Рішення

від 05.12.2022 по справі 308/8561/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8561/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бокотей А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді в режимі відеоконференцізв`язку в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 (далі відповідач), у якому позивач із урахуванням уточненої позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на її користь кошти у розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США, що за офіційним курсом на день звернення до суду становить 307176,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між учасниками справи існували договірні відносини, які виникли у зв`язку з тим, що позивач доручила відповідачу покласти на рахунок третьої особи грошові кошти. Між тим, позивач вважає, що вона у певний момент часу після укладення з відповідачем договору доручення та передання йому грошових коштів скористалася своїм правом на відмову від договору. За наведених обставин, на думку позивача, відповідач повинен був повернути надані йому гроші. Утім, жодних коштів відповідач їй не повернув.

Поряд із цим, позивач вказує на відсутність документального підтвердження того, що передані відповідачу кошти були внесені на будівництво. Зауважує про не подання відповідачем доказів про надання позивачу письмового звіту про виконання договору доручення від 12.08.2021.

23.11.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що договір доручення від 12.08.2021 відповідач не підписував.

Третя особа правом на подання пояснень не скористалася, що не перешкоджає розгляду та вирішенню справи по суті за наявними матеріалами.

Ухвалою від 08.07.2022 суддя передав матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів на розгляд за підсудністю до Томаківського районного суду Дніпропетровської області.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13.09.2020 ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.07.2020 скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття.

Ухвалою від 20.09.2022 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 25.10.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, залучив третю особу та витребував додаткові докази.

Ухвалою від 25.10.2022 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 05.12.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю, просив суд позов залишити без задоволення.

У судове засідання третя особа явку уповноваженого представника не забезпечила, належним чином повідомлена про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подала.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.08.2021 між позивачем і третьою особою укладено договір №420 про наміри (щодо відчуження (купівлі-продажу) об`єкту нерухомості), за яким продавець, тобто ТОВ «ЕПІЦЕНТРУМ» зобов`язується протягом зазначеного в цьому договорі строку та на наведених нижче умовах відчужити (продати), а покупець придбати (купити) у продавця у власність об`єкт нерухомості, а саме нежитлове приміщення (офіс) проектний №420 загальною площею 18,4 кв.метрів, що розташований на 4-му поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 (далі об`єкт нерухомості). Пунктом 1 договору про наміри передбачено застереження про те, що вказана площа об`єкта нерухомості є проектною.

Згідно з пунктом 2 договору про наміри згаданий об`єкт нерухомості на момент підписання договору є складовою частиною нерухомого майна, належного продавцю одноособово на праві приватної власності, а саме приміщення, загальною площею 808,6 кв.м., основною площею 621,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2281584023107, та буде виділений (з метою відчуження/продажу покупцю на умовах, визначених цим договором про наміри) в окремий об`єкт нерухомості (окрему інвентаризаційну одиницю із відповідним технічним паспортом).

Відповідно до пункту 3 договору про наміри відчуження (купівля-продажу) від продавця на користь покупця зазначеного у п.1, 2 нерухомого майна повинно відбутися не пізніше 30.05.2023. Реалізація цього правочину відбуватиметься шляхом укладення, підписання та нотаріального оформлення договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості, визначеного п.1 цього договору.

Пунктом 4 передбачено, що продаж буде вчинено за ціною у розмірі, еквівалентному 10500 умовних одиниць із розрахунку ціни 1 кв.метру об`єкту нерухомості у сумі, еквівалентній 571 умовних одиниць. Поряд із цим, у наведеному пункті договору про наміри встановлено, що одна умовна одиниця відповідає вартості одного долара США в гривнях по курсу НБУ на день оплати.

Порядок розрахунків між сторонами погоджено у пункті 7 договору про наміри. При цьому згідно з підпунктом 7.1. для забезпечення реалізації переддоговірних зобов`язань продавця перед покупцем сторонами договору про наміри погоджено сплату авансового платежу на користь продавця на його розрахунковий рахунок, вказаний у цьому договорі. Так, наведеним підпунктом закріплено, що покупець повинен перерахувати на рахунок продавця грошові кошти в сумі, еквівалентній 10500 умовних одиниць, одним платежем у день підписання шляхом зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця.

Позивач зверталася до відповідача із заявою про відмову від договору доручення б/н від 12.05.2022, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 висловила бажання відмовитися від договору доручення від 12.08.2021 та просила відповідача повернути їй сплачені грошові кошти в розмірі 10500 доларів США, котрі йому передавалися за вказаним договором із тим, щоб він ці кошти поклав на рахунок ТОВ «ЕПІЦЕНТРУМ» на виконання домовленості за договором про наміри №420 від 12.08.2021 (т.1., а.с.21-22).

У свою чергу, згідно з повідомлення б/н від 31.05.2022 відповідач проінформував позивача про те, що відмова від договору доручення є неможливою, позаяк відповідач ще у 2021 році передав кошти третій особі, чим виконав договір доручення (т.1., а.с.26-27).

Відповідно до листа ТОВ «ЕПІЦЕНТРУМ» від 06.06.2022 позивача повідомлено про відсутність підстав для повернення грошових коштів у розмірі 10500 доларів США.

Згідно з повідомленням відповідача б/н та б/д (т.1., а.с.107-108) ОСОБА_4 повторно проінформував позивача про належне виконання ним доручення щодо внесення коштів на рахунок третьої особи та зауважив про відсутність у нього обов`язку надавати будь-який звіт по виконанню.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

За правилами частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У матеріалах справи наявна копія договору доручення б/н від 12.08.2021, підписання якого позивачем заперечується (т.1, а.с.20; 178). Між тим, із обставин справи вбачається, що сторони визнають той факт, що 12.08.2021 ними укладався договір доручення, за яким відповідач повинен покласти передані йому позивачкою грошові кошти у розмірі 10500 доларів США на рахунок третьої особи. Вказане підтверджується змістом листування між позивачкою та відповідачем. Слід зауважити, що представник відповідача факт і зміст переписки з ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив.

У цьому контексті суд звертає увагу, що відповідна переписка, серед іншого, дозволяє встановити факт укладення договору доручення і передання відповідачу грошових коштів у розмірі, що становить 10500 доларів США, форму відповідного договору (письмова) і дату виникнення договірних відносин. Крім того, зміст листування між учасниками спору окреслює предмет договору доручення, а саме те, що відповідач повинен був покласти надані йому кошти на рахунок третьої особи.

Отже, на переконання суду, правова оцінка спірним правовідносинам повинна надаватися, виходячи з приписів ЦК України в редакції від. 01.07.2021, яка діяла на момент виникнення між учасника справи договірних відносин щодо доручення.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України в наведеній редакції договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 1000 ЦК України у згаданій редакції за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

За змістом приписів частин 1 та 2 статті 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: 1) відмови довірителя або повіреного від договору; 2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 3) смерті довірителя або повіреного. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

У справі, що розглядається судом, спірним є питання реалізації позивачем права на відмову від договору доручення. Так, позивач вважає, що вона реалізувала своє право на відмову від названого договору, а тому відповідач повинен повернути їй передані раніше грошові кошти. Натомість, на переконання відповідача, він поклав надані йому кошти на рахунок третьої особи, чим виконав зобов`язання за договором доручення, що унеможливлює відмову від згаданого договору.

Згідно з частиною 1 статті 615 ЦК України в разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Таким чином, залежно від правових наслідків застосування односторонньої відмови від зобов`язання в разі його порушення можна виділити повну або часткову відмову від такого зобов`язання.

Повна відмова від зобов`язання у цивільному законодавстві та правовій доктрині розглядається як відмова від договору. Особливість її застосування полягає в тому, що вона спричиняє припинення зобов`язання у повному обсязі.

У свою чергу, часткова відмова від зобов`язання спричиняє лише зміну його умов.

З наведенного слідує, що відмовитися особа може виключно від існуюючого зобов`язання. Відсутність існуюючого за певними договором зобов`язання унеможливлює реалізацію права на відмову від такого договору.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Закріплене у наведеній нормі правило є універсальним.

Одним із принципів виконання зобов`язання є принцип належного виконання, за змістом якого виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц.

Матеріалами справи підтверджується, що третя особа, а саме ТОВ «ЕПІЦЕНТРУМ» проти отримання відповідачем грошових коштів за договором про наміри №420 від 12.08.2021 не заперечує. Суд встановив, що відповідно до листа ТОВ «ЕПІЦЕНТРУМ» від 06.06.2022 позивача повідомлено про відсутність підстав для повернення грошових коштів у розмірі 10500 доларів США.

На переконання суду, той факт, що грошові кошти у розмірі 10500 доларів США відповідачем третій особі передавалися підтверджується характером заперечень, викладених у згаданому листі, позаяк представник ТОВ «ЕПІЦЕНТРУМ», обґрунтовуючи безпідставність вимог позивача, посилається на неконкретизованість її вимог, не заперечуючи, між тим, факту отримання тих коштів, за поверненням яких зверталася ОСОБА_1 .

Отже, ті, кошти, які відповідач повинен був покласти на рахунок ТОВ «ЕПІЦЕНТРУМ» від імені позивача на виконання договору про наміри №420, третя особа отримала.

Поряд із цим, суд з`ясував, що перерахунок коштів за договором про наміри №420 мав бути здійснений у день його підписання, тобто 12.08.2021.

Позивачем не надано документального підтвердження на спростування того, що перерахунок здійснено в будь-яку іншу дату.

За наведених обставин звернення позивача із листом до відповідача про відмову від договору доручення (12.05.2022) мало місце після реалізації ОСОБА_4 своїх функцій за посередницьким договором (12.08.2021).

Таким чином, відсутні підстави, що на момент звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_4 між ними ще існувало зобов`язання за договором доручення, від якого позивач могла б відмовитися. Вказане зумовлює висновок про безпідставність аргументів позивача.

Суд відхиляє доводи позивача про не подання відповідачем доказів щодо надання письмового звіту про виконання договору доручення від 12.08.2021, зважаючи на таке.

Пунктом 2 частини 1 статті 1006 ЦК України встановлено, що після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов`язаний негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення. Між тим, позивачем не доведено про існування з відповідачем домовленості подавати будь-які звіти з приводу виконання договору.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Підсумовуючи викладене, суд доходить до переконання про те, що позивач належним чином не обґрунтував існування обставин, на які він покликається як на підставу позову, а тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку із залишення позову без задоволення судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Й. Данко