Рішення

від 12.12.2022 по справі 910/8014/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2022Справа № 910/8014/22Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8014/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд 19"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнес груп"

про стягнення 209188,74 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд 19" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнес груп" (далі - відповідач) про стягнення 209188,74 грн, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №20-1/12-2019 не в повному обсязі здійснив поставку оплаченого товару, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення попередню оплату в сумі 155014,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 46618,81 грн та 3% річних у розмірі 7555,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8014/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.09.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02149, м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 24/1, офіс 1.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.09.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рембуд 19» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікнес Груп» (далі - постачальник) укладено договір поставки №20-1/12-2019 від 26.11.2018 року (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар в кількості, відповідної якості і за ціною в порядку, передбаченому в додатку №1 до договору «Специфікація» - далі по тексту додаток, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.2 договору, найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно з цим договором, вказується у відповідних накладних на товар, що є невід`ємною частиною цього договору та додатку до даного договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що покупець направляє постачальнику заявку на поставку товару. У разі якщо протягом 1 (одного) календарного дня з моменту направлення покупцем заявки постачальнику від постачальника не надійде повідомлення про неможливість виконання заявки, заявка на поставку товару вважається прийнятою до виконання. Направлення заявки може здійснюватися поштою (рекомендованим, цінним листом), факсом або в електронному вигляді на електронну адресу, або шляхом передачі уповноваженій особі постачальника.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 10 (десять) календарних днів з моменту оплати товару покупцем. Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару покупцем (пункт 2.3 та 2.4 договору).

Форма оплати безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів покупцем на банківський рахунок постачальника (пункт 3.1 договору).

Умовами пункту 3.2 договору сторони узгодили, що оплата за цим договором здійснюється покупцем на наступних умовах: покупець здійснює передоплату в розмірі 100% від вартості товару протягом 1 (одного) календарного дня з дати надання рахунку від постачальника.

При цьому, позивач стверджує, що даний договір укладався в 2019 році, втім у тексті договору внаслідок описки, на яку сторони не звернули увагу, стоїть рік укладення 2018.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнес Груп» до 08.04.2019 був Тонконог Володимир Вікторович, 08.04.2019 внесено зміни до реєстраційних відомостей товариства та зазначено, що з 08.04.2019 директором товариства є Черевко Павло Іванович.

Судом встановлено, що договір поставки №20-1/12-2019 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнес Груп» підписаний директором Черевко П.І. (діє на підставі статуту), який у 2018 році не займав посаду директора товариства та відповідно не міг укладати від імені відповідача будь-які правочини.

Враховуючи наведене та відсутність заперечень відповідача з цього приводу, суд дійшов висновку про цілком ймовірну описку в даті договору, на яку не звернули уваги сторони під час підписання договору поставки №20-1/12-2019, а тому погоджується з твердженням позивача, що датою укладення договору поставки №20-1/12-2019 слід вважати 2019 рік.

Доказів визнання договору поставки №20-1/12-2019 недійсним сторонами суду не надано, а отже він є чинним і приймається судом до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов пункту 3.2 договору, на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату, в яких визначений товар, який має бути поставлений, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 250527,50 грн, про що свідчать платіжні доручення від 19.12.2019 №100 на суму 60252,40 грн, №101 на суму 45038,90 грн, №102 на суму 48076,20 грн, №103 на суму 57096,00 грн та №104 на суму 40064,00 грн.

Приписами частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, з урахуванням дати сплати коштів та пункту 2.3 договору, відповідач мав здійснити поставку погодженого сторонами товару на загальну суму 250527,50 грн в строк до 02.01.2020 включно, втім, як зазначає позивач і не спростовано відповідачем, оплачений товар поставив частково на суму 95512,94 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №735/12-21 від 09.12.2021 про повернення вартості недопоставленого товару, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відтак, враховуючи, що відповідачем не виконано ані взяті на себе зобов`язання з поставки товару в повному обсязі, ані повернення суми попередньої оплати вартості недопоставленого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивачем на підставі виставлених рахунків на розрахунковий рахунок відповідача були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 250527,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.12.2019 №100 на суму 60252,40 грн, №101 на суму 45038,90 грн, №102 на суму 48076,20 грн, №103 на суму 57096,00 грн та №104 на суму 40064,00 грн з призначенням платежів «оплата за матеріали згідно рахунку №461, №462, №463, №466, №467 від 18.12.2019р., у тому числі з ПДВ 20%», втім поставка оплаченої продукції, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, відповідачем здійснена частково на суму 95512,94 грн.

Згідно статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №909/524/18 та від 27.08.2019 у справі №911/1958/18.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №910/9739/19.

Таким чином, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У даному випадку, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією №735/12-21 від 09.12.2021 про повернення грошових коштів за невиконане зобов`язання за договором, відповідно до якої просив відповідача повернути вартість непоставленого товару.

Втім, станом на момент розгляду спору, відповідач ані взяті на себе зобов`язання з поставки товару в повному обсязі, ані повернення попередньої оплати вартості недопоставленого товару, не виконав. Іншого суду під час розгляду справи не доведено.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач, отримавши як попередню оплату, грошові кошти у розмірі 250527,50 грн, не надав доказів повного виконання свого зобов`язання щодо поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 155014,56 грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, оскільки відповідач не повернув вартість недопоставленого товару за вимогою позивача, останній нарахував за період з 01.01.2021 по 16.08.2022 та заявив до стягнення (з урахуванням часткової поставки 24.12.2019) інфляційні втрати у розмірі 46618,81 грн та 3% річних у розмірі 7555,37 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про помилковість нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних у період до пред`явлення вимоги про повернення попередньої оплати, оскільки нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних, що передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання.

При цьому, грошовим зобов`язанням необхідно вважати будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, незалежно від правових підстав його виникнення.

Як було вказано вище, за змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору (зобов`язання з поставки товару), припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

У даному випадку, як встановлено судом, позивач скористався своїм правом на повернення суми передоплати вартості товару шляхом пред`явлення відповідачу вимоги, а відтак саме з цього моменту обов`язок відповідача щодо поставки товару припинився та виникло нове зобов`язання - грошове.

Таким чином, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у період до пред`явлення вимоги є безпідставним, оскільки у визначений позивачем період у відповідача існувало зобов`язання щодо поставки товару (не грошове зобов`язання), а не повернення грошових коштів.

Позивач скористався своїм правом на повернення суми передоплати вартості товару, направивши на адресу відповідача претензію №735/12-21 від 09.12.2021, яка була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 17.12.2021, що підтверджується описом вкладення та накладною №0829400153196, втім лист був повернутий позивачу з підстав «за закінченням терміну зберігання».

З опису вкладення цінного листа та зазначеної адреси отримувача на конверті, позивач направив претензію за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02149, м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 24/1, оф. 1.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, а відтак претензію №735/12-21 від 09.12.2021, яка була направлена 17.12.2021, відповідач мав отримати не пізніше 21.12.2021.

Таким чином, з 22.12.2021, у зв`язку із реалізацією позивачем права на повернення передоплати за договором, зобов`язання відповідача з поставки товару припинились та у останнього виникло зобов`язання перед позивачем з повернення суми передоплати вартості товару.

При цьому, позивач у претензії №735/12-21 встановив відповідачу термін на повернення попередньої оплати протягом 3-х робочих днів з моменту отримання претензії, отже, у даному випадку, у відповідача виникло грошове зобов`язання щодо повернення попередньої оплати до 24.12.2021 включно і відповідно саме з 25.12.2021 останній є таким, що допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що належними до стягнення є інфляційні втрати у розмірі 30279,00 грн та 3% річних у розмірі 2994,12 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути попередню оплату, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п. 2 ч. 2 ста. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено про стягнення коштів в розмірі 209188,74 грн, за розгляд якої підлягає до сплати судовий збір у розмірі 3137,83 грн.

Натомість позивачем на підтвердження сплати судового збору до матеріалів позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору №6540-4279-9468-8595 від 17.08.2022 на суму 3137,54 грн.

Відтак, оскільки факт недоплати судового збору з`ясовано господарським судом на стадії розгляду справи по суті, то суд вбачає за необхідне стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

Таким чином, позивач зобов`язаний доплатити до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 29 коп.

Керуючись статей 13, 14, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд 19» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнес Груп» про стягнення 209188,74 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнес Груп» (02149, м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 24/1, офіс 1; ідентифікаційний код 42234753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд 19» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Склозаводська, буд. 5, кв. 59; ідентифікаційний код 42735520) попередню оплату у розмірі 155014 (сто п`ятдесят п`ять тисяч чотирнадцять) грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 30279 (тридцять тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 2994 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 12 коп., та судовий збір у розмірі 2824 (дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн 31 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд 19» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Склозаводська, буд. 5, кв. 59; ідентифікаційний код 42735520) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 29 коп.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.12.2022.

СуддяТ.В. Васильченко