Рішення

від 21.09.2023 по справі 320/4399/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2023 року № 320/4399/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД»доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 №26643/10-36-07-16, прийняте податковим органом, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 7 937 730,00 грн, в тому числі збільшення суми податкового зобов`язання на 6 349 384,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 587 346,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 №26643/10-36-07-16, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2023 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Верховним Судом було вказано на те, що в описовій частині рішень судів першої та апеляційної інстанції не зазначено обставин щодо реального надання та отримання (здійснення) послуг. Жодного розрахунку (калькуляції) складської послуги (будь-якого її різновиду) позивачем не надано, а судами попередніх інстанцій не встановлено. Суди обмежилися виключно їх назвою в актах виконаних робіт та специфікаціях.

Зауважено, що проміжок часу між проведеною перевіркою і ухваленням судового рішення є значним і дозволяв повною мірою встановити не тільки факт обліку понесених позивачем витрат за придбані послуги на конкретному рахунку, але й встановити використання цих послуг в оподаткованих операціях, оскільки йшла мова про реальність виконання господарських операцій.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи, суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Листом Верховного Суду від 01.02.2023 №320/4399/22/5037/23 матеріали справи №320/4399/22 скеровано до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 справу №320/4399/22 розподілено та передано на розгляд судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 адміністративну справу №320/4399/22 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання. Запропоновано відповідачу та позивачу подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про прийняття справи до свого провадження письмові пояснення, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.01.2023.

На виконання вимог ухвали суду від 27.03.2023 позивачем 11.04.2023 подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких зауважено, що крім надання традиційних послуг зі складування та зберігання товарів, позивачем за перевіряємий період у контрагентів замовлялись послуги з фулфілменту, зокрема, щодо ручного переміщення вантажів, стікерування товарів та комплектації замовлення. Вказані послуги придбавалися у третіх осіб у зв`язку з відсутністю фізичної можливості забезпечити операційні потреби власними силами, а підтвердженням використання отриманих послуг у подальшій діяльності є виконання запитів клієнтів позивача, що призводило до безперебійного постачання товарів на точки реалізації таких товарів: мережеві, спеціалізовані магазини, тощо. Як зазначено позивачем, у зв`язку з необхідністю збереження комерційної таємниці, він позбавлений права наводити тарифи, за якими надавались послуги контрагентам-клієнтам, проте може навести орієнтовані тарифи, за якими придбавались відповідні послуги у контрагентів-постачальників, а саме: послуги зі стікерування 1,50 грн. (одна гривня п`ятдесят копійок) за одиницю, що підлягає стікеруванню; послуги з комплектації замовлення 35,00 грн. (тридцять п`ять гривень) за замовлення (замовленням може бути як окремий товар, так і група товарів в одній коробці); розвантаження, завантаження 20,00 грн. (двадцять гривень) за коробку; переміщення ручне 5,00 грн. (п`ять гривень) за коробку. На думку, позивач, усі первинні документи, які містяться в матеріалах справи, підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 17.04.2023, відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, не погоджується з доводами, позивача, викладеними в позовній заяві та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, вказавши, що в результаті проведеної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 29.09.2021 №16263/10-36-07-16/37416998, відповідно до якого встановлено порушення позивачем пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 349 384,00 грн., а саме: за липень 2019 року на суму 699 235,00 грн.; за серпень 2019 року на суму 325 717,00 грн.; за грудень 2019 року на суму 150 003,00 грн.; за січень 2020 року на суму 496 096,00 грн.; за червень 2020 року на суму 405 000,00 грн.; за серпень 2020 року на суму 950 000,00 грн.; за вересень 2020 року на суму 600 000,00 грн.; за листопад 2020 року на суму 1 790,00 грн.; за грудень 2020 року на суму 933 333,00 грн.

З приводу господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ГЛОБА» (ТОВ «КЕРУШ БАЙТ») відповідачем зауважено, що одначасно з наданням послуг позивачу, контрагентом здійснювались, зокрема, послуги бурової установки, послуги з розроблення рекомендацій, послуги з організації заходу, послуги комплексного прибирання приміщення, рекламні послуги, послуги розвантаження, завантаження за період з 01.07.2019 по 30.08.2019, також операції з придбання товарів та послуг в липні серпні 2019 року, що з урахуванням недостатньої чисельності працюючих, віддаленим географічним розташуванням покупців та постачальників, великому об`єму виконаних робіт, свідчить про відсутність змісту та обсягу господарської операції між ТОВ «КЕРУШ БАЙТ» та ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД». Також відповідачем звернуто увагу на те, що під час розгляду справи позивачем не було надано рахунків на оплату, передбачених Договором, та вказаних у призначенні платежів платіжних доручень ТОВ «КЕРУШ БАЙТ».

Стосовно господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАТРІОТБУДОПТ» (ТОВ «ХАНДЕЛ КОМПАНІ») відповідачем зазначено про встановлення згідно даних ЄРПН надання послуг, відмінних від послуг, які надавались позивачу. Такі обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність даних щодо законного походження товарів. Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не надано актів надання послуг, що свідчить про їх відсутність та підтверджує нереальність господарських операцій.

Щодо господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальності «ІНГУЛ АГРОТРАНС КОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕН ТОРГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ УКРТРАСТ» відповідачем зазначено про неможливість їх здійснення з огляду на відсутність необхідної кількості людських ресурсів. Крім того, згідно даних ЄРПН по Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОСТ УКРТРАСТ» встановлено придбання зовсім інших об`єктів, ніж ті, що задокументовані на адресу позивача. Також відповідач звернув увагу на наявності кредиторської заборгованості у контрагентів перед виконавцями послуг.

Відтак, відповідач вважає, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ГЛОБА» (ТОВ «КЕРУШ БАЙТ»), Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАТРІОТБУДОПТ» (ТОВ «ХАНДЕЛ КОМПАНІ»), Товариством з обмеженою відповідальності «ІНГУЛ АГРОТРАНС КОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕН ТОРГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ УКРТРАСТ» не було здійснено господарських операцій у розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 закрито підготовче та призначено адміністративну справу №320/4399/22 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 05.06.2023 судом ухвалено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із урахуванням частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» зареєстроване як юридична особа 22.12.2010 (реєстраційний запис №13301020000001794) та взято на облік в контролюючих органах.

У період з 16.09.2021 по 22.09.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області на підставі наказу від 10.09.2021 № 1992-П та направлення від 16.09.2021 № 6535/10-36-07-16. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах:

- з ТОВ «ПРОТОК +» (код ЄДРПОУ 42693177) за період діяльності з 01.06.2020 по 30.06.2020 та 01.08.2020 по 30.09.2020;

- з ТОВ «ПОСТ УКРТРАСТ» (код ЄДРПОУ 43271838) за період діяльності з 01.11.2020 по 31.12.2020;

- з ТОВ «ЗЕН ТОРГ» (ЄДРПОУ: 43381502) за період діяльності з 01.10.2020 по 31.10.2020,

- з ТОВ «СТІЛ ГЛОБА» (код ЄДРПОУ 42635969) за період діяльності з 01.07.2019 по 31.08.2019;

- з ТОВ «ІНГУЛ-АГРОТРАНС КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 43154433) за період діяльності з 01.01.2020 по 31.01.2020;

- з ТОВ «ПАТРІОТБУДОПТ» (код ЄДРПОУ 42589593) за період діяльності з 01.12.2019 по 31.01.2020.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт від 29.09.2021 №16263/10-36-07-16/37416998 (далі Акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 349 384,00 грн., а саме: за липень 2019 року на суму 699 235,00 грн.; за серпень 2019 року на суму 325 717,00 грн.; за грудень 2019 року на суму 150 003,00 грн.; за січень 2020 року на суму 496 096,00 грн.; за червень 2020 року на суму 405 000,00 грн.; за серпень 2020 року на суму 950 000,00 грн.; за вересень 2020 року на суму 600 000,00 грн.; за листопад 2020 року на суму 1 790,00 грн.; за грудень 2020 року на суму 933 333,00 грн.

Висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість обгрунтовано тим що, що фінансово-господарські відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» та його контрагентами, що перевірялись, не мали змісту, обсягів та фактів здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивачем на адресу контролюючого органу подано письмові заперечення від 19.10.2021, за наслідками розгляду яких листом від 01.11.2021 №17645/12/10-56-07-16 висноки Акта перевірки залишено без змін.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 №26643/10-36-07-16.

У межах процедури адміністративного оскарження позивачем до Державної податкової служби України було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 №26643/10-36-07-16, однак на момент розгляду справи відомості щодо результатів розгляду скарги відсутні.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.01.2023 у справі №320/4399/22, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статты 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 розділу 3 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі №160/3055/19 висловлено правову позицію щодо того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Також Верховний Суд у вказаній постанові звертає увагу на те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №805/686/17-а, від 12.07.2019 у справі № 808/109/18, від 9.07.2019 у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Згідно пункту 2.1 Розділу ІІ Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Розділу ІІ Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вказані правові норми, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до вимог пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6349384 грн., а саме: за липень 2019 на суму 699 235 грн., серпень 2019 на суму 325 717 грн., грудень 2019 на суму 150 003 грн., січень 2020 на суму 496 096 грн., червень 2020 на суму 405 000 грн., серпень 2020 на суму 950 000 грн., вересень 2020 на суму 600 000 грн., листопад 2020 на суму 1 790 000 грн., грудень 2020 на суму 933 333 грн.

Так, протягом періоду, охопленого податковою перевіркою відповідно до Акта перевірки від 29.09.2021 №16263/10-36-07-16/37416998 позивач здійснював господарські операції з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ГЛОБА» (Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРУШ БАЙТ»), Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОТОК +», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАТРІОТБУДОПТ» (Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНДЕЛ КОМПАНІ»), Товариством з обмеженою відповідальності «ІНГУЛ АГРОТРАНС КОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕН ТОРГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ УКРТРАСТ».

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ГЛОБА» (Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРУШ БАЙТ»), суд зазначає таке.

У період з 01.07.2019 по 31.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» мало фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ГЛОБА» (код ЄДРПОУ 42635969) (станом на дату перевірки змінилася назва на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРУШ БАЙТ»).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРУШ БАЙТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» було укладено договір про надання послуг від 01.07.2019 №0107-19 ЗК, відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРУШ БАЙТ» надавало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» складські послуги.

Позивачеві на виконання умов вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРУШ БАЙТ» надавались послуги з комплектації замовлення, послуги навантаження розвантаження, послуги з ручного переміщення та послуги стікерування, що підтверджується актами надання послуг: від 25.07.2019 №184; від 19.07.2019 №181; від 24.07.2019 №183; від 23.07.2019 №182; від 17.07.2019 №179; від 27.08.2019 №178; від 23.08.2019 №177; від 30.08.2019 №102; від 20.08.2019 №176; від 29.08.2019 №101; від 28.08.2019 №100; від 22.08.2019 №97; від 27.08.2019 №99; від 21.08.2019 №96; від 23.08.2019 №98; від 20.08.2019 №95; від 19.08.2019 №94; від 18.07.2019 №180; від 26.07.2019 №185; від 17.07.2019 №196; від 19.07.2019 №195; від 22.07.2019 №194; від 18.07.2019 №193; від 17.07.2019 №192; від 22.07.2019 №191; від 22.07.2019 №191; від 31.07.2019 №189; від 31.07.2019 №188; від 30.07.2019 №187; від 29.07.2019 №186.

Загальна сума вартості наданих послуг становила 6 825 005,50 грн. (з ПДВ).

У зв`язку з виконанням умов договору від 01.07.2019 №0107-19 ЗК було зареєстровано наступні податкові накладні: від 19.08.2019 №95; від 20.08.2019 №96; від 21.08.2019 №97; від 22.08.2019 №98; від 23.08.2019 №99; від 27.08.2019 №100; від 28.08.2019 №101; від 29.08.2019 №102; від 30.08.2019 №103; від 20.08.2019 №177; від 23.08.2019 №178; від 27.08.2019 №179; від 17.07.2019 №180; від 18.07.2019 №181; від 19.07.2019 №182; від 23.07.2019 №183; від 24.07.2019 №184; від 25.07.2019 №185; від 26.07.2019 №186; від 29.07.2019 №187; від 30.07.2019 №188; від 31.07.2019 №189; від 31.07.2019 №190; від 22.07.2019 №192; від 17.07.2019 №193; від 18.07.2019 №194; від 22.07.2019 №195; від 19.07.2019 №196; від 17.07.2019 №197.

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями: від 16.08.2019 №34451, №34452, №34453, №34460; від 03.09.2019 №34916; від 05.09.2019 №35176, №35177, №35178; від 06.09.2019 №35197; від 16.09.2019 №35262, №35263; від 26.09.2019 №35568, №35569; від 04.12.2019 №9610573561, №9610573562, №9610573563, №9610573564, №9610573565, №9610573566, №9610573567, №№9610573568, №9610573569, №9610573570, №9610573571, №9610573572, №9610573573, №9610573574, №9610573575, №9610573576, №9610573577, №9610573578.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОТОК +», суд зазначає таке.

У період з 01.06.2020 по 30.06.2020 та з 01.08.2020 по 30.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» мало фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОТОК +» (код ЄДРПОУ 42693177).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОТОК+» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» (замовник) було укладено договір про надання послуг від 01.05.2020 №010520, відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику складські послуги, а саме: комплектація замовлень, переміщення ручне, стікерування, інші складські послуги.

Надання вказаних послуг підтверджується актами надання послуг від 20.08.2020 №14, від 21.08.2020 №15, від 09.06.2020 №12, від 26.08.2020 №20, від 25.08.2019 №19, від 21.08.2020 №17, від 21.08.2020 №16, від 02.06.2020 №10, від 20.08.2020 №13, від 05.06.2020 №11, від 27.08.2020 №21, №22, від 28.08.2020 №23, від 25.09.2020 №29, від 31.08.2020 №25, від 28.09.2020 №32, від 28.08.2020 №24, від 25.08.2020 №18.

Загальна сума вартості наданих послуг становила 8 641 799,99 грн. (з ПДВ).

За виконані роботи на адресу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОТОК+» виписало рахунки на оплату від 02.06.2020 №10, від 31.08.2020 №25, від 28.08.2020 №24, від 28.08.2020 №23, від 27.08.2020 №22, від 27.08.2020 №21, від 26.08.2020 №20, від 25.08.2020 №19, від 25.08.2020 №18, від 21.08.2020 №17, від 21.08.2020 №16, від 09.06.2020 №12 тощо.

У зв`язку з виконанням умов договору від 01.05.2020 №010520 було зареєстровано наступні податкові накладні: від 25.09.2020 №15 - №18; від 28.09.2020 №6; від 28.09.2020 №19.

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями: від 05.08.2020 №361, від 08.09.2020 №635, №647; від 09.09.2020 №648; від 10.09.2020 №649, №650, №651; від 21.09.2020 №731; від 30.09.2020 №847, №848, №849; від 02.10.2020 №857, №858, №859; від 06.10.2020 №899; від 07.10.2020 №902 - №904, №910; від 08.10.2020 №911; від 09.10.2020 №938; від 12.10.2020 №943; від 16.10.2020 №993 - №997; від 05.11.2020 №1143; від 10.11.2020 №1152 - №1154; від 11.11.2020 №1155; від 25.11.2020 №1256; від 02.12.2020 №1359; від 02.12.2020 №1360.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАТРІОТБУДОПТ» (Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНДЕЛ КОМПАНІ»), суд зазначає таке.

У період з 01.12.2019 по 31.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» мало фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАТРІОТБУДОПТ» (Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНДЕЛ КОМПАНІ») (код ЄДРПОУ 42589593).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНДЕЛ КОМПАНІ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» (замовник) було укладено договір про проведення ремонтних робіт від 02.12.2019 №0212-19, відповідно до підпункту 1.1. якого виконавець зобов`язується провести роботи з ремонту складського приміщення, передбачені пунктом 2.1 цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги, оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору від 02.12.2019 №0212-19 визначено надання наступних послуг з ремонту складського приміщення: грунтування стін; покраска стін; штукатурка стін.

Відповідно до специфікацій від 19.12.2019 №1, від 27.01.2020 №2, від 28.01.2020 №3, від 29.09.2020 №4, від 30.01.2020 №5, від 30.01.2020 №6 до договору про проведення ремонтних робіт від 02.12.2019 №0212-19 Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНДЕЛ КОМПАНІ» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» послуги з ремонту складського приміщення, що включали ґрунтування стін, шпаклювання стін, вирівнювання стін, штукатурку та покраску стін.

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні: від 19.12.2019 №29; від 27.01.2020 №10; від 28.01.2020 №7; від 29.01.2020 №8; від 30.01.2020 №9; від 30.01.2020 №11.

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями: від 14.01.2020 №169; від 12.02.2020 №583; від 14.02.2020 №606; від 10.03.2020 №927 - №934; від 19.05.2020 №1827; від 26.05.2020 №1963; від 07.07.2020 №123.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальності «ІНГУЛ АГРОТРАНС КОМПАНІ», суд зазначає таке.

У період з 01.01.2020 по 31.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» мало фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНГУЛ АГРОТРАНС КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 43154433).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНГУЛ АГРОТРАНС КОМПАНІ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» (замовник) було укладено договір про надання складських послуг від 01.01.2020 №0101-20, відповідно до пункту 2.1 якого виконавець надає замовнику наступні послуги: комплектація замовлення; переміщення ручне; стікерування; завантаження (ручне); розвантаження (ручне); інші складські послуги.

Згідно специфікацій від 31.01.2020 №1 - №3 та актів надання послуг від 31.01.2020 №56 - №58 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНГУЛ - АГРОТРАНС КОМПАНІ» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» послуги з комплектації замовлення та стікерування.

Загальна сума вартості наданих послуг становила 1 500 080,40 грн. (з ПДВ).

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями: від 07.02.2020 №36914; від 13.02.2020 №36946; від 18.02.2020 №36966; від 25.02.2020 №37196; від 25.02.2020 №37035, №37036; від 10.03.2020 №37037; від 07.02.2020 №563 тощо.

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні від 31.01.2020 №183 - №185.

Оприбуткування позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей від вищевказаних контрагентів підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕН ТОРГ», суд зазначає таке.

У період з 01.10.2020 по 31.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» мало фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕН ТОРГ» (код ЄДРПОУ 43381502).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕН ТОРГ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» (замовник) було укладено договір про надання складських послуг від 01.10.2020 №201001, відповідно до пункту 1.2. якого виконавець зобов`язується надати замовнику складські послуги, а саме: комплектація замовлень; переміщення ручне; стікерування; інші складські послуги.

Відповідно до актів надання послуг від 22.10.2020 №104, від 20.10.2020 №103, від 20.10.2020 №101, від 22.10.2020 №105, від 27.10.2020 №109, від 27.10.2020 №108, від 23.10.2020 №107, від 23.10.2020 №106, від 20.10.2020 №102 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕН ТОРГ» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» послуги з комплектації замовлень, переміщення ручного, стікерування та інші складські послуги.

Загальна сума вартості наданих послуг становила 5 080 000,00 грн. (з ПДВ).

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями від 25.11.2002 №1267, від 30.11.2020 №1346 - №1351, від 03.12.2020 №1364 - №1365, від 16.12.2020 №1473 - №1474.

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні від 20.10.2020 №114 - №115, №117, від 22.10.2020 №152, №128, від 23.10.2020 №129 - №130, від 27.10.2020 №145, №163.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ УКРТРАСТ», суд зазначає таке.

У період з 01.11.2020 по 31.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» мало фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ УКРТРАСТ» (код ЄДРПОУ 43271838).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ УКРТРАСТ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» (замовник) було укладено договір про надання складських послуг від 01.11.2020 №201101, відповідно до пункту 1.2. якого виконавець зобов`язується надати замовнику складські послуги, а саме: комплектація замовлень; переміщення ручне; стікерування; завантаження (ручне); інші складські послуги.

Відповідно до специфікацій від 01.11.2020 №1, від 01.12.2020 №2, від 01.02.2021 №3, від 01.03.2021 №4 та актів надання послуг від 21.12.2020 №174, від 21.12.2020 №172, від 21.12.2002 №173, від 18.12.2020 №171, від 17.12.2020 №166, від 17.12.2020 №165, від 17.12.2020 №164, від 25.11.2020 №143, від 23.11.2020 №139, від 25.11.2020 №140, від 25.11.2020 №142, від 23.11.2020 №137, від 25.11.2020 №141, від 23.11.2020 №138, від 18.12.2020 №170, від 18.12.2020 №169 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ УКРТРАСТ» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» послуги з комплектації замовлень, переміщення ручного, стікерування та інші складські послуги.

Загальна сума вартості наданих послуг становила 2 376 515,60 грн. (з ПДВ).

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями від 15.12.2020 №, №1460, від 16.12.2020 №1470, від 24.12.2020 №1566 - №1569, від 30.12.2020 №1631, №1635 - №1640.

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні від 23.11.2020 №71 - №73; від 25.11.2020 №76 - №79; від 17.12.2020 №62 - №64; від 18.12.2020 №67 - №69; від 21.12.2020 №90 - №92; від 22.02.2021 №9 - №11; від 26.02.2021 №14 - №16; від 28.02.2021 №18, №19; від 29.03.2021 №160, №161; від 30.03.2021 №173, №175, від 31.03.2021 №185 - №187.

Суд вважає, що надані позивачем докази по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ГЛОБА» (Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРУШ БАЙТ»), Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОТОК +», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАТРІОТБУДОПТ» (Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНДЕЛ КОМПАНІ»), Товариством з обмеженою відповідальності «ІНГУЛ АГРОТРАНС КОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕН ТОРГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ УКРТРАСТ» повністю відображають суть та реальність господарських операцій.

При цьому акт перевірки не містить посилань на обставини, за якими суд може визнати господарську операцію такою, що зафіксована лише формально - невідповідність ціни, нереальність виконання угоди чи її укладення, тощо.

Щодо розрахунку (калькуляції) послуг з ремонту складського приміщення (грунтування стін; покраска стін; штукатурка стін) та складських послуг, зокрема, послуг з комплектації замовлення, послуг навантаження розвантаження, послуги з ручного переміщення та послуги стікерування, суд враховує таке.

За матеріалами справи, між сторонами відсутній спір щодо калькуляцій сум, а наявний лише спір щодо реальності/нереальності господарських операцій у спірних правовідносинах.

За приписами п. 2.16 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства № 635, підприємство самостійно визначає перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати, пов`язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції, номенклатура яких може включати: сировину та матеріали; купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій; паливо й енергію на технологічні цілі; зворотні відходи (вираховуються); основну заробітну плату; додаткову заробітну плату; відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; витрати на утримання та експлуатацію устаткування; втрати від браку; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Як зауважив позивач, він є оператором складської логістики, який у період, що перевірявся, керував 5 (п`ятьма) складськими комплексами на території України, з яких 2 у Київській області, 1 в м. Одеса, 1 у м. Льовові та 1 у м. Дніпро.

Загальна площа складських комплексів у Київській області складає більше 40 000 (сорок тисяч) метрів квадратних, з яких складський комплекс у м. Мартусівка (Бориспільський р-н) налічує 27 464, 80 (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят чотири цілих вісімдесят сотих) метрів квадратних складських приміщень, а складський комплекс у с. Красилівка (Броварський р-н) 13 597 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) метрів квадратних складських приміщень, що підтверджується, зокрема, договорами оренди від 28.10.2019 №01-18/10.19, від 30.11.2020 №30/11/20.

Позивачем наголошено на тому, що загальний обсяг товарів, що зберігається на його складських потужностях складає орієнтовно 53000 (п`ятдесят три тисячі) палетомісць, що в перерахунку на об`єм складає 76 320 метрів кубічних товарів, що запаковані в коробки.

Суд враховує пояснення позивача стосовно того, що операційна діяльність у сфері складської логістики не завжди може бути виміряна точною кількістю наданої послуги з стікерування, комплектації замовлення, тощо.

Виконання такого роду роботи персоналом чи найнятими працівниками відбувається без деталізації зі сторони старших зміни чи комірників, а полягає у виконанні певного об`єму робіт за конкретно відведений час, а відтак у акті наданих послуг не завжди наявна об`єктивна можливість відобразити обсяг складської послуги у штуках чи інших одиницях, а тому послуга відображається як одне ціле та вимірюється візуально та фактично за наслідками виконаної роботи.

Згідно пояснень позивача, у зв`язку з необхідністю збереження комерційної таємниці, він позбавлений права наводити тарифи, за якими надавались послуги контрагентам-клієнтам, проте може навести орієнтовані тарифи, за якими придбавались відповідні послуги у контрагентів-постачальників, а саме: послуги зі стікерування 1,50 грн. (одна гривня п`ятдесят копійок) за одиницю, що підлягає стікеруванню; послуги з комплектації замовлення 35,00 грн. (тридцять п`ять гривень) за замовлення (замовленням може бути як окремий товар, так і група товарів в одній коробці); розвантаження, завантаження 20,00 грн. (двадцять гривень) за коробку; переміщення ручне 5,00 грн. (п`ять гривень) за коробку.

Крім того, позивач пояснив, що грунтовка, покраска стін та штукатурка стін за актами від 28.01.2020 №13, від 30.01.2020 №15, від 30.01.2020 №17 стосувалася наступних площ, а саме:

- за актом від 28.01.2020 №13 (вид послуги - покраска стін): вартість загальна з ПДВ 331 014 грн.; вартість без ПДВ 275 845 грн.; площа 3064,90 м.кв.;

- за актом 30.01.2020 №15 (вид послуги грунтовка стін): вартість загальна з ПДВ 465688,80 грн.; вартість без ПДВ 388074 грн.; площа 5543,91 м.кв.;

- за актом 30.01.2020 №17 (вид послуги покраска стін): вартість загальна з ПДВ 243054,40 грн.; вартість без ПДВ 195353,67 грн.; площа 2170,6 м.кв.

У суду відсутні підстави щодо неврахування вказаних пояснень під час розгляду даної справи.

При цьому, суд звертає увагу, що документи щодо розрахунку (калькуляції) складської послуги не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим, їх надання під час проведення перевірки не є обов`язковим, враховуючи, серед іншого, характер виконуваних робіт згідно господарських операцій, що склались між позивачем та його контрагентами.

Суд звертає увагу, що всі податкові накладні, що відображено у складі податкового кредиту належним чином зареєстровані в ЄРПН. Жодних доказів про безпідставність формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість акт перевірки не містить.

Крім того, на час вчинення правочинів та складання податкових накладних зазначені контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем достовірно відображено отримання податкових накладних від контрагентів, які у свою чергу були зареєстровані платником ПДВ, установчі документи юридичних осіб не були визнані недійсними, операції відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджується податковими накладними, а оплата - платіжними дорученнями.

Щодо посилань податкового органу на наявність кредиторської заборгованості по взаємовідносинах позивача з контарагентами, що на думку відповідача ставить під сумнів здійснення господарських операцій, суд зазначає, що дата виникнення податкового кредиту у силу вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України є дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

А відтак, оскільки у позивача є податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, позивач має право на формування податкового кредиту.

Щодо посилань відповідача не надання по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНДЕЛ КОМПАНІ» на підтвердження виконання робіт актів надання послуг, які б підтверджували надання послуг, суд зазначає, що до матеріалів справи додано до специфікації, які розкривають зміст та об`єм, ціну послуг з ремонту складського приміщення, що включали ґрунтування стін, шпаклювання стін, вирівнювання стін, штукатурку та покраску стін.

У свою чергу суд звертає увагу, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

З приводу посилань відповідача на віддалене географічне розташування виконавців послуг та відсутність трудових ресурсів, суд зазначає таке.

Під час розгляду справи представник позивач пояснив, що вони керувалися найпривабливішою ціновою пропозицією та якістю виконання послуг. Відсутність трудових ресурсів не обмежувала контрагентів залучати до виконання робіт виконавців за цивільно-правовими угодами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 0340/1408/18.

Крім того, згідно висловленої Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 року по справі № 822/2373/17, від 18 квітня 2019 року у справі №813/4430/14 правової позиції, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в акті перевірки стверджує, що по взаємовідносинах ТОВ «ЗАММЛЕР СКЛАД» з його контрагентами встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання, зокрема, з огляду на дані ЄРПН та відомості про них із баз даних органів ДПС України, що вказує на відсутність основних засобів.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідачем не надано жодних доказів про наявність документально підтверджених фактів неможливості виконання вказаним контрагентами подібних правочинів.

Отже, враховуючи вищевикладене, вважає, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, а також враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків та достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презумується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

cуд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2020 №26643/10-36-07-16, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» (ідентифікаційний код: 37416998, місцезнаходження: 08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 70).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код: 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.