Рішення

від 01.12.2022 по справі 904/1849/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2022м. ДніпроСправа № 904/1849/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс", м. Кропивницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 692 468 грн 43 коп.

Представники:

від позивача: Коротченко О.О., ордер ВА № 103694 від 13.07.2022, адвокат;

від відповідача: Кияненко Д.О., ордер АЕ № 1146973 від 08.08.2022, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 04.07.2022 № б/н, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп" заборгованість в сумі 692 468 грн. 43 коп., з яких: 619 468 грн. 80 коп. - безпідставно отримані грошові кошти, 7 026 грн. 29 коп. - 3% річних, 65 973 грн 34 коп. - інфляційні втрати.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 10 387 грн. 04 коп. та витрати на правничу допомогу, розмір якої відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести, складає 20 000 грн. 00 коп., просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.02.2022 позивачем здійснений платіж на рахунок відповідача в сумі 619 468 грн 80 коп., підтвердженням чого є платіжне доручення від 15.02.2022 № 528. Проте, сторонами не було досягнуто згоди на укладання договору поставки від 10.02.2022 № 23, а тому направлені відповідачем проекти договору, специфікації, рахунку не були підписані сторонами. У подальшому відповідач товар на суму 619 468 грн 80 коп. позивачу не поставив та не повернув вказані грошові кошти на вимогу останнього. Таким чином, позивач, із посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України, вважає, що спірні грошові кошти отримані відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу. Крім того, відповідно до ст. ст. 1214, 625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати у заявлених сумах.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 09.08.2022.

У підготовчому засіданні 09.08.2022 оголошено перерву до 08.09.2022.

31.08.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 31.08.2022 № б/н, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що матеріали справи містять достатні докази вчинення обома сторонами юридично значущих (конклюдентних) дій, які б свідчили про досягнення згоди щодо укладення договору поставки товару у письмовій формі, в тому числі і складання та направлення договору № 23 від 10.02.2022 та специфікації № 1 до договору, виставлення рахунку продавцем та оплати його покупцем, або оплати товару покупцем та поставки товару продавцем (або взяття на себе зобов`язання передати визначену кількість товару по вказаній ціні). Наявний договір та специфікації до нього, завірені особистим підписом директора ТОВ «Агро-Імпульс», що вказує не тільки на досягнення домовленості з усіх істотних умов, але й ще позивач здійснив оплату послуг, що вказує на виконання вимог договору з боку позивача. До того ж позивачем долучений до матеріалів справи рахунок на оплату № 91 від 10.02.2022, відповідно до якого на рахунок ТОВ «Хімпромгруп» від ТОВ «Агро-Імпульс» за товар ЖКУ 8:24 перераховано 645 280 грн на виконання договору № 23 від 10.02.2022. Отже, самим позивачем від початку відносин із відповідачем визначалось існування легітимних, укладених договірних правовідносин. Крім того, 21.03.2022 позивачем направлено на електронну адресу відповідача лист-звернення за змістом якого позивач просив відвантажити товар до 24.03.2022 або повернути кошти у повному обсязі до 24.03.2022. Також 13.04.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензією, в якій посилаючись на невиконання відповідачем умов договору № 23 від 10.02.2022 та специфікації до нього, вимагав повернути кошти в сумі 619 468 грн. 80 коп. Відповідач зазначає, що наведені обставини не свідчать про виникнення у позивача права вимоги відповідно до приписів ст.1212 ЦК України і є ризиками господарської діяльності позивача, оскільки за умовами договору у сторін виникли взаємні зобов`язання. В даному випадку відсутні і ознаки помилкового перерахування коштів відповідачу за умовами договору. При цьому, з вимогами про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 619 468 грн 80 коп. позивач до відповідача не звертався. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у вказаній сумі на підставі ст. 1212 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону, не підтверджена належними доказами та не підлягає задоволенню, у зв`язку із чим не можуть бути задоволені й вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, відповідач вказує, що ТОВ «Хімпромгруп» направлений лист на адресу ТОВ «Агро-Імпульс» із повідомленням неможливості виконання своїх договірних зобов`язань у зв`язку із воєнним станом та було запропоновано задля задоволення вимог ТОВ «Агро-Імпульс» постачання іншого товару, яким би можливо було замінити той, що є предметом договору № 23 від 10.02.2022, проте жодної відповіді на зазначений лист не поступало, більш того представники ТОВ «Агро-Імпульс» взагалі не виходять на зв`язок для вирішення даного спору мирним шляхом.

Відповідач стверджує, що через військову агресію Російської Федерації та запровадження на території України воєнного стану не зміг виконати взяті на себе договірні зобов`язання перед позивачем та поставити частково оплачений позивачем товар. Відповідач із посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, вказує, що зазначені обставини визнані форс-мажорними та на даний час тривають, що свідчить про звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання. Просив суд стягнути з позивача витрати відповідача на правову допомогу.

06.09.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про забезпечення та попередню оплату судових витрат до розгляду справи, до якого додано попередній розрахунок судових витрат на адвокатські послуги, які складають суму 75 000 грн 00 коп.

07.09.2022 на електронну адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 07.09.2022, в якій зазначив, що відповідачем не спростовані належними доказами твердження позивача про те, що договір від 10.02.2022 № 23 та специфікація до нього є не укладеними сторонами, оскільки не містять власноручних підписів уповноважених представників сторін або електронних підписів. При цьому, відповідач на підтвердження свого обґрунтування про укладання договору між сторонами, не надає суду ні копію такого договору, ні його оригінал, згідно чого можна було б встановити існування підписаного сторонами договору в письмовій або електронній формі. Крім того, позивач стверджує про відсутність можливості обрати спосіб захисту шляхом пред`явлення до суду позовної вимоги про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар на підставі договору поставки, оскільки такий договір поставки між сторонами не укладено. Позивач наполягає, що поведінка жодного із учасників справи, як позивача, так і відповідача, чи взаємна поведінка їх обох, а також будь яка подія не створила жодної юридичної підстави для отримання спірних коштів відповідачем.

Щодо тверджень відповідача про форс-мажорні обставини, позивач зазначає, що ТОВ «Хімпромгруп» не доведено належними доказами, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів, тобто, не доведено, що це порушення сталося внаслідок вказаної обставини непереборної сили, що виключає підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Позивач звертає увагу на те, що законодавством не встановлено обов`язку кредитора по відношенню до боржника у грошовому зобов`язанні визначати підстави письмової вимоги (листа, претензії) щодо виконання того чи іншого обов`язку боржником, на відміну від позовної заяви в судових процесах.

Того ж дня позивачем подані письмові пояснення щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про забезпечення та попередню оплату судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів за клопотанням сторін; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.09.2022 з проведенням наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2022 підготовче засідання відкладено на 13.10.2022 з проведенням наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.

13.10.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просив суд витребувати у Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області оригінали або належним чином завірені копії наступних документів, які були вилучені 22.06.2022 відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2022 (справа № 203/1700/22) у багатофункціональному приміщенні за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Стуса Василя, буд. 156, приміщ. 82 в рамках кримінального провадження № 12020400000000200 від 19.04.2022, а саме: контракт укладений ТОВ «Хімпромгруп» з «Аrdіоr Іntertrade L.Р.» від 09.02.2022 № ТК.-797-2, специфікацій до даного контракту, усіх платіжних доручень; договір поставки № 23 від 10.02.2022, укладений між ТОВ «Агро-Імпульс» та ТОВ «Хімпромгруп», специфікацію до нього; листи повідомлення щодо настання форс-мажорних обставин від 01.03.2022, 12.04.2022 та іншу переписку між підприємством ТОВ «Хімпромгруп» та ТОВ «Агро-імпульс» з підтвердженням направлення та отримання.

У судовому засіданні господарським судом без виходу до нарадчої кімнати оголошено протокольну ухвали про відмову в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів по справі.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 01.11.2022.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2022 розгляд справи по суті відкладений на 17.11.2022за клопотанням відповідача.

17.11.2022 відповідач подав до суду пояснення від 17.11.2022 № б/н, в яких, зокрема, зазначив, що ТОВ «Агро-Імпульс» до вартості спірного товару включений ПДВ, тобто фактично до податкової інспекції направлена інформація про здійснення фінансової операції за договором, та було отримано податковий кредит в рамках спірного договору. Тобто без наявності первинного документу бухгалтер, про відсутність якого стверджує позивач, бухгалтер не має права відображати господарську операцію в бухгалтерському обліку та отримувати податковий кредит. Тобто, самим позивачем від початку відносин із відповідачем визначалось існування легітимних, укладених договірних правовідносин.

У судовому засіданні 17.11.2022 оголошено перерву до 01.12.2022.

30.11.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про оголошення перерви у судовому засіданні від 30.11.2022, обґрунтоване намаганням сторін вирішити спір мирним шляхом.

У судовому засіданні 01.12.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати оголошено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про забезпечення судових витрат.

У судовому засіданні 01.12.2022 представник позивача зазначив, що сторонами не досягнуто згоди щодо врегулювання спору мирним шляхом, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті справи, просив позов задовольнити, а також зазначив, що не наполягає на розподілі понесених позивачем витрат на правничу допомогу; представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та заявах по суті справи, просив у задоволенні позову відмовити; в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України заявив про надання доказів про понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Як зазначає позивач, 10.02.2022 між представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Імпульс» (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпромгруп» (постачальник) була досягнута домовленість щодо укладання договору поставки товару - рідких комплексних добрив та відвантаження їх за адресою позивача: 25014, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Слободянюка Руслана, буд. 213-Б.

Відповідачем було розроблено проект договору поставки із зазначенням дати від 10 лютого 2022 року та за номером 23, специфікацію із зазначенням дати від 10 лютого 2022 року за номером №1, як додаток до договору. В проекті договору поставки зазначені умови поставки товару, а в специфікації безпосередньо асортимент, кількість товару, його вартість, місце поставки товару та порядок оплати. Зокрема, в п. 4 проекту специфікації зазначено, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати, на підставі виставленого рахунку.

Відповідачем надано проект рахунку на оплату із зазначеною датою від 10 лютого 2022 року № 91 в якому здійснено посилання на договір поставки від 10.02.2022 № 23 та зазначено інформацію про товар, його кількість, ціну без ПДВ та суму вартості товару із ПДВ.

Вказані проекти документів в сканованому вигляді направлені відповідачем на електронну адресу позивача без підписання їх електронним цифровим підписом.

В місцях підписання проектів договору, специфікації, рахунку зі сторони відповідача міститься печатка товариства та факсимільне відтворення підпису.

Відповідач повідомив, що оплату за товар необхідно зробити вже зараз на підставі направлених на електронну пошту позивача проектів документів (договору, специфікації, рахунку), що стане підставою для здійснення поставки товару, а протягом тижня проекти договору, специфікації та рахунку будуть підписані у звичайній письмовій формі та здійснено обмін оригіналами документами через пошту.

15.02.2022 позивачем здійснено платіж на рахунок відповідача в сумі 619 468 грн 80 коп., підтвердженням чого є платіжне доручення № 528 від 15.02.2022.

Як зазначає позивач, після здійсненої оплати відповідач перестав виходити на зв`язок, не відповідав на телефонні дзвінки, листи як в електронній, так і в письмовій формі, проігнорував.

Відповідачем до сьогоднішнього дня не було поставлено товар, який частково оплачений позивачем та не надано оригінали документів, підписані належним чином.

21.03.2022 позивачем направлено на електронну адресу відповідача лист-звернення, за змістом якого позивач просив відвантажити товар до 24.03.2022 або повернути кошти у повному обсязі до 24.03.2022.

13.04.2022 позивачем на адресу відповідача відправлено претензію від 13.04.2022 № 13/04 з вимогою повернути кошти в сумі 619 468 грн. 80 коп., та повідомлено, що у випадку незадоволення даної претензії позивач буде змушений звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості, трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань.

Позивач стверджує, що претензія від 13.04.2022 № 13/04 отримана відповідачем 19.04.2022, проте залишена без відповіді та задоволення, як і електронний лист від 21.03.2022.

Позивач вважає, що кошти в сумі 619 468 грн. 80 коп., які були сплачені на рахунок відповідача 15.02.2022, перераховані за відсутності юридичної підставі та є безпідставно отриманими відповідачем, оскільки між сторонами не було укладено договору належним чином.

Позивач стверджує, що між сторонами договір поставки від 10.02.2022 № 23 із додатком № 1 до договору специфікацією від 10.02.2022, є неукладеними. При цьому, поведінка жодного із учасників справи, як позивача, так і відповідача, чи взаємна поведінка їх обох, а також будь яка подія не створила жодної юридичної підстави для отримання спірних коштів відповідачем.

Таким чином, грошові кошти в сумі 619 468 грн 80 коп. отримані відповідачем без достатньої правової підстави та в силу приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.

Із посиланням на норми ст. ст. 536, 625, 1214 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 7 026 грн. 29 коп. за період з 16.02.2022 по 03.07.2022 та інфляційні втрати у розмірі 65 973 грн 34 коп. за період з березня по травень 2022.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, стверджує про вчинення обома сторонами юридично значущих (конклюдентних) дій, які свідчать про досягнення згоди щодо укладення договору поставки товару у письмовій формі; вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання відповідачем спірних грошових коштів без достатньої правової підстави.

Наведене є причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами досягнута домовленість щодо укладання договору поставки від 10.02.2022 № 23 та поставки товару ЖКУ 8:24, у кількості, за ціною та на умовах, визначених у специфікації № 1 до вказаного договору.

На підставі досягнутих домовленостей відповідачем направлено на електронну адресу позивача проекти договору від 10.02.2022 № 23, специфікації № 1 від 10.02.2022 та рахунку № 91 від 10.02.2022 на оплату товару ЖКУ 8:24 кількістю 32 тони на суму 774 336 грн 00 коп. (т.1, а.с. 15-18).

На виконання вищевказаних домовленостей позивачем сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 619 468 грн 80 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 528 від 15.02.2022. Призначенням платежу вказано: оплата в розмірі 80% за товар згідно рахунку № 91 від 10.02.2022, у т.ч. ПДВ 20% - 103 244,8 грн. (т.1, а.с. 19).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Положеннями ч.1 ст. 19 та ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 1 ст. 180 Господарського кодексу України визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять та сторонами до суду не наданий договір поставки від 10.02.2022 № 23, підписаний обома сторонами та/або скріплений їх печатками.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, предмет поставки, кількість та ціна товару визначені у рахунку на оплату № 91 від 10.02.2022, а саме: товар ЖКУ 8:24 у кількості 32 тонни, загальною вартістю 774 336 грн 00 коп. з ПДВ, яка була частково оплачена позивачем платіжним дорученням № 528 від 15.02.2022 на суму 619 468 грн 80 коп. грн. Таким чином, визначеними діями (виставленням рахунку та його оплатою) сторони підтвердили укладення договору поставки на умовах попередньої оплати у спрощений спосіб.

У вказаних документах сторони не узгодили строк поставки товару, водночас це не може свідчити про неукладеність договору поставки у спрощений спосіб у даному випадку.

З огляду на правову позицію позивача та обраний ним спосіб захисту, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, необхідним є набуття або збереження майна; по-друге, набуття або збереження має здійснюватися за рахунок іншої особи; по-третє, мають бути відсутні правові підстави для набуття або збереження майна.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що, загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За встановлених обставин, господарський суд не погоджується з твердженнями позивача, оскільки дії сторін (оплата товару покупцем, прийняття оплати постачальником) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки товару.

Згідно із приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак суд доходить висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, що спростовує доводи позивача, з приводу того, що відповідачем отримано спірні грошові кошти без достатніх правових підстав, з огляду на що у даному випадку застосування норми ст. 1212 Цивільного кодексу України не є правомірним.

Наведене також спростовує твердження відповідача про досягнення згоди сторонами щодо укладення договору поставки товару у письмовій формі, оскільки, як вище встановлено судом, матеріали справи не містять договір поставки від 10.02.2022 № 23, підписаний обома сторонами та/або скріплений їх печатками.

Водночас, надаючи оцінку правовій позиції позивача та способу обраного ним захисту порушеного права, господарський суд вбачає підстави для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача зі звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача спірних грошових коштів, як таких, що отриманні останнім без достатньої правової підстави відповідно до ст. 1212 ЦК України та його категоричні твердження про відсутність договірних відносин між сторонами, суперечать його попередній поведінці, яка свідчить про вчинення дій на виконання досягнутих між сторонами домовленостей щодо поставки товару (оплата вартості товару відповідно до виставленого відповідачем рахунку), посилання на договір від 10.02.2022 № 23 у листі-зверненні від 21.03.2022 та претензії від 13.04.2022 № 13/04, досудові вимоги поставити товар відповідно до умов договору поставки від 10.02.2022 № 23.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованих, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Відповідач посилається на те, що ТОВ «Хімпромгруп» направлений лист на адресу ТОВ «Агро-Імпульс» із повідомленням неможливості виконання своїх договірних зобов`язань у зв`язку із воєнним станом та запропоновано задля задоволення вимог ТОВ «Агро-Імпульс» постачання іншого товару, яким би можливо було замінити той, що є предметом договору від 23 від 10.02.2022.

Разом з тим, матеріали справи не містять вказаного листування між сторонами, а також інших доказів вчинення відповідачем будь яких дій, які б свідчили про намір передати позивачу оплачений товар чи узгодження умов постачання товару; за період з 15.02.2022 до моменту розгляду справи товар позивачу поставлений так і не був, хоча обов`язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу законодавцем покладений саме на продавця, тому дії відповідача в цій частині є недобросовісними.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 критично оцінюється судом, оскільки підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України, як слушно зазначає позивач, повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами щодо неможливості виконати зобов`язання належним чином, а саме доказами на підтвердження обставини, за яких усі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки в зв`язку з воєнними діями, або все, чи частина виробничого обладнання підприємства знищена, пошкоджена, або задіяна в тих чи інших заходах, які пов`язані з воєнними діями, що б перешкоджало відповідачу здійснювати свою підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану тощо.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з електронним листом від 21.03.2022 та претензією від 13.04.2022 № 13/04, в яких вимагав поставити товар оплачений на підставі рахунку № 91 від 10.02.2022 або повернути сплачені за непоставлений товар грошові кошти в сумі 619 468 грн 80 коп.

Відповіді ТОВ «Хімпромгруп» на вказані звернення матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки попередню оплату поставки товару позивачем здійснено, а товар не поставлено, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

При цьому судом врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, згідно з якою господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм .

Разом з тим, з огляду на правову позицію позивача, обраний ним спосіб захисту порушеного права, а також твердження про відсутність можливості обрати спосіб захисту шляхом пред`явлення до суду позовної вимоги про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар на підставі договору поставки, оскільки такий договір поставки між сторонами не укладено, господарський суд констатує, що з огляду на вищевстановлені фактичні обставини справи, позивачем обрано невірний спосіб захисту та не доведено належними й допустимими доказами отримання відповідачем спірних грошових коштів без достатньої правової підстави, що виключає їх стягнення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 619 468 грн 80 коп.

Вирішуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, суд надає оцінку лише тим аргументам сторін, які заслуговують на уваги з точки зору їх відношення до предмету спору.

Так, положеннями ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних, заявлені на підставі ст. ст. 536, 1213 Цивільного кодексу України, є похідними від основної вимоги, у задоволенні якої відмовлено судом, такі вимоги також не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Водночас, як встановлено судом, після подання до суду відзиву на позовну заяву відповідачем наданий попередній розрахунок судових витрат на адвокатські послуги, згідно договору від 25.07.2022, відповідно до якого загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести відповідач, складає 75 000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 01.12.2022 до судових дебатів представник відповідача надав суду докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу (акти прийому-передачі виконаних робіт від 08.09.2022, від 01.12.2022, рахунок № 25/07-22 від 08.09.2022, рахунок № 25/07-22 від 01.12.2022, платіжні доручення від 27.07.2022 № 7932 на суму 140 000 грн 00 коп., від 26.09.2022 № 8006 на суму 36 500 грн 00 коп. тощо) та заявив про надання строку для подачі додаткових доказів на підтвердження розміру та понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата,, час і місце його проведення: строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп" про стягнення заборгованості в сумі 692 468 грн 43 коп. відмовити повністю.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу на 15.12.2022 о10 год. 30 хв.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань № 3-303, за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.12.2022

Суддя І.А. Рудь