Окрема думка

від 05.12.2022 по справі 910/23066/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

05 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/23066/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт ЛТД"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк, 2) Національного банку України;

про стягнення 544 708 750, 44 грн,

за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт ЛТД"

про повернення сплаченого судового збору

1. 28.11.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт ЛТД" (далі - Товариство) про повернення судового збору в сумі 2 481, 00 грн, сплаченого при поданні касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/23066/15. Заявник вказав, що сплата судового збору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

2. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2022 повернуто без розгляду клопотання Товариства про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/23066/15.

3. Підставою повернення зазначеного клопотання без розгляду є те, що до клопотання Товариство не додало оригінал чи належним чином засвідчену копію платіжного документу про сплату судового збору за подання касаційної скарги. При цьому Суд зазначив, що така обставина унеможливлює прийняття ухвали про повернення судового збору, оскільки таке повернення здійснюється лише на підставі оригіналу чи засвідченої копії платіжного документа (платіжного доручення, квитанції тощо).

4. Не поділяючи точку зору більшості, вважаю за доцільне на підставі частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) викласти окрему думку щодо постановленої ухвали суду касаційної інстанції.

5. Як вірно вказано судом касаційної інстанції, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 123 ГПК України).

6. Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

7. Порядок повернення судового збору унормовано статею 7 Закону України "Про судовий збір", згідно з пунктом 3 частини першої якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

8. Жодних інших вимог до клопотання сторони про повернення судового збору щодо подачі додаткових документів (такі як оригінал чи належним чином завірена копія платіжного документу) ані норми Закону України "Про судовий збір", ані положення господарського процесуального законодавства не містять. А тому вважаю висновок суду касаційної інстанції про неможливість повернення судового збору, у зв`язку з не долученням до клопотання про повернення судового збору оригіналу чи належним чином завіреної копії платіжного документу невірним.

9. При цьому Верховний Суд вірно зазначив, що при вирішенні питання про повернення коштів з Державного бюджету України суд досліджує докази надходження таких коштів до бюджету. Водночас висновок, що здійснення такої перевірки має відбуватися на підставі оригіналу чи належним чином завіреної копії платіжного документу є помилковим з огляду на таке.

10. Порядок зарахування судового збору до Державного бюджету України визначено статею 9 Закону України про судовий збір", відповідно до частини другої якої суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

11. Тобто, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, що підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.01.2018 у справі №760/4105/14-ц і від 28.02.2018 у справі №800/473/17.

12. Отже, саме суди повинні перевіряти зарахування судового збору, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності, отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду. Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 04.11.2020 у справі № 609/538/19 та від 16.11.2022 у справі № 544/1689/14-ц.

13. Верховний Суд має можливість перевірити зарахування судового збору з електронного реєстру підтверджень про оплату із органу Державної казначейської служби про зарахування сум судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. За даними цього реєстру зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 2 481, 00 грн, сплаченого Товариством при поданні касаційної скарги у справі № 910/23066/15, відбулося 18.01.2022.

14. Крім того, у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" також зберігається відсканована касаційна скарга Товариства з додатками, у тому числі, квитанцією ID № 7432-1122-1233-4240 від 18.08.2021 на суму 2 481, 00 грн з призначенням платежу: "101, 19256618; Судовий збір за позовом ТОВ "Ранфорт ЛТД" (через ліквідатора О.Бондаря на рішення від 21.12.2021 № 910/23066/15, Верховного Суду (Касац.госп.суд)".

15. Отже, суд касаційної інстанції може і повинен самостійно перевірити зарахування суми судового збору до Державного бюджету України і у суду наявні необхідні відомості щодо таких операцій (дані з електронного реєстру підтверджень про оплату із органу Державної казначейської служби про зарахування сум судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду").

16. За таких обставин вважаю висновок Верховного Суду про залишення клопотання Товариства про повернення судового збору без розгляду помилковим, оскільки (1) законодавство не встановлює жодної вимоги до заявника такого клопотання щодо надання додаткових документів, такі як оригінал чи належним чином завірена копія платіжного документу; (2) суд самостійно перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України; (3) у суду касаційної інстанції наявні необхідні засоби для перевірки відомостей щодо реального зарахування судового збору до Державного бюджету України.

Суддя І. Кондратова