Постанова

від 08.12.2022 по справі 916/2948/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2022 року м.Дніпро Справа № 916/2948/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Чередка А.Є., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2022 (суддя Фещенко Ю.В.)

у справі № 916/2948/21

за первісним позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (м.Одеса)

до Приватного підприємства "Агрегат-Ресурс" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю у загальному розмірі 388291,61 грн.

та

за зустрічним позовом: Приватного підприємства "Агрегат-Ресурс" (м. Дніпро)

до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (м. Одеса)

про зобов`язання прийняти товар та стягнення заборгованості за договором про закупівлю у загальному розмірі 393 970 грн. 58 коп.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агрегат-Ресурс" про стягнення 388 291 грн 61 коп., зокрема, 383 542 грн 00 коп. основного боргу, 4 024 грн 56 коп. пені; 725 грн 05 коп. 3% річних.

Приватним підприємством "Агрегат-Ресурс" подано зустрічну позовну заяву, згідно якої просить зобов`язати Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" прийняти товар - апарат високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами, поставка якого передбачена договором № КД-21751 від 25.05.2021; визнати зобов`язання позивача за зустрічним позовом з поставки товару повністю виконаним; стягнути з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на користь Приватного підприємства "Агрегат-Ресурс" 393 970 грн. 58 коп., а саме: 383 542 грн. 00 коп. основного боргу; 8 095 грн. 80 коп. інфляційних втрат; 2 332 грн. 78 коп. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2022 у справі №904/2948/21 у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено у повному обсязі. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на користь Приватного підприємства "Агрегат-Ресурс" 383 542 грн. 00 коп. основного боргу, 8 095 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 2 332 грн. 78 коп. 3% річних та 5 909 грн. 56 коп. частини витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2022 у справі №916/2948/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ДП "Одеський морський торговельний порт" та часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Агрегат-Ресурс". Ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Стверджує, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що ПП «Агрегат-Ресурс» свої зобов`язання щодо поставки товару ДП «Одеський морський торговельний порт» виконало належним чином.

Скаржник зазначає, що територія ДП «Одеський порт» є режимною і доступ до неї контролюється іншим державним підприємством - АМПУ (код ЄДРПОУ 38727770), зокрема, Одеською філією даного підприємства, а тому задля виконання умов Договору щодо поставки товару представникам ПП «Агрегат-Ресурс» необхідно було звернутись до ОФ ДП АМПУ для отримання перепуски на територію Одеського порту.

Крім того, наголошує на тому, що згідно умов п. 1.1 Договору Постачальник був зобов`язаний не тільки розвантажити товар за місцем його призначення, а здійснити налаштування обладнання, створити умови для його розміщення та з`єднати компоненти між собою. Проте, з моменту укладання Договору жодного представника на території Одеського порту не було, умови для розміщення товару створено не було.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №916/2948/21 передано для розгляду колегії у складі: головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Чередка А.Є., Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2022 у справі №916/2948/21 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги та подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 17 600,90 грн.; докази на підтвердження представництва (самопредставництва) Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" в апеляційному суді особою, яка підписала апеляційну скаргу.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги зазначені в ухвалі документи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кузнецова В.О., для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі №916/2948/21 визначено колегію у складі: головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2022 у справі №916/2948/21. Розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 14.11.2022 о 14 год. 00 хв.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв`язку з усуненням обставин, які обумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/2948/21 передано колегії у складі головуючого судді: Мороза В.Ф. суддів: Чередка А.Є., Кузнецова В.О.

08.11.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від ДП "Одеський морський торговельний порт" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній підтримав доводи своєї апеляційної скарги, наполягав на необхідності її задоволення, а також просив залучити до матеріалів справи № 916/2948/21 додані документи та врахувати їх при розгляді апеляційної скарги, а саме: копію запиту ДП «Одеський порт» від 14.09.2022 р. № 20/6-57, копію відповіді ОФ ДП «АМПУ» від 19.10.2022 р. № 1161/19-07-03, копію Положення «Про забезпечення перепускного та внутрішньооб`єктового режиму в Одеському морському порту та об`єктах Одеської філії «Адміністрації морських портів України», затвердженого Наказом від 05.12.2018 р. № 1016.

В обґрунтування свого клопотання заявник зазначив, що згідно наказу ДП «Одеський порт» «Про організаційні заходи пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» від 01.03.2022 за № УПР-1 підприємство виведено в простій з 01.03.2022 до припинення воєнного стану та фактично не здійснює будь-якої діяльності, що ускладнює процедуру отримання інформації та документів у відповідних служб підприємства. В зв`язку з чим, значно ускладнюється процес збору доказів для підготування правової позиції. Тому наведені докази та інформація були отримані лише 03.11.2022. З огляду на ці обставини, можливість надати їх до матеріалів справи виникла у апелянта лише на цей час.

Розглянувши дане клопотання, апеляційний суд зауважує, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Аналогічні приписи закріплено у ст.ст. 7, 11 ГПК України.

Частиною 1 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономаренко проти України»).

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема: подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

При цьому, учасники справи зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (правовий висновок, наведений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли заявник апеляційної скарги просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав його необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в нього доказів чи його суб`єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи.

Колегією суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 року у справі № 925/1082/18).

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач (відповідач за зустрічним позовом) не повідомляв суд про неможливість надання доказів, які останній намагається наразі долучити на стадії апеляційного перегляду справи.

При цьому необхідність їх подання до суду апеляційної інстанції обґрунтована простоєм підприємства з 01.03.2022, однак, наведені обставини не завадили ДП «Одеський морський торговельний порт» у вказаний період часу мати представника у справі, який приймав участь в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon", подавати відзив на зустрічний позов, заяви та клопотання з процесуальних питань, збирати докази тощо, як і не доведено ним існування реальних об`єктивних перешкод для їх подання в суд першої інстанції, за умов існування частини доказів ще задовго до порушення провадження у справі та прийняття судового рішення (Положення «Про забезпечення перепускного та внутрішньооб`єктового режиму в Одеському морському порту та об`єктах Одеської філії «Адміністрації морських портів України», затвердженого Наказом від 05.12.2018 р. № 1016).

Згідно із частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Колегія суддів зауважує, що ДП «Одеський морський торговельний порт» не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, долучених до апеляційної скарги, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень. Крім того, заявником не подано клопотання про визнання поважними причин пропуску процесуального строку для подання доказів.

Слід також зауважити, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області було прийняте 11.08.2022, а частина з наданих позивачем (відповідачем за зустрічним позовом/апелянтом) доказів датована: 14.09.2022 - запит ДП «Одеський порт» № 20/6-57 та 19.10.2022 - відповідь ОФ ДП «АМПУ» № 1161/19-07-0312.01.2022.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі № 915/954/20, сформувалася стала судова практика при вирішенні подібних питань, відповідно до якої: «така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи все вищевикладене, апелянт не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18).

Від представника Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" надійшла заява, згідно якої просить надати йому можливість участі в судових засіданнях у справі № 916/2948/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 ухвалено судові засідання у справі, у тому числі, призначене на 14.11.2022 о 14 год. 00 хв. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

В судовому засіданні 14.11.2022 відкладено розгляд справи до 08.12.22 р. на 15:00 год, про що учасники справи також повідомлені ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2022.

08.12.2022 р. при розгляді апеляційної скарги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2022 у справі №916/2948/21, секретарем судового засідання було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" за допомогою програми EasyCon.

В призначений час представник Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" не вийшов на зв`язок, тому слухання справи №916/2948/21 було проведено в режимі звукозапису, про що складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції» від 08.12.2022.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами останні розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника апелянта (позивача).

Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2022 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 25.05.2021 між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (далі - покупець, ДП "Одеський морський торговельний порт") та Приватним підприємством "Агрегат-Ресурс" (далі - постачальник, ПП "Агрегат-Ресурс") укладено договір про закупівлю № КД-21751 (далі - договір, т. 1 а.с. 15-19), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю обладнання (далі - товар), технічне завдання до якого зазначене в Специфікації товару, що є додатком № 1 до договору, за адресою покупця, зазначеною в пункті 4.3. договору, а також розвантажити товар за місцем його призначення, здійснити налаштування обладнання, створення умов його розміщення та з`єднання компонентів між собою, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару в порядку та на умовах, передбачених договором.

У пункті 9.1. договору сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту підписання його представниками сторін, скріплення його відбитками печаток сторін (за наявністю) та діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Положеннями пунктів 9.3., 9.4. договору передбачено, що дія договору може бути припинена достроково в будь-який час за взаємною згодою сторін з оформленням письмової угоди. Договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативи покупця з повідомленням постачальника не пізніше ніж за 20 днів до такого розірвання. Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку з боку постачальника.

Відповідно до умов пункту 1.1.1. договору найменування товару: "Обладнання для очисних робіт - Апарат високого тиску АВД 1320/50МП в комплекті з аксесуарами".

Пунктами 1.2. та 1.3. договору визначено, що предмет закупівлі: код CPV (ДК 021-2015): 42920000-1 - Машини для миття пляшок, пакування, зважування та розпилювання. Ціна за одиницю товару та його асортимент наведені у Специфікації, що є додатком 1 і є невід`ємною частиною договору.

Так, до договору сторонами було підписано додаток № 1 - Специфікацію № 1, в якій сторони визначили найменування товару - Апарат високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами, його технічну специфікацію, кількість - 1 шт. та загальну вартість товару - 767 084 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до пункту 2.1. договору ціна договору становить 639 236 грн. 67 коп. без ПДВ, крім того ПДВ - 127 847 грн. 33 коп., разом 767 084 грн. 00 коп. з ПДВ.

У пункті 4.1. договору встановлено, що умови поставки товару викладені сторонами у договорі відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2020" з урахуванням положень договору.

Згідно з умовами пункту 4.2. договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP-склад покупця згідно з письмовими заявками покупця, в яких зазначається найменування та кількість товару.

Згідно з пунктом 3.1. договору покупець оплачує 50% від вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника у безготівковій формі на підставі виставленого постачальником рахунку, оформленого відповідно до заявки покупця на поставку конкретної партії товару, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від постачальника належним чином оформленого рахунку.

У відповідності до вказаних умов ПП "Агрегат-Ресурс" було виставлено рахунок на оплату № 426 від 25.05.2021 на суму 767 084 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 22), який був на 50% оплачений ДП "Одеський морський торговельний порт" відповідно до платіжного доручення № 1000007288 від 28.05. 2021 на суму 383 542 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 23).

Згідно з умовами пункту 4.3. договору заявка покупця на поставку товару надсилається з електронної пошти (omts@omtp.com.ua), або надається власноруч постачальнику. Постачальник протягом 60-ти робочих днів з дня отримання заявки покупця на поставку товару поставляє покупцю кількість товару відповідно до заявки. Моментом поставки товару вважається момент одержання товару покупцем з оформленням накладної на складі покупця. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту поставки його покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, та що не заперечується обома сторонами, ДП "Одеський морський торговельний порт" було надано ПП "Агрегат-Ресурс" заявку, яка оформлена листом № 35/20-837 від 26.05.2021, в якій зазначено про необхідність поставки товару - Апарату високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами в повному обсязі на склад ДП "Одеський морський торговельний порт" (Україна, м. Одеса, Митна площа, 1) відповідно до Специфікації до договору (т. 1 а.с. 21).

Як зазначає позивач та відповідач, вказана заява була отримана представником ПП "Агрегат-Ресурс" 26.05.2021, отже з урахуванням положень пункту 4.3. договору, граничним строк для поставки товару - Апарату високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами загальною вартістю 767 084 грн. 00 коп. є 20.08.2021.

Пунктом 4.6. договору визначено, що право власності покупця на поставлений товар виникає з моменту приймання товару, факт якого засвідчується відміткою покупця на відповідній видатковій накладній. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування товару несе власник.

За умовами пункту 6.1. договору покупець зобов`язаний: приймати поставлений товар згідно з видатковими накладними; своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений товар.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення постачальником строків виконання зобов`язання покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі 0,1% від ціни товару щодо якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів покупець має право додатково сягнути з постачальника штраф у розмірі 7% вказаної ціни.

Як зазначає ДП "Одеський морський торговельний порт" у первісній позовній заяві свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару на суму 767 084 грн. 00 коп. ПП "Агрегат-Ресурс" не виконав, у зв`язку з чим, ДП "Одеський морський торговельний порт" звернувся до ПП "Агрегат-Ресурс" з листом № 35/20-1380/1466 від 25.08.2021, в якому вказав, що ПП "Агрегат-Ресурс" не виконав свої зобов`язання по договору щодо поставки товару, що є підставою для розірвання договору, з урахуванням чого ДП "Одеський морський торговельний порт" просив протягом 7 календарних днів від дня отримання листа повернути сплачену попередню оплату в сумі 383 542 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 25-27).

В подальшому, ДП "Одеський морський торговельний порт" направив ПП "Агрегат-Ресурс" лист № 20/6-602/1696 від 21.09.2021, в якому зазначив наступне:

- станом на 21.09.2021, тобто через місяць після настання строку поставки, ПП "Агрегат-Ресурс" не виконало зобов`язання щодо поставки;

- повідомив про розірвання договору № КД-21751 від 25.05.2021 і, враховуючи пункт 9.4. вказаного договору, та день направлення даного листа (21.09.2021), договір № КД-21751 від 25.05.2021 буде розірваним з 12.10.2021;

- з урахуванням того, що ПП "Агрегат-Ресурс" прострочило виконання свого зобов`язання щодо поставки товару на місяць, виконання такого зобов`язання втратило інтерес для ДП "Одеський морський торговельний порт", яке відмовляється від прийняття виконання зобов`язання ПП "Агрегат-Ресурс" щодо поставки товару (т. 1 а.с. 28-30).

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані порушенням ПП "Агрегат-Ресурс" зобов`язань за договором про закупівлю № КД-21751 від 25.05.2021 в частині повної та своєчасної поставки товару за здійсненою ДП "Одеський морський торговельний порт" попередньою оплатою, внаслідок чого у ПП "Агрегат-Ресурс" утворилася заборгованість у розмірі 383 542 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2. договору ДП "Одеський морський торговельний порт" нарахував та просить суд стягнути з ПП "Агрегат-Ресурс" пеню за період прострочення з 02.09.2021 по 24.09.2021 в сумі 4 024 грн. 56 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України ДП "Одеський морський торговельний порт" нарахував та просить суд стягнути з ПП "Агрегат-Ресурс" 3% річних за період прострочення з 02.09.2021 по 24.09.2021 у сумі 725 грн. 05 коп.

В свою чергу ПП "Агрегат-Ресурс" зазначає, що належним чином та своєчасно виконало зобов`язання з поставки товару на суму 767 084 грн. 00 коп., але ДП "Одеський морський торговельний порт" безпідставно ухилився від отримання поставленого товару, у зв`язку з чим та на підставі частини 4 статті 692 Цивільного кодексу України ПП "Агрегат-Ресурс" звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд: зобов`язати Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" прийняти товар - апарат високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами, поставка якого передбачена договором №КД-21751 від 25.05.2021; визнати зобов`язання позивача за зустрічним позовом з поставки товару повністю виконаним; стягнути з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на користь Приватного підприємства "Агрегат-Ресурс" заборгованість у загальному розмірі 393 970 грн. 58 коп., яка складається з 383 542 грн. 00 коп. - основний борг; 8 095 грн. 80 коп. - інфляційні втрати та 2 332 грн. 78 коп. - 3% річних.

Наведене і стало причиною виникнення спору та звернення із цими позовними вимогами до господарського суду.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів дійшов висновку, що докази на підтвердження невиконання ПП "Агрегат-Ресурс" своїх зобов`язань за договором про закупівлю № КД-21751 від 25.05.2021 щодо поставки товару - Апарату високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами, покупцю - ДП "Одеський морський торговельний порт" є менш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування, відтак, вимоги щодо стягнення попередньої оплати за товар, що не було поставлено, в сумі 383 542 грн. 00 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Враховуючи встановлену судом відсутність правових підстав для стягнення попередньої оплати в сумі 383 542 грн. 00 коп., не підлягають задоволенню вимоги за первісним позовом щодо стягнення 4 024 грн. 56 коп. пені та 725 грн. 05 коп. 3% річних, які нараховані на зазначену суму та носять похідний характер від вказаної заборгованості.

Частково задовольняючи зустрічний позов, суд зазначив, що доказів на підтвердження повної оплати доставленого ПП "Агрегат-Ресурс" 16.08.2021 товару на залишкову суму 383 542 грн. 00 коп. ДП "Одеський морський торговельний порт" не надав, доводи ПП "Агрегат-Ресурс" щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ДП "Одеський морський торговельний порт" на користь ПП "Агрегат-Ресурс" основного боргу в сумі 383 542 грн 00 коп. є правомірними, та разом з нарахованими відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) інфляційними втратами в сумі 8 095 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 2 332 грн. 78 коп. підлягають задоволенню.

Водночас, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити у задоволенні вимоги за зустрічним позовом в частині зобов`язання ДП "Одеський морський торговельний порт" прийняти товар - апарат високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами, поставка якого передбачена договором № КД-21751 від 25.05.2021, з огляду на неефективність заявленої вимоги, відсутність на законодавчому рівні механізму примусового виконання рішення суду з такою вимогою та можливе спричинення відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) зайвих витрат, що полягатимуть у витратах на чергову доставку товару з м. Дніпро до м. Одеси.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2022 у справі №916/2948/21 лише в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та в частині задоволення зустрічного позову, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обґрунтованість рішення в іншій (неоскаржуваній) частині.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є:

1) первісний позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Приватного підприємства "Агрегат-Ресурс" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю №КД-21751 від 25.05.2021 у загальному розмірі 388 291 грн. 61 коп.

Ціна первісного позову складається з наступних сум:

- 383 542 грн. 00 коп. - основний борг;

- 4 024 грн. 56 коп. - пеня;

- 725 грн. 05 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані порушенням відповідачем за первісним позовом зобов`язань за договором про закупівлю № КД-21751 від 25.05.2021 в частині повної та своєчасної поставки товару за здійсненою позивачем попередньою оплатою, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 383 542 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 02.09.2021 по 24.09.2021 в сумі 4 024 грн. 56 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 02.09.2021 по 24.09.2021 у сумі 725 грн. 05 коп..

2) зустрічна позовна заява Приватного підприємства "Агрегат-Ресурс" до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про стягнення з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на користь Приватного підприємства "Агрегат-Ресурс" заборгованості у загальному розмірі 393 970 грн. 58 коп.

Ціна зустрічного позову складається з наступних сум:

- 383 542 грн. 00 коп. - основний борг;

- 8 095 грн. 80 коп. - інфляційні втрати;

- 2 332 грн. 78 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором про закупівлю № КД-21751 від 25.05.2021 в частині належного прийняття товару від позивача та його оплати у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 383 542 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач за зустрічним позовом нарахував та просить суд стягнути інфляційні втрати за період з вересня по жовтень 2021 року в сумі 8 095 грн. 80 коп., а також 3% річних за період прострочення з 24.08.2021 по 05.11.2021 в сумі 2 332 грн. 78 коп.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, допущення прострочення поставки товару; наявність підстав для стягнення попередньої оплати за непоставлений товар, наявність підстав для стягнення заборгованості за поставлений товар та стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявленому розмірі.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (абзац другий ч. 4 ст. 179 ГК України): господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Положеннями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, згідно з умовами пункту 4.3. договору заявка покупця на поставку товару надсилається з електронної пошти (omts@omtp.com.ua), або надається власноруч постачальнику. Постачальник протягом 60-ти робочих днів з дня отримання заявки покупця на поставку товару поставляє покупцю кількість товару відповідно до заявки. Моментом поставки товару вважається момент одержання товару покупцем з оформленням накладної на складі покупця. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту поставки його покупцю.

ДП "Одеський морський торговельний порт" було надано ПП "Агрегат-Ресурс" заявку, яка оформлена листом № 35/20-837 від 26.05.2021, в якій зазначено про необхідність поставки товару - Апарату високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами в повному обсязі на склад ДП "Одеський морський торговельний порт" (Україна, м. Одеса, Митна площа, 1) відповідно до Специфікації до договору (т. 1 а.с. 21).

Вказана заява була отримана представником ПП "Агрегат-Ресурс" 26.05.2021, отже з урахуванням положень пункту 4.3. договору, граничним строк для поставки товару - Апарату високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами загальною вартістю 767 084 грн. 00 коп. є 20.08.2021.

ДП "Одеський морський торговельний порт" звернувся до ПП "Агрегат-Ресурс" з листом № 35/20-1015/1131 від 06.07.2021, в якому зазначив, що, у зв`язку з виконанням вказівки правоохоронних органів просить розірвати договір на підставі пункту 9.3. договору та згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України. У додатку до вказаного листа зазначений проект Додаткової угоди щодо розірвання Договору № КД-21751 від 25.05.2021 (т. 1 а.с. 109).

Апеляційний суд відзначає, що доказів визнання недійсним чи зміни вказаного договору сторонами суду не надано. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази направлення листа № 35/20-1015/1131 від 06.07.2021, також, до матеріалів справи жодною із сторін не долучено проект Додаткової угоди щодо розірвання Договору № КД-21751 від 25.05.2021, який зазначений додатком до вказаного листа. В той же час, вказаний лист було надано до суду саме ПП "Агрегат-Ресурс", що свідчить про його отримання.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний лист не може розцінюватися та розглядатися судом як пропозиція розірвати договір, на яку мав право ДП "Одеський морський торговельний порт" у відповідності до умов пункту 9.4. договору, згідно з яким договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативи покупця з повідомленням постачальника не пізніше ніж за 20 днів до такого розірвання, оскільки у листі № 35/20-1015/1131 від 06.07.2021 ДП "Одеський морський торговельний порт" посилається саме на умови пункту 9.3. договору, який передбачає дострокове припинення дії договору за взаємною згодою сторін з оформленням письмової угоди, а також на норми частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, яка також встановлює право зміни або дострокового розірвання договору за згодою сторін.

Враховуючи, що у підсумку сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договору з оформленням відповідної письмової угоди, правильним видається висновок суду, що наявність листа №35/20-1015/1131 від 06.07.2021 не змінює обов`язки сторін за договором та не впливає на строки та порядок їх виконання.

Пунктом 4.6. договору визначено, що право власності покупця на поставлений товар виникає з моменту приймання товару, факт якого засвідчується відміткою покупця на відповідній видатковій накладній. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування товару несе власник.

Як вбачається з матеріалів справи ПП "Агрегат-Ресурс" звертався до ДП "Одеський морський торговельний порт" з листами № 37 від 06.08.2021 та б/№ від 10.08.2021, в яких просив надати відомості щодо матеріально відповідальної особи на отримання обладнання та адреси поставки (т. 1 а.с. 90-95).

Відповідей на вказані листи матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що з аналізу змісту пунктів 4.2. та 4.3. договору вбачається, що умови поставки зазначаються в заявці покупця, при цьому як було вказано вище в заявці, яка оформлена листом № 35/20-837 від 26.05.2021, покупцем повідомлено про необхідність поставки товару - Апарату високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами в повному обсязі на склад ДП "Одеський морський торговельний порт" (Україна, м. Одеса, Митна площа, 1) відповідно до Специфікації до договору (т. 1 а.с. 21).

Таким чином, відповідно до умов договору товар підлягав поставці в строк до 20.08.2021 на склад ДП "Одеський морський торговельний порт" - Україна, м. Одеса, Митна площа, 1.

За приписами статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами пункту 6.1. договору покупець зобов`язаний: приймати поставлений товар згідно з видатковими накладними; своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений товар.

Згідно з нормами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, які визначають момент виконання обов`язку продавця передати товар, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Агрегат-Ресурс" було відправлено товар до ДП "Одеський морський торговельний порт" (м. Одеса, пл.Митна, 1) - 13.08.2021 перевізником ТОВ "Нова Пошта" за товарно-транспортною накладною № 59000719061060 з очікуваною датою доставки - 15.08.2021 до 18:00 год., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанцією (т. 1 а.с. 103) та відстеженням ТТН №59000719061060 (т. 1 а.с. 99-102). 15.08.2021 товар за ТТН № 59000719061060 прибув до м.Одеси, але 15.08.2021 о 10:19 год. ТОВ "Нова Пошта" зафіксувала, що "Клієнт замовив перенесення дати доставки 16.08.2021" (т. 1 а.с. 100). В подальшому 16.08.2021, 17.08.2021, 18.08.2021, 19.08.2021, 20.08.2021, 21.08.2021 та 26.08.2021 ТОВ "Нова Пошта" було зафіксовано, що "Отримувач недоступний за вказаною адресою. Посилка не вручена" (т. 1 а.с. 100-101).

При цьому 16.08.2021 співробітником ТОВ "Нова Пошта" ОСОБА_1 та комерційним директором ПП "Агрегат-Ресурс" ОСОБА_2 було складно Акт про відмову від отримання покупцем товару від 16.08.2021, в якому зафіксовано, що співробітник ТОВ "Нова Пошта" та комерційний директор ПП "Агрегат-Ресурс" 16.08.2021 доставили вантаж - Апарат високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами вантажоодержувачу - ДП "Одеський морський торговельний порт" за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1; вантажоодержувач як заздалегідь, так і по прибуттю на місце за вказаною адресою був повідомлений про доставку вантажу за телефонами: НОМЕР_2, НОМЕР_1 , однак вантажоодержувач відмовився отримати вказаний вище вантаж згідно з товарно-транспортною накладною (декларацією) № 59000719061060; вантаж доставлявся на автомобілі DAF під керуванням ОСОБА_1 , за участю ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 107). В матеріалах справи міститься ще один Акт про відмову від отримання покупцем товару від 20.08.2021 аналогічного змісту (т. 1 а.с. 108).

За приписами частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Проте, матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів складання будь-яких актів, які б засвідчували факт невідповідності якості товару, що є предметом спірного договору, його умовам щодо такої якості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, постачальник - ПП "Агрегат-Ресурс" 16.08.2021 належним чином та у строк, визначений пунктом 4.3. договору, виконав свої зобов`язання за договором про закупівлю № КД-21751 від 25.05.2021 щодо поставки товару - Апарату високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами, покупцю - ДП "Одеський морський торговельний порт" за адресою, яка була зазначена в заявці (оформлена листом № 35/20-837 від 26.05.2021), а саме: склад ДП "Одеський морський торговельний порт" - Україна, м. Одеса, Митна площа, 1.

ДП "Одеський морський торговельний порт" вважає факт доставки товару - Апарату високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами 16.08.2021 за обумовленою в заявці адресою таким, що виконано неналежним чином, посилаючись на умови пункту 11.7. договору, яким передбачено, що жодна із сторін не має права передавати свої права і обов`язки за договором третій особі, без письмової згоди іншої сторони.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими такі твердження, оскільки матеріалами справи підтверджується, що передачі прав за договором не відбулось, в момент поставки товару 16.08.2021 був присутній комерційний директор ПП "Агрегат-Ресурс" ОСОБА_2, а ТОВ "Нова Пошта" лише виконувало функції перевізника (транспортування товару), що не наділяє вказану особу правами постачальника за договором та не замінює цим його.

В свою чергу, аргументи ДП "Одеський морський торговельний порт" щодо невиконання ПП "Агрегат-Ресурс" обов`язків стосовно налаштування обладнання, створення умов його розміщення та з`єднання компонентів між собою розцінюються правомірно відхилені судом як такі, що не підтверджені жодним доказом.

Натомість, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що в момент доставки обладнання 16.08.2021 був присутній комерційний директор ПП "Агрегат-Ресурс" ОСОБА_2, який приймав участь у складанні Акту про відмову від отримання покупцем товару від 16.08.2021, що також спростовує вказані доводи ДП "Одеський морський торговельний порт".

Апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що право на відмову від договору ДП "Одеський морський торговельний порт" (покупець) пов`язує із невиконанням ПП "Агрегат-Ресурс" (продавцем) свого обов`язку із поставки товару в обумовлені сторонами у відповідних документах строки, що було спростовано в ході судового розгляду справи.

Проте, вже в своїй апеляційній скарзі заявник посилається на неналежне виконання ПП "Агрегат-Ресурс" своїх зобов`язань за договором в частині налаштування обладнання, створення умов його розміщення та з`єднання компонентів.

Необхідно зазначити, що згідно п. 1.1. договору даному обов`язку кореспондується обов`язок ДП "Одеський морський торговельний порт" прийняти та оплатити вартість товару в порядку та на умовах, передбачених договором, однак, позивач (відповідач за зустрічним позовом) всіляким чином безпідставно ухилявся від отримання товару, спочатку перенісши дату доставки на інше число, а згодом й взагалі відмовився від його отримання на неодноразові спроби його вручення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом).

Відтак, наведеним спростовуються доводи апелянта у відповідних частинах апеляційної скарги.

З приводу тверджень скаржника про те, що територія ДП «Одеський порт» є режимною і доступ до неї контролюється іншим державним підприємством - АМПУ (код ЄДРПОУ 38727770), зокрема, Одеською філією даного підприємства, а тому задля виконання умов Договору щодо поставки товару представникам ПП «Агрегат-Ресурс» необхідно було звернутись до ОФ ДП АМПУ для отримання перепуски на територію Одеського порту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ДП "Одеський морський торговельний порт" у своїй позовній заяві не обґрунтовувало невиконання ПП «Агрегат-Ресурс» своїх договірних зобов`язань наявністю тих підстав, які наразі заявляє в своїй апеляційній скарзі.

Відтак, апелянт намагається домогтися перегляду рішення суду першої інстанції вже з урахуванням нових підстав позову, що є недопустимим з огляду на встановлені процесуальні фільтри.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що враховуючи факт надсилання відповідачем декількох листів позивачеві з проханням визначити точну адресу та місце передання товару, а також, матеріально-відповідальну особу, що буде приймати товар, та неотримання жодної відповіді з цього приводу від останнього, вказане дає достатньо підстав стверджувати, що саме ДП "Одеський морський торговельний порт" не сприяв створенню належних умов для виконання договору, адже представники ПП «Агрегат-Ресурс», які супроводжували товар, не мали змоги потрапити на режимний об`єкт ДП «Одеський порт» без отримання ними від позивача відповідних перепусток та узгодження останнім їх потрапляння всередину.

ДП "Одеський морський торговельний порт" вирішив відмовитися від отримання своєчасно доставленого товару саме з мотивів порушень строків його доставки, що ніяк не пов`язується із неможливістю уповноважених осіб відповідача виконати свої зобов`язання із його розвантаження, налаштування тощо, яким має передувати допуск та прийняття товару позивачем, а тому, твердження апелянта про вжиття всіх заходів для отримання товару не знайшли свого документального підтвердження належними доказами та суперечать встановленим фактичним обставинам справи.

Необхідно наголосити, що за приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що докази на підтвердження невиконання ПП "Агрегат-Ресурс" своїх зобов`язань за договором про закупівлю № КД-21751 від 25.05.2021 щодо поставки товару - Апарату високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами, покупцю - ДП "Одеський морський торговельний порт" є менш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.

При цьому наявність листів ДП "Одеський морський торговельний порт" № 35/20-1380/1466 від 25.08.2021 (щодо повернення попередньої оплати) та листа № 20/6-602/1696 від 21.09.2021 (щодо розірвання договору та відмови від прийняття) не мають правового значення для правильного вирішення даної справи, оскільки судом встановлено фактичне та повне виконання ПП "Агрегат-Ресурс" зобов`язань щодо поставки товару за договором саме 16.08.2021, а отже у ДП "Одеський морський торговельний порт" були відсутні правові підстави заявляти про відмову від прийняття, вимагати повернення попередньої оплати та про розірвання договору, з підстав, зазначених у листах від 25.08.2021 та від 21.09.2021.

Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення попередньої оплати за товар, що не було поставлено, в сумі 383 542 грн. 00 коп., та про стягнення 4 024 грн. 56 коп. пені та 725 грн. 05 коп. 3% річних, які нараховані на зазначену суму та носять похідний характер від вказаної заборгованості.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в частині задоволення зустрічного позову, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом вище, ПП "Агрегат-Ресурс" виконав свої зобов`язання з поставки товару 16.08.2021.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у пункті 3.1. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок здійснюється покупцем шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника у безготівковій формі на підставі видаткової накладної, оформленої відповідно до заявки покупця на поставку конкретної партії товару та зареєстрованої постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки конкретної партії товару та отримання від постачальника належним чином оформленої видаткової накладної.

За приписами частини 4 статті 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи встановлену судом дату виконання постачальником зобов`язання з поставки товару - 16.08.2021, а також умови пункту 3.1. договору, товар підлягав оплаті у залишковій сумі 383 542 грн. 00 коп. у строк до 23.08.2021 включно.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вже було зазначено, пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з статтею 13, частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати доставленого ПП "Агрегат-Ресурс" 16.08.2021 товару на залишкову суму 383 542 грн. 00 коп. ДП "Одеський морський торговельний порт" не надав, доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Таким чином, вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення з ДП "Одеський морський торговельний порт" на користь ПП "Агрегат-Ресурс" основного боргу в сумі 383 542 грн. 00 коп. є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим правомірно задоволенні судом.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем за зустрічним позовом виконання зобов`язання щодо оплати вартості товару у строки, визначені умовами договору та додатками до нього, позивач за зустрічним позовом заявив вимогу про стягнення інфляційних втрат за період з вересня по жовтень 2021 року в сумі 8 095 грн. 80 коп. та 3% річних за період прострочення з 24.08.2021 по 05.11.2021 в сумі 2 332 грн. 78 коп.

Слід наголосити на тому, що обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 02.07.2019р. у справі 925/1641/17).

Крім того, у Постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: «З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контр розрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Наявний розрахунок позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат (т. 1 а.с. 116), з яким погодився суд першої інстанції, був перевірений колегією суддів на предмет правильності та обґрунтованості розрахунків, арифметичних та методологічних помилок чи невідповідностей приписам законодавства України, виявлено не було.

Зважаючи на викладене, вимоги ПП "Агрегат-Ресурс" в частині стягнення з ДП "Одеський морський торговельний порт" 2 332 грн. 78 коп. - 3% річних та 8 095 грн. 80 коп. - інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що правильно задоволенні судом першої інстанції.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) не відмовляється від надання товару у розпорядження позивача (відповідач за зустрічним позовом), про що свідчать й заявлені ним вимоги в зустрічному позові про зобов`язання Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" прийняти товар - апарат високого тиску АВД 1320/50 МП в комплекті з аксесуарами, поставка якого передбачена договором № КД-21751 від 25.05.2021, і, хоча рішення у відповідній частині не переглядається апеляційним судом в силу положень ч. 1 ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що ДП "Одеський морський торговельний порт" має право отримати товар після повної оплати його вартості, узгодивши порядок, строки та інші умови, в тому числі спосіб передачі та тягар пов`язаних із цим витрат, із ПП «Агрегат-Ресурс».

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову зустрічного позову у відповідній частині та відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2022 у справі № 916/2948/21.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2022 у справі №916/2948/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2022 у справі №916/2948/21 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.12.2022

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов