелянта усунути впродовж 10-днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду докази сплати судового збору у розмірі 25 663,74 грн. у встановленому порядку та встановленими реквізитами.

17.08.2022 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява апелянта про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 по даній справі, до якого додано оригінал платіжного доручення №889 від 05.08.2022 на суму 25 663,74 грн з відміткою АТ «ПУМБ» про перерахування судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі № 922/4505/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі № 922/4505/21. Встановлено позивачу строк до 06.09.2022 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу у справі.

Встановлено учасникам справи строк до 06.09.2022 року включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі № 922/4505/21.

11.10.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача, ТОВ Крона Імпульс Плюс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений останнім поштою 29.09.2022, у якому зазначено, що станом на дату цього відзиву позивачем не було отримано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2022. Про відкриття провадження у справі та строки надання відзиву позивач довідався з ЄДРСР лише 26.09.2022.

На підставі вищевикладеного просить суд поновити строк для подання відзиву, апеляційну скаргу ТОВ «Інтер Олія» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №922/4505/21 залишити без змін.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №905/4505/21, у зв`язку з пропущенням такого строку з поважних причин, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відтак, враховуючи наведені в заяві обставини щодо продовження процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також з метою забезпечення встановленого п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний доступ до суду та гарантій, щодо належності перегляду судової справи, встановлення і дослідження обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання позивача та поновлення останньому процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №922/4505/21 до розгляду. Повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи відбудеться 02.11.2022 о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 131.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від від 27.10.2022 у даній справі задоволено клопотання представника позивача Дураченко Г.О. про участь у судовому засіданні САГС у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі № 922/4505/21, яке відбудеться 02.11.2022 о 10.00 у залі судового засідання № 131.

Представник позивача у судове засідання 02.11.2022 не з`явився, на зв`язок не вийшов.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2022 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву до 07.12.2022 о 15:45 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у даній справі задоволено клопотання представника позивача Дураченко Г.О. про участь у судовому засіданні САГС у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі № 922/4505/21, яке відбудеться 07.12.2022 о 15:45 у залі судового засідання № 131.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, на зв`язок не вийшов.

Відповідач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в неї викладені та просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Колегія суддів, приймаючи до уваги, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, керуючись ч. 12 ст. 270 ГПК України, яка передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, вважала за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічного засобу та був складений протокол судового засідання відповідно до вимог ст.ст.222, 223 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

21.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс Плюс" (надалі - позивач, за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" (надалі - відповідач, за договором - продавець) було укладено договір купівлі-продажу №2104, відповідно до умов п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати в обумовлені строки другій стороні у власність, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити пелети паливні з лушпиння соняшника (надалі - товар) по договірним цінам, в асортименті і кількості, вказаних у специфікаціях та/або рахунках/накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін та які є невід`ємними частинами даного договору (а.с.13).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що продавець підтверджує, що товар належить йому на праві власності. В продавця є всі правомочності в достатньому об`ємі для розпорядження товаром, продавець засвідчує, що товар не заставлений іншими особами, не перебуває під арештом чи будь-якими іншими обмеженнями чи обтяженнями, і що відсутні будь-які права інших осіб на товар, який є предметом даного договору.

Умовами п. 1.3. договору визначено, що загальна вартість договору становить суму вартості всіх партій придбаного товару, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до умов п. 2.1. договору продавець поставляє товар упакований в мішки біг-беги вагою 1 т (+/- 10%) кожний на умовах згідно договору та відповідних специфікацій.

Пунктом 3.1., 3.2. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах, передбачених у відповідних специфікаціях. Датою виконання грошових зобов`язань покупця по договору є дата зарахування в повному обсязі відповідної суми грошових коштів за кожну поставлену партію товару на банківський рахунок продавця.

Згідно з умовами п. 4.1., 4.2. договору передбачено, що передача (приймання) товару здійснюється в пункті поставки згідно специфікації. Товар передається продавцем і приймається покупцем відповідно до кількості, зазначеній в накладних на товар.

Умовами п. 4.3. договору передбачено, що товар вважається прийнятим, коли він фактично переданий покупцеві, про що покупець, або його представник, або представник перевізника, номінованого покупцем, повинен зробити відмітку про приймання та поставити підпис у відповідній товарно-транспортній накладній.

Умовами п. 5.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну поставкутовару продавець зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення товару понад 30 календарних днів продавець додатково сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від суми товару, що не було поставлено.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 між сторонами було підписано Додаток №1 від 21.04.2021 - Специфікація за умовами п. 1 якої, вартість партії товару становить: 2550000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 425000,00 грн.(а.с.14).

Пунктом 2 Специфікації сторони погодили, що поставка товару за даним договором здійснюється партіями по 22 т (+/- 10%) автомобільним транспортом на умовах FCA Зміївський р-н., с. Соколове, вул. О. Яроша, 47а, згідно Інкотермс 2010.

Умовами п. 3 Специфікації сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється з 21 квітня по 14 червня 2021 року включно відповідно до графіку поставки, узгодженому між сторонами.

Пунктом 4 та 5 Специфікації визначено, що розрахунок за товар здійснюється покупцем наступним чином: оплата 80% від вартості товару - по факту поставки кожної партії товару, або передплаті; оплата 20 % ПДВ від вартості товару - на протязі двох банківських днів після реєстрації продавцем податкової накладної. Інші умови оплати - згідно п. 3 чинного договору. Кількість товару, зазначеного в даній специфікації, рівно як і сума, може змінюватися в більшу або меншу сторону в межах 10% на вибір продавця.

Згідно з умовами статті А.4 Інкотермс-2010 FCA (Франко-перевізник) продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено поставку товару у кількості 586,800 тон на загальну вартість 1496340,00 грн. згідно наступних видаткових накладних:

- №ОЛ-000496 від 22.04.2021 у кількості 24,720 тн., вартістю 63036,00 грн.;

- №ОЛ-000497 від 22.04.2021 у кількості 24,340 тн., вартістю 62067,00 грн.;

- №ОЛ-000498 від 22.04.2021 у кількості 21,180 тн., вартістю 54009,00 грн.;

- №ОЛ-000500 від 23.04.2021 у кількості 21,080 тн., вартістю 53754,00 грн.;

- №ОЛ-000501 від 23.04.2021 у кількості 21,760 тн., вартістю 55488,00 грн.;

- №ОЛ-000508 від 24.04.2021 у кількості 21,560 тн., вартістю 54978,00 грн.;

- №ОЛ-000503 від 23.04.2021 у кількості 21,860 тн., вартістю 55743,00 грн.;

- №ОЛ-000504 від 23.04.2021 у кількості 21,600 тн., вартістю 55080,00 грн.;

- №ОЛ-000520 від 24.04.2021 у кількості 21,280 тн., вартістю 54264,00 грн.;

- №ОЛ-000505 від 23.04.2021 у кількості 21,200 тн., вартістю 54060,00 грн.;

- №ОЛ-000507 від 24.04.2021 у кількості 22,000 тн., вартістю 56100,00 грн.;

- №ОЛ-000511 від 26.04.2021 у кількості 21,940 тн., вартістю 55947,00 грн.;

- №ОЛ-000509 від 26.04.2021 у кількості 21,920 тн., вартістю 55896,00 грн.;

- №ОЛ-000512 від 27.04.2021 у кількості 21,400 тн., вартістю 54570,00 грн.;

- №ОЛ-000513 від 28.04.2021 у кількості 30,120 тн., вартістю 76806,00 грн.,

- №ОЛ-000515 від 29.04.2021 у кількості 36,780 тн., вартістю 93789,00 грн.;

- №ОЛ-000530 від 14.05.2021 у кількості 22,920 тн., вартістю 58446,00 грн.;

- №ОЛ-000532 від 15.05.2021 у кількості 21,220 тн., вартістю 54111,00 грн.;

- №ОЛ-000535 від 18.05.2021 у кількості 17,620 тн., вартістю 44931,00 грн.;

- №ОЛ-000553 від 10.06.2021 у кількості 32,300 тн., вартістю 82365,00 грн.;

- №ОЛ-000558 від 23.07.2021 у кількості 21,700 тн., вартістю 55335,00 грн.;

- №ОЛ-000559 від 26.07.2021 у кількості 21,020 тн., вартістю 53601,00 грн.;

- №ОЛ-000566 від 18.08.2021 у кількості 21,600 тн., вартістю 55080,00 грн.;

- №ОЛ-000586 від 27.08.2021 у кількості 31,460 тн., вартістю 80223,00 грн.;

- №ОЛ-000626 від 15.09.2021 у кількості 22,220 тн., вартістю 56661,00 грн. (а.с.15-39).

З матеріалів справи слідує, що позивачем у визначені умовами п. 5 Специфікації строки сплачено товар у повному обсязі у розмірі 1501848,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1730 від 22.04.2021 на суму 224400,00 грн., №1742 від 23.04.2021 на суму 408000,00 грн., №1751 від 26.04.2021 на суму 168300,00 грн.; №1788 від 29.04.2021 на суму 127500,00 грн.; №1850 від 14.05.2021 на суму 119850,00 грн.; №1889 від 18.05.2021 на суму 58650,00 грн.; №2004 від 29.06.2021 на суму 88740,00 грн.; №2081 від 23.07.2021 на суму 112200,00 грн.; №2149 від 27.08.2021 на суму 135558,00 грн. №2219 від 15.09.2021 на суму 58650,00 грн.(а.с.40-45).

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 15.09.2021 попередня оплата з боку позивача за договором купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 на користь відповідача складає 5508,00 грн. (а.с.46).

Умовами п.п. 7.1., 7.2. договору сторони погодили, що будь-які спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів або у судовому порядку згідно територіальної підсудності визначеної Господарським процесуальним кодексом України. До судового порядку відноситься обмін листами, претензіями, складання протоколу про врегулювання та неврегулювання спору, актів звірки взаєморозрахунків.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача лист вих. №2110/1 від 21.10.2021, у якому викладено претензію у зв`язку із зупиненням відвантаження товару та запропоновано невідкладно повідомити дату початку відвантаження товару згідно Специфікації №1 від 21.04.2021 та надати графік поставки (а.с.48-54).

У відповідь на вищевказаний лист, листом вих. №2610/1 від 26.10.2021 відповідачем підтверджено наявність між сторонами договірних зобов`язань за договором купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021, зазначено про виконання у більшій своїй частині взятих на себе зобов`язань за вказаним договором та вказано про поставку позивачу станом на 21.10.2021 товару у кількості 586,80 т (а.с.55-56).

Крім того, відповідачем зазначено, що наприкінці травня 2021 року на ринках олійних культур стався обвал цін, який викликав відсутність пропозицій соняшника та змусив багато олійнопереробних підприємств, у тому числі підприємство відповідача, зупинити переробку у зв`язку з відсутністю пропозиції сировини.

У вересні 2021 року підприємство відновило роботу з початку збору нового врожаю, але на енергетичному ринку почалося дуже стрімке зростання цін, що викликало великий попит, а потім дефіцит паливної пелети та запропоновано позивачу переглянути ціну на залишок товару по поточних ринкових цінах. У зв`язку з наведеним, відповідачем запропоновану позивачу переглянути можливість перегляду цін на залишок об`єму товару за специфікацією №1 до договору №2104 від 21.04.2021 по поточних ринкових цінах.

Позивачем у позовній заяві наголошено на тому, що позивачем своєчасно та в повному обсязі виконано умови договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021, сплачено вартість частини поставленого відповідачем товару у кількості 586,800 тон у розмірі 1496340,00 грн. із попередньою оплатою на користь відповідача 5508,00 грн. Втім, відповідачем порушено взяті на себе договірні зобов`язання та станом на дату звернення із позовом до суду кількість непоставленого відповідачем товару складає 413,200 тн. При цьому, вказано, що з урахуванням узгодженого сторонами у Специфікації толерансу +/- 10%, кількість непоставленого товару складає 371,880 тн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника апелянта, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на наступне.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст.526 ЦК України обов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Положеннями частини 1 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

З наведеного вище слідує, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарським судом встановлено та відповідачем у вказаному вище листі вих. №2610/1 від 26.10.2021 підтверджено поставку позивачу товару за договором купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 лише у кількості 586,800 тон на загальну вартість 1496340,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних, які підписано з боку позивача та відповідача без будь-яких претензій та зауважень щодо якості та кількості поставленого товару, підписи яких скріплено відтисками печаток (а.с. 15-39).

Також господарським судом встановлено, що позивачем у визначені умовами п. 5 Специфікації строки сплачено товар у розмірі 1501848,00 грн., про що також свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень із відповідним призначенням платежу, що підтверджують сплату позивачем зазначеної суми (а.с. 40-45).

Окрім того, позивач зазначав, що відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 15.09.2021 попередня оплата з боку позивача за договором купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 на користь відповідача складає 5508,00 грн.

З наявного в матеріалах справи Акту звірки взаємних розрахунків за період з 21.04.2021 по 15.09.2021 вбачається, що станом на 15.09.2021 за відповідачем обліковується передплата з боку позивача у розмірі 5508,00 грн., який підписано позивачем та відповідачем, підписи яких скріплено відтисками печаток (а.с. 46).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем своєчасно та в повному обсязі виконано умови договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021, сплачено частину поставленого відповідачем товару у кількості 586,800 тон на загальну вартість 1496340,00 грн із попередньою оплатою на користь відповідача 5508,00 грн.

У той же час матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено взяті на себе договірні зобов`язання за договором купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 та недопоставлено позивачу товар у кількості 413,200 тн., що з урахуванням погодженого між сторонами умов пункту 2 Специфікації толерансу +/- 10%, кількість недопоставленого товару складає 371,880 тн.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження скаржника, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах, передбачених у відповідних специфікаціях, а пунктом 4 підписаної сторонами специфікації передбачена оплата 80% від вартості товару по передоплаті, оскільки відповідно до п.4 специфікації розрахунки за товар здійснюються покупцем наступним чином: оплата 80% від вартості товару по факту поставки партії товару, або по передоплаті; оплата 20% ПДВ від вартості товару на протязі двох банківських днів після реєстрації продавцем податкової накладної, інші умови оплати згідно п. 3 чинного договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що оплата партії 22т (+/-10%) здійснюється або по факту поставки або по передоплаті. Специфікацією не встановлено зобов`язання покупця здійснювати попередню оплату як обов`язкову умову поставки товару.

Крім того, посилання скаржника в апеляційній скарзі на обов`язок відповідача поставити лише 2,7 тони товару є необґрунтованими, оскільки не відповідають умовам укладеного між сторонами договору.

Як встановлено вище, в обґрунтування неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 у листі вих. №2610/1 від 26.10.2021 за підписом директора юридичної особи відповідача зазначено, що наприкінці травня 2021 року на ринках олійних культур стався обвал цін, який викликав відсутність пропозицій соняшника та змусив багато олійнопереробних підприємств, у тому числі підприємство відповідача, зупинити переробку у зв`язку з відсутністю пропозиції сировини.

У вересні 2021 року підприємство відновило роботу з початку збору нового врожаю, але на енергетичному ринку почалося дуже стрімке зростання цін, що викликало великий попит, а потім дефіцит паливної пелети та запропоновано позивачу переглянути ціну на залишок товару по поточних ринкових цінах.

Стосовно наведеного у вищевказаному листі господарським судом зазначено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Також, вимогами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що погіршення фінансового стану юридичної особи та неможливість своєчасно виконати взяті на себе договірні зобов`язання не корелюється із положеннями статті 42 ГК України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до вказаної правової норми, у разі здійснення підприємницької діяльності її суб`єкт має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від вчинення таких дій.

Разом з тим, позивач і відповідач є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відтак, подальше фактичне ухилення відповідача від виконання договірних зобов`язань може завдати істотної шкоди позивачу та суперечитиме як законним правам та інтересам позивача так і вимогам процесуального закону, оскільки не враховує матеріальні інтереси позивача.

Щодо права позивача на звернення до суду за захистом свого порушеного права та обраного позивачем способу захисту порушеного права, господарським судом зазначено наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У відповідності до норми 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З огляду на викладене, оскільки юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, то укладаючи спірний договір та погоджуючи всі його істотні умови, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк та поставити позивачу товар у кількості, що погоджена між сторонами договору.

Між тим, за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу відповідач свідомо узяв на себе договірні зобов`язання, всі істотні умови договору між сторонами погоджено, договір та специфікація до нього містять підписи позивача та відповідача, які скріплено відтисками печаток сторін.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про зобов`язання ТОВ "Інтер Олія" виконати умови договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 року та передати у власність ТОВ "Крона Імпульс Плюс" пелети паливні з лушпиння соняшника у кількості 371,880 тон за наведених обставин справи є ефективним способом захисту, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру правопорушення та свідчить про гарантію реального поновлення такого порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання скаржника в апеляційній скарзі, що 26.10.2021 відповідачем фактично було зроблено пропозицію про зміну умов договору у відповідності до ч. 1 ст. 652 ЦК України, згідно якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або випливає із суті зобов`язання та у даному випадку, на думку відповідача, відбулась істотна зміна обставин та наявні умови для зміни договору в частині умов ціни на товар, оскільки листом №2110/1 від 21.10.2021 позивачем було повідомлено відповідача про порушення останнім узгоджених сторонами строків поставки товару по 14.06.2021 включно, відповідно договору та в порядку досудового врегулювання спору, запропоновано невідкладно повідомити про дату початку відвантаження товару згідно специфікації та надати графік поставки.

Зміни до договору матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, вимога позивача про зобов`язання ТОВ "Інтер Олія" виконати умови договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2021 року та передати у власність ТОВ "Крона Імпульс Плюс" пелети паливні з лушпиння соняшника у кількості 371,880 тон у повній мірі підтверджена матеріалами справи, жодним чином не спростована скаржником, а тому правомірна визнана господарським судом.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 70406,55 грн. та штрафу у розмірі 121910,40 грн., судом зазначено наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами п. 5.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну поставкутовару продавець зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення товару понад 30 календарних днів продавець додатково сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від суми товару, що не було поставлено.

Відповідно до умов п. 3 Специфікації сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється з 21 квітня по 14 червня 2021 року включно відповідно до графіку поставки, узгодженому між сторонами.

Господарським судом вірно встановлено, що станом на 14 червня 2021 року (за період з 22.04.2021 по 10.06.2021 згідно розрахунку позивача) позивачу було поставлено товар у кількості 468,800 тн. Таким чином, товар у кількості 413,200 тн - 10% толеранс = 371,880 тон не поставлений станом на дату звернення з позовом до суду.

Судом апеляційної інстанції перевірено правомірність та правильність нарахування позивачем пені у розмірі 70406,55 грн., детальний розрахунок якої додано позивачем до позовної заяви. Судова колегія вважає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору, обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення пені у розмірі 70406,55 грн задоволена господарським судом правомірно.

Твердження скаржника про те, що пеня повинна обчислюватися з 15.09.2021 є такими, що не відповідають умовам договору та чинному законодавству, а саме ч. 1 ст. 253 ЦК України, яка передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Оскільки останнім днем поставки товару є 14 червня 2021 включно, тому прострочка поставки товару починається з 15.06.2021.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 121910,40 грн, судом зазначено наступне.

Як встановлено вище, пунктом 3 Специфікації сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється з 21 квітня по 14 червня 2021 року включно відповідно до графіку поставки, узгодженому між сторонами.

Пунктом 5.2. договору сторони, зокрема, погодили, що у випадку прострочення товару понад 30 календарних днів продавець додатково сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від суми товару, що не було поставлено.

Господарським судом вірно встановлено, що станом на 15 липня 2021 року (за період з 10.06.2021 по 23.07.2021 за розрахунком позивача) позивачу було поставлено товар у кількості 468,800 тн. Обсяг товару, простроченого більше ніж на 30 календарних днів складає 1000,000 тн - 468,800 = 531,200 тн. Враховуючи погоджений сторонами толеранс у - 10% суд встановив, що обсяг простроченого товару 531,200 - 10% = 478,08 тн. Таким чином, вартість простроченого до поставки товару складає 121910,40 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено правомірність та правильність нарахування позивачем штрафу у розмірі 121910,40 грн та встановлено, що відповідне нарахування не суперечить умовам договору та обставинам справи, розрахунок виконано арифметично вірно, у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення штрафу у розмірі 121910,40 грн., задоволена господарським судом правомірно.

При цьому доводи скаржника в частині невірно зазначеної кількості тон непоставленого товару жодним доказом не підтверджуються. Свій контррозрахунок відповідач не надав.

Отже, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі, що пеня має обчислюватися із вартості непоставленої продукції із суми 6885, 00 грн (2,7 тон), оскільки це спростовується вищевикладеним та матеріалами справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарським судом зазначено, що в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн. відповідачем подано оригінали та належним чином засвідчені копії наступних документів, а саме:

- договір про надання правової допомоги №002 від 10.02.2020; - додаткова угода №2 від 12.04.2020 до договору про надання правової допомоги №002 від 10.02.2020; - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП№4498 від 04.10.2019 на ім`я Дураченко Ганни Олександрівни; - довіреність №3 від 11.11.2021; - акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 11.11.2021 до договору про надання правової допомоги №002 від 10.02.2020; - платіжне доручення №2604 від 11.11.2021 на суму 8500,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката Дураченко Ганни Олександрівни з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту прав та інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір про надання правової допомоги №002 від 10.02.2020.

Із наявного в матеріалах справи Акту виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 11.11.2021 вбачається детальний перелік наданих послуг загальною вартістю 8500,00 грн., який підписано адвокатом та клієнтом без будь-яких зауважень щодо якості та обсягу наданих адвокатом послуг.

Платіжним дорученням №2604 від 11.11.2021 позивачем сплачено на рахунок адвоката гонорар у розмірі 8500,00 грн. із відповідним призначенням платежу.

Таким чином, господарський суду дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 8500,00 грн. є такою, що підтверджена наданими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг.

Стосовно доводів скаржника в апеляційній скарзі, що відповідач не отримував жодної із ухвал суду першої інстанції, в тому числі і ухвалу про відкриття провадження у справі, ухвалу про призначення справи до судового розгляду по суті, та загалом не був обізнаний про те, що дана справа перебуває в провадженні господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.12.2021 об 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 відкладено підготовче засідання на 21.12.2021 об 11:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022 о 12:00.

Копії ухвал Господарського суду Харківської області від 18.11.2021, 24.11.2021 (про виправлення описки), 09.12.2021, 21.12.2021, було надіслано судом першої інстанції на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61072, Харківська обл., місто Харків, вул. 23 Серпня, буд. 34, офіс 12), які повернулись на адресу господарського суду без вручення адресату з довідками відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в яких значиться причина повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с 78-82, 83-87, 92-95, 102-103).

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Беручи до уваги вищевказане, суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2021 у справі №914/1191/20, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.

Разом з тим, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду Харківської області від 18.11.2021, 24.11.2021, 09.12.2021, 21.12.2021 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

З огляду на наведене, господарським судом дотримано вимоги законодавства в частині своєчасного оприлюднення в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень означених ухвал суду та направлено рекомендованими поштовими відправленнями із повідомленням про вручення на належну адресу відповідача відповідні судові повістки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи, водночас господарським судом вжито всі можливі процесуальні заходи для належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №922/4505/21 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскаржуване судове рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

24.02.2022 Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, за останніми змінами відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України №2738-IX від 16.11.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №922/4505/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 року у справі №922/4505/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12.12.2022.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця