Ухвала

від 21.03.2023 по справі 911/838/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/838/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

прокуратури - Підяша О. С.,

позивача - Пенькова О. Ю. (адвоката),

відповідача-1 - Кротенка О. В. (адвоката), Лукашевича С. М. (адвоката),

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 (колегія суддів: Мальченко А. О. - головуючий, Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 (суддя Подоляк Ю. В.) у справі

за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Поліської селищної ради

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся", 2) Виконавчого комітету Березанської міської ради

про скасування рішень державного реєстратора Березанської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2021 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Поліської селищної ради до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" (далі - ТОВ "Світанок Полісся") та Виконавчого комітету Березанської міської ради про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, перелік яких наведено у прохальній частині позовної заяви.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення державного реєстратора, на підставі яких за ТОВ "Світанок Полісся" зареєстровано право власності на земельні ділянки, є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки їх було прийнято на підставі неналежних документів, а саме: Державних актів на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000004, від 22.05.2000 серії КВ № 000006, від 22.05.2000 серії КВ № 000005, виданих Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" (далі - КСП "Світанок"), тоді як у ТОВ "Світанок Полісся" відсутні документи, що підтверджують набуття права власності на земельні ділянки.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Поліської селищної ради до ТОВ "Світанок Полісся" та Виконавчого комітету Березанської міської ради про скасування рішень державного реєстратора.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що КСП "Світанок" було реорганізовано у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" (далі - СТОВ "Світанок"). Суд встановив, що СТОВ "Світанок" не припинено як юридичну особу з огляду на відсутність у Єдиному державному реєстрі запису про її припинення. Крім того, суд констатував, що жодна з підстав припинення права, передбачених статтею 140 Земельного кодексу України, стосовно земельних ділянок колективної власності, виділених на підставі Державних актів на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000004, від 22.05.2000 серії КВ № 000006, від 22.05.2000 серії КВ № 000005, не настала.

Разом з тим суд зазначив, що, звертаючись до суду з позовною вимогою про скасування оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові. Крім того, господарський суд першої інстанції, дослідивши заяву Поліської селищної ради від 22.04.2021 № 388 про відмову від позову і клопотання від 06.07.2021 про прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі, постановив протокольну ухвалу, якою прийняв заяву позивача про відмову від позову та частково задовольнив клопотання в частині прийняття відмови позивача від позову. В частині вимог клопотання щодо закриття провадження у справі суд відмовив у їх задоволенні, оскільки прокурор відповідно до частини 5 статті 55 Господарського процесуального кодексу України підтримував подану ним позовну заяву і вимагав розгляду справи по суті.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 змінено рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21 та викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного господарського суду.

2.4. Змінюючи мотивувальну частину рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ "Світанок Полісся" є правонаступником СТОВ "Світанок". Апеляційний господарський суд установив, що реорганізація КСП "Світанок" шляхом перетворення у СТОВ "Світанок", а в подальшому - у ТОВ "Світанок Полісся" не відбулася, оскільки 15.04.2020 відбулася реєстрація нової юридичної особи - ТОВ "Світанок Полісся". Таким чином, за висновком суду, ТОВ "Світанок Полісся" не набуло статусу власника земельних ділянок КСП "Світанок", реорганізованого в подальшому в СТОВ "Світанок". Водночас апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що звернення прокурора до суду з позовними вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неналежним способом захисту. Щодо заявленого Поліською селищною радою в суді першої інстанції клопотання про відмову від позову, апеляційний господарський суд зазначив про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову, враховуючи підтримання прокурором заявлених позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 та рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Київської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 236 - 238, 269, 275 Господарського процесуального кодексу України, та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 2, 13, 318, 319, 324, 326 Цивільного кодексу України, статей 19, 141, 143 Конституції України.

3.3. Заступник керівника Київської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/108/17, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 (щодо способів судового захисту).

3.4. ТОВ "Світанок Полісся" у відзиві на касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін, або закрити касаційне провадження у цій справі. ТОВ "Світанок Полісся" звертає увагу на те, що одночасно з поданням позовної заяви у цій справі прокурором було подано аналогічну позовну заяву до ТОВ "Світанок Полісся" у справі № 911/839/21. За результатами перегляду судових рішень у справі № 911/839/21 ухвалою Верховного Суду від 22.12.2022 було закрито касаційне провадження.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з Державним актом на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000004, виданого Поліською районною радою народних депутатів Поліського району Київської області, земельну ділянку площею 1169,6 га надано КСП "Світанок" для товарного сільськогосподарського виробництва.

4.2. Відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000005, виданого Поліською районною радою народних депутатів Поліського району Київської області, земельну ділянку площею 1189,7 га надано КСП "Світанок" для товарного сільськогосподарського виробництва.

4.3. Згідно з Державним актом на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000006, виданого Поліською районною радою народних депутатів Поліського району Київської області, земельну ділянку площею 561,6 га надано КСП "Світанок" для товарного сільськогосподарського виробництва.

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.09.2020 № 223041688, право приватної власності на земельні ділянки: з кадастровим номером 3223588000:05:005:0003, площею 3,27 га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0007, площею 11,9785 га, з кадастровим номером 3223588000:08:002:0003, площею 9,4211 га, з кадастровим номером 3223588000:08:003:0001, площею 17,6654 га, з кадастровим номером 3223588000:12:001:0007, площею 1,1663 га, з кадастровим номером 3223588000:07:005:0012, площею 23,0735 га, з кадастровим номером 3223588000:06:002:0001, площею 2,0073 га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0006, площею 9,0433 га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0005, площею 10,8818 га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0004, площею 3,0846 га, з кадастровим номером 3223588400:05:005:0002, площею 4,7904 га, з кадастровим номером 3223588400:06:008:0006, площею 9,983 га, з кадастровим номером 3223588000:12:001:0008, площею 15,0752 га, з кадастровим номером 3223588000:08:002:0004, площею 1,025 га, з кадастровим номером 3223588400:06:008:0004, площею 7,8695 га, з кадастровим номером 3223588400:06:002:0002, площею 12,2647 га, з кадастровим номером 3223588400:06:003:0001, площею 33,3539 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0019, площею 24,5683 га, з кадастровим номером 3223588400:07:007:0003, площею 16,9807 га, з кадастровим номером 3223588400:07:007:0002, площею 7,4188 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0017, площею 5,4256 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0018, площею 6,9129 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0020, площею 2,3279 га, з кадастровим номером 3223588000:06:001:0001, площею 6,7381 га, з кадастровим номером 3223588000:05:001:0001, площею 4,3793 га, з кадастровим номером 3223588000:06:001:0002, площею 2,6809 га, з кадастровим номером 3223588400:08:002:0001, площею 14,5603 га, з кадастровим номером 3223588002:02:003:0006, площею 6,7139 га, з кадастровим номером 3223588400:08:001:0001, площею 5,0519 га, з кадастровим номером 3223588001:01:007:0022, площею 1,7243 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0015, площею 14,3492 га, з кадастровим номером 3223588402:02:003:0001, площею 1,9909 га, з кадастровим номером 3223587400:04:004:0001, площею 9,6055 га, з кадастровим номером 3223587400:05:003:0005, площею 2,4406 га, з кадастровим номером 3223588400:07:004:0004, площею 1,9637 га, з кадастровим номером 3223588400:08:001:0002, площею 3,0384 га, з кадастровим номером 3223587400:05:002:0012, площею 7,3352 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0021, площею 1,7778 га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0016, площею 0,8366 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області належить ТОВ "Світанок Полісся".

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що підставою набуття права приватної власності на зазначені земельні ділянки ТОВ "Світанок Полісся" державний реєстратор зазначив Державні акти про право колективної власності на землю, видані КСП "Світанок". Підставою для внесення відомостей про право приватної власності ТОВ "Світанок Полісся" на земельні ділянки були оспорювані прокурором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Виконавчого комітету Березанської міської ради.

4.6. Крім того, суди зазначили, що Поліською районною державною адміністрацією 24.02.2000 було зареєстровано Статут СТОВ "Світанок", затверджений установчими зорами від 25.02.2000 згідно з протоколом № 1, відповідно до якого СТОВ "Світанок" створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником КСП "Світанок" в обсягах частини майна, що перейшло до СТОВ "Світанок" внаслідок реорганізації КСП "Світанок".

4.7. Господарські суди також зазначили, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а припинено юридичну особу - СТОВ "Світанок" (ідентифікаційний код 30163758). Цим рішенням також зобов`язано державного реєстратора Іванківської районної державної адміністрації Київської області не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо судового рішення та здійснити заходи з припинення юридичної особи у встановленому порядку. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 у справі № 810/3563/13-а відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою СТОВ "Світанок" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013.

4.8. Згідно з повідомленням державного реєстратора Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області від 16.08.2013 № 160 на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 13371130010000910 щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи, - СТОВ "Світанок" (ідентифікаційний код 30163758).

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.09.2021 № 451628564478 щодо юридичної особи - СТОВ "Світанок" (ідентифікаційний код 30163758) ця юридична особа перебуває у стані припинення і така процедура не завершена.

4.10. Господарські суди, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, установили факт наявності у КСП "Світанок", яке реорганізовано у СТОВ "Світанок", права колективної власності на землю для товарного сільськогосподарського виробництва згідно з Державними актами на право колективної власності на землю від 22.05.2000. Таким чином, суди установили, що право колективної власності на землю, набуте КСП "Світанок", реорганізованим у подальшому в СТОВ "Світанок" (яке не припинено як юридична особа), не припинено.

4.11. Водночас під час апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції апеляційний господарський суд установив та констатував відсутність в матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ "Світанок Полісся" є правонаступником СТОВ "Світанок".

4.12. Апеляційний господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження або спростування обставин прийняття загальними зборами членів трудового колективу КСП "Світанок" рішення про розподіл спірних земельних ділянок між членами трудового колективу згідно із затвердженим списком, оскільки у разі якщо члени трудового колективу правопопередників застосували процедуру паювання до відповідної частини земель, що перебували у КСП "Світанок" на праві колективної власності, то наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок.

4.13. Апеляційний суд зазначив, що з матеріалів справи не вбачається, яким чином у КСП "Світанок" могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило би порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, які би засвідчували вихід членів КСП "Світанок" з його складу.

4.14. Апеляційний господарський суд установив, що 08.04.2020 були проведені установчі збори засновників ТОВ "Світанок Полісся" (протокол № 01), на яких було прийнято рішення про створення юридичної особи правонаступника СТОВ "Світанок" (ідентифікаційний код 30163758) з організаційно-правовою формою товариства з обмеженою відповідальністю, у зв`язку із припиненням діяльності СТОВ "Світанок" шляхом його ліквідації на підставі судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до законодавства.

4.15. Разом з тим згідно з інформацією, яка міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.09.2021 № 451628564478 щодо юридичної особи - СТОВ "Світанок" дані про юридичних осіб - правонаступників СТОВ "Світанок" - відсутні. При цьому згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.04.2020 проводилась державна реєстрація нової юридичної особи - ТОВ "Світанок Полісся", а дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована особа - ТОВ "Світанок Полісся", відсутні.

4.16. Апеляційний господарський суд також установив, що 22.04.2020 між СТОВ "Світанок" в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ "Світанок Полісся" в особі директора ОСОБА_2 було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого згідно з рішенням загальних зборів засновників СТОВ "Світанок" (ідентифікаційний код 30163758) від 20.04.2020 та рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Світанок Полісся" (ідентифікаційний код 43595021) від 21.04.2020, СТОВ "Світанок" передало, а ТОВ "Світанок Полісся" прийняло землі колективної власності площею 747,78 га, належних СТОВ "Світанок" на підставі Державних актів на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000004, від 22.05.2000 серії КВ № 000006, від 22.05.2000 серії КВ № 000005.

4.17. Апеляційний господарський суд зазначив, що згідно з описом документів реєстраційної справи, які надавалися ТОВ "Світанок Полісся" для проведення реєстрації, примірники передавального акта державному реєстратору при створенні юридичної особи не надавались. Тому суд зазначив про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ "Світанок Полісся" є правонаступником СТОВ "Світанок", і це свідчить про те, що ТОВ "Світанок Полісся" не набуло статусу власника спірних земельних ділянок КСП "Світанок", реорганізованого в подальшому у СТОВ "Світанок", правомірність проведення державної реєстрації права власності на які за ТОВ "Світанок Полісся" оспорюється прокурором.

4.18. Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Поліської селищної ради, вважав, що оспорювані рішення державного реєстратора, на підставі яких за ТОВ "Світанок Полісся" зареєстровано право власності на земельні ділянки, є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023 у справі № 911/838/21 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.01.2023 № 29.3-02/215 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/838/21 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.02.2023 № 29.3-02/534 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/838/21 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури необхідно закрити з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Поліської селищної ради до ТОВ "Світанок Полісся" та Виконавчого комітету Березанської міської ради про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

5.5. Підставою позовних вимог є те, що оспорювані рішення державного реєстратора, на підставі яких за ТОВ "Світанок Полісся" зареєстровано право власності на земельні ділянки, на думку прокурора, є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки їх було прийнято на підставі неналежних документів, а саме: Державних актів на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000004, від 22.05.2000 серії КВ № 000006, від 22.05.2000 серії КВ № 000005, виданих КСП "Світанок", тоді як у ТОВ "Світанок Полісся" відсутні документи на підтвердження набуття права власності на земельні ділянки.

5.6. Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 09.08.2022 у справі № 921/504/20, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 24.05.2022 у справі № 910/3100/21.

5.7. За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

5.8. Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.9. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

5.10. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

5.11. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.12. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

5.13. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

5.14. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

5.15. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

5.16. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

5.17. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

5.18. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 та постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 910/14129/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21, від 06.09.2022 у справі № 926/2195/21.

5.19. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

5.20. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та постановах від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2609/21.

5.21. Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

5.22. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації.

5.23. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

5.24. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20, та постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20, від 07.12.2022 у справі № 911/2851/19.

5.25. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.26. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.27. Апеляційний господарський суд, змінюючи мотивувальну частину рішення господарського суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що звернення прокурора до суду з позовними вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неналежним способом захисту.

5.28. Заступник керівника Київської обласної прокуратури не погоджується з такими висновками, а тому звернувся з касаційною скаргою. Заступник керівника Київської обласної прокуратури, звертаючись з касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.29. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.30. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 236-238, 269, 275 Господарського процесуального кодексу України, та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 2, 13, 318, 319, 324, 326 Цивільного кодексу України, статей 19, 141, 143 Конституції України. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/108/17, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 (щодо способів судового захисту).

5.31. Верховний Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.32. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.33. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.34. Верховний Суд, проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, установив неподібність правовідносин у зазначених справах. Отже, Верховний Суд констатує, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.35. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдінг Компані" до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно одержаних коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдінг Компані" про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду. Позовні вимоги за первісним позовом були обґрунтовані тим, що 03.08.2016 та 17.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдінг Компані" згідно з платіжними дорученнями перерахувало на рахунок ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн, які, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдінг Компані", перераховані помилково, оскільки будь-які договірні відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдінг Компані" та ОСОБА_3 відсутні. Зустрічні позовні вимоги були обґрунтовані тим, що на початку лютого 2016 року до ОСОБА_3 звернувся уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдінг Компані" та запропонував укласти договір підряду, за яким ОСОБА_3 мав виготовити зі свого матеріалу та поставити дерев`яні бруси для подальшого будівництва каркасу дерев`яної колиби. Оскільки ОСОБА_3 виконав обов`язки за договором, виготовив і поставив бруси, то просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдінг Компані" на свою користь різницю в сумі 51 000,00 грн між перерахованими Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдінг Компані" авансовими коштами та вартістю виготовлених і поставлених брусів.

Велика Палата Верховного Суду за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначила, що задоволення вимоги про стягнення різниці між перерахованим позивачем авансом і вартістю поставлених йому відповідачем брусів за результатами часткового виконання вже укладеного сторонами договору підряду буде ефективним способом захисту права відповідача. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суди, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, помилково зазначили про необхідність задоволення вимоги відповідача про визнання укладеним договору підряду.

5.36. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про відшкодування майнової шкоди та за позовом ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що кожен з позивачів уклав з Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" договори вкладу, однак працівники Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" як посадові особи банку вчинили розкрадання їх коштів, що підтверджується вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012, у зв`язку із чим позивачі зазнали майнової та моральної шкоди, яку просили стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль".

Велика Палата Верховного Суду за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначила, що суди відмовили в задоволенні позову з підстав неналежного правового обґрунтування підстав позову та не зробили висновків щодо обґрунтованості або необґрунтованості по суті заявлених позовних вимог (зокрема, щодо розмірів вкладів, періоду нарахування та розміру інфляційних втрат, щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди та її розміру), не надали оцінки доказам, не вирішили питання про пропуск позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.37. Постанова Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом прокурора міста Чернівці до Чернівецької міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Захисник 37" про визнання незаконним та скасування пунктів рішень органу місцевого самоврядування, звільнення та повернення земельної ділянки. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що оспорюваним рішенням Чернівецької міської ради безоплатно надано у власність та користування Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Захисник 37" земельну ділянку площею 0,2500 га, засновники та члени якого (на час створення об`єднання та отримання дозволу на складання проекту відведення) не перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а отже взагалі не мали права на безкоштовне отримання земельної ділянки для будівництва.

Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі визнав помилковими висновки апеляційного господарського суду про необґрунтованість прокурором необхідності захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Разом з тим Верховний Суд зазначив, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

5.38. Постанова Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства "ТМ Тріада", Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7", Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування рішення приватного нотаріуса Загвойської Н. І. від 13.11.2016 № 32353088 про державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства фірма "Грот" на нежитлове приміщення, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.11.2016 № 893, скасування рішення приватного нотаріуса Загвойської Н. І. від 19.11.2016 № 32446369 про державну реєстрацію права власності Приватного підприємства "К.Р.О.К.-7" на нежитлове приміщення. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Приватним підприємством "Грот", правонаступником якого є Приватне підприємство "ТМ Тріада", було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення на підставі розпорядження від 12.03.2001 № 201, виданого Галицькою районною адміністрацією, та реєстраційного посвідчення № 148, виданого 14.05.2001 Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі вказаного розпорядження № 201. Водночас розпорядження Галицької районної адміністрації від 12.03.2001 № 201 відсутнє, розпорядження під номером 201 видавалось 23.02.2001, а не 12.03.2001, і стосувалося річного бюджету на 2001 рік, а розпорядження, яке би стосувалося виникнення права власності на нежитлове приміщення, не приймалося взагалі. Нежитлове приміщення відсутнє та не існує як об`єкт матеріального світу, а земельна ділянка на АДРЕСА_1 є вільною від забудови.

Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначив, що правовстановлюючими документами, на підставі яких 13.11.2016 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за Приватним підприємством "Фірма "Грот", а також на підставі яких було укладено договір купівлі-продажу від 17.11.2016, є розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 12.03.1997 № 201 та реєстраційне посвідчення від 14.05.2001 № 148, видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації. Проте суди установили, що у матеріалах справи відсутні зазначені документи, а позивач заперечує їх існування, іншого розпорядження Галицької районної адміністрації від 12.03.2001, яке би стосувалося об`єкта нерухомого майна на АДРЕСА_1 , також не надано. При цьому предметом позову у справі № 914/1201/19 були вимоги Львівської міської ради як власника земельної ділянки про скасування рішення про державну реєстрацію права власності і визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, водночас, за твердженням позивача, такий об`єкт нерухомого майна не існував як об`єкт матеріального світу.

5.39. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області до ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Володимира Юрійовича, приватного нотаріуса Красилівського районного нотаріального округу Грибчика Анатолія Мусійовича про визнання недійсною декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування її реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки, скасування рішень приватних нотаріусів (державних реєстраторів) і зобов`язання знести самочинне будівництво. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що незаконне будівництво, здійснене ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , а також незаконне використання ОСОБА_20 та ОСОБА_17 земельної ділянки водного фонду рекреаційного призначення зачіпають інтереси держави у сфері охорони земель.

Велика Палата Верховного Суду за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі зазначила, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що суди у справах № 680/721/14-ц, № 680/722/14-ц установили, що земельна ділянка, на якій споруджений елінг, розташована уздовж річки Дністра і належить до земель водного фонду та рекреаційного призначення (облаштування пляжу). Суди першої та апеляційної інстанцій у справі № 680/214/16-ц установили, що будівництво елінгу здійснене у прибережній захисній смузі (на земельній ділянці рекреаційного призначення), на якій заборонене будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, а елінг до цих споруд не належить. Крім того, апеляційний суд Хмельницької області у рішенні від 04.03.2015 у справі № 680/721/14-ц відхилив довід апеляційної скарги ОСОБА_19 , а в рішенні від 10.03.2015 у справі № 680/722/14-ц - доводи апеляційної скарги ОСОБА_16 про те, що елінг з кімнатами відпочинку є гідротехнічною спорудою, яка могла бути споруджена у прибережній захисній смузі, вказавши, що такі аргументи не відповідають установленим обставинам справи. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про визнання елінгу самочинним будівництвом. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд першої інстанції, враховуючи належність земельної ділянки, на якій збудований елінг, до земель водного фонду, та враховуючи, що об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані споруди, не є об`єктами права власності, а тому не можуть бути продані та потім передані в іпотеку, вважав обґрунтованими позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і договорів іпотеки та про скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію відповідних речових прав на підставі зазначених договорів. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки прокурор обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту майнових інтересів держави в обраний ним спосіб, а договори купівлі-продажу та іпотеки і державна реєстрація відповідних прав порушували права власності та користування земельною ділянкою, на якій споруджений елінг, то обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині.

5.40. Водночас Верховний Суд констатує, що у справі № 911/838/21, яка розглядається, спірні правовідносини виникли, оскільки прокурор вважав, що оспорювані рішення державного реєстратора, на підставі яких за ТОВ "Світанок Полісся" зареєстровано право власності на земельні ділянки, є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки їх було прийнято на підставі неналежних документів, а саме: Державних актів на право колективної власності серії КВ № 000004, № 000005 та № 000006 від 22.05.2000, виданих КСП "Світанок", тоді як у ТОВ "Світанок Полісся" відсутні документи на підтвердження набуття права власності на земельні ділянки.

5.41. При цьому під час апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції апеляційний господарський суд установив та констатував відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ "Світанок Полісся" є правонаступником СТОВ "Світанок".

Апеляційний господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження або спростування обставин прийняття загальними зборами членів трудового колективу КСП "Світанок" рішення про розподіл спірних земельних ділянок між членами трудового колективу згідно із затвердженим списком, оскільки у разі якщо члени трудового колективу правопопередників застосували процедуру паювання до відповідної частини земель, що перебували у КСП "Світанок" на праві колективної власності, то наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок.

5.42. Апеляційний господарський суд зазначив, що згідно з описом документів реєстраційної справи, які надавалися ТОВ "Світанок Полісся" для проведення реєстрації, примірники передавального акта державному реєстратору при створенні юридичної особи не надавались. Тому суд зазначив про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ "Світанок Полісся" є правонаступником СТОВ "Світанок", і це свідчить про те, що ТОВ "Світанок Полісся" не набуло статусу власника спірних земельних ділянок КСП "Світанок", реорганізованого в подальшому у СТОВ "Світанок", правомірність проведення державної реєстрації права власності на які за ТОВ "Світанок Полісся" оспорюється прокурором.

Разом з тим апеляційний господарський суд змінив мотивувальну частину рішення господарського суду першої інстанції та дійшов висновку про те, що звернення прокурора до суду з позовними вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неналежним способом захисту, а належним способом захисту у спірних правовідносинах може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

5.43. Отже, наведені установлені обставини у цій справі № 911/838/21 свідчать про те, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник, є неподібними з правовідносинами у справі № 911/838/21, що розглядається, з огляду на відмінні предмет і підстави позовів, відмінні установлені фактичні обставини у цих справах, а також відмінне матеріально-правове регулювання, що впливають на зміст відповідних правовідносин.

5.44. При цьому Верховний Суд враховує, що у касаційній скарзі наявні посилання на постанови Верховного Суду у справах № 906/516/19, № 905/633/19 (скаржником не зазначено дати ухвалення таких постанов), від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18, від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, однак скаржник не зазначає, що у таких постановах містяться висновки щодо застосування норм права, які не враховані судами попередніх інстанцій. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу та встановлювати, які саме висновки Верховного Суду та щодо застосування якої саме права не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/13873/21, від 31.05.2022 у справі № 910/3406/21, від 05.07.2022 у справі № 911/3448/20.

5.45. Крім того, Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.46. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.47. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.48. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.49. Враховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі № 911/838/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак