Рішення

від 29.11.2022 по справі 914/1244/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 Справа № 914/1244/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Черкаська Баварія"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський" в особі Філії "Західна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський"

про стягнення 116028,54 грн.

за участю представників:

від позивача Кушнірук А.В.

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством "Черкаська Баварія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський" в особі Філії "Західна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський" про стягнення 116028,54 грн., з яких 39123,04 грн. - основного бору та 76905,50 грн. - вартості неповернутих кег.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Ухвалою суду від 18.10.2022р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2022р.

03.11.2022р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№22893/22) про відкладення розгляду справи та про можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Ухвалою суду від 03.11.2022р. задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи по суті на 29.11.2022р. та задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський" в особі Філії "Західна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський" - Кушнірука Анатолія Валерійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Позивач явку представника в судове засідання 29.11.2022р. не забезпечив.

Представник відповідача з`явився в судове засідання 29.11.2022р., яке проводилось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". Однак, як вбачається із протоколу судового засідання від 29.11.2022р. представник відповідача неодноразово намагався авторизуватися за КЕП (ЕЦП) в системі відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://vkz.court.gov.ua), проте не зважаючи на це статус "онлайн" Кушнірука Анатолія Валерійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щоразу пропадав.

Тобто у зв`язку із постійним перериванням зв`язку представник відповідача Кушнірук Анатолій Валерійович в судовому засіданні 29.11.2022р. фактично участі не брав.

Частиною 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

08.06.2021р. між Приватним підприємством "Черкаська Баварія" (постачальник) та Філією "Західна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський" (покупець) укладено договір поставки 2/Л, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов`язується виготовляти та систематично поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар (надалі - товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) може погоджуватися сторонами у видаткових накладних, рахунках-фактурах та/або специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно із пунктами 2.1.-2.4. договору, ціна товару, що постачається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні. Ціна (вартість) одиниці виміру кожної номенклатурної одиниці товару, який постачається за цим договором зазначається в видаткових накладних, рахунках-фактурах та/або специфікаціях. Загальна ціна цього договору складає суму цін за всіма видатковими накладними (поставками), відповідно до яких покупець отримає товар протягом дії цього договору. Покупець проводить оплату отриманого від постачальника товару в день поставки та після підписання сторонами видаткової накладної або іншого документу, який підтверджує передачу товару.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що товар повинен бути затарений і упакований постачальником таким чином, щоб виключити псування та (або) знищення його на період поставки до прийняття товару покупцем.

Згідно із пунктом 4.3. договору, упаковка товару повинна відповідати його характеру і забезпечувати збереження товару від різного роду пошкоджень, псування, тощо. Маркування і упаковка товару повинні відповідати вимогам нормативних актів, і містити всю інформацію, обов`язковість якої визначена чинним законодавством, в тому числі відповідати нормам законодавства про мови. Крім того, у випадках, передбачених законом товар повинен також супроводжуватись інформацією про його походження.

Відповідно до пункту 4.4. у випадку поставки постачальником товару в кегах, покупець зобов`язаний повертати постачальнику таку ж кількість кег і в стані не гіршому ніж на момент поставки. Приймання та повернення кег покупцем за кількістю і якістю здійснюється у місці поставки.

Відповідно до пункту 4.5. договору, для повернення кег використовуються зворотні рейси автомашин, які доставили товар покупцю. У разі, якщо покупець не повернув кеги зворотним рейсом, він повертає їх постачальнику за власний рахунок і власним транспортом за місцем знаходження постачальника, якщо постачальник не вимагає повернення кег на іншу адресу. У випадку направлення покупцю транспорту для повернення кег (за попередньою домовленістю та за наявності), покупець зобов`язаний забезпечити завантаження такого транспорту кегами для їх подальшого повернення постачальнику на рівні 100%.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що постачальником не приймаються механічно пошкоджені кеги (кеги з видимою пробитою поверхнею, кеги з порушенням геометричної форми, обгорілі кеги та ін.), забруднені кеги, характер забруднень яких робить неможливим їх подальше використання (кеги, в яких зберігалися паливно-мастильні, лако-фарбові речовини та ін.) та кеги з іншими типами невідповідностей, наявність яких робить неможливим, або суттєво ускладнює їх подальше використання.

Згідно із пунктом 4.7. договору, покупець зобов`язаний забезпечити нормальний стан та належне поводження з кегами, які належать постачальнику та використовуються покупцем при здійсненні продажу кетового товару виробництва постачальника. Під терміном "належне поводження з кегами" в даному договорі необхідно розуміти дії та заходи з боку покупця, які унеможливлюють виникнення механічного пошкодження (механічних пошкоджень) кег, що належить постачальнику.

Пунктом 4.8. договору передбачено, що в разі неповернення кег постачальнику у строки в становленні пунктом 4.3 договору та/або кеги є непридатними для подальшого використання з підстав передбачених п.4.6 договору, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику повну вартість кег. Вартість однієї кеги складає - 70 (сімдесят) євро та сплачується покупцем в національній валюті України, за курсом валют Національного банку України, на момент сплати покупцем вартості отриманих, але не повернутих постачальнику кег.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов договору позивач здійснював поставку товару, однак відповідач порушуючи умови договору не здійснив оплату за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 39123,04 грн.

Крім того, як зазначає позивач, відповідач всупереч умовам договору не повернув йому 35 (тридцять п`ять) кег. Зокрема як вказує позивач, станом на дату підписання позовної заяви (07.06.2022р.) заборгованість відповідача за 35 неповернутих кег становить 76905,50 грн. (70 євро х 31,39 грн. (курс станом на 07.06.2022р.) х 35 (кількісь неповернутих кег) = 76905,50 грн.).

Таким чином, враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 116028,54 грн. (39123,04 грн. - основного бору та 76905,50 грн. - вартості неповернутих кег).

Відповідач проти позовних вимог позивача заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Філія "Західна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський" зазначає про те, що викладені в позовній заяві доводи в частині позовних вимог про стягнення вартості тари ним не визнаються, оскільки з первинних документів, зокрема, видаткових та товарно-транспортних накладних не вбачається здійснення поставки товару в кегах, а також не вбачається кількості тари, яка повинна бути повернута позивачу. При цьому як зазначив відповідач, у нього відсутній додаток №1 до договору та записи про доставку та повернення кег.

Разом з тим відповідач зазначив про те, що обов`язок відшкодувати вартість тари виникає у відповідача виключно у разі не повернення тари у строки передбачені пунктом 4.3. договору. Однак як зазначив відповідач пунктом 4.3. договору взагалі не встановлює будь яких строків повернення кег, що свідчить про те, що у разі необхідності повернення кег, позивач згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України мав би пред`явити відповідачу вимогу про їх повернення.

При цьому як вказує відповідач, у зв`язку з воєнним станом будь яких рейсів позивачем не здійснювалося та транспорту за тарою не направлялося.

Також як вказано у відзиві на позовну заяву, станом на 12.08.2022р. вся заборгованість в розмірі 39123,04 грн., що існувала перед позивачем була погашена в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку частково закрити провадження у справі, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити з огляду на таке.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 08.06.2021р. між Приватним підприємством "Черкаська Баварія" (постачальник) та Філією "Західна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський" (покупець) укладено договір поставки 2/Л, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов`язується виготовляти та систематично поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар (надалі - товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що піддягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) може погоджуватися сторонами у видаткових накладних, рахунках-фактурах та/або специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Факт поставки товару підтверджується такими видатковими накладними: №РН-0000252 від 11.08.2021р. на суму 12045,00 грн., №РН-0000265 від 18.08.2021р. на суму 13651,00 грн., №РН-0000340 від 05.10.2021р. на суму 5621,00 грн., №РН-0000353 від 20.10.2021р. на суму 4818,00 грн., №РН-0000366 від 26.10.2021р. на суму 5621,02 грн. та №РН-0000119 від 14.02.2022р. на суму 5621,00 грн. Отже як вбачається із матеріалів справи позивач відповідно до вищезазначених видаткових накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 47377,02 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 39123,04 грн.

Однак як вбачається із матеріалів справи, відповідач після пред`явлення йому позову сплатив 39123,04 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями: від №199 від 22.07.2022р. на суму 7500,00 грн., №190 від 08.07.2022р. на суму 6000,00 грн., №214 від 12.08.2022р. на суму 7623,04 грн., №203 від 29.07.2022р. на суму 7500,00 грн., №196 від 13.07.2022р. на суму 3000,00 грн., №209 від 04.08.2022р. на суму 7500,00 грн. Тобто як вбачається із матеріалів справи, відповідач після подання до суду позивачем позовної заяви сплатив заборгованість за поставлений товар на загальну суму 39123,04 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач після пред`явлення йому позову сплатив суму основного боргу, тому суд дійшов висновку на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 39123,04 грн. основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 76905,50 грн. вартості неповернутих кег суд зазначає таке.

Так, із додатку №1 до договору поставки, яким сторони узгодили рух тари, вбачається, що станом на 21.02.2022р. залишок кег становить 35 штук.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, а з додатку № 1 неможливо встановити, що ці кеги в кількості 35 шт. є тарою, яка підлягала поверненню останнім зворотним рейсом автомашини у порядку п.4.5. договору.

Як зазначив відповідач, у зв`язку з воєнним станом будь яких рейсів позивачем не здійснювалося та транспорту за тарою не направлялося, і дана обставина позивачем не спростована.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.8. договору передбачено, що в разі неповернення кег постачальнику у строки в встановленні пунктом 4.3. договору та/або кеги є непридатними для подальшого використання з підстав передбачених пунктом 4.6. договору, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику повну вартість кег. Вартість однієї кеги складає - 70 (сімдесят) євро та сплачується покупцем в національній валюті України, за курсом валют Національного банку України, на момент сплати покупцем вартості отриманих, але не повернутих постачальнику кег.

При цьому згідно із пунктом 4.3. договору, упаковка товару повинна відповідати його характеру і забезпечувати збереження товару від різного роду пошкоджень, псування, тощо. Маркування і упаковка товару повинні відповідати вимогам нормативних актів, і містити всю інформацію, обов`язковість якої визначена чинним законодавством, в тому числі відповідати нормам законодавства про мови. Крім того, у випадках, передбачених законом товар повинен також супроводжуватись інформацією про його походження.

Отже як вбачається із договору поставки 2/Л від 08.06.2021р., пунктом 4.3. договору поставки не встановлено строку повернення кег.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення кег, з огляду на що відсутні підстави вважати, що строк повернення кег настав, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 76905,50 грн. вартості неповернутих кег.

Відповідно до статті 74 господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 39123,04 грн. основного боргу, а в задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 76905,50 грн. вартості неповернутих кег) - відмовити у задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 39123,04 грн. основного боргу.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 09.12.2022р.

Суддя Петрашко М.М.