Постанова

від 23.11.2022 по справі 911/838/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2022 р. Справа № 911/838/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022

у справі № 911/838/21 (суддя Ю.В. Подоляк)

за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Поліської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся"

Виконавчого комітету Березанської міської ради

про скасування рішень державного реєстратора Березанської міської ради

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Філіпенко О.І.;

від позивача: Пеньков О.Ю.;

від відповідача-1: Лукашевич С.М.;

від відповідача-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави в особі Поліської селищної ради (далі - відповідач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" (далі - ТОВ "Світанок Полісся", відповідач-1) та Виконавчого комітету Березанської міської ради (далі - Березанська міська рада, відповідач-2) про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- № 52363496 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:05:005:0003, площею 3,27 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52363261 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:10:001:0007, площею 11,9785 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52362939 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:08:002:0003, площею 9,4211 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52362646 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:08:003:0001, площею 17,6654 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52362301 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:12:001:0007, площею 1,1663 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52362951 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:07:005:0012, площею 23,0735 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52361586 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:06:002:0001, площею 2,0073 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52360844 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:10:001:0006, площею 9,0433 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52360680 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:10:001:0005, площею 10,8818 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52360499 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:10:001:0004, площею 3,0846 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52358115 від 25.05.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:05:005:0002, площею 4,7904 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52744933 від 19.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:06:008:0006, площею 9,983 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52744516 від 19.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:12:001:0008, площею 15,0752 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52744147 від 19.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:08:002:0004, площею 1,025 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52767002 від 22.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:06:008:0004, площею 7,8695 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52763973 від 22.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:06:002:0002, площею 12,2647 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52763387 від 22.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:06:003:0001, площею 33,3539 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52763020 від 22.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:03:001:0019, площею 24,5683 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52762595 від 22.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:07:007:0003, площею 16,9807 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52759022 від 22.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:07:007:0002, площею 7,4188 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52758766 від 22.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:03:001:0017, площею 5,4256 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52758416 від 22.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:03:001:0018, площею 6,9129 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52758200 від 22.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:03:001:0020, площею 2,3279 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52818154 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:06:001:0001, площею 6,7381 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52817868 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:05:001:0001, площею 4,3793 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52817567 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:06:001:0002, площею 2,6809 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52817286 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:08:002:0001, площею 14,5603 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52816641 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588002:02:003:0006, площею 6,7139 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52815926 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:08:001:0001, площею 5,0519 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52815580 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588001:01:007:0022, площею 1,7243 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52815189 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:03:001:0015, площею 14,3492 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52814450 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588402:02:003:0001, площею 1,9909 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52813962 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223587400:04:004:0001, площею 9,6055 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52813369 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223587400:05:003:0005, площею 2,4406 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52813040 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:07:004:0004, площею 1,9637 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52812381 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:08:001:0002, площею 3,0384 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52812015 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223587400:05:002:0012, площею 7,3352 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52811423 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:03:001:0021, площею 1,7778 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області;

- № 52811132 від 24.06.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588400:03:001:0016, площею 0,8366 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення державного реєстратора, на підставі яких за відповідачем-1 зареєстровано право власності на вищезазначені земельні ділянки, є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, нормам Земельного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки їх було прийнято на підставі неналежних документів, а саме: державних актів на право колективної власності серії КВ № 000004, № 000005 та № 000006 від 22.05.2000, виданих КСП "Світанок", тоді як документи на підтвердження набуття права власності на спірні земельні ділянки ТОВ "Світанок Полісся" відсутні.

Так, прокурор зазначає, що ТОВ "Світанок Полісся" зареєстроване як юридична особа у квітні 2020 року та в своїх установчих документах, зокрема, статуті, товариство визначає себе правонаступником СТОВ "Світанок". Підставою набуття права приватної власності на вказані земельні ділянки за відповідачем-1 реєстратором зазначено вказані державні акти про право колективної власності на землю, видані КСП "Світанок". Доказів, які б підтверджували правонаступництво, відповідач-1 при зверненні до державного реєстратора з приводу реєстрації права приватної власності на перелічені земельні ділянки, не надав.

За вказаних обставин, на переконання прокурора, відповідач-1, не підтвердивши того, що він є правонаступником СТОВ "Світанок", безпідставно звернувся до реєстратора щодо реєстрації за ним права приватної власності на вказані земельні ділянки, які перебували в колективній власності КСП "Світанок", реорганізованого в СТОВ "Світанок" та після припинення останнього, в силу вимог закону, є власністю територіальної громади, на території якої вони (земельні ділянки) розташовані, а реєстратор, в свою чергу, безпідставно зареєстрував за відповідачем-1 право приватної власності на вказані земельні ділянки за відсутності правовстановлюючих документів, які підтверджували право приватної власності.

Таким чином, на переконання прокурора оскаржувані рішення щодо державної реєстрації права приватної власності на перелічені вище земельні ділянки за ТОВ "Світанок Полісся" прийняті з порушенням вимог ст.ст. 28, 82, 116, п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 104 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ст.ст. 10, 23, 24, 27 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п. 40, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 № 1127, а відтак, на думку прокурора, підлягають скасуванню в судовому порядку відповідно до ст.ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст.ст. 152, 155, Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що Колективне сільськогосподарське підприємство "Світанок" (далі - КСП "Світанок") було реорганізовано у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" (далі - СТОВ "Світанок"). З огляду на винесену Київським окружним адміністративним судом від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а постанову про припинення юридичної особи СТОВ "Світанок", враховуючи приписи ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідно до яких юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, суд дійшов висновку, що СТОВ "Світанок" не припинено як юридичну особу, з огляду на відсутність у Єдиному державному реєстрі запису про її припинення. Оскільки факт наявності у КСП "Світанок" права колективної власності на землю для товарного сільськогосподарського виробництва підтверджується державними актами на право колективної власності на землю від 22.05.2000, при цьому КСП реорганізовано в СТОВ "Світанок", і останнє не припинено як юридичну особу, відповідно право колективної власності на землю на підставі вказаних вище державних актів, не припинено; жодна з підстав припинення права, передбачених статтею 140 ЗК України, стосовно земельних ділянок колективної власності, виділених на підставі державних актів на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000004, від 22.05.2000 серії КВ № 000006, від 22.05.2000 серії КВ № 000005, не настала.

Також, за висновком суду прокурором не надано доказів тому, що Поліською селищною радою на час розгляду справи вирішено питання про розподіл земель колективної власності у відповідності до зазначеного вище законодавства. Прокурором також не надано доказів, що Поліська селищна рада має правомочності власника щодо вказаних земельних ділянок, що такі земельні ділянки належать до комунальної власності територіальної громади, тобто, є комунальною власністю. Факт належності зазначених земельних ділянок територіальній громаді в особі Поліської селищної ради заперечується самою Поліською селищною радою.

Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію внесенням на його підставі відповідних відомостей до Державного реєстру прав, то позовна вимога про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не відповідає належному способу захисту.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що КСП не могло бути перетворено у СТОВ інакше як через розпаювання та вихід членів (з подальшим їх входженням у склад СТОВ), що припиняло колективну власність. За твердженням прокурора, колишні члени КСП могли створити та вступити у СТОВ зі своїми приватними земельними частками. Як вказує прокурор, спільні земельні ділянки, які належали припиненому КСП на праві колективної власності, станом на 01.01.2019 (дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні") не переоформлені у приватну власність, а тому вважаються власністю Поліської територіальної громади в особі Поліської селищної ради. На переконання апелянта, ТОВ "Світанок Полісся" не є правонаступником СТОВ "Світанок", оскільки в матеріалах реєстраційної справи відсутні докази на підтвердження передачі прав та обов`язків, а саме: передавальний акт або розподільчий баланс. Водночас з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дані про юридичну особу - правонаступника СТОВ "Світанок" відсутні. Також з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 15.04.2020 проводилась реєстрація створення нової юридичної особи - ТОВ "Світанок Полісся". За таких обставин, на переконання скаржника, ТОВ "Світанок Полісся" є новоствореною юридичною особою, якій присвоєно інший ідентифікаційний код юридичної особи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/838/21; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

21.07.2022 матеріали справи №911/838/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

28.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, яке було переданого головуючому судді після виходу з відпустки та лікарняного 10.08.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.09.2022; сторонам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач-1 скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), та 05.09.2022 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач-1 вказував на те, що прокурором не доведено обставин припинення СТОВ "Світанок" як юридичної особи; прокурором не надано доказів, що Поліською селищною радою на час розгляду даної справи вирішено питання про розподіл земель колективної власності відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"; прокурор звернувся з неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові; прокурором не доведено підстав звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 оголошено у розгляді справи № 911/838/21 перерву до 26.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21 відкладено на 23.11.2022.

02.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

04.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 23.11.2022 відповідач-2 не з`явився, своїх уповноважених представників не направив, про місце, день та час розгляду даної справи повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги на електронні адреси, зазначені представниками учасників.

Таким чином, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 у справі № 761/14537/15-ц, провадження № 61-3069св21.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що відповідач-2 не був позбавлений права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 ГПК України, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача-2, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань від останнього про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги без заслуховування його пояснень, з огляду на встановлені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представника відповідача-2.

У судовому засіданні 23.11.2022 прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники позивача та відповідача-1 проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

23.11.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно державного акта на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000004, виданого Поліською районною радою народних депутатів Поліського району Київської області, земельну ділянку площею 1169,6 га надано Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" для товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно державного акта на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000005, виданого Поліською районною радою народних депутатів Поліського району Київської області, земельну ділянку площею 1189,7 га надано Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" для товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно державного акта на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000006, виданого Поліською районною радою народних депутатів Поліського району Київської області, земельну ділянку площею 561,6 га надано Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" для товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.09.2020 № 223041688, яка залучена до матеріалів справи, право приватної власності на земельні ділянки: з кадастровим номером 3223588000:05:005:0003, площею 3,27 га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0007, площею 11,9785 га, з кадастровим номером 3223588000:08:002:0003, площею 9,4211 га, з кадастровим номером 3223588000:08:003:0001, площею 17,6654 га, з кадастровим номером 3223588000:12:001:0007, площею 1,1663 га, з кадастровим номером 3223588000:07:005:0012, площею 23,0735 га, з кадастровим номером 3223588000:06:002:0001, площею 2,0073 га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0006, площею 9,0433 га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0005, площею 10,8818 га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0004, площею 3,0846 га, з кадастровим номером 3223588400:05:005:0002, площею 4,7904 га, з кадастровим номером 3223588400:06:008:0006, площею 9,983 га, з кадастровим номером 3223588000:12:001:0008, площею 15,0752 га, з кадастровим номером 3223588000:08:002:0004, площею 1,025 га, з кадастровим номером 3223588400:06:008:0004, площею 7,8695 га, з кадастровим номером 3223588400:06:002:0002, площею 12,2647 га, з кадастровим номером 3223588400:06:003:0001, площею 33,3539 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0019, площею 24,5683 га, з кадастровим номером 3223588400:07:007:0003, площею 16,9807 га, з кадастровим номером 3223588400:07:007:0002, площею 7,4188 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0017, площею 5,4256 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0018, площею 6,9129 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0020, площею 2,3279 га, з кадастровим номером 3223588000:06:001:0001, площею 6,7381 га, з кадастровим номером 3223588000:05:001:0001, площею 4,3793 га, з кадастровим номером 3223588000:06:001:0002, площею 2,6809 га, з кадастровим номером 3223588400:08:002:0001, площею 14,5603 га, з кадастровим номером 3223588002:02:003:0006, площею 6,7139 га, з кадастровим номером 3223588400:08:001:0001, площею 5,0519 га, з кадастровим номером 3223588001:01:007:0022, площею 1,7243 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0015, площею 14,3492га, з кадастровим номером 3223588402:02:003:0001, площею 1,9909 га, з кадастровим номером 3223587400:04:004:0001, площею 9,6055 га, з кадастровим номером 3223587400:05:003:0005, площею 2,4406 га, з кадастровим номером 3223588400:07:004:0004, площею 1,9637 га, з кадастровим номером 3223588400:08:001:0002, площею 3,0384 га, з кадастровим номером 3223587400:05:002:0012, площею 7,3352 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0021, площею 1,7778 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0016, площею 0,8366 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся".

Згідно вказаної Інформаційної довідки, підставою набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем-1 реєстратором зазначено вищеперераховані державні акти про право колективної власності на землю, видані КСП "Світанок".

Також з цієї довідки вбачається, що підставою для внесення відомостей про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" на вказані земельні ділянки є оскаржувані прокурором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Виконавчого комітету Березанської міської ради.

Звертаючись з даним позовом, прокурор зазначає, що право колективної власності на земельні ділянки згідно державних актів про право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000004, серії КВ № 000005, серії КВ № 000006, належало КСП "Світанок", яке 24.02.2000 припинено шляхом реорганізації в СТОВ "Світанок", яке в свою чергу, в 2013 році припинено за рішенням суду.

Оскільки факту перетворення СТОВ "Світанок" або КСП "Світанок" у ТОВ "Світанок Полісся" згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не відбулось, а навпаки, ТОВ "Світанок Полісся" зареєстровано як нову юридичну особу, останнє не є та не може бути правонаступником майнових прав КСП "Світанок". Відтак, відповідач-1, не підтвердивши свого правонаступництва як після КСП "Світанок", так і після СТОВ "Світанок", безпідставно звернувся до реєстратора щодо реєстрації за собою права приватної власності на спірні земельні ділянки, що перебували в колективній власності, і які, в силу вимог закону, після припинення СТОВ "Світанок", є власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані, а реєстратор безпідставно здійснив реєстрацію за відповідачем-1 права приватної власності на вказані земельні ділянки за відсутності правовстановлюючих документів, що підтверджують таке право.

З огляду на вказане, прокурор зазначає про порушення інтересів держави в особі Поліської селищної ради, адже спірні земельні ділянки є власністю останньої, з огляду на їх розташування на території вказаної громади, а тому просить скасувати спірні рішення державного реєстратора Березанської міської ради.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 14 Конституції України, яка кореспондується з положеннями ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 - 3 ст. 79 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст. 80 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1, ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст 122 Земельного кодексу України).

Як вбачається з Установчого договору про створення та діяльність Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок", зареєстрованого 24.02.2000 Поліською районною державною адміністрацією, товариство створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок", с. Радинка, Поліського району (п. 1.3 Установчого договору).

Поліською районною державною адміністрацією також 24.02.2000 було зареєстровано статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок", затвердженого установчими Зборами від 25.02.2000 згідно протоколу № 1, у відповідності з яким ТОВ створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок" в обсягах частини майна, що перейшло до ТОВ внаслідок реорганізації даного КСП.

Таким чином, Колективне сільськогосподарське підприємство "Світанок" було реорганізовано у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а припинено юридичну особу - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" (ідентифікаційний код 30163758). Зобов`язано державного реєстратора Іванківської районної державної адміністрації Київської області не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо цього судового рішення та здійснити заходи з припинення юридичної особи у встановленому порядку.

Згідно повідомлення державного реєстратора Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області від 16.08.2013 № 160 на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців внесено запис № 13371130010000910 щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" (ідентифікаційний код 30163758).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 у справі № 810/3563/13-а відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України (в редакцій чинній станом на час прийняття постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакцій чинній станом на час прийняття постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції сформовано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.09.2021 № 451628564478 щодо юридичної особи - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" (ідентифікаційний код 30163758). Згідно даних державного реєстру Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" перебуває в стані припинення.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно даних державного реєстру СТОВ "Світанок" наразі перебуває в процесі припинення, процедура припинення юридичної особи не завершена. Доказів протилежного учасниками справи, зокрема, прокурором суду не надано.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт навності у Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок", яке реорганізовано в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" права колективної власності на землю для товарного сільськогосподарського виробництва згідно перелічених вище державних актів на право колективної власності на землю від 22.05.2000.

Відповідно до п. 7 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Отже, право власності на землю, яке виникло у суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01.01.2002, збереглося у нього після цієї дати.

На час набуття права колективної власності, така форма власності була передбачена законом, а тому подальша зміна законодавства не може мати наслідком позбавлення права власності набутого у спосіб передбачений законом.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що набуте КСП "Світанок", реорганізованого у подальшому в СТОВ "Світанок", яке в свою чергу, як встановлено судом вище не припинено як юридичну особу, право колективної власності на землю на підставі вказаних вище Державних актів, не припинено.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ "Світанок Полісся" є правонаступником СТОВ "Світанок", виходячи з наступного.

Так, документами, що посвідчували право власності або право постійного користування землею, згідно зі статтею 23 ЗК УРСР були державні акти, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів за формою, затвердженою Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.1992 № 2201-ХІІ.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Світанок Полісся" набуло право власності на спірні земельні ділянки після проведення державної реєстрації на підставі актів про право колективної власності від 22.05.2000 серії КВ № 000004, від 22.05.2000 серії КВ № 000005, від 22.05.2000 серії КВ № 000006.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній до 01.01.2019) земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Частиною 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

26.04.2003 набрав чинності Закон України № 675-IV "Про внесення змін до Земельного кодексу України", яким пункт 8 розділу Х Земельного кодексу України доповнено абзацами, згідно з якими члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

Викладені вище норми дозволяють констатувати, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України № 899-IV.

Статтями 1 та 2 Закону України № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

За змістом частини 3 статті 13 Закону України № 899-IV невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

Водночас в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження або спростування обставин прийняття загальними зборами членів трудового колективу КСП "Світанок" рішення про розподіл спірних земельних ділянок між членами трудового колективу згідно із затвердженим списком.

Адже у разі, якщо члени трудового колективу правопопередників відповідача-2 застосували процедуру паювання до відповідної частини земель, що перебували у КСП "Світанок" на праві колективної власності, то наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, яким чином у КСП "Світанок" могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, які б засвідчували вихід членів КСП "Світанок" з його складу.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як свідчать матеріали справи, 08.04.2020 були проведені установчі збори засновників ТОВ "Світанок Полісся" (протокол № 01), на яких було прийнято рішення про створення юридичної особи правонаступника СТОВ "Світанок" (ідентифікаційний код 30163758) з організаційно-правовою формою ТОВ, у зв`язку із припиненням діяльності СТОВ "Світанок" шляхом його ліквідації, на підставі судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно з пунктами 29, 30 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа; дані про юридичних осіб - правонаступників.

Разом з тим, згідно інформації, яку містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.09.2021 № 451628564478 щодо юридичної особи - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" дані про юридичних осіб - правонаступників СТОВ "Світанок" - відсутні (т.1 а.с.239).

Водночас, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.04.2020 проводилась державна реєстрація нової юридичної особи - ТОВ "Світанок Полісся". При цьому, дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована особа - ТОВ "Світанок Полісся", відсутні.

Так, ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб`єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.

Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається.

За наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Світанок Полісся" є новоствореною юридичною особою, яку зареєстровано 15.04.2020, та якій присвоєно інший ідентифікаційний код.

Відповідно до пунктів 11 частини 1 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі документи: примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі створення юридичної особи в результаті перетворення або злиття.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2020 між СТОВ "Світанок" в особі директора Марущака В.І. та ТОВ "Світанок Полісся" в особі директора Кузьменко Л.І. було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого згідно рішення загальних зборів засновників СТОВ "Світанок" (ідентифікаційний код 30163758) від 20.04.2020 та рішення загальних зборів учасників ТОВ "Світанок Полісся" (ідентифікаційний код 43595021) від 21.04.2020, СТОВ "Світанок" передав, а ТОВ "Світанок Полісся" прийняв площею 747,78 га землі колективної власності СТОВ "Світанок", належних останньому на підставі державних актів на право колективної власності серії КВ № № 000004, 000005, 000006 від 22.05.2000.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" документи, що подаються для державної реєстрації, зокрема, передавальний акт (у разі злиття, приєднання, перетворення) та розподільчий баланс (у разі поділу або виділу) юридичної особи повинні відповідати вимогам, встановленим законом. Справжність підписів на передавальному акті та розподільчому балансі юридичної особи нотаріально засвідчується з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім випадків, передбачених законом.

Водночас колегією суддів встановлено, що згідно опису документів реєстраційної справи, які надавалися ТОВ "Світанок Полісся" для проведення реєстрації, примірники передавального акту державному реєстратору при створенні юридичної особи не надавались.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ "Світанок Полісся" є правонаступником СТОВ "Світанок".

Початок форми

Кінець форми

Отже, на переконання колегії суддів, реорганізація КСП "Світанок" шляхом перетворення у СТОВ "Світанок", а в подальшому у ТОВ "Світанок Полісся" не відбулася, оскільки 15.04.2020 мала місце реєстрація нової юридичної особи - ТОВ "Світанок Полісся".

Таким чином, ТОВ "Світанок Полісся" не набуло статусу власника спірних земельних ділянок КСП "Світанок", реорганізованого в подальшому в СТОВ "Світанок", правомірність проведення державної реєстрації права власності на які за відповідачем-1 оспорюється прокурором.

Згідно з частиною 1 статті 84 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Приписами частини 1 статті 82 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 28 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Отже, чинне земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності землі сільськогосподарського призначення, не допускає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб, в тому числі таких сільськогосподарських підприємств як ТОВ "Світанок Полісся".

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права до подібних правовідносин викладено в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 911/1292/18.

Пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Отже, за наведених вище обставин, спірні земельні ділянки, які належали КСП "Світанок" на праві колективної власності, не переоформлені у встановленому законодавством порядку у приватну власність, а тому є власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття акону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ст. 13 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру. З відображенням таких відомостей у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту (аналогічний висновок викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що звернення прокурора до суду з даним позовом з вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неналежним способом захисту.

Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, однак зі зміною її мотивувальної частини, викладеній в редакції даної поставнови.

Щодо заявленого Поліською селищною радою в суді першої інстанції клопотання про відмову від позову, колегія суддів зазначає наступне.

Звернення прокурора з позовом у визначених законом порядку передбачено статтею 53 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з частинами 1, 3 якої (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову, враховуючи підтримання прокурором заявлених позовних вимог, оскільки прокурор у даній справі здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відтак, у даному випадку, колегія суддів вважає, що прокурор має право здійснювати представництво інтересів держави, у зв`язку із нездійсненням захисту цих інтересів уповноваженим органом - Поліською селищною радою, а відмова від позову органом, в інтересах якого звернувся прокурор, не є підставою для прийняття такої відмови за наявності заперечень проти цього прокурора та підтримання заявлених позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 4 статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21 має бути залишено без змін, проте зі зміною його мотивувальної частини в редакції мотивувальної частини даної постанови, а апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури - без задоволення.

Відповідно до статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Матеріали справи № № 911/838/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.12.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова