Ухвала

від 07.12.2022 по справі 2-231/2008

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4366/22

Справа № 2-231/2008

Головуючий у першій інстанції Чебан А.П.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 лютого 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про надання додаткового строку на прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, зазначаючи в якості третьої особи державного нотаріусу м. Татарбунари про надання додаткового строку на прийняття спадщини, яка залишилась після смерті батька.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жовті Яри Татарбунарського району Одеської області помер її батько ОСОБА_4 . Після його смерті залишився земельний пай розміром 7.46 гектарів, яку позивачка має право успадкування у порядку першої черги.

ОСОБА_3 звернулась до нотаріусу для прийняття спадщини, але її було відмовлено з тих підстав, що вона пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 лютого 2008 року позов ОСОБА_3 задоволений, надано додатковий строк тривалістю 6 місяців з дня набрання чинності рішення, для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , сторони, яка не приймала участі у справі, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушені права ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на недоведеність та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що спадкодавець ОСОБА_4 за своє життя склав на ім`я ОСОБА_2 заповіт, яким заповів їй житловий будинок. Також зазначає, що ОСОБА_2 є спадкоємицею 4 черги, так як постійно протягом 5 років проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 , що встановлено рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 07.11.2017 року. Також апелянтом зазначено про те, що ОСОБА_2 , як спадкоємицю 4 черги потрібно було залучити до участі у справі, як відповідача, проте вона не була залучена до участі у справі.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Лета М.А., яка представляє інтереси ОСОБА_3 , зазначає, що на момент смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця, також на момент ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_2 не існувало жодних обставин, які підтверджували, що ОСОБА_2 є спадкоємцем, та її права оскаржуваним рішенням суду будуть порушені, у зв`язку з чим вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги не містять.

Учасники справи про призначене судове засідання на 07 грудня 2022 року були сповіщені належним чином у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток, на електронні адреси, зазначені сторонами у апеляційній скарзі та відзиві (а.с. 27, 75, 115-121).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи,явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з наступних підстав.

У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №521/12093/19 (провадження №61-20975св19) дійшов наступного правового висновку: «відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця, апеляційний суд не врахував, що він звернувся до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених вище норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість дійти висновку щодо вирішення, чи невирішення судом першої інстанції питань про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто, апеляційному суду необхідно відкрити апеляційне провадження, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , особи, яка не приймала участь у розгляді справі, на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 лютого 2008 року.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналогічна за змістом норма містилась і у статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України у пункті 8 постанови від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України 2004 року права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов`язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

В апеляційній скарзі адвокат Давиденко К.В. зазначає, що рішенням суду порушені права та законні інтереси ОСОБА_2 , як спадкоємиці ОСОБА_4 .

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1236 ЦПК України, передбачено право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом . Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України,у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У ст. 1268 ЦК України, зазначено, щоспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Стаття 1269 ЦК України, передбачає, щоспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що зазначено у ст.1270 ЦК України.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

ОСОБА_5 є донькою померлого ОСОБА_4 , та відноситься до першої черги спадкування (а.с . 5,6 ).

З відповіді Татарбунарської державної нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщин після померлого ОСОБА_4 , однак у зв`язку з пропуском строку їй було відмовлено та роз`яснено право на звернення до суду за поновленням пропущеного строку (а.с. 13).

Зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_2 звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 лише 21.12.2017 року (а.с.125).

На момент смерті ОСОБА_4 разом з ним ніхто зареєстрований не був (а.с. 128).

Колегія суддів, з урахуванням встановлених обставин приходить до висновку про те, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду порушені права ОСОБА_2 до суду надано не було, а з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_4 з ним не була зареєстрована за однією адресою, до нотаріальної контори звернулась лише через 13 років після смерті спадкодавця, а також в 2017 році рішенням суду встановлено про проживання апелянта однією сім`єю з ОСОБА_4 , тобто через 9 років після прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод,якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

На підставі вищенаведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду по суті апеляційної скарги та приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду не порушені права ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

На підставі наведеного вище, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.352, 362, 381-384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 лютого 2008 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про надання додаткового строку на прийняття спадщини закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 13 грудня 2022 року.

Головуючий

Судді