Постанова

від 06.04.2023 по справі 756/7223/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/5888/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/7223/22

06 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Осадченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зінченка Максима Миколайовича на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Шролик І.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов`язання,-

в с т а н о в и в:

29 серпня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Зінченка Максима Миколайовича, звернулася до Оболонського районного суду м.Києва з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором від 03.09.2008 № 005-2008-2841.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30.09.2008 року між ВАТ «УніверсалБанк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №005-2008-2841, згідно з умовами якого, банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 20 150 доларів США, зі сплатою 13,95% річних на строк до 10.09.2028 року.

30.09.2008 року, з метою забезпечення виконання кредитного договору №005-2008-2841, між BAT «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до п.1.1 якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222787101:01:029:0010, цільове призначення - для будівництва та обслуговування нежитлового будинку та господарських споруд.

Оскільки ОСОБА_1 не виконувала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором №005-2008-2841 від 30.09.2008 року, то банк надіслав на її адресу вимогу щодо дострокового виконання в повному обсязі боргових зобов`язань за вказаним кредитним договором, а саме: на 10 день з дня отримання вимоги. Також, ОСОБА_1 було попереджено про те, що у випадку невиконання вимоги у встановлений строк, банком буде звернено стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_1 вимога банку у десятиденний строк виконана не була, як наслідок, АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №005-2008-2841 від 30.09.2008 року в судовому порядку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16.11.2016 року по справі № 754/4266/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №005-2008-2841 від 30.09.2008 року в розмірі 14384,53 доларів США.

З метою примусового виконання даного рішення суду 20.07.2017 року було відкрито виконавче провадження № 53799983, в межах якого 25.03.2018 року проведено опис і арешт земельної ділянки з кадастровим номером 3222787101:01:029:0010, згодом проведено її оцінку для реалізації.

За заявою стягувача АТ «Універсал Банк» постановою державного виконавця Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області Булавчик Н.В. від 12.02.2019 року було передано АТ «Універсал Банк» нереалізоване майно боржника ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 3222787101:01:029:0010, за ціною третіх торгів в сумі 92701,00 грн.

01.03.2019 року АТ «Універсал Банк» зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222787101:01:029:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що була предметом іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2008 року.

З огляду на те, що договором іпотеки від 30.09.2008 року було забезпечено виконання всіх зобов`язань за кредитним договором № 005-2008-2841 від 30.09.2008 року, а АТ «Універсал Банк» самостійно обрав такий спосіб позасудового врегулювання, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності на іпотечне майно, то ОСОБА_1 вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є належним виконанням нею в повному обсязі основного зобов`язання за вказаним кредитним договором.

А відтак, керуючись приписами Закону України «Про іпотеку» та посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.05.2019 року по справі № 310/11024/15-ц, ОСОБА_1 просила суд першої інстанції визнати зобов`язання за кредитним договором № 005-2008-2841 від 30.09.2008 року припиненими.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.12.2022 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов`язання відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 25.01.2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Зінченко Максим Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06.12.2022 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов`язання та вирішити питання про понесені ОСОБА_1 судові витрати.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовані обставин справи.

Вказує на те, що відповідно до приписів статей 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення заборгованості на кошти боржника, а за їх відсутності - на інше майно боржника. Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів та рухомого майна.

У відповідності до п. г ст.140 Земельного кодексу України, підставою припинення права власності на земельну ділянку, що перебуває у заставі/іпотеці є звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст, порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом, встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Зазначає, що у пунктах 58, 59 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зазначено, що закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (ч.3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Зазначає про те, що проведенню електронних торгів з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером 3222787101:01:029:0010 звернення стягнення на вказану земельну ділянку на вимогу кредитора не передувало, а відповідно відсутня підстава припинення права власності на вказану земельну ділянку.

Перехід права власності земельну ділянку від ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» відбувся незаконно (за відсутності правових підстав), що призвело до порушення її прав, гарантованих ст. 41 Конституції України, оскільки іпотекодержателем не було повідомлено іпотекодавцю про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, як і не було ініційовано звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв`язку з чим, передача державним виконавцем Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області Булавчик Н.В. на підставі постанови від 12.02.2019 року АТ «Універсал Банк» нереалізованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3222787101:01:029:0010 за ціною третіх торгів в сумі 92 701,00 грн. та складання головним державним виконавцем Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області Булавчик Н.В. акту про передачу майна стягувачу АТ «Універсал Банк» - є правочином, що порушує публічний порядок, оскільки він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_1 , а відтак відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним правочином.

27 березня 2023 року представник відповідача Акціонерного товариства " Універсал Банк" адвокат Кривенда Максим Валерійович поштою направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Зінченко Максим Миколайович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства " Універсал Банк" адвокат Кривенда Максим Валерійович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на їх невідповідність встановленим обставинам справи, дослідженим доказам та вимогам матеріального права та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.09.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 005-2008-2841, згідно з умовами якого, банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 20150 доларів США на строк до 10.09.2028 року.

Відповідно до умов п.1.1. вказаного договору за використання кредитних коштів встановлено сплату процентів в розмірі 13,95 % річних, в порядку та на умовах та в строки, визначені цим договором. Сторони погодились, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору, за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 41,85% річних.

Відповідно до п. 3.2 договору, забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій є іпотека нерухомого майна - земельної ділянки та порука фізичної особи - ОСОБА_2 .

Додатковою угодою № 1 від 11.04.2009 року до кредитного договору № 005-2008-2841 від 30.09.2008 року визначено графік погашення платежів.

30.09.2008 року, з метою забезпечення виконання кредитного договору №005-2008-2841, між BAT «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до п.1.1 якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222787101:01:029:0010, цільове призначення - для будівництва та обслуговування нежитлового будинку та господарських споруд. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Русанюком З.З.

16.11.2016 року Вишгородським районним судом Київської області було ухвалено рішення по справі №754/4266/16-ц про задоволення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором № 005-2008-2841 у розмірі 14384,53 доларів США.

19.12.2016 року Вишгородським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 754/4266/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» грошових коштів у розмірі 14384,53 доларів США.

На підставі заяви ПАТ «Універсал Банк» та вказаного вище виконавчого листа, 11.07.2017 року Вишгородським РВДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження № 54270589 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 14384,53 доларів США.

11.07.2017 року державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 в межах суми заборгованості.

15.03.2018 року, на підставі відповідного доручення, державним виконавцем Макарівського РВ ДВ було винесено постанову про опис та арешт земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222787101:01:029:0010.

З метою проведення електронних торгів з реалізації вказаної земельної ділянки, 25.04.2018 року ТОВ «Приватна експертна служба» проведено грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 3222787101:01:029:0010 та визначено її вартість на рівні 132 430 грн.

Через відсутність пропозицій та не реалізацію земельної ділянки з прилюдних торгів, 31.01.2019 року АТ «Універсал Банк» було подано заяву про бажання скористатися правом залишити за собою нереалізоване на електронних торгах майно боржника.

12.02.2019 року державним виконавцем Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області Булавчик Н.В. винесено постанову про передачу АТ «Універсал Банк» нереалізованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3222787101:01:029:0010 за ціною третіх торгів в сумі 92 701 грн. та відповідно складено Акт про передачу вказаного майна стягувачу - АТ «Універсал Банк».

01.03.2019 року АТ «УніверсалБанк» зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 025 га, кадастровий номер 3222787101:01:029:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 02.08.2022 року.

Державним виконавцем Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області на адвокатський запит адвоката Зінченка Максима Миколайовича надано відповідь про те, що за актом про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу передана земельна ділянка, вартістю 92701,00 грн., що станом на 12.02.2019 року згідно курсу НБУ становить 3426,05 долари США. Заборгованість за виконавчим провадженням складає 10957,95 доларів США, виконавчий збір 1438,45 доларів США та 51 грн. за користування АСВП.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором від 03.09.2008 № 005-2008-2841, суд першої інстанції посилався на те, що з дослідженої судом Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження № 73272 від 12.10.2022 року вбачається, що виконавче провадження № 54270589 стосовно примусового стягнення з боржника ОСОБА_1 не закрито. Не реалізоване майно з прилюдних торгів - земельну ділянку передано в рахунок часткового погашення заборгованості. Розмір заборгованості з примусового виконання рішення суду станом на 12.10.2022 року становить 10 957,95 дол. США.

Посилання сторони позивача на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, є помилковим, оскільки матеріалами справи підтверджується, що реалізація іпотечного майна відбувалась в порядку примусового виконання рішення суду, згідно положення ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом проведення прилюдних торгів.

Таким чином, твердження позивача про припинення кредитних правовідносин через реалізацію кредитором досудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, за рахунок якого відбувається задоволення усіх вимог кредитора, є неприйнятними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27.10.2020 по справі № 202/3772/19 (провадження № 61-9126св20) зазначено, що зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 22.09.2021 по справі № 234/15695/17 (провадження № 61-5261св20) зазначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

У постанові від 04.12.2021 у справі № 751/4229/19 Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не врахував, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним.

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/27064/15 зазначено, що підставою припинення зобов`язання за кредитним договором є не дата, зазначена в договорі як кінцевий строк сплати коштів, а, наприклад, постанова, винесена відділом державної виконавчої служби, про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з погашенням боргу. Верховний Суд також зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню щодо розуміння повноти розміру заборгованості.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення дії кредитного договору від 03.09.2008 року № 005-2008-2841, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк», оскільки позивачем не надано доказів, що він виконав кредитні зобов`язання за цим договором в повному обсязі та у встановленому законом порядку. З інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження № 73272 від 12.10.2022 вбачається, що виконавче провадження № 54270589 стосовно примусового стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 03.09.2008 року № 005-2008-2841 не закрито, внаслідок реалізації з прилюдних торгів земельної ділянки боржника лише часткового погашено заборгованість, а станом на 12.10.2022 року розмір заборгованості з примусового виконання рішення суду становить 10 957,95 дол. США.

Крім того, зокрема, статтею 16 ЦК України не передбачено способом захисту права та інтересу визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто, прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання плати від боржника. Проте у такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)). До подібних висновків щодо способу судового захисту в аналогічних спорах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, провадження № 14-143 цс 20.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, посилання позивача на те, що договором іпотеки від 30.09.2008 року було забезпечено виконання всіх зобов`язань за кредитним договором № 005-2008-2841 від 30.09.2008 року, а АТ «Універсал Банк» самостійно обрав спосіб позасудового врегулювання заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання за собою права власності на іпотечне майно, оскільки матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що реалізація заставного майна відбувалось в порядку примусового виконання рішення суду, згідно положення ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом проведення прилюдних торгів.

Таким чином, оскільки між сторонами кредитного договору № 005-2008-2841 від 30.09.2008 не відбулось позасудового звернення стягнення на іпотечне майно, то твердження позивача про припинення кредитних правовідносин через реалізацію АТ «Універсал Банк» досудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, за рахунок якого відбувається задоволення усіх вимог кредитора є необґрунтованим та таким, що не відповідає встановленим обставинам справи , дослідженим судом доказам та вимогам матеріального права.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість твердження позивача щодо застосування до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. В розумінні вказаної статті, позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що реалізація заставного майна відбулась в порядку примусового виконання рішення суду в межах виконавчого провадження № 53799983 та згідно з положеннями ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом проведення прилюдних торгів.

Будь яких належних та допустимих доказів на підтвердження набуття АТ «Універсал Банк» земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222787101:01:029:0010 в порядку ч.4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» позивачем не надано та матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного вище, та враховуючи те, що виконавче провадження № 54270589 стосовно примусового стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 03.09.2008 № 005-2008-2841 не закрито, станом на 12.10.2022 року розмір заборгованості з примусового виконання рішення суду становить 10 957,95 дол. США, та що між сторонами не відбулось позасудового врегулювання спору в розумінні ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором від 03.09.2008 № 005-2008-2841.

Доводи апеляційної скарги про те, що передача державним виконавцем Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області Булавчик Н.В. на підставі постанови від 12.02.2019 року стягувачу АТ «Універсал Банк» нереалізованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3222787101:01:029:0010 та складання головним державним виконавцем Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області Булавчик Н.В. акта про передачу майна стягувачу АТ «УніверсалБанк» - є правочином, що порушує публічний порядок, а відтак відповідно до ст. 228 ЦК України є нікчемним правочином, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

В свою чергу, приписами статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З системного аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» та ЦК України вбачається, що відносини між учасниками виконавчого провадження регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження». Водночас такі відносини не є цивільно-правовими, оскільки пов`язані виключно зі здійсненням виконавчого провадження і тому вони не є предметом регулювання ЦК України, а акти, винесені державним виконавцем, і його дії у процесі виконавчого провадження не підпадають під ознаки правочину в розумінні названого Кодексу, зокрема його статті 202. Тому такі акти і дії в принципі не можуть бути оскаржені за правилами і на підставах, визначених цивільним законодавством. Водночас учасник виконавчого провадження, який вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено його права, не позбавлений права оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та/або Цивільним процесуальним кодексом України.

Позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано жодних належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що під час здійснення виконавчого провадження № 54270589 державний виконавець Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження».

Позивачем також, не надано жодних доказів оскарження ним в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльність державного виконавця Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області під час здійснення виконавчого провадження № 54270589.

Рішення суду, яке набрало законної сили та яким встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження № 54270589 державний виконавець Вишгородського РДВС ГТУЮ у Київський області діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження» - відсутнє.

Доводи апеляційної скарги про те, що перехід права власності на земельну ділянку від ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» відбувся незаконно, оскільки іпотекодержателем не було повідомлено іпотекодавця про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, як і не було ініційовано звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ненадсилання іпотекодавцю та боржнику вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі направлення іпотекодержателем іпотекодавцеві вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до ч. 1 ст. 35 цього Закону з одночасним повідомленням про обраний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону (одним документом) необхідно виходити з пріоритету дотримання саме ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Суд першої інстанції правильно вказав на те, що вказані положення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» надають право іпотекодержателю реалізувати свої права на задоволення вимог шляхом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття права власності на нього. І для вчинення вказаних дій за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджується, що реалізація заставного майна відбулась в порядку примусового виконання рішення суду в межах виконавчого провадження № 53799983 та згідно з положеннями ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом проведення прилюдних торгів, що за своє сутті та порядком є відмінним від приписів Закону України «Про іпотеку».

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, та вжив необхідних заходів для повного та всебічного встановлення обставин справи, а тому посилання позивача на порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін та наявності обставин, які викликають сумніви в його об`єктивності, є безпідставними.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про залишення без задоволення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УніверсалБанк» про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором від 03.09.2008 № 005-2008-2841.

Таким чином, доводи, викладені представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Зінченком Максимом Миколайовичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зінченка Максима Миколайовича.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зінченка Максима Миколайовича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зінченка Максима Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2023 року.

Головуючий Судді: