Постанова

від 13.12.2022 по справі 131/899/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/899/19

Провадження № 22-ц/801/10/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 рокуСправа № 131/899/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О. В., Копаничук С. Г.,

за участю секретарів судового засідання - Очеретної М. Ю., Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Жорнище»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Жорнище» на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Олексієнка О. Ю. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (далі - ПАТ «Жорнище») про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що йому належить на праві приватної власності земельна ділянка, кадастровий номер 0521282400030000117, площею 1,0642 га, розташована на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

23 квітня 2013 року між ним та ПАТ «Жорнище» було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, за умовами якого він, як орендодавець, передав, а ПАТ «Жорнище», як орендар, прийняло в оренду земельну ділянку, розміром 1,0642 га, ціна якої складає 16 094,40 грн.

Зазначав, що за умовами укладеного договору орендодавець приймає від орендаря в рахунок орендної плати грошові кошти з розрахунку 643,77 грн на рік або у натуральному вигляді сільськогосподарською продукцію. Нарахування орендної плати здійснюється орендарем з урахуванням індексації.

Після підписання договору оренди відбувався постійний і значний ріст тарифів, а орендна плата в зв`язку з цим ростом, всупереч п. 13 договору оренди землі, орендарем не піднімалася.

Указував, що відповідно до офіційних даних Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель уже в наступний рік після підписання договору оренди збільшився на коефіцієнт 1,249.

Отже з 2014 року орендар повинен був виплачувати збільшену орендну плату на величину цього коефіцієнта.

Ці умови договору оренди систематично не виконуються орендарем, що призводить до порушення його прав як орендодавця.

Підсумовуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 23 квітня 2013 року між ним та ТОВ «Жорнище».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року розірвано договір оренди землі від 23 квітня 2013 року № 6, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище» щодо оренди земельної ділянки площею 1,0642 га, кадастровий номер 0521282400030000117, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Стягнуто з ПАТ «Жорнище» на користь ОСОБА_1 748,00 грн сплаченого судового збору.

Стягнуто з ПАТ «Жорнище» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невиконання відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку з урахуванням її індексації є порушенням істотних умов договору, які містять системний характер, і це, тягне за собою розірвання договору оренди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У червні 2021 року ПАТ «Жорнище» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 березня 2021 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Денишенко Т. О., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2021 року поновлено ПАТ «Жорнище» строк на апеляційне оскарження судового рішення та залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2021 року відкрито провадження у цій справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Ковальчук О. В., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 22 липня 2021 року о 09:30 год.

22 липня 2021 року розгляд справи відкладено на 19 серпня 2021 року о 09:00 год.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Ковальчук О. В., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року зупинене апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3166/20.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 13 грудня 2022 року о 10:00 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На думку відповідача рішення суду не відповідає вимогам статей 263 і 265 ЦПК України і висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що є окремою підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача полягають у тому, що судом першої інстанції невірно встановлено факт порушення виплати орендної плати з посиланням на власний розрахунок орендаря, що не відповідає обставинам справи, оскільки орендар зобов`язаний проводити оплату податку за рахунок орендодавця і така виплата не може бути розцінена як порушення умов договору оренди.

Також у рішенні суду не зазначено на підставі якого доказу встановлено, що виплата орендної плати проведена в порушення вимог договору оренди; в якій сумі не виплачена орендна плата за кожен розрахунковий період та весь період, і якою формулою керувався суд при розрахунку належної до виплати суми орендної плати.

Судом при застосуванні коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки земель не враховано положення статті 289 Податкового кодексу України щодо індексації нормативної грошової оцінки землі. Не враховано, що інформування власників землі і землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель проводиться в наступному році після розрахункового. Отже, лише в наступному після розрахункового року потрібно застосовувати відповідний коефіцієнт.

Суд невірно встановив коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який підлягав застосуванню.

ПАТ «Жорнище» виконує умови договору оренди землі, укладеного з позивачем, в тому числі сплачує орендну плату, що підтверджується відповідними документами, тому підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди немає.

Позивачем не надавались жодні допустимі докази невиконання умов договору, зокрема заяви чи звернення з вимогою про сплату оренди, відмова у виплаті орендної плати, тощо.

ПАТ «Жорнище» не допускало істотного порушення умов договору, а отже правові підстави для розірвання договорів оренди відсутні.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Якименко О. О. зазначає, що рішення є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка, кадастровий номер 0521282400030000117, площею 1,0642 га, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

23 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище» було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, за умовами якого позивач, як орендодавець, передав, а ПАТ «Жорнище», як орендар, прийняло в оренду земельну ділянку, розміром 1,0642 га, ціна якої складає 16 094,40 грн.

За умовами укладеного договору орендодавець приймає від орендаря в рахунок орендної плати грошові кошти з розрахунку 647,77 грн на рік або у натуральному вигляді сільськогосподарською продукцією. Нарахування орендної плати здійснюється орендарем з урахуванням індексації. Орендна плата вносить у строк до 15 грудня поточного року (пункти 9-11 договору).

Пунктом 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

У пунктах 10 та 13 договору оренди землі сторони обумовили, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її індексації.

Відповідно до офіційних даних Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель в 2014 році збільшився на коефіцієнт 1,249. Отже з 2014 року нормативно грошова оцінка землі повинна була становити 20 101,19 грн (16 094, 40 х 1,249)

У 2015 році коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель збільшився на 1,2, відтак нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 0521282400020000387 повинна була становити 24 121,42 грн (20 101,19 грн х 1,2).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що:

«враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що:

«частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо)».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що:

«у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Укладеним між сторонами договором оренди земельної ділянки обумовлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (пункт 10 договору) та зміни коефіцієнтів індексації (пункт 13 договору), проте у період 2014-2015 років, за використання орендованих земельних ділянок орендар сплачував орендну плату у меншому розмірі, тобто без урахування індексації, у зв`язку з чим позивач недоотримав за вказаний період орендну плату з урахуванням індексації.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене та виходячи із положень статей 31, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 651 ЦК України, колегія суддів погоджується з правильними висновками суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання відповідачем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати з урахуванням індексації в обумовленому договором розмірі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з цим відповідач не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача про те, що орендна плата йому сплачена не в повному обсязі, а саме без урахування індексації.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки.

Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).

Як уже зазначалося, відповідно до пункту 10 договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

З наведеного слідує, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди і, що саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Відповідно до пункту 13 договору оренди землі, підвищення цін і тарифів, зміна коефіцієнтів індексації, визначених законодавством є однією із підстав щорічного перегляду розміру орендної плати.

За офіційними даними Державної служби статистики України у період дії договору оренди землі підвищилися ціни і тарифи, що відповідно до умов пункту 13 договору оренди землі було підставою щорічного перегляду розміру орендної плати.

Так, ріст цін виробників промислової продукції (в тому числі харчової) за період дії договору оренди землі був таким: за 2014 рік - 17,1 %; за 2015 рік - 36,0 %; за 2016 рік - 20,5%; за 2017 рік - 26,4%; за 2018 рік - 17,4%.

Згідно з розрахунком викладеним у позовній заяві, орендна плата за 2014 рік мала б зрости на 137,49 грн, за 2015 рік на 347,34 грн, за 2016 рік на 197,79 грн, за 2017 рік на 254,72 грн, за 2018 рік на 168,88 грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідач ПАТ «Жорнище» надало до суду першої інстанції довідку від 11 вересня 2019 року за № 226 відповідно до якої, ОСОБА_1 за період з 2016 по 2018 роки отримав орендну плату в грошовій або в натуральній формі за земельні ділянки з кадастровими номерами: 0521282400:01:000:00384; 0521282400:03:000:0117 (номер земельної ділянки у цій справі); 0521282400:01:000:0393, 0521282400:03:000:0078 у наступних розмірах: за 2016 рік - 7 640 грн, за 2017 рік - 6 797,38 грн, за 2018 рік - 16 313,72 грн (а.с.32).

З цієї довідки слідує, що орендна плата нараховувалася за чотири земельних ділянки, з урахуванням спірної земельної ділянки.

Суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно здійснює перерахунок, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

ПАТ «Жорнище» не надало суду точного розрахунку (формули) виплати орендної плати за 2016- 2018 роки з врахуванням індексації за конкретним договором № 6 від 23 квітня 2013 року.

Як вже зазначалося, згідно з пунктом 10 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. У той же час, згідно з пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

З наданих відповідачем доказів не можна зробити висновок, що товариством виконувалися пункти 10, 13 умов договору оренди землі.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції.

Встановивши, що орендну плату відповідач сплачував за спірний період без урахування індексу інфляції (відповідно до умов пункту 10 договору), суд першої інстанції інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов доведено.

Посилання відповідача на незаконність рішення суду з тих підстав, що у ньому не зазначено в якій сумі не виплачена орендна плата за кожен розрахунковий період та весь період і якою формулою керувався суд при розрахунку належної до виплати суми орендної плати не заслуговують на увагу, оскільки ці міркування не стосуються предмета спору у цій справі. Стягнення заборгованості по орендній платі не є предметом спору у цій справі.

Посилання адвоката Гончара О. І. на ряд правових висновків Верховного Суду, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду першої інстанцій у цій справі не суперечать правовим висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду у вказаних справах. Крім цього, фактичні обставини у цих справах не є тотожними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно зазначив формат кадастрового номеру земельної ділянки також є безпідставними.

Зазначення судом першої інстанції неправильного формату кадастрового номеру земельної ділянки фактично є опискою.

У силу вимог ЦПК України, описка виправляється в порядку передбаченому ст. 269 цього Кодексу та не є підставою для скасування рішення суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строків позовної давності, то колегія суддів враховує правовий висновок викладений у постанові Велико Палати Верховного Суду від 02 листопада 2022 року по справі № 922/3166/20.

Так Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

«відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору».

Оскільки відповідачем допущено систематичну недоплату орендної плати за період з 2014 по 2018 рік, то підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Доводи апеляційної скарги про не співмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи також є безпідставними.

Частиною шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи слідує, що представник відповідача не подав суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та відповідно не довів неспівмірності цих витрат.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильні висновки суду першої інстанції та не спростовують їх.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник позивача адвокат Якименко О. О. подав розрахунок про витрачений час та про вартість робіт з надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції позивачу ОСОБА_1 .

Оплата правничої допомоги у розмірі 2000 грн підтверджується квитанцією б/н від 09 грудня 2022 року.

Відповідно до частин 4 - 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача не заявляв клопотання поро зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, з ПАТ «Жорнище» слід стягнути на користь ОСОБА_1 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жорнище» залишити без задоволення.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за відповідачем.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жорнище» на користь ОСОБА_1 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. К. Медвецький

судді: О. В. Ковальчук

С. Г. Копаничук