Рішення

від 09.12.2022 по справі 756/7223/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

09.12.2022 Справа № 756/7223/22

Унікальний номер справи 756/7223/22

Провадження номер 2/756/4410/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов`язання,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

29 серпня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Зінченка М.М., звернулася до Оболонського районного суду з позовом до Акціонерного товариства «УніверсалБанк» (надалі -АТ «УніверсалБанк»), в якому просить суд: визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 005-2008-2841 укладеним між сторонами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 30 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 005-2008-2841. За умовами якого, банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 20150 доларів США, для придбання земельної ділянки кадастровий номер 3222787101:01:029:0010, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань, земельна ділянка передана банку в іпотеку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року у справі №754/4266/16-ц з позичальника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто заборгованості за кредитним договором у розмірі 14384,53 доларів США.

З метою примусового виконання рішення суду 20 квітня 2017 року відкрито виконавче провадження № 53799983. В межах якого 25 березня 2018 року проведено опис і арешт земельної ділянки 3222787101:01:029:0010, згодом проведено її оцінку для реалізації.

За заявою стягувача АТ «Універсал Банк» постановою державного виконавця Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області Булавчик Н.В. від 12 лютого 2019 року передано АТ «Універсал Банк» нереалізоване майно боржника ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222787101:01:029:0010, за ціною третіх торгів в сумі 92701,00 грн. АТ «Універсал Банк» 01 березня 2019 року зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку.

Посилаючись на положення ЗУ «Про іпотеку» та висновки Великої Палати ВС від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, що укладеним між сторонами договором іпотеки забезпечено виконання всіх зобов`язань за кредитним договором і кредитор самостійно обрав спосіб позасудового врегулювання, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності на іпотечне майно, й звернення стягнення на предмет іпотеки є належним виконанням основного зобов`язання в повному обсязі, позивач вважає, що зобов`язання за кредитним договором від 30 вересня 2008 року № 005-2008-2841 припинені, просить задовольнити позовні вимоги.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2022 року справу передано головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою судді від 05 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання на 05 жовтня 2022 року.

04 листопада 2022 року від представника відповідача АТ «Універсал Банк» на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху. Застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності та письмові пояснення, щодо суті заявлених вимог. В поясненнях представник відповідача звертає увагу суду, що реєстрація за банком права власності на земельну ділянку відбулось в порядку примусового виконання рішення суду у відповідності до положення ЗУ «Про виконавче провадження», а не в позасудовому порядку на підставі положення ст. 39 ЗУ «Про іпотеку».

В судовому засіданні 08 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 05 грудня 2022 року через відсутність електропостачання та неможливість фіксації судового засідання від учасників процесу позивача, її представника та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за наявними доказами наданими сторонами, без їх участі та представником позивача долучено письмові пояснення.

Дослідивши письмові докази по справі надані як в обґрунтування заявленого позову та й в спростування заявлених вимог, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Встановлені судом обставини справи

Судом встановлено, що 30 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 005-2008-2841. За умовами укладеного договору банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 20150 доларів США, зі сплатою 13,95 % річних на строк до 10 вересня 2028 року із цільовим призначенням для придбання земельної ділянки кадастровий номер 3222787101:01:029:0010, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.16-23). Додатковою угодою № 1 від 11 квітня 2009 року до кредитного договору визначено графік погашення платежів (24-30).

Між сторонами 30 вересня 2008 року укладений договір іпотеки, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222787101:01:029:0010, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с. 31-34).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року (справа №754/4266/16-ц) із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто заборгованості за кредитним договором № 005-2008-2841у розмірі 14384,53 доларів США та (а.с.35-37).

За заявою стягувача на підставі виконавчого листа № 754/4266/16-ц від 19 грудня 2016 року, відділом Вишгородським РВДВС ГТУЮ у Київській області 11 липня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54270589 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 14384,53 доларів США (а.с.41).

Постановою державного виконавця від 11 липня 2017 року накладено арешт на майно боржника в межах суми заборгованості (а.с. 42-43).

Постановою державного виконавця Макарівського РВ ДВС від 15 березня 2018 року за дорученням проведено опис та арешт майна земельної ділянки площею 0,25 га: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222787101:01:029:0010 (а.с. 46-48).

З метою проведення електронних торгів з реалізації земельної ділянки проведено ТОВ «Приватна експертна служба» 25 квітня 2018 року грошову оцінку земельної ділянки 3222787101:01:029:0010 та визначено вартість 132430 грн. (а.с.49-66).

Через відсутність пропозицій та не реалізацію земельної ділянки з прилюдних торгів за заявою стягувача АТ «Універсал Банк» від 31 січня 2019 року про бажання скористатися правом залишити за собою нереалізоване на електронних торгах майно боржника, постановою державного виконавця Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області Булавчик Н.В. від 12 лютого 2019 року передано АТ «Універсал Банк» нереалізоване майно боржника ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222787101:01:029:0010 за ціною третіх торгів в сумі 92 701,00 грн. Головним державним виконавцем Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області Булавчик Н.В. складено Акт про передачу майна стягувачу - АТ «Універсал Банк» (а.с. 72-79).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 02 серпня 2022 року АТ «Універсал Банк» 01 березня 2019 року зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 025 га, кадастровий номер 3222787101:01:029:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 80-82).

Державний виконавець Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області на адвокатський запит Зінченку М.М. надав відповідь, що серед іншого, за актом про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу передана земельна ділянка вартістю 92701 грн, що станом на 12 лютого 2019 року згідно курсу НБУ становить 3426,05 дол.США. Заборгованість за виконавчим провадженням складає 10957,95 дол.США, виконавчий збір 1438,45 дол.США та 51 грн. за користування АСВП (а.с. 117).

Мотиви та висновки суду

Між сторонами виникли правовідносини стосовно наявності підстав для визнання припиненими кредитні зобов`язання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. При цьому визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін(частини перша, друга та четверта статті 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору, а поняття «припинення правовідношення» (як спосіб захисту цивільних прав та обов`язків, передбачений пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України) не є тотожним поняттю «припинення договору».

З договору можуть виникати одне або декілька зобов`язань.

Згідно ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.1, 2 ст. 598 ЦК України).

Положення, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають способом захисту права та інтересу визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання плати від боржника. Проте у такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)). До подібних висновків щодо способу судового захисту в аналогічних спорах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, провадження № 14-143 цс 20.

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/27064/15 зазначено, що підставою припинення зобов`язання за кредитним договором є не дата, зазначена в договорі як кінцевий строк сплати коштів, а, наприклад, постанова, винесена відділом державної виконавчої служби, про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з погашенням боргу. Верховний Суд також зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню щодо розуміння повноти розміру заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як досліджено судом з Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження № 73272 від 12 жовтня 2022 року виконавче провадження 54270589 стосовно примусового стягнення з боржника ОСОБА_1 не закрито. (а.с.131-140). Не реалізоване майно з прилюдних торгів - земельну ділянку передано в рахунок часткового погашення заборгованості (а.с. 141). Розмір заборгованості з примусового виконання рішення суду станом на 12 жовтня 2022 року становить 10957,95 дол. США (а.с. 117).

Для реалізації іпотекодержателем своїх прав на задоволення вимог шляхом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до положень статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж набуття права власності на нього, якщо це передбачено договором.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду на підставі застереження в іпотечному договорі або в окремому договорі, укладеному сторонами в порядку досудового врегулювання.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі.

Частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Суд не може погодитися із твердженням сторони позивача про застосування до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання сторони позивача на позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, є помилковим.

Як встановлено з матеріалів виконавчого провадження, реалізація заставного майна відбувалось в порядку примусового виконання рішення суду, згідно положення ст.61 ЗУ «Про виконавче провадження», шляхом проведення прилюдних торгів.

Отже, між сторонами не відбулось позасудового звернення стягнення на іпотечне майно, тому твердження позивача про припинення кредитних правовідносин через реалізацію кредитором досудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, за рахунок якого відбувається задоволення усіх вимог кредитора є неприйнятними.

Посилання представника позивача на правові висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду ВП ВС від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 (провадження №14-121цс21), від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19 щодо застосування частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній до введення в дію Закону № 2478-VIIІ) в яких зазначено, що після завершення позасудового врегулювання спору та звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними і підстав для звернення стягнення на інше майно, що знаходиться в іпотеці, або стягнення коштів з боржника немає. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголошує, що частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у відповідній редакції) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.

Зазначені правові висновки не можуть бути застосовані судом до спірних правовідносин, з огляду на різницю встановлених фактичних обставин справ.

Позовні вимоги в справах, що були предметом касаційного перегляду ґрунтувалися на тому, що банк зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку, яка була предметом іпотеки, шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору згідно вимог ст.36 ЗУ «Про іпотеку».

В справі, що розглядається, між сторонами не відбулось позасудового звернення стягнення на іпотечне майно. Майно, що було предметом іпотеки реалізовано під час примусового виконання судового рішення шляхом проведення прилюдних торгів, в порядку ст.61 ЗУ «Про виконавче провадження», тому твердження позивача про припинення зобов`язання за кредитним договором від 03 вересня 2008 року з підстав звернення стягнення на іпотечне майно є хибним.

Отже, на підставі досліджених судом доказів приходжу до переконання про відсутність правових підстав для визнання припиненими зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 005-2008-2841.

Що до заявленого клопотання представника відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, суд звертає увагу на роз`яснення, що містяться в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі». Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду недоведеності позивачем ОСОБА_1 позовних вимог, суд відмовляє в їх задоволенні з підстав недоведеності, тому клопотання представника АТ «Універсал Банк» задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положенням ст.141 ЦПК України. Через відмову в задоволенні позову в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов`язання.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 грудня 2022 року.

Суддя І.С. Шролик