Постанова

від 06.12.2022 по справі 904/206/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2022 року м. Дніпро Справа № 904/206/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Крижовий Д.В. - адвокат

від відповідача: Шевченко Л.П. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальінстю "ТОПЛАЙН ФІНАНС"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р.

( суддя Ярошенко В.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 19.08.2022 р.)

по справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЛАЙН ФІНАНС",

м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ",

м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору на стороні Відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю

"Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження",

м. Донецьк

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ", про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., шляхом визнання права власності за Позивачем.

Також, Позивач зазначає, що встановлені факти у справі № 904/7866/15 є взаємовиключними щодо питання необхідності дослідження наявності добросовісності у ТОВ «Дайсі» при набутті іпотечною майна вільного від обтяження іпотекою, оскільки питання дійсності іпотеки для ТОВ «Дайсі» та перехід усіх прав та обов`язків в порядку правонаступництва до нового іпотекодавця теж було вирішено у справі № 904/7866/15, починаючи з прийняття рішення Господарським судом Дніпропетровської області ще 11.11.2015 р.. ТОВ «Дайсі» було набуто 26.08.2014 р. право власності на іпотечне майно на підставі передачі цього майна до статутного капіталу громадянином України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як його єдиним засновником і до тепер, володіє часткою у розмірі 100% Статутного капіталу товариства. Відповідно ОСОБА_1 входить до вищого органу управління ТОВ «Дайсі» загальних зборів його учасником з правом вирішального голосу (100% голосів).

Тому, Позивач вважає вірним висновок про те, що вищому органу управління ТОВ «Дайсі» - загальним зборам його учасників було відомо про те, що ТОВ «Кредо-Юм» набуло права власності на предмет іпотеки від первісного іпотекодавця всупереч ст. 12 Закону України «Про іпотеку» не отримавши згоди Іпотекодержателя та при скасування рішення суду про недійсність іпотеки. Тому на думку Позивача, ТОВ «Дайсі» - не є добросовісним набувачем майна. Крім того, станом на дату набуття права власності на спірну іпотеку ОСОБА_1 та ТОВ «Дайсі» у Єдиному державному реєстрі судових рішень у вільному доступі були опубліковані судові рішення у справі № 28/267пд, якими повністю відмовлено у задоволенні позову Компанією «Rital Limited» (первісний іпотекодавець) до ПАТ «РОДОВІД БАНК» про визнання недійсним договору іпотеки № 2006-3 10/2 від 16.02.2007 р.. Тому обставини, встановлені у рішеннях судів у справі № 28/267нд, вказують на недобросовісність ОСОБА_1 та ТОВ «Дайсі», як наслідок, свідчать про те, що ОСОБА_1 та ТОВ «Дайсі» є недобросовісними власниками іпотечного майна, а ТОВ «КРЕДО-Юм» разом із первісним іпотекодавцем Компанією «Rital Limited» - не мали права його відчужувати без згоди банку в порядку ст. 12 Закону України «Про іпотеку», здійснила відчуження на користь ТОВ «КРЕДО-ЮМ» за 2 дні до прийняття рішення ( 06.07.2011 р. ) ВГСУ у справі № 28/267пд.

Позивач з доводами Відповідача щодо застосування позовної давності не погоджується оскільки, відмова у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах через сплив позовної давності ніяким чином не може свідчити про відсутність у правонаступника Банку грошових вимог за виступленими кредитами та майнових вимог на предмет іпотеки. Тому, сплив позовної давності не припиняє іпотеки в розумінні ст. 17 Закону України «Про іпотеку» до поки основне зобов`язання не буде виконано повністю.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, заявивши клопотання про застосування строку позовної давності. Також, Відповідач зазначає, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 204605012101, перейшло власність ТОВ «Дайсі» у відповідності до вимог законодавства, зокрема під час проведення дій щодо реєстрації права власності за Відповідачем на нерухоме майно, нотаріусом було перевірено та встановлено, що таке майно є вільним від будь-яких іпотек та обтяжень. Після набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 р., яким визнано недійсним Договір іпотеки № 2006-310/2, за яким Іпотекодавцем є - Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «Rital Limited», іпотекодержателем є - АТ «Родовід Банк», та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та обтяження майна, таке майно було відчужено Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «Rital Limited» до ТОВ «Кредо Юм». Ставши законним власником нерухомого майна ТОВ «Кредо Юм» вказане нерухоме майно передало в іпотеку АТ «Актабанк» для забезпечення виконання зобов`яння ТОВ «Ареал» та ТОВ «Барсік і Ко» за кредитними договорами. В подальшому нерухоме майно було зареєстровано за фізичною особою, оскільки останній погасив заборгованість боржників за кредитними договорами перед АТ «Актабанк», отримавши статус нового іпотекодержателя та задовольнив своїх вимоги іпотекодержаля у передбачений законом спосіб. Після зазначеною задоволення вимог іпотекодержателя вказане нерухоме майно передано до статутного капіталу ТОВ «Дайсі», який став законним власником нерухомого майна. Тому, ТОВ «Дайсі» є добросовісним набувачем, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для звернення стягнення на спірне нерухоме майно. Також, Відповідач зазначив, що 13.11.2015 р. Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15 ухвалено рішення, яким відмовлено ПАТ «РОДОВІД БАНК» у позові до ТОВ «Дайсі» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах через сплив позовної давності, а тому таке право від ПАТ «РОДОВІД БАНКУ» до ТОВ «ТОПЛАЙН Ф1НАНС» не перейшло.

Судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження".

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Позивач також втратив право на реалізацію звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Крім того, як зазначив господарський суд - Банк вже реалізував своє право вимоги за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., шляхом подання відповідного позову до суду. Так, Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 13.11.2015 р. у справі № 904/7866/15 встановлено, що кредитор АТ «Рада Банк» втратив право на реалізацію звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2006-310/2 у судовому порядку, у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Наведене, за висновком суду першої інстанції - означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за вищезазначеним договором, зокрема і застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Суд також прийняв до уваги те, що після скасування Вищим господарським судом України рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 р. та постанови Донецького апеляційного суду від 24.03.2016 р., якими було визнано недійсним Іпотечний договір № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., первісним іпотекодержателем АТ "РОДОВІД БАНК" записи про обтяження нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав поновлені не були. Після вилучення 25.05.2011 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. обтяження іпотекою будівель та споруд за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б, запис про обтяження майна іпотекою не поновлювався до 30.12.2021 р.. Під час відчуження нерухомого майна, власниками якого були ТОВ "КРЕДО-ЮМ", ОСОБА_1 та власником якого наразі є ТОВ "ДАЙСІ", в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні записи про будь-які обтяження майна іпотекою за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р.. Починаючи з 25.05.2011 р. по 30.12.2021 р., у Державних реєстрах нерухомого майна були відсутні відомості про право Позивача чи інших осіб на спірне нерухоме майно або їх обтяжень за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., у зв`язку з чим не встановлено недобросовісності ТОВ "КРЕДО-ЮМ" та ОСОБА_1 як набувачів спірного нерухомого майна, так і ТОВ "ДАЙСІ", як нового власника цього майна.

Враховуючи наведене та посилаючись на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "КРЕДО-ЮМ" у 2011 році набуло право власності на спірне майно на відповідних підставах, що не було спростовано у встановленому законом порядку, і в подальшому правомірно передало це майно в іпотеку за Іпотечним договором № 277/Т/16, який посвідчено 06.11.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. за реєстровим № 4595, в подальшому вказане майно перейшло на законних підставах у власність ОСОБА_1 , який в свою чергу вніс майно до статутного капіталу ТОВ "ДАЙСІ", що у сукупності з іншими фактичними обставинами не дає підстав для задоволення позову ТОВ "ТОПЛАЙН ФІНАНС" у цій справі.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальінстю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" в якій просить суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції постанови. Одночасно в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, мотивоване тим, що копію повного тексту оскаржуваного рішення засобами Укрпошти ним не отримано, а на електронну пошту апелянта текст рішення надішов лише 19.08.2022 р..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення на підставі не досліджених доказів, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

Так, Скаржник вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що ч. 4 ст. 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому Скаржник зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції посилався на наявність рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15 залишеного без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, які набрали законної сили, де встановлювались обставини, які не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини, однак господарський суд у справі № 904/206/22 здійснивши порушення принципу res judicata, не врахував висновки зроблені судами в межах справи № 904/206/22, які є преюдиційними у відповідності до ст. 75 ГПК України, що свідчить про фактичний перегляд оскаржуваним рішенням рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15 та обставини встановлені в межах справа, тим самим порушено верховенство права, принцип правової визначеності.

Скаржник наголошує на тому, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем, як Іпотекодавцем перед Позивачем, як правонаступником ПАТ» РОДОВІД БАНК» зобов`язань за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., яке забезпечує виконання основного зобов`язання за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. Позичальником, яким є ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ", що підтверджується рішенням від 02.11.2009 р. Господарського суду Донецької області у справі № 2/307, яким встановлено наявність непогашеної заборгованості Позичальника - ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. у розмірі 17 503 833,4 грн., який було забезпечено Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. нерухомого майна, власником якого є ТОВ «ДАЙСІ».

Водночас, на думку Скаржника, позовні вимоги додатково обґрунтовані наявністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15, залишеного без змін судом апеляційної та касаційної інстанції у спірних відносинах між ПАТ «РОДОВІД БАНК», як Іпотекодержателем, правонаступником якого є ТОВ «ТОПЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ДАЙСІ», як Іпотекодавцем за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. яким вирішувався спір з приводу іпотечного майна, яким встановлено наступні юридичні факти: 1) господарськими судами перевіривши матеріали справи встановлено, що право власності на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., Іпотекодержателем, за яким був АТ «РОДОВІД БАНК», а наразі ТОВ «ТОПЛАЙН-ФІНАНС» перейшло до ТОВ «Дайсі»; 2) судами встановлено, що відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. З огляду на це, судами зроблено правильний висновок, що оскільки право власності перейшло від Іпотекодавця за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. укладеним між АТ «РОДОВІД БАНК» та «RITAL LIMITED» до нового власника, яким є ТОВ «ДАЙСІ», Іпотекодержатель, керуючись ст. 23 Закону України "Про іпотеку", звернувся з позовом саме до нового власника нерухомого майна, який є новим Іпотекодавцем; 3) судами встановлено, що позовні вимоги АТ «РОДОВІД БАНК» про звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право банку звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яким є ТОВ «ДАЙСІ», що перебуває в іпотеці за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., оскільки основне зобов`язання за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. не виконано, що також підтверджується преюдиційним рішенням від 02.11.2009 р. Господарського суду Донецької області у справі № 2/307, яким встановлено наявність непогашеної заборгованості Позичальника - ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. у розмірі 17 503 833,4 грн., який було забезпечено Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. нерухомого майна, власником якого є ТОВ «ДАЙСІ. А заперечення Відповідача, викладені у відзиві, в частині відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки спростовуються вищевикладеним, а отже до уваги судом не приймаються.; 4) судом застосовано позовну давність, оскільки були підстави для задоволення позовних вимог АТ «РОДОВІД БАНК», що свідчить про порушення прав АТ «РОДОВІД БАНК», як Кредитора за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. та Іпотекодержателя за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р.. Однак судами була правильно враховано сплив строку позовної давності для захисту прав Позивача в судовому порядку і про що зробила заяву ТОВ «ДАЙСІ», як Відповідач у справі, тому суд правомірно відмовив АТ «РОДОВІД БАНК» в позові через сплив позовної давності.; 5) судами апеляційної та касаційної інстанції підтверджено законність висновку суду першої інстанції та вказано, що позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право банку звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці.

Скаржник вважає правомірним та обов`язковим застосування господарським судом в межах розгляду спору у справі № 904/206/22 врахування преюдиційних обставин, встановлених рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15, залишеного без змін судом апеляційної та касаційної інстанції щодо іпотечних правовідносин, за яким новим власником предмета іпотеки за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку» є ТОВ «ДАЙСІ», а ТОВ «ТОПЛАЙН ФІНАНС», як правонаступник ПАТ «РОДОВІД БАНК» є Новим Іпотекодержателем за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. на підставі Договору № 5 від 31.07.2021 р. про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «ТОПЛАЙН ФІНАНС».

На думку Скаржника, посилання ТОВ «ДАЙСІ» на добросовісність набуття у власність предмета іпотеки вільного від обтяжень, та ухвалення оскаржуваного рішення із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 прямо суперечить остаточному рішенню Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15 залишеного без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, оскільки являє має наслідком незаконних перегляд такого рішення і встановлених протилежних фактів. Зокрема у такому разі, спростовується уже доведені та встановлені факти переходу права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. до Відповідача в порядку визначеному ст. 23 Закону України «Про іпотеку», набуття Відповідачем статусу Іпотекодавця за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., що є непропорційним втручанням суду та порушенням принципу верховенства права та правову визначеність.

Отже, Скаржник вважає недоречним застосування висновків постанови Великої палати Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 до правовідносин, які виникли між Позивачем і Відповідачем у даній справі.

Щодо питання застосування судом пропуску строку позовної давності, Скаржник з посиланням на правові висновки Верховного суду судову практику у справах (постанова ВП ВС від 22.05.2018 р. по справі № 369/6892/15-ц ( 14-96цс18 ); постанова ВП ВС від 04.12.2018 р. по справі № 910/18560/16 ( 12-143гс18 ); постанова ВП ВС від 31.10.2018 р. по справі № 367/6105/16-ц ( 14-381цс18 ); постанова ВП ВС від 07.08.2019 р. по справі № 2004/1979/12 ( 14-194цс19 ) зазначає, що по-перше позовна давність застосовується виключно у випадку встановлення судом порушеного права Позивача, а по-друге, механізм захисту порушеного права Іпотекодержателя не обмежується виключно судовим захистом, оскільки чинне законодавство передбачає для Іпотекодержателя також і позасудовий спосіб захисту, зокрема визначене у ст.ст. ст. 5, 12, 23, 33-38 Закону України «Про іпотеку», та п. 3.2.1 та п. 3.2.2. Іпотечного договору № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., а сплив позовної давності жодним чином не припиняє дію Іпотечного договору № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., як протиправно було зазначено у оскаржуваному рішенні суду, оскільки підстави для припинення іпотеки визначені ст. 17 Закону України «Про іпотеку», а серед підстав для припинення іпотеки сплив позовної давності не передбачено. Дані висновки суду, також на думку Скаржника суперечать іншому висновку зробленого в межах справи № 904/206/22 по відношенню до дійсності Договору іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., де оскаржуваним рішенням констатується, що на підставі п. 9.3. Іпотечного договору - останній діє до повного розрахунку боржника з Іпотекодержателем за основним зобов`язанням.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство не погоджується з доводами ТОВ «Топлайн Фінанс», що в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області встановлені преюдиційні факти відносно того, що у ПАТ «Родовід Банк» наявне право звертатись до суду із позовом до нового власника нерухомого майна, що надавалось в іпотеку згідно Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р, оскільки після ухвалення 11.11.2015 р. Господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі № 904/7866/15, в якому зокрема зазначено, що оскільки ТОП «Дайсі» є новим власником іпотечного нерухомого майна, то AT «Родовід Банк» правомірно звернулось до нього із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, Великою Палатою Верховного Суду сформовано практику, якою передбачено, що у разі, якщо новий добросовісний набувач придбавав право власності на нерухоме майно, яке було вільним від будь-яких обтяжень, не знав та не міг знати про існування обтяжень, таке майно набувається власником вільним від будь-якнх обтяжень. Таким чином, суд першої інстанції правомірно керувався нормами законодавства, а також дійсною практикою Верховного Суду чинною та діючої на момент ухвалення рішення у справі № 904/206/22.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що на момент ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі № 904/7866/15 ( 11.11.2015 р. ) ЦК України не містив жодних норм, які б свідчили про те, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права Позивача, відповідних висновків Верховного Суду щодо такого застосування норм права сформовано також не було.

Товариство також вказує на те, що на момент набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 та ТОВ «Дайсі» в Державному реєстрі речових прав не існувало жодного зареєстровано речового права на нерухоме майно або обтяжень таких прав на користь AT «Родовід Банк» ( первісний іпотекодержатель ). Таким чином, станом на момент реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 та ТОВ «Дайсі», нотаріусом та державним реєстратором через Державний реєстр речових прав на нерухоме майна перевірялась інформація щодо наявності чи відсутності будь-яких обтяжень майна та було встановлено, що такі обтяження відсутні. В той же час, ОСОБА_1 набув право власності шляхом задоволення вимог Іпотекодержателя за Іпотечним договором № 277/Т/16 від 06.11.2013 p.. права Іпотекодержателя за вказаним договором набуті на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя під 15.08 2014 p.. який було укладено із ТОВ «Кредо-ІОм» ( Іпотекодавець за Іпотечним договором № 277/1716 від 06.11.2013 p. ), з чого вбачається, шо у ОСОБА_1 були відсутні будь-які сумніви щодо неправомірності володіння вказаним майном ТОВ «Кредо-ІОм» та прав іпотекодержателя АТ «Актабанк». При цьому, посилання Скаржника на те, що ОСОБА_1 , як набувач майна, мав би самостійно перевіряти державний реєстр судових рішень задля встановлення існування будь-яких спорів відносно майна є такими, що не відповідають вимогам законодавства та критеріям визначеності добросовісності набувача майна.

Крім того, Товариство зазначає про те, що станом на сьогоднішній день право власності на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ «Лютурус» та перебуває в іпотеці у ТОВ «Олком-Лізинг». ТОВ «Дайсі» в свою чергу вважає, що його незаконно було позбавлено права власності на нерухоме майно, у зв`язку із чим ним ініційовано судовий спір до ТОВ «Топлайн Фінанс», ТОВ «Лютурус», ТОВ «Олком-Лізннг», про визнання правочинів недійсними, скасування рішень державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/206/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді ( суддя доповідач ) - Кощеєв І.М., судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2022 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/206/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальінстю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. по справі № 904/206/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

23.09.2022 р. матеріали справи № 904/206/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. по справі № 904/206/22 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 10.11.2022 р.. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022р. у справі № 904/206/22, на час розгляду апеляційної скарги.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальінстю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Розпорядженням керівника апарату суду від 07.11.2022 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2022 р., судове засідання у справі № 904/206/22, призначене на 10.11.2022 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальінстю "ТОПЛАЙН ФІНАНС", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.11.2022 р., у зв`язку з виходом на роботу судді Чус О.В.- члена колегії, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/206/22, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2022 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. у справі № 904/206/22 прийнято до свого провадження.

По розгляду апеляційної скарги оголошено перерву з 10.11.2022 р. по 06.12.2022 р..

В судовому засіданні 06.12.2022 р. проведеному в режимі відеоконференції по справі оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи

28.12.2006р., між Відкритим акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" ( правонаступником якого є Позивач ) ( далі Банк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" ( далі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 2006-310. Цим договором встановлюється мета, порядок та умови видачі (надання) Банком в майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в доларах США з повною чи частковою конвертацією у національній валюті в межах загальної суми 3 500 000,00 доларів США на основі додаткових угод про видачу (надання) кредиту (траншу) до договору, які є його невід`ємною частиною; порядок та умови погашення/повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплата процентів за отриманими кредитами; види забезпечення Позичальника; порядок плати за кредит; відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредитів; а також взаємні права та зобов`язання сторін, що виникають/виникнуть при видачі/наданні Банком кредитів ( п. 1.1 Кредитного договору ).

Пунктом 1.2 Кредитного договору встановлено, що строки користування кожним окремим кредитом не повинні перевищувати 12 ( дванадцяти ) місяців, що визначаються відповідними додатковими угодами. Заборгованість за кредитами, наданими за цим Кредитним договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 25.12.2009 р..

Згідно до п. 2.1, 2.2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів. Кредити видаються на наступні цілі (мета використання кредитів): оплата за сировину, матеріали, а також оплата інших витрат, що пов`язані з поточною виробничо-господарською діяльністю. Згідно до п. 2.3 кредитного договору підставою для надання кредитів за цим кредитним договором є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку документів, необхідних для одержання кредитів позичальником, згідно з вимогами чинного законодавства України, та письмової заяви (клопотання) позичальника, в якій вказується сума кредиту, мета використання, вид забезпечення кредитних зобов`язань, бажана процентна ставка та строк користування кредитом.

Пунктом 2.4 Кредитного договору встановлено, що датою видачі кожного окремого кредиту вважається день зарахування грошових коштів на позичковий рахунок, відкритий Банком для обліку заборгованості Позичальника за кредитом, наданим згідно з цим Кредитним договором та відповідною додатковою угодою.

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору процентна ставка за користування кредитами за цим кредитним договором встановлюється у розмірі 12,5% річних. Процентна ставка підлягає корегуванню банком в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5 (п`яти) гривень 10 (десяти) копійок за один долар США під час дії договору на кратність такого збільшення.

Згідно до п. 2.7 Кредитного договору проценти за користування кредитами, наданими відповідно до додаткових угод, нараховуються Банком щомісячно 25-го числа (за період з 26-го числа місяця, що передує звітному, до 25-го числа звітного місяця включно "звітний період"), а також у день повного погашення заборгованості за кредитами, але не пізніше дат погашення кредитів, вказаних у відповідних додаткових угодах, та дати, вказаної в пункті 1.2. договору, виходячи із суми заборгованості на відповідних позичкових рахунках та процентних ставок, що встановлені у відповідних додаткових угодах.

Додатковою угодою № 2 від 19.02.2007 р. до кредитного договору сторони дійшли згоди, що банк надає позичальнику кредит в сумі 5 000 000 грн., а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту, не пізніше 18.02.2008 р.. Відсоткова ставка за кредитом, який надається за цією угодою, встановлюється в розмірі 17,0 % річних.

Додатковою угодою № 4 від 21.02.2007 р. кредитного договору сторони дійшли згоди, що банк надає позичальнику кредит в сумі 5 000 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту, не пізніше 21.02.2008. Відсоткова ставка за кредитом, який надається за цією угодою, встановлюється в розмірі 17, 0 % річних.

Додатковою угодою № 5 від 22.02.2007 р. до Кредитного договору сторони дійшли згоди, що банк надає Позичальнику кредит в сумі 5 000 000 грн., а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту, не пізніше 22.02.2008 р.. Відсоткова ставка за кредитом, який надається за цією Угодою, встановлюється в розмірі 17,0 % річних.

Угодою про внесення змін та доповнень від 18.02.2008 р. в додаткову угоду № 2 від 19.02.2007 р. сторони дійшли згоди викласти п. 2 цієї угоди в наступній редакції "Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту не пізніше 19.06.2008 р.".

Угодою про внесення змін та доповнень від 21.02.2008 р. в додаткову угоду № 4 від 21.02.2007 р. сторони дійшли згоди викласти п. 2 цієї угоди в наступній редакції "Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту не пізніше 25.09.2008 р.".

Угодою про внесення змін та доповнень від 22.02.2008 р. в додаткову угоду № 5 від 22.02.2007 р. сторони дійшли згоди викласти п. 2 цієї угоди в наступній редакції "Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту не пізніше 24.01.2008 р.".

Угодою про внесення змін та доповнень від 06.06.2008 р. в додаткову угоду № 4 від 21.02.2007 р. сторони дійшли згоди викласти п. 2 цієї угоди в наступній редакції "Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту не пізніше 26.11.2008 р.".

Угодою про внесення змін та доповнень від 06.06.2008 р. в додаткову угоду № 2 від 19.02.2007 р. сторони дійшли згоди викласти п. 2 цієї угоди в наступній редакції "Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту не пізніше 19.12.2008 р.".

Угодою про внесення змін та доповнень від 17.10.2008 р. в додаткову угоду № 2 від 19.02.2007 р. сторони дійшли згоди викласти п. 2 цієї угоди в наступній редакції "Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту не пізніше 19.06.2009 р.".

Угодою про внесення змін та доповнень від 17.10.2008 р. в додаткову угоду № 4 від 21.02.2007 р. сторони дійшли згоди викласти п. 2 цієї угоди в наступній редакції "Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту не пізніше 26.05.2009 р.".

Угодою про внесення змін та доповнень від 17.10.2008 р. в додаткову угоду № 5 від 22.02.2007 р.сторони дійшли згоди викласти п. 2 цієї угоди в наступній редакції "Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту не пізніше 24.04.2009 р.".

Угодами про внесення змін та доповнень від 09.12.2008 р. в додаткові угоди № 2, № 4, № 5 сторонами змінений п. 3 вказаних додаткових угод та викладено у наступній редакції: "Відсоткова ставка за кредитом, який надається за цими Угодами, встановлюється в розмірі 25,0 % річних".

У забезпечення виконання Позичальником зобов`язань, що випливають з Кредитного договору, 16.02.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" ( правонаступником якого є Позивач ) ( далі Іпотекодержатель ) та Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" ( далі - Іпотекодавець) був підписаний Іпотечний договір № 2006-310/2 ( далі-Іпотечний договір), посвідчений 16.02.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. за реєстровим № 146.

Відповідно до пункту 1.1 Іпотечного договору, Іпотекодавець, що є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" ( далі-Боржник ), для забезпечення виконання в повному обсязі Боржником зобов`язань перед іпотекодержателем за Кредитним договором № 2006310 від 28.12.2006 р., разом з можливими змінами та доповненнями до нього ( далі-Кредитний договір ) щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом, яке було та/або буде прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором та цим Договором, передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно і основні засоби (рухоме майно), а саме: в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - будівлі та споруди, в цілому, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2Б, зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 9434005 (далі - предмет іпотеки та/або нерухоме майно) ( п. 1.1.1. ); в заставу іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: основні засоби (далі-предмет застави), опис та розташування (місцезнаходження) яких відображені в Додатку 1 до цього Договору, який є невід`ємною його частиною ( п. 1.1.2. ).

Пунктом 1.2.1. Іпотечного договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 21.02.2007 р.) передбачено, що Боржник зобов`язаний погасити заборгованість за кредитним договором в межах траншової кредитної лінії з можливою конвертацією у національну валюту в загальній сумі 5 000 000,00 доларів США не пізніше 25 грудня 2009 року.

Відповідно до пункту 3.1.2 Іпотечного договору, Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки якщо протягом тридцяти календарних днів боржником та/або іпотекодавцем не буде виконана вимоги про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього договору, яка надсилається іпотекодавцю та/або боржнику відповідно до п. 2.4.1 цього договору.

Згідно з пунктами 3.1.3, 4.1.2 Іпотечного договору, Іпотекодержатель ( Заставодержатель) має право на свій розсуд, зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки (застави) на підставі рішення суду.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення та діє до повного розрахунку боржника з іпотекодержателем за основним зобов`язанням ( п. 9.3 Іпотечного договору ).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ", Акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до ТОВ «СП ІІ " ВІДРОДЖЕННЯ" про стягнення заборгованості. 02.11.2009 р. Господарським судом Донецької області ухвалено рішення по справі № 2/307 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" заборгованості за кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р.: прострочену заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 000 000 грн., прострочену заборгованість по відсотках 1 253 424,72 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 1125068, 50 грн, пеню за порушення термінів повернення відсотків 125 340,21 грн., прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 1 223 000 євро, прострочену заборгованість по кредиту 2 166 000 грн., прострочену заборгованість по відсотках 42 218,63 євро, прострочену заборгованість за відсотками 103 849,30 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 133 390,77 євро, пеню за порушення термінів повернення кредиту 236 242,36 грн., пеню за порушення термінів повернення відсотків 4 951,62 євро, пеню за порушення термінів повернення відсотків 12 180,01 грн..

18.03.2011 р. Господарським судом Донецької області ухвалено рішення по справі № 28/267пд, яким задоволено позовні вимоги Компанії "RITAL LIMITED" до Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК", визнано недійсним Іпотечний договір № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., укладений між Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" та Відкритим акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" з моменту його укладення.

20.04.2011 р. Донецьким апеляційним господарським судом апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 р. у справі № 28/267пд - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 р. у справі № 28/267пд- залишено без змін.

В подальшому рішення Господарським судом Донецької області від 18.03.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2011 р. було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 р. по справі № 28/267пд.

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.06.2022 р. № 301894827 вбачається, що 25.05.2011 р. обтяження іпотекою будівель та споруд за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б, вилучено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 р. по справі № 28/267пд.

25.06.2011 р. між Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" ( Продавець ) та ТОВ "КРЕДО-ЮМ" ( Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. за реєстровим № 1604, відповідно до якого до ТОВ "КРЕДО-ЮМ" перейшло право власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б.

На момент відчуження нерухомого майна Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" до ТОВ "КРЕДО-ЮМ" майно не було обтяжене іпотекою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

06.07.2011 р. Вищим господарським судом України винесено постанову, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2011 р. та рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 р. у справі № 28/267пд скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

За результатами нового розгляду справи № 28/267пд, Господарським судом Донецької області ухвалено рішення від 27.09.2011 р., яким в задоволенні позовних вимог Компанії "RITAL LIMITED" до Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" про визнання недійсним договору іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., визнання відсутнім права іпотеки на майно, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю, вказане рішення залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду.

24.12.2009 р. між ПАТ "АКТАБАНК" ( Кредитор ) та ТОВ "БАРСІК І КО" ( Позичальник ) укладено Кредитний договір № 14-265.

15.01.2010 р. між ПАТ "АКТАБАНК" ( Кредитор ) та ТОВ "АРЕАЛ" ( Позичальник ) укладено Кредитний договір № 01-277/Т.

06.11.2013 р. між ПАТ "АКТАБАНК" ( Іпотекодержатель ) та ТОВ "КРЕДО-ЮМ" ( Іпотекодавець ) укладено Іпотечний договір № 277/Т/16, посвідчений 06.11.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. за реєстровим № 4595, в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "АРЕАЛ" за Кредитним договором № 01-277/Т та зобов`язань ТОВ "БАРСІК І КО" за Кредитним договором № 14-265.

На час укладення Іпотечного договору № 277/Т/16 майно під будь-якими обтяженнями, в тому числі і іпотекою, не перебувало. Після укладення Іпотечного договору № 277/Т/16 відомості про обтяження іпотекою, іпотекодавця та іпотекодержателя внесені до Державного реєстру, номер запису про іпотеку № 3262004.

Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору № 277/Т/16 на забезпечення виконання Основного зобов`язання Іпотекодавець ( ТОВ «КРЕДО-ЮМ» ) передає в іпотеку іпотекодержателю ( АТ "АКТАБАНК" ) належні йому на праві власності: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б.

31.07.2014 р. між ПАТ "АКТАБАНК" ( первісний іпотекодержатель ) та ОСОБА_1 ( новий іпотекодержатель ) було укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 277/Т/16, посвідченим 06.11.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. за реєстровим № 4595, у зв`язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про заміну іпотекодержателя.

На підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.08.2014 р. за реєстровим № 3266 за за Найдьоновим С.С. зареєстровано право власності на іпотечне майно будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: вул. Молодогвардійська, буд. 2б, про що сформовано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.08.2014 р. за індексним номером 25665182.

На момент реєстрації права власності на нерухоме майно за Найдьоновим С.С. майно не було обтяжене іпотекою за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 , якому на праві власності належить нерухоме майно, як єдиним учасником ТОВ "ДАЙСІ" відповідно до Рішення єдиного учасника № 2 від 21.08.2014 р. будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б, передано до Статутного капіталу та у власність ТОВ "ДАЙСІ".

26.08.2014 р. за ТОВ "ДАЙСІ" було зареєстровано право власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б, про що видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.09.2014 р. за індексним номером 26684642 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.09.2014 р. за індексним номером 26685190.

ТОВ "ДАЙСІ" стало новим власником нерухомого майна: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ", в якому просило суд в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" за кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. в розмірі 55 814 462,37 грн., з яких: не виконанні зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у розмірі 15 000 000 грн.; не виконані зобов`язання щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 253 424,72 грн.; та інші платежі, передбачені умовами Кредитного договору суми: нарахована пеня 21 226 977,10 грн; три проценти річних 3 055 325,11 грн.; сума інфляційних втрат 12 278 735,44 грн., перед Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" звернути стягнення на належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ" (код ЄДРПОУ: 39341207) нерухоме майно та рухоме майно, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б, та передано в іпотеку та заставу АТ "РОДОВІД БАНК", згідно іпотечного договору від 16.02.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 146, на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" шляхом звернення стягнення на об`єкти через продаж предмету іпотеки на прилюдних торгах.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. у справі № 904/7866/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. з підстав пропуску строку позовної давності.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15 залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 р. по справі № 904/7866/15.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15 встановлені наступні обставини: право власності на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., Іпотекодержателем, за яким був АТ «РОДОВІД БАНК», а наразі ТОВ «ТОПЛАЙН-ФІНАНС» на законним підставах перейшло до ТОВ «Дайсі», то Іпотекодержатель, керуючись ст. 23 Закону України "Про іпотеку", звернувся з позовом саме до нового власника нерухомого майна, який є новим Іпотекодавцем. Також, встановлено, що позовні вимоги АТ «РОДОВІД БАНК» про звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право Банку звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яким є ТОВ «ДАЙСІ», що перебуває в іпотеці за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., з огляду на те, що основне зобов`язання за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. не виконано, що також встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2009 р. у справі № 2/307, яким підтверджується наявність непогашеної заборгованості Позичальника - ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. у розмірі 17 503 833,40 грн., який було забезпечено Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. нерухомого майна, власником якого є ТОВ «ДАЙСІ».

Як зазначено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15 позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право Банку звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці. Відповідно до умов Іпотечного договору, строк позовної давності щодо позовних вимог за ним розпочався 25.12.2009 р. ( встановлена Іпотечним договором гранична дата виконання Боржником зобовязань за Кредитним договором, з настанням якої, у разі порушення Боржником основного зобовязання банк набуває право реалізовувати свої права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави) та сплинув 25.12.2012 р., а з даним позовом Позивач звернувся лише 01.09.2015 р., тобто за межами строку позовної давності. За наведених обставин, господарський суд застосував до спірних правовідношень ( в частині звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно ) строк позовної давності та відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

25.05.2021 р. на сайті "Prozorro продажі" відбувся продаж на «голландському» аукціоні права вимоги Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" за кредитними договорами № 2006-310 від 28.12.2006 р. та 2007-151 від 06.04.2007 р., укладеними з юридичною особою. Забезпечення: цілісний майновий комплекс з переробки м`ясної продукції заг.пл. 4 195,7 кв.м. та основні засоби за адресою: Дніпропетровська обл, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська (записи в ДРРПНМ про іпотеку банку вилучені, за даними ДРРПНМ та ДЗК не належить іпотекодавцю); двоповерховий нежитловий будинок - офісні приміщення; заг. пл. 483, 4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Артема ( запис про іпотеку банку наявний, наявний запис про знищення предмета іпотеки шляхом перетворення на новий об`єкт, не належить іпотекодавцю), переможець аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" (ідентифікаційний код 43481326).

31.07.2021 р. між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" укладено Договір № 5 про відступлення права вимоги.

ТОВ "ТОПЛАЙН ФІНАНС" набув право вимоги за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. ( зі змінами ), раніше укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ", як Позичальником ( Боржником ), та Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК", як Позикодавцем ( Кредитором ).

ТОВ "ТОПЛАЙН ФІНАНС" набуло права іпотекодержателя за договором забезпечення, а саме: за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І., зареєстровано в реєстрі за № 146, який забезпечував виконання позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" умов Кредитного договору № 2006-310 від 28.12.2006 р. (зі змінами) року, згідно якого в іпотеку передано наступне майно, що належало на праві власності Закритій акціонерній компанії з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" а саме: нерухоме майно згідно Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 26.01.2007 р., номер витягу 13359372, реєстраційний номер 9434005, виданого комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, будинок 2 «б» ( далі - Предмет іпотеки ).

Отже, ТОВ "ТОПЛАЙН ФІНАНС" є правонаступником ПАТ "РОДОВІД БАНК" за кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. та Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р..

Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ", про звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, будинок 2 «б».

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог Позивача, яке обґрунтовано тим, що у зв`язку із закінченням строку позовної давності за основним зобов`язанням (зобов`язання за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р., Позичальник - ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ"), позовна давність за додатковим зобов`язанням ( за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., Іпотекодавець - Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" ) також сплинула, і вказані обставини вже були встановлені в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. у задоволенні позову відмовлено у зв`язку із спливом строку позовної давності.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в мотивувальній частині з якою не погоджується Скаржник, посилаючись на те, що господарський суд у справі № 904/206/22, здійснивши порушення принципу res judicata, не врахував висновки зроблені судами в межах справи № 904/206/22, які є преюдиційними у відповідності до ст. 75 ГПК України, що свідчить про фактичний перегляд оскаржуваним рішенням рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15 та обставини встановлені в межах справа, тим самим порушено верховенство права, принцип правової визначеності.

Відповідно до ст. 238 ГПК України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Як зазначалося раніше предметом спору у цій справі є вимоги Позивача ( правонаступника Банку за кредитним договором та іпотечним договором ) до Відповідача ( нового власника іпотечного майна ) про звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, у зв`язку з невиконанням Позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" договірних зобов`язань, передбачених кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р., ТОВ "ТОПЛАЙН ФІНАНС" звернулося до суду з позовом до ТОВ "ДАЙСІ", як власника майна, що було предметом іпотеки за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за вищезазначеними договорами.

Частиною першою ст. 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки ( ч. 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" ).

Відповідачем під час розгляду спору у суді першої інстанції було заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог Позивача.

У постанові ВП ВС від 13.02.2019 р. по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 04.11.1950 р. передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

Також у постанові ВП ВС від 04.12.2018 р. по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: № 522/1029/18; № 522/2110/15-ц ; № 522/2201/15-ц; № 522/2202/15-ц № 372/1036/15-ц ;№ 904/10956/16 ; № 183/1617/16 ; № 911/1437/17 .

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Отже, суд першої інстанції, пославшись на обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2015 р. у справі № 904/7866/15, обгрунтовано встановивши порушення права Позивача, за захистом якого той звернувся до суду, взявши до уваги клопотання Відповідача про застосування позовної давності до вимог Позивача, відмовив у задоволені позову у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки як правильно зазначено господарським судом у рішенні від 17.08.2022 р. відповідно до умов Іпотечного договору строк позовної давності щодо позовних вимог за ним розпочався 25.12.2009 р. ( встановлена договором іпотеки гранична дата виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, з настанням якої, у разі порушення боржником основного зобов`язання, банк набуває право реалізовувати свої права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави ) та сплинув 25.12.2012 р., а з даним позовом Позивач звернувся лише 17.01.2022 р., тобто за межами строку позовної давності.

Таким чином, господарський суд вірно зазначив, що з урахуванням обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2015 р. у справі № 904/7866/15, строк позовної давності на звернення стягнення в судовому порядку Іпотекодержателем на іпотечне майно за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. є таким, що сплинув, а отже є пропущеним.

Разом з цим, застосувавши позовну давність до вимог Позивача, суд першої інстанції в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства в мотивувальній частині рішення безпідставно послався на не встановлення недобросовісності ТОВ "КРЕДО-ЮМ" та ОСОБА_1 , як набувачів спірного нерухомого майна, так і ТОВ "ДАЙСІ", як нового власника цього майна, що у сукупності з іншими фактичними обставинами не дає підстав для задоволення позову ТОВ "ТОПЛАЙН ФІНАНС" у цій справі.

Як слушно зазначив Скаржник в апеляційній скарзі, вказані обставини, суд першої інстанції встановив без врахування обставин встановлених рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 р. по справі № 904/7866/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ" про звернення стягнення на належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ" нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б, та передано в іпотеку та заставу АТ "РОДОВІД БАНК", згідно іпотечного договору від 16.02.2007 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 146, на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" шляхом звернення стягнення на об`єкти через продаж предмету іпотеки на прилюдних торгах.

Апеляційний суд погоджується з доводами Скаржника та вважає безпідставним неврахування судом першої інстанції у цій справі обставин встановлених у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15 встановлені наступні обставини, які не повинні доказуватися при розгляді цієї справи, у якій бере участь особа ( Відповідач у цій справі ), стосовно якої встановлено ці обставини: право власності на нерухоме майно, яке є предметом Іпотечного договору, перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ" ( новий набувач ); позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право Банку звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці. Відповідно до умов Іпотечного договору, строк позовної давності щодо позовних вимог за ним розпочався 25.12.2009 р. (встановлена Іпотечним договором гранична дата виконання Боржником зобовязань за Кредитним договором, з настанням якої, у разі порушення Боржником основного зобовязання банк набуває право реалізовувати свої права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави) та сплинув 25.12.2012 р., а з даним позовом Позивач звернувся лише 01.09.2015 р., тобто за межами строку позовної давності. За наведених обставин, господарський суд у справі № 904/7866/15 застосував до спірних правовідношень ( в частині звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно ) строк позовної давності та відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Скаржника, які не знайшли свого відображення у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, зокрема: позовні вимоги АТ «РОДОВІД БАНК» про звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право банку звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яким є ТОВ «ДАЙСІ», що перебуває в іпотеці за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., оскільки основне зобов`язання за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. не виконано, що також підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2009 р. у справі № 2/307, яким встановлено наявність непогашеної заборгованості Позичальника - ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВІДРОДЖЕННЯ" за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. у розмірі 17 503 833,4 грн., який було забезпечено Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. нерухомого майна, власником якого є ТОВ «ДАЙСІ».

Враховуючи наведене, безпідставним є і висновок Господарського суду Дніпропетровської області, що Позивач у зв`язку зі збігом строку позовної давності жодних дій щодо реалізації свого права за вищезазначеним Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., зокрема і застосування судових заходів захисту свого права ( шляхом пред`явлення позову ), вчиняти не може, оскільки механізм захисту порушеного права Іпотекодержателя не обмежується виключно судовим захистом до якого застосовується сплив строку позовної давності, при цьому чинне законодавство передбачає для Іпотекодержателя також і позасудовий спосіб захисту, зокрема визначене у ст. ст.33 - 38 Заклну України «Про іпотеку», та п. 3.2.1 та п. 3.2.2. Іпотечного договору № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., а сплив позовної давності жодним чином не припиняє дію Іпотечного договору № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., оскільки підстави для припинення іпотеки визначені ст. 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких підстав для припинення іпотеки у зв`язку із спливом позовної давності не передбачено.

Апеляційний суд погоджується з доводами ТОВ «ТОПЛАЙН ФІНАНС», що суд першої інстанції не надав належної оцінки преюдиційним обставинам наявності судових рішень, які є остаточними по справі № 904/7866/15 зі схожим предметом та підставами позовних вимог, між тими ж сторонами, а саме ТОВ «ДАЙСІ», як Іпотекодавець та Відповідач, а ТОВ «ТОПЛАЙН ФІНАНС», як Іпотекодержатель, Кредитор, Позивач та правонаступник ПАТ «РОДОВІД БАНК», який також був Позивачем у справі № 904/7866/15. При цьому, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15, залишене без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, є остаточними відповідно до принципів «res judicata», «верховенства права», «правової визначеності», а також враховуючи, що спір у справі № 904/7866/15 стосувався ТОВ «ДАЙСІ», як Іпотекодавця за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. не допускається та не може бути переглянуте за заявою сторони в межах іншої справи, зокрема у справі № 904/206/22.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про набуття Відповідачем предмета іпотеки у власність вільним від обтяження іпотекою за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. є передчасним та суперечать висновкам зробленими судами в межах справи № 904/7866/15, де судом вже були досліджені зміни власника предмета іпотеки, починаючи від Первісного Іпотекодавця за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. до останнього, яким є Відповідач та зазначено, що Банк обґрунтовано звернувся з позовом до ТОВ «ДАЙСІ» як нового власника предмета іпотеки в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку», таким чином підтверджено визнання та законність вимог Іпотекодержателя до Іпотекодавця про задоволення прав Іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки визначеного Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. і, як наслідок, відбулося ухвалення необгрунтованого у зазначеній частині рішення суду у цій справі, яке підлягає зміні його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, що є підставою для задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини ( ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені зазначеного позову, колегія суддів вважає необхідним змінити шляхом зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Отже, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальінстю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" підлягає задоволенню, а мотивувальна частина рішення господарського суду підлягає зміні.

Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду у даній справі у мотивувальній частині має бути змінено з викладенням в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. у справі № 904/206/22 залишається без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Відповідача ( Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ" ).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. у справі № 904/206/22 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. у справі № 904/206/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальінстю "ТОПЛАЙН ФІНАНС" 28 202,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.12.2022 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус