Постанова

від 06.12.2022 по справі 320/4399/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4399/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В.,

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заммлер склад» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Заммлер склад» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №26643/10-36-07-16 від 05.11.2021, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Крім того, позивач зазначає про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо надання послуг між ним та контрагентами мали реальний характер, послуги надані та оплачені позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Також, позивач вказав на те, що при укладенні та виконанні договорів з контрагентами він діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 16.09.2021 по 22.09.2021 ГУ ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю «Заммлер склад» з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ПРОТОК +» (ЄДРПОУ: 42693177) за період діяльності з 01.06.2020 по 30.06.2020 та 01.08.2020 по 30.09.2020, ТОВ «ПОСТ УКРТРАСТ» (ЄДРПОУ: 43271838) за період діяльності з 01.11.2020 по 31.12.2020, ТОВ «ЗЕН ТОРГ» (ЄДРПОУ: 43381502) за період діяльності з 01.10.2020 по 31.10.2020, ТОВ «СТІЛ ГЛОБА» (ЄДРПОУ: 42635969) за період діяльності з 01.07.2019 по 31.08.2019, ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» (ЄДРПОУ: 43154433) за період діяльності з 01.01.2020 по 31.01.2020, ТОВ «ПАТРІОТБУДОПТ» (ЄДРПОУ: 42589593) за період діяльності з 01.12.2019 по 31.01.2020, за результатами якої складено акт від 29.09.2021 №16263/10-36-07-16/37416998 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6349384 грн., а саме: за липень 2019 на суму 699 235 грн., серпень 2019 на суму 325 717 грн., грудень 2019 на суму 150 003 грн., січень 2020 на суму 496 096 грн., червень 2020 на суму 405 000 грн., серпень 2020 на суму 950 000 грн., вересень 2020 на суму 600 000 грн., листопад 2020 на суму 1 790 000 грн., грудень 2020 на суму 933 333 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 року №26643/10-36-07-16.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 розділу 3 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі №160/3055/19 висловлено правову позицію щодо того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Також Верховний Суд у вказаній постанові звертає увагу на те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №805/686/17-а, від 12.07.2019 у справі № 808/109/18, від 9.07.2019 у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Згідно з п. 2.1 Розділу ІІ Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Розділу ІІ Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вказані правові норми, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до вимог п. 36.1, п. 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що податковим органом встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме: 01.01.2020 п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6349384 грн., а саме: за липень 2019 на суму 699 235 грн., серпень 2019 на суму 325 717 грн., грудень 2019 на суму 150 003 грн., січень 2020 на суму 496 096 грн., червень 2020 на суму 405 000 грн., серпень 2020 на суму 950 000 грн., вересень 2020 на суму 600 000 грн., листопад 2020 на суму 1 790 000 грн., грудень 2020 на суму 933 333 грн.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» зареєстрований як юридична особа 22.12.2010 (реєстраційний запис №13301020000001794) та взято на облік в контролюючих органах.

Видами господарської діяльності позивача за кодом КВЕД є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); КВЕД 52.10 Складське господарство; КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.07.2019 по 31.08.2019 ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» мало фінансово- господарські взаємовідносини з ТОВ «СТІЛ ГЛОБА» (ЄДРПОУ: 42635969) (станом на дату перевірки змінилася назва на ТОВ «КЕРУШ БАЙТ»).

Між ТОВ «КЕРУШ БАЙТ» та ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» було укладено договір про надання послуг № 0107-19 ЗК від 01.07.2019, відповідно до умов якого ТОВ «КЕРУШ БАЙТ» надавало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» складські послуги (а.с. 53-55 т. 2).

Згідно актів надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ «КЕРУШ БАЙТ» надавало послуги з комплектації замовлення, послуги з навантаження- розвантаження, послуги з ручного переміщення, послуги стікерування (а.с. 56-85 т. 2).

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями ( т.3 а.с. 151-181).

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні.

Також, між ТОВ «ІНГУЛ - АГРОТРАНС КОМПАНІ» та ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» було укладено договір про надання послуг № 0101-20 від 01.01.2020, відповідно до умов якого ТОВ «ІНГУЛ - АГРОТРАНС КОМПАНІ» надавало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» складські послуги (т. 2 а.с. 13-15).

Згідно специфікацій та акту надання послуг, ТОВ «ІНГУЛ - АГРОТРАНС КОМПАНІ» надало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» послуги з комплектації замовлення та стікерування (т. 2 а.с. 16-20, т. 3 а.с. 231).

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями ( т.3 а.с. 99-100).

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні (т. 3 а.с. 101-103).

Між ТОВ «ЗЕН ТОРГ» та ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» було укладено договір про надання послуг № 201001 від 01.10.2020, відповідно до якого ТОВ «ЗЕН ТОРГ» надавало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» складські послуги (т.2 а.с. 86-88).

Відповідно до актів надання послуг, ТОВ «ЗЕН ТОРГ» надало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» послуги з комплектації замовлень, переміщення ручного, стікерування та інші складські послуги (т. 2 а.с. 89-97).

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями ( т.3 а.с. 55-65).

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні (т. 3 а.с. 66-74).

Також, між ТОВ «ПРОТОК+» та ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» було укладено договір про надання послуг № 010520 від 01.05.2020, відповідно до якого ТОВ «ПРОТОК+» надавало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» складські послуги ( т. 2 а.с.98-100).

Відповідно до актів надання послуг, ТОВ «ПРОТОК+» надало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» послуги з комплектації замовлень, переміщення ручного, стікерування та інші складські послуги ( т. 2 а.с.101- 119).

За виконані роботи на адресу позивача ТОВ «ПРОТОК+» виписало рахунки на оплату (т. 2 а.с. 120-148).

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями ( т.3 а.с. 13-48).

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні (т. 3 а.с. 49-54).

Також, між ТОВ «ПОСТ УКРТРАСТ» та ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» було укладено договір про надання послуг № 201101 від 01.11.2020, відповідно до якого ТОВ «ПОСТ УКРТРАСТ» надавало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» складські послуги (т. 2 а.с.21-23).

Відповідно до специфікацій та актів надання послуг, ТОВ «ПОСТ УКРТРАСТ» надало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» послуги з комплектації замовлень, переміщення ручного, стікерування та інші складські послуги (т. 2 а.с.24-43).

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями ( т.3 а.с. 104-117).

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні (т. 3 а.с. 118-150).

Також, між позивачем та ТОВ «ПАТРІОТБУДОПТ» (ЄДРПОУ: 42589593) (станом на дату перевірки змінилася назва на ТОВ «ХАНДЕЛ КОМПАНІ») було укладено договір про надання послуг № 0212-19 від 02.12.2019, відповідно до якого ТОВ «ХАНДЕЛ КОМПАНІ» надавало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» послуги з ремонту складського приміщення (т. 2 а.с. 44-46). Місце надання послуг - с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд 70.

Відповідно до специфікацій, ТОВ «ХАНДЕЛ КОМПАНІ» надало ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» послуги з ремонту складського приміщення, що включали ґрунтування стін, шпаклювання стін, вирівнювання стін, штукатурку та покраску стін (т. 2 а.с.47-52).

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями ( т.3 а.с. 75-87).

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні (т. 3 а.с. 88-93).

Оприбуткування позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей від вищевказаних контрагентів підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Судом першої інстанції встановлено, що на час вчинення правочинів та складання податкових накладних зазначені контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем достовірно відображено отримання податкових накладних від контрагентів, які у свою чергу були зареєстровані платником ПДВ, установчі документи юридичних осіб не були визнані недійсними, операції відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджується податковими накладними, а оплата - платіжними дорученнями.

В свою чергу колегія суддів звертає увагу, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 0340/1408/18.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в акті перевірки стверджує, що по взаємовідносинах ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» з його контрагентами встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання, зокрема, з огляду на дані ЄРПН та відомості про них із баз даних органів ДПС України, що вказує на відсутність основних засобів.

Водночас, ГУ ДПС у Київській області не надано жодних доказів про наявність документально підтверджених фактів неможливості виконання вказаним контрагентами подібних правочинів.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не заперечується повне відображення цих господарських операцій у бухгалтерському і податковому обліку ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД», як і не наведено будь-яких законодавчих норм, які би покладали на позивача відповідальність за неведення такого обліку його контрагентом.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» документально підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ПРОТОК +», ТОВ «ПОСТ УКРТРАСТ», ТОВ «ЗЕН ТОРГ», ТОВ «СТІЛ ГЛОБА», ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ», ТОВ «ПАТРІОТБУДОПТ».

Щодо доводів податкового органу на наявність кредиторської заборгованості по взаємовідносинах ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» з контрагентами, що на думку апелянта ставить під сумнів здійснення господарських операцій, слід зазначити, що дата виникнення податкового кредиту згідно вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України є дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів звертає увагу, оскільки у ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» є податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, позивач має право на формування податкового кредиту.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що надані ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, а також враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків та достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презумується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

Н.В. Безименна

Повний текст постанови складено «12» грудня 2022 року.