Рішення

від 12.12.2022 по справі 904/1391/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2022 року Справа № 904/1391/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами по справі №904/1391/22

за позовом Заступника керівника Володимир-Волинської окружної прокуратури (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Маяковського, 16) в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради Волинської області (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, просп. Дружби, 27, ідентифікаційний код 35055268)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 21А, ідентифікаційний код 34918876)

про стягнення 94 671,11 грн. безпідставно збережених коштів внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою

Встановив: Заступник керівника Володимир-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради Волинської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №50/1-718вих-22 від 30.05.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" 94 671,11 грн. безпідставно збережених коштів внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.06.2020 по 30.09.2021.

В обґрунтування позивних вимог посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу від 29.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" є власником 71% приміщення, Нововолинською міською радою щодо вказаного товариства проведено розрахунок безпідставно збережених коштів внаслідок несплати орендної плати за використання земельної ділянки без правоустановлюючих документів на частину земельної ділянки площею 0,1666 га (71% від загальної площі земельної ділянки 0,2349 га). Згідно інформації Міськрайонного управління в Іваничівському районі та м. Нововолинську ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 15.06.2020 земельна ділянка площею 0,2349 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу та рішення Нововолинської міської ради №14/19 від 24.02.2017. Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,2349 га, кадастровий номер 0710700000:02:032:0041 належить на праві власності Нововолинській міській раді. Відтак, річна сума платежу у 2020 році по оренді за вищевказану земельну ділянку становила: 2 103 978,80 грн. х 4,5% = 94 679,05 грн. Відповідно, щомісячна сума платежу становила 7 889,92 грн. (94 679,05 грн / 12 = 7 889,92 грн.). Річна сума платежу у 2021 році по оренді за вищевказану земельну ділянку становила: 2 314 376,68 грн. *4,5% = 104 146,95 гривень. Відповідно, щомісячна сума платежу становила 8 678,91грн. (104 146,95 грн. / 12 = 8 678,91 грн.). Оскільки відповідач у період з 01.06.2020 по 30.09.20.21 був власником 71 / 100 (або 71 %) приміщення за адресою: АДРЕСА_1, відтак з урахуванням вимог вищезазначеної суми товариство зобов`язане було сплачувати щомісячно:

у 2020 році: 7 889,92 грн. х 71% = 5 601,84 грн. у місяць;

у 2021 році: 8 678,91 грн. х 71% = 6 162,03 грн. у місяць.

Прокурор доводить, що загальна сума коштів, яку відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе за період із 01.06.2020 по 30.09.2021 та, які мав би заплатити за користування частиною земельної ділянки, становить 94 671, 11 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/1391/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 справу №904/1391/22 за позовом заступника керівника Володимир-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" про стягнення 94 671,11 грн. безпідставно збережених коштів внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою передано за виключною підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 12.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу суду отримав 05.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4910111723258.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією

29.05.2017 між ОСОБА_1 та ТзОВ «Ріал Істейт» укладеного договір купівлі-продажу нерухомого майна відповідно п.п 1.1 договору визначено, що за даним договором продавець передає, а покупець приймає у власність наступне нерухоме майно (з усіма приналежностями, в тому числі інженерними мережами комунікаціями, якими обладнано нерухоме майно): приміщення загальною площею 830,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с. 18-21)

Згідно п.п 1.2 договору передбачено, що майно належить продавцю на праві приватної власності, підставою виникнення права власності продавця є договір купівлі-продажу Ѕ частини нерухомого майна посвідчений 29.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за р. №22969, договір купівлі-продажу Ѕ частини нерухомого майна посвідчений 29.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за р. №22972; Висновком щодо технічної можливості виділу в натурі частки об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 399/2017/1 виданий 22.05.2017 - ТзОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна».

14.07.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладеного договір купівлі-продажу нерухомого майна відповідно п.п 1.1 договору визначено, що за даним договором продавець передає, а покупець приймає на праві приватної власності нежитлове приміщення загальною площею 346,0 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 0,2349 га, кадастровий номер 0710700000:02:032:0041.(а.с. 22-23)

Згідно п.п 1.2 договору передбачено, що майно належить продавцю на праві приватної власності, підставою виникнення права власності продавця є договір купівлі-продажу Ѕ частини нерухомого майна посвідчений 29.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за р. №22969, договір купівлі-продажу Ѕ частини нерухомого майна посвідчений 29.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за р. №22972, право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.05.2017 приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Ушаковою Ю.А. (номер запису про право власності:202682296, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1259679007107).

Дані договори підписані уповноваженими особами та в судовому порядку не оспорені.

Як слідує із висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна №399/2017/2 від 22.05.2017 виготовленого ТзОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна» зазначено, що 29/100 частини від нежитлових приміщень (ЛІТЕРА А) загальною площею 1176,1 кв. м. складається з групи приміщень № 2, загальною площею 346 кв. м. За технічними показниками 29/100 частини об`єкта є відокремленим майном, яке має окремий вхід і може вибути виділене в натурі.

Згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поділ об`єкту нерухомого майна площею 1176, 1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 427288907107), поділене приміщення закрито як об`єкт нерухомості (сторінка 7 інформаційної довідки). При цьому, внесено окремі відомості про поділені об`єкти площею 830, 1 кв. м. та 346 кв. м. з присвоєнням нових реєстраційних номерів об`єкта нерухомого майна, а саме: 1259686007107 та 1259679007107 відповідно. (а.с. 24-35)

Згідно рішення сесії Нововолинської міської ради №28/18 від 21.12.2018 «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою» Нововолинською міською радою, на підставі клопотання ТзОВ «Ріал Істейт» та ОСОБА_2 останнім надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 0, 2349 га, кадастровий номер 0710700000:02:032:0041 за адресою: проспект Перемоги 16 А, для обслуговування закладів торгівлі. (а.с. 17)

Як встановлено судом, ТзОВ «Ріал Істейт» та ОСОБА_2 до жовтня 2021 використовували земельну ділянку площею 0, 2349 га по АДРЕСА_2 без державної реєстрації права користування, до того ж, відповідну плату за користування земельною ділянкою не декларували та не сплачували, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Волинській області № 11354/5/03-20-04-01-05 від 29.10.2021 з якої слідує що безпосередньо ТОВ «Ріал Істейт» протягом 2020 та січня - вересня 2021 року орендну плату, земельний податок за використання земельної ділянки площею 0, 2349 га, кадастровий номер 0710700000:02:032:0041, не вносили.(а.с. 44)

24.09.2021 власники даних нежитлового приміщення звернулися до Нововолинської міської ради щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі останньої в оренду у липні 2021 року.

24.09.2021 за №8/62 рішенням Нововолинської міської ради восьмого скликання затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Ріал Істейт», громадянину ОСОБА_2 та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,2349 га кадастровий номер 0710700000:02:032:0041 за адресою: АДРЕСА_1 з «для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код КВЦПЗ -03,08)» на «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ-03.07)» в межах однієї категорії земель - землі та громадської забудови комунальної власності. Земельна ділянка площею 0,2349 га кадастровий номер 0710700000:02:032:0041 за адресою: АДРЕСА_1 передано в оренду ОСОБА_2 та ТзОВ «Ріал Істейт» на термін 10 років. (а.с. 53-54)

Отже, судом встановлено, що на момент набуття права власності не рухоме приміщення відповідач фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Прокурор та позивач звертаючись з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,2349 га кадастровий номер 0710700000:02:032:0041, є об`єктом комунальної власності, який може використовуватись зважаючи на вимоги ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України лише на підставі та умовах договору оренди.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17.

З огляду на вище зазначене ТзОВ «Ріал Істейт» , як фактичний користувач земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 0,2349 га кадастровий номер 0710700000:02:032:0041, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Хмельницького в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Згідно положення глави 83 ЦК України, якою регулюються спірні правовідносини і обґрунтовується позов, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17, відповідно до яких вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, і до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати регулюються ст. 1212 ЦК України.

Тому при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, чому відповідач не оформив право користування даною земельною ділянкою, в тому числі, і якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до правової позиції, викладеної у вищевказаних постановах Верховного Суду, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Згідно інформації Міськрайонного управління в Іваничівському районі та м. Нововолинську ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 15.06.2020 земельна ділянка площею 0, 2349 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та рішення Нововолинської міської ради №14/19 від 24.02.2017.

Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 0, 2349 га, кадастровий номер 0710700000:02:032:0041 належить на праві власності Нововолинській міській раді.

Відтак, річна сума платежу у 2020 році по оренді за вищевказану ділянку становила: 2103978, 80 грн х 4,5% = 94679, 05 грн. Відповідно, щомісячна сума платежу становила 7889, 92 грн (94679, 05 грн./12 = 7889, 92 грн.).

Річна сума платежу у 2021 році по оренді за вищевказану ділянку становила: 2314376, 68 грн х 4,5% = 104146, 95 грн. Відповідно, щомісячна сума платежу становила 8 678, 91 грн (104146, 95 грн./12 = 8678, 91 грн.).

Судом встановлено, що ТзОВ «Ріал Істейт» у період часу з 01.06.2020 по 30.09.2021 було власником 71/100 (або 71%) приміщення за адресою: АДРЕСА_1, відтак з урахуванням вимог вищезазначеної суми товариство зобов`язане було сплачувати щомісячно:

У 2020 році: 7889, 92 грн. х 71% = 5601,84 грн. у місяць;

У 2021 році: 8678, 91 грн. х 71% = 6162, 03 грн. у місяць.

Отже, за період з 01.06.2020 - 31.12.2020 відповідачем безпідставно збережено грошових коштів на загальну суму 39212, 88 грн. (5601, 84 грн. х 7 місяців).

Судом встановлено, що за період із 01.01.2021 по 30.09.2021 відповідачем безпідставно збережено грошових коштів на загальну суму 55458,23 грн. (6162, 03 грн. х 9 місяців).

Отже, загальна сума коштів, яку відповідач без достатньої правової підстави зберіг за період із 01.06.202 по 30.09.2021 та які мав би заплатити за користування частиною земельної ділянки, становить 94 671, 11 грн. (39212, 88 + 55 458, 23 грн.), що підтверджується розрахунком Нововолинської міської ради, надісланим прокуратурі листом за №865/22-02/2-22 від 30.03.2022. (а.с. 56-58)

Зазначений розмір орендної плати розрахований шляхом застосування орендної ставки 3% до нормативно грошової оцінки земельної ділянкою

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2022 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710700000:02:032:0041 становить 2314376,68 грн.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судом враховується, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях. з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України. № 63566/00, § 23. ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Так, у постанові Верховного Суду у справі №910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 13.11.2018 у справі №910/2989/18.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 встановила, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Статтею 14 Конституції України визначено, що Земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 4 даного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Отже, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками, в тому числі на правах оренди чи продажу права оренди за результатами торгів, визначаються законами.

Крім того, слід зазначити, що плата за землю це місцевий податок у складі податку на майно, яка є обов`язковою і запроваджується сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад та в повному обсязі зараховується до відповідних місцевих бюджетів (РОЗДІЛ XII. Податкового кодексу України).

Використання земельної ділянки Відповідачем без правовстановлюючих документів призвело до ненадходження до місцевого бюджету коштів.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Несплата відповідачем орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

В той же час, незважаючи на те, що відповідач використовував земельну ділянку у АДРЕСА_1, площею 0,2349 га кадастровий номер 0710700000:02:032:0041 без правовстановлюючих документів, при цьому не сплачуючи платежів за землю, Нововолинською міською радою не було подано позов про стягнення вказаної суми коштів самостійно, чим завдається шкода інтересам держави.

Володимир-Волинська окружна прокуратура Волинської області листом від 25.05.2022 за №50/1-681 вих.22 повідомила позивача про звернення до господарського суду в її інтересах з позовом про стягнення із ТзОВ «»Ріал Істейт безпідставно збережених коштів на загальну суму 94 671,11 грн.

Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Нововолинської міської ради про порушення інтересів територіальної громади м. Нововолинська, та беручи до уваги характер наданої останньою на запит прокуратури відповіді (відсутність належного обґрунтування причин невжиття заходів щодо стягнення з відповідача коштів до місцевого бюджету, у тому числі й у судовому порядку), є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі Луцької міської ради органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у справі правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 94 671,11 грн. за фактичне використання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 21А, ідентифікаційний код 34918876) на користь Нововолинської міської ради (43400, Волинська область, м. Нововолинськ, проспект Дружби, буд.27 на розрахунковий рахунок UA9358999982334109812000003556, код доходів 18010600 «орендна плата з юридичних осіб», ГУК у Волинській області, безпідставно збережені грошові кошти у сумі 94 671,11 внаслідок несплати орендної плати за користування частиною земельної ділянки загальною площею 0,2349, яка розташована за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, проспект Перемоги, 16 А за період з 01.06.2020 по 30.09.2021

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 21А, ідентифікаційний код 34918876) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 13, код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2481,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя В. М. Дем`як