Рішення

від 22.11.2022 по справі 925/749/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Черкаси справа № 925/749/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: Слинько М.Г. - за довіреністю;

від відповідача: Заінковська В.- адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Черкаської міської ради (м. Черкаси) до фізичної особи - підприємця Попудрібко Лідії Миколаївни ( м. Черкаси) про стягнення 150 131,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за користування земельною ділянкою в розмірі 150 131,43 грн. з яких: 86 967,22 грн. за період з 29.06.2019 по 12.08.2020 та 63 164,21 грн. за період з 13.08.2020 по 08.02.2021 на підставі ст. 1212 ЦК України за кондикційними зобов`язаннями.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримував та просить суд задовольнити їх повністю.

Відповідач проти позову заперечив повністю, оскільки у власності відповідача перебувало нежитлове приміщення загальною площею 783,2 кв.м. та на підставі договору оренди перебувала в користуванні земельна ділянка загальною площею 0,2373 га (2 373 кв.м.). Відповідач вказує, що оскільки площа земельної ділянки, яка знаходиться під нерухомим майном є значно меншою площі орендованої земельної ділянки (різниця становить 1589,8 кв.м.), то розрахунки позивача є невірними, а доводи про площу користування земель відповідачем є необґрунтованими.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всі документи, які сторонами та за вимогою суду були подані протягом часу її розгляду, суд приєднав до справи керуючись ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Попудрібко Лідія Михайлівна зареєстрована фізичною особою - підприємцем з 10.10.1995 року.

У відповідності до ст. 50,52 ЦК України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.07.2022 №304540370 (а.с. 11), Попудрібко Лідія Миколаївна, як фізична особа-підприємець, на підставі договору купівлі-продажу №19827 від 18.10.2001 набула право власності на магазин за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова (Героїв Сталінграду), 46.

Також, у вищевказаній інформаційній довідці від 08.07.2022 №304540370 (сторінка 9) міститься запис про перепланування приміщення магазину та зміну його площі з 690,9 кв.м. до 738,1 та 783,2 кв.м.

У Державному реєстрі речових прав також міститься інформація про подальшу реєстрацію 12.12.2016 за Відповідачем права власності на реконструйований Об`єкт нерухомості - магазин, А'-І, загальною площею 783,2 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 46 на підставі технічного паспорту, серія та номер №1417 від 24.03.2016: КП "ЧООБТІ" та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ЧК №143162091183, виданий 27.07.2016 Управління ДАБІ у Черкаській області.

В подальшому, за даними з ДР речових прав, 17.04.2021 було припинено право власності відповідачки на вказаний об`єкт нерухомого майна і на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1199,1200 від 15.04.2021 року право власності на реконструйований Об`єкт нерухомості площею 783,2 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 46 було зареєстровано за новим власником-юридичною особою.

За результатом витребування судом у приватного нотаріуса копії договору купівлі-продажу від 18.10.2001 року про первинне придбання відповідачкою приміщення магазину було встановлено, що за вказаним договором ВАТ "Продтовари" продав, а ФОП Попудрібко Л.М. придбала магазин № 97 площею 690,9 кв.м. по вул. Г.Сталінграду, 46 у м. Черкаси.

Пунктом 1.2. цього договору визначено, що магазин розташований на земельній ділянці Черкаської міської ради площею 0,1643 га. Право власності за продавцем на вказану земельну ділянку не зареєстровано.

За доводами позивача, земельна ділянка під магазином перебувала в постійному користуванні ВАТ "Продтовари" що підтверджується Державним актом (а.с. 8), на підставі рішення МВК від 18.05.1999 №360.

Даним рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради про інвентаризацію земель підприємств та організацій (а.с. 21) було затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянок та надано ВАТ "Продтовари", зокрема, земельну ділянку по вул. Г.Сталінграду, 46 у м. Черкаси площею 0,1643 га земель, що використовуються в комерційних цілях, в постійне користування під магазин № 97.

В подальшому частину від цієї ділянки площею 213 кв.м. було надано ФОП Зольдіну Ф.Д. та Шведкіну М.О. рішенням Черкаської міської ради від 05.07.2007 № 2-798 (а.с. 23).

Залишок площі вказаної земельної ділянки ВАТ «Продтовари» склав 1430 кв.м. (1643 - 213).

Також позивач вказав суду, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.10.2006 у справі № 05/945 ВАТ "Продтовари" було ліквідовано (а.с. 24).

Суд погоджується із доводами позивача, що з моменту набуття права власності на Об`єкт нерухомості (19.10.2001) відповідач став фактичним користувачем земельної ділянки площею 0,1643 га, на якій і був розташований магазин.

За наслідками проведеної реконструкції та збільшення площі магазину, у відповідача виникла потреба у збільшенні площі земельної ділянки, необхідної для його обслуговування.

Так, 07.12.2018 року Відповідач звернувся до Черкаської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2435 га під магазин в оренду на 49 років за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 46 (а.с. 26).

Рішенням Черкаської міської ради від 02.10.2019 №2-4834 (а.с. 28) ФОП Попудрібко Л.М. було надано відповідний дозвіл на розроблення документації із землеустрою по вул. Припортовій, 46 орієнтовною площею земельної ділянки 0,2435 га., під магазин.

Другим пунктом цього рішення зобов`язано Відповідача укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Припортовій, 46 з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення.

Відповідач не заперечує, що ним на підставі рішення Черкаської міської ради від 02.10.2019 №2-4834 було замовлено та в подальшому розроблено проект землеустрою щодо відведення земельною ділянки з кадастровим номером 7110136400:01:012:0013 фактичною площею 0,2373 га за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 46.

Згідно відомостей із Державного земельного кадастру від 13.08.2020 №НВ-3220079742020 та від 06.07.2022, вбачається, що вказана земельна ділянка площею 0,2373 га зареєстрована 13.08.2020 в ДЗК з присвоєнням відповідного кадастрового номеру 7110136400:01:012:0013. За категорією земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови, вид використання - під магазин, форма власності комунальна (а.с. 29, 37).

Рішенням від 09.02.2021 № 3-192 Черкаська міська рада надала відповідачці земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:01:012:0013 по вул. Припортова, 46 у м. Черкаси в оренду на 49 років та вирішила зареєструвати цю ділянку на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Черкаси (а.с. 32).

Отже з наявних у справі доказів вбачається, що в даний час магазин по вул. Припортова (Героїв Сталінграду), 46 у м. Черкаси розміщується на земельній ділянці площею 0,2373 га кадастровий номер 7110136400:01:012:0013, яка належить територіальній громаді міста Черкаси, що визнається обома сторонами.

На підставі рішення Черкаської міської ради від 09.02.2021 №3-192, між Черкаською міською радою та Відповідачем було укладено Договір оренди землі (а.с. 33) щодо земельної ділянки площею 0,2373 га, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права було вчинено запис № 41106131 від 17.03.2021 про реєстрацію речового права оренди за відповідачкою (а.с. 36).

Згідно з п. 5 Договору оренди нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 4 278 590,19 грн., що підтверджується Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 38).

Позивач доводить, що Відповідач з моменту набуття права власності на магазин і до часу укладення відповідного Договору оренди землі, фактично здійснював користування земельною ділянкою кадастровий номер 7110136400:01:012:0013 під власним Об`єктом нерухомості без відповідних правовстановлюючих документів та не здійснював оплату за таке фактичне користування земельною ділянкою ні в розмірі орендної плати, ні в розмірі земельного податку.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за користування земельною ділянкою в межах строку позовної давності з часу придбання майна за період :

- з 29.06.2019 по 12.08.2020 (по дату формування земельної ділянки з кадастровим номером) з площі 1430 кв.м. в сумі 86 967,22 грн.

- з 13.08.2020 по 08.02.2021 з площі 2373 кв.м. (по дату рішення про надання в оренду земельної ділянки) в сумі 63 164,21 грн.

Суд вважає, що математичний розрахунок спірних коштів є вірним, виходячи з такого:

Згідно постанови КМУ від 13 грудня 2006 р. N 1724 "Деякі питання оренди земель" було затверджено форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, згідно з додатками 1 і 2.

Згідно із додатком № 2 для розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, використовуються площа земельної ділянки; нормативна грошова оцінка земельної ділянки; ставка земельного податку у відсотках від НГО або прийнятий для розрахунку розмірі орендної плати у відсотках від НГО; добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки у попередні роки.

Для розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою під магазин позивач визначав пропорційний розмір нормативної грошової оцінки для частини ділянки площею 1430 кв.м. та застосовував мінімальний відсоток орендної плати (3%) від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що передбачено рішеннями Черкаської міської ради та Податковим Кодексом України.

Позивач вказав, що за період, за який заявлено позов про стягнення заборгованості, Черкаською міською радою не приймалося рішень про зміну показників грошової оцінки земель м. Черкаси.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м. Черкасах від 08.02.2021 №746 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2 373 кв.м., що розташована в м. Черкаси по вул. Припортовій, 46, кадастровий номер 7110136400:01:012:0013 становить 4 278 590,19 грн., при цьому нормативна грошова оцінка кв.м. становить: 1 803,03 грн.

У відповідності до розрахунку заборгованості за користування Відповідачем земельною ділянкою по вул. Припортовій, 46, площею 1 430 кв.м. за період з 29.06.2019 по 12.08.2020 (в межах строку позовної давності по дату формування земельної ділянки площею 2 373 кв.м.), сума заборгованості становить 86 967,22 грн.

Також, у відповідності до вищевказаного розрахунку, за земельну ділянку площею 2 373 кв.м. за період з 13.08.2020 по 08.02.2021 (по дату укладення договору оренди) розмір заборгованості становить 63 164,21 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості становить 150 131,43 грн. (а.с. 39), які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Власного контррозрахунку позовних вимог відповідач суду не надав, незгоди проти розміру спірних коштів не висловив.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України установлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З метою врегулювання спору в досудовому порядку Відповідачу неодноразово направлялися відповідні листи, зокрема, від 21.10.2019 №4193-01-25, 03.03.2021 №750-01-25, від 06.09.2021 №3743-01-25 (а.с.40-42) для врегулювання питань по укладенню договору оренди та сплати коштів за користування земельною ділянкою до часу укладення договору оренди, однак відповідач кошти не сплатив, з чого і виник спір.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Положенням ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди земельної ділянки із земель комунальної власності укладається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. ст. 116, 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не був ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки під його Об`єктом нерухомості, за вказаний у позові спірний період часу, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

За змістом вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для автоматичного виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

До таких висновків про правильне застосування норм права прийшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Тобто, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є наслідком безпідставного утримування Відповідачем у себе коштів, і за своїм змістом є кондикційними.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать і земельні ділянки.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать Відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності та нерозривності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а тому, придбання відповідачем у власність об`єкта нерухомого майна презюмує їх спільне користування зі спірною земельною ділянкою, на якій об`єкт розташовано.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №922/2417/19.

Також, Верховний Суд, у постанові від 05.09.2019 у справі № 808/5913/15 дійшов до висновку, що обов`язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою виникає саме з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже з моменту придбання у власність об`єкта нерухомого майна до власника переходить і обов`язок сплати орендної плати за користування земельною ділянкою або земельного податку.

З цих підстав і кошти у вигляді безпідставно утриманих коштів власником нерухомого майна за користування земельною ділянкою власник землі має право стягувати з моменту реєстрації особою права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що у позивача немає належних доказів того, що відповідач користувався саме площею земельної ділянки 2373 кв.м. за частину спірного періоду, щодо якого зроблено розрахунки позовних вимог.

При цьому суд враховує, що позивач отримував дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2435 га (а.с. 26), фактично оформивши документацію на 0,2373 га земельної ділянки.

Суд погоджується із позивачем, що відповідач оформляв документацію на земельну ділянку з урахуванням знаходження на ній приміщення магазину та сам визначився у площі земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. При цьому оформляючи проект землеустрою на земельну ділянку бажаної собі площі відповідач тим самим унеможливив користування нею чи одночасне оформлення на неї прав користування з боку інших осіб. При цьому у самого відповідача немає належних і допустимих доказів того, що він використовує земельну ділянку під магазином та для його обслуговування меншої площі, ніж вказує позивач у розрахунках позовних вимог.

Крім того, станом на час вирішення спору земельна ділянка площею 0,2373 га вже є сформованою. З 16.03.2021 між сторонами щодо цієї ділянки укладено договір оренди землі яка повністю використовується для обслуговування будівель торгівлі, що не заперечено відповідачем. При цьому відповідачем не надано доказів, що саме з часу укладення договору оренди ним було вчинено якісь дії (огородження ділянки, облаштування замощення на ній, розміщення рамп та навісів і т.д.), які достовірно свідчать про те, що відповідач почав використовувати всю ділянку. Оскільки доказів про зміну таких обставин з боку відповідача не подано, існуючих та об`єктивних перешкод у користуванні всією площею 0,2373 га в процесі оформлення прав на неї у відповідача не було, то слід вважати необґрунтованими доказами твердження відповідача, що обрахунок стягуваних коштів позивач безпідставно проводить зі всієї площі сформованої спірної земельної ділянки.

Саме відповідач визначав площу земельної ділянки, яка йому необхідна для обслуговування магазину і не змінював своїх заяв в процесі оформлення прав на неї.

Крім того, суду не подано і доказів, що відповідач якимось чином сформував, обгородив чи іншими способом виокремив земельну ділянку меншої площі, ніж 0,2373 га. в процесі оформлення своїх прав на неї та саме тому користувався меншою площею землі для обслуговування магазину. Відповідач не надав доказів, що робота його магазину припинялася в спірні періоди, як і його обслуговування по прилеглій земельній ділянці.

Спірна земельна ділянка належить Черкаській міській раді на праві власності, оскільки знаходиться в межах міста Черкаси, що відповідає положенням Земельного Кодексу України 2001 року.

Так, ст. 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

При цьому сама по собі відсутність державної реєстрації речового права на таку земельну ділянку комунальної власності не впливає на правомочності міської ради на розпорядження нею і отримання коштів за її використання.

Відповідач в ході розгляду справи спір не врегулював. Кошти за кондикційними зобов`язаннями не сплатив позивачу ні з якої площі земельної ділянки.

За загальними правилом у відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки доказів про сплату спірного боргу відповідач суду не надав, строк виконання даного зобов`язання на час вирішення спору є таким, що настав, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 150 131,43 грн. з яких: 86967,22 грн. за період з 29.06.2019 по 12.08.2020 та 63 164,21 грн. за період з 13.08.2020 по 08.02.2021 за користування земельною ділянкою без правоустановлюючих документів по вул. Припортова (Героїв Сталінграду), 46 у м. Черкаси.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача, які б доводили право відповідача не сплачувати спірні кошти, відповідач суду не подав.

Правомірність позовних вимог позивачем доведена зібраними у справі доказами, вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, розрахунок позовних вимог є обґрунтованими, борг не сплачено, а тому позов підлягає до повного задоволення і з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 150 131,43 грн. за користування земельною ділянкою без правоустановлюючих документів .

Відповідно до ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову, з відповідача на користь Департаменту архітектури і містобудування Черкаської міської ради слід стягнути судовий збір в розмірі 2481,00 грн. повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Попудрібко Лідії Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 25212542, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) кошти в сумі 150 131,43 грн. за користування земельною ділянкою без правоустановлюючих документів по вул. Припортова (Героїв Сталінграду), 46 у м. Черкаси із зарахуванням на рахунок № UA 608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Попудрібко Лідії Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту архітектури і містобудування Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 38715770, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) -- 2481,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2022

Суддя Н.М. Спаських