Рішення

від 07.12.2022 по справі 902/858/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Cправа № 902/858/15(902/325/21)

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарафіна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за позовом: Приватного підприємства "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В., смт. Крижопіль, Крижопільський р-н, Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж", м. Вінниця

до : ОСОБА_1 , м. Одеса

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім цукру", с. Слобода-Шаргородська, Шаргородський р-н, Вінницька обл.

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору іпотеки недійсним

в межах справи № 902/858/15

за заявою: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія Фінанс"

до: Приватного підприємства "Хілл"

про визнання банкрутом

за участю :

арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл".

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Так, ухвалою суду від 22.11.2022 року продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута - ПП "Хілл" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. по справі № 902/858/15 - до 11.04.2023 року. Призначено справу № 902/858/15 до розгляду в судовому засіданні на 11.04.2023 року.

05.04.2021 року до суду від ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. надійшла позовна заява б/н від 29.03.2021 року (вх. № 01-36/291/21) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж" та до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору іпотеки недійсним, в межах справи № 902/858/15.

Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, матеріали даної позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи №902/858/15(902/325/21) передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

В зв`язку з надісланням матеріалів справи № 902/858/15 до суду апеляційної інстанції, ухвалою суду від 06.04.2021 року було відкладено вирішення питання про прийняття вказаної вище позовної заяви в межах справи № 902/858/15, до повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду Вінницької області.

27.05.2021 року матеріали справи № 902/858/15 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

22.06.2021 року від Департаменту адміністративних послуг Одеської міської ради на запит суду № 902/858/15(902/325/21)/1194/21 від 31.05.2021 надійшов лист № 1035С/01-39 від 10.06.2021 щодо місця реєстрації проживання ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 29.06.2021 року призначено підготовче засідання у справі №902/858/15(902/325/21), в межах справи № 902/858/15 на 07.09.2021 року. Залучено до участі у справі № 902/858/15(902/325/21), в межах справи № 902/858/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім цукру".

Ухвалою суду від 07.09.2021 року призначено підготовче засідання у справі №902/858/15(902/325/21) в межах справи № 902/858/15 на 27.10.2021 року.

Ухвалою суду від 27.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/858/15(902/325/21) в межах справи № 902/858/15 - до судового розгляду по суті на 29.11.2021 року.

Водночас, ухвалою суду від 24.11.2021 року було залучено до участі у справі №902/858/15(902/325/21) в межах справи № 902/858/15 - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна".

11.01.2022 року на електронну поштову адресу суду від представника першого Відповідача надійшов відзив б/н від 10.01.2022 року на позовну заяву у цій справі.

Разом з цим, ухвалою суду від 11.01.2022 року було зупинено провадження у справі №902/858/15(902/325/21) в межах справи № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл" до прийняття та набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками поданої касаційної скарги ФГ "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15.

Ухвалою суду від 09.02.2022 року поновлено провадження у справі №902/858/15(902/325/21) в межах справи № 902/858/15 та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.03.2022 року.

При цьому, ухвалами суду відкладався розгляд справи № 902/858/15(902/325/21) в межах справи № 902/858/15 по суті на іншу дату.

Зокрема, ухвалою суду від 02.11.2022 року відкладено розгляд справи №902/858/15(902/325/21), в межах справи № 902/858/15 по суті на 07.12.2022 року о 10:00 год..

Також, ухвалою суду від 28.11.2022 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Ткачука О.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/858/15(902/325/21), яке відбудеться 07.12.2022 року о 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

На визначену дату - 07.12.2022 в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явився представник Позивача - арбітражний керуючий (ліквідатор) Ткачук О.В.. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Поряд з цим, суд зважає на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Як вбачається з матеріалів справи, учасників цієї справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового слухання у цій справі, що підтверджується ухвалою суду від 02.11.2022 року, яка направлялась на електронні поштові адреси, зокрема : ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" - invest_credit@ukr.net; представнику ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" - адвокату Косарецькову В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ТОВ "Кряж" - адвокату Мартинюку Н.Р. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику ТОВ "Кряж" - адвокату Дробасі С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5.

Разом з цим, судом також встановлено, що вказана вище ухвала, яка направлялась рекомендованим листом на поштову адресу місця реєстрації Відповідача-2 - ОСОБА_1 (згідно листа Департаменту адміністративних послуг Одеської міської ради № 1035С/01-39 від 10.06.2021), а саме : АДРЕСА_4, повернулася до суду із поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 1, ч. 3, ч. 7 ст. 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 5, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Також, суд звертає увагу на те, що позовна заява ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. б/н від 29.03.2021 року (вх. № 01-36/291/21) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж" та до Кантоніст Тетяни Миколаївни про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору іпотеки недійсним, надійшла до суду 05.04.2021 року, а тому у сторін та третіх осіб було достатньо часу для надання усіх наявних доказів на підтвердження своїх доводів або заперечень з моменту призначення першого підготовчого засідання (ухвала суду від 29.06.2021року по справі № 902/858/15(902/325/21).

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що учасників справи було належним чином повідомлено про дату та час проведення судового засідання у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи по суті за відсутності представників Відповідачів та третіх осіб за наявними матеріалами справи.

Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 216 ГПК України, якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено.

В ході розгляду справи по суті, представник Позивача просив суд задоволити позовну заяву в повному обсязі.

Суд, заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали позовної заяви, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, встановив наступне.

За змістом позовної заяви б/н від 29.03.2021 року (вх. № 01-36/291/21) та наданих доказів, 04.10.2016 року постановою Господарського суду Вінницької області у справі №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл" визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.01.2021 року у справі №902/858/15, відсторонено арбітражного керуючого Глеваського В.В. та призначено ліквідатором ПП "Хілл" арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича.

Разом з тим, 14.12.2017 проведено аукціон з продажу майна банкрута - ПП "Хілл", за результатами якого, на користь ТОВ "Дім Цукру" було відчужено, зокрема, наступне майно :

- комплекс будівель та споруд загальною площею 3 842,5 кв. м, що розташований за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, смт. Крижопіль, вулиця Чкалова (перейменовано - вулиця Кожедуба Івана), будинок 16Б; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1461962505219;

- газопровід високого тиску (1,2 мПа) ДУ 273 х 6L 9246 м, ДУ 219x6L 10522 м, з відводами 22 м, високого тиску першої категорії із спорудами на ньому від с. Буди Тростянецького району до с. Соколівка Крижопільського району, що розташований за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, село Соколівка, вулиця Службова 1А; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 216939805219 (далі по тексту - "Нерухоме майно").

Однак, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Банкрута - ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року, застосовано наслідки недійсності правочину, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПП "Хілл" у справі №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року.

Також, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивачу стало відомо, що на сьогоднішній день власником нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кряж" (надалі по тексту - "Відповідач-1"), якому майно відчужив переможець аукціону - ТОВ "Дім Цукру" :

1) 14 березня 2018 року укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд заг. пл. 3 842,5 кв. м., адреса: Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Чкалова (Івана Кожедуба), 16-Б, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. за реєстровим № 635;

2) 04 вересня 2019 року укладено договір купівлі-продажу газопроводу високого тиску, що розташований за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, село Соколівка; вулиця Службова, 1А, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. за реєстровим № 2189.

Також, у позові повідомляється, що між ПП "Хілл" та ТОВ "Кряж" не укладалися жодні угоди (правочини) щодо майна, яке витребовується, а отже між власником та володільцем нерухомого майна не існує жодних юридичних відносин.

При цьому, на переконання ліквідатора Боржника, майно яке витребовується, вибуло з власності Банкрута поза його волею, оскільки, правочин направлений на відчуження майна боржника визнано недійсним постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15.

Крім того, майно ПП "Хілл" вибуло із його володіння на підставі недійсного правочину та незаконно проведеного аукціону, у зв`язку з чим, договір купівлі-продажу був підписаний від ПП "Хілл" ліквідатором Василиком В.В. з ТОВ "Дім Цукру" поза межами добросовісності та законності дій ліквідатора, які покладено на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, майно Боржника вибуло з володіння власника (органу управління ПП "Хілл") поза межами його волевиявлення, а в силу закону, при цьому визначений законодавцем орган управління майном (ліквідатор Василик В.В.) діяв з порушенням тих повноважень, які йому було надано законодавцем при реалізації спірного майна з аукціону на користь ТОВ "Дім Цукру".

Таким чином, на думку Позивача, у зв`язку з недобросовісними діями ліквідатора ПП "Хілл" слідує, що майно вибуло із володіння Банкрута поза його волею, тому наявні правові підстави для застосування cт. 388 ЦК України - витребування майна від добросовісного набувача - ТОВ "Кряж".

Окрім цього, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 3 842,5 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461962505219 ліквідатору ПП "Хілл" стало відомо, наступне.

14.02.2020 року між ТОВ "Кряж" та ОСОБА_1 було укладено договір поворотної фінансово допомоги на суму 500 000,00 грн зі строком повернення 31.12.2021 року.

Як забезпечення зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги від 14.02.2020 року, Відповідач-1, на підставі укладеного між ТОВ "Кряж" та ОСОБА_1 договору іпотеки від 09.06.2020 року, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1050, передав в іпотеку об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 3 842,5 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461962505219).

Позивач звертає увагу на те, що спірний іпотечний договір було укладено 09.06.2020 року, тобто в період, коли учасникам цього договору вже було відомо про недійсність договору купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року.

Окрім цього, ТОВ "Кряж" є учасником справи про банкрутство ПП "Хілл" в частині розгляду позову ТОВ "Фінансова компанія "Веста" від 02.07.2019 року до "Хілл", СТОВ "Агрокряж", ПрАТ "Зернопродукт МХП", ТОВ "Кряж" про визнання договорів недійсними, а тому повинно володіти інформацією щодо оскарження результатів аукціону з продажу майна Банкрута.

Також, спірний іпотечний договір було укладено 09.06.2020 року, тобто вже після ухвалення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15, що на переконання Позивача, свідчить про відсутність правових підстав для передання об`єкту нерухомого майна в іпотеку та порушення ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України.

Разом з цим, Позивач зазначив, що визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України та чинне законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувана за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження, а тому спірний договір іпотеки від 09.06.2020 року, має бути визнаний недійсним в силу приписів ст. 215, 216 ЦК України, оскільки, ТОВ "Кряж" було обмежене в своєму праві на укладення іпотечного договору.

З огляду на викладене, Позивач просить суд : витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж" на користь Приватного підприємства "Хілл" вказане вище нерухоме майно; визнати недійсним договір іпотеки від 09.06.2020 року, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1050 та укладений між ТОВ "Кряж" та ОСОБА_1 .

Згідно відзиву Відповідача-1 б/н від 10.01.2022 року на позовну заяву, викладені такі заперечення.

Задоволення позовних вимог за позовом ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича про витребування спірного нерухомого майна ТОВ "Кряж", яке є добросовісним набувачем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки, в такому випадку на ТОВ "Кряж", як на добросовісного набувача нерухомого майна буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відтак, витребування нерухомого майна з власності Відповідача, який є добросовісним набувачем, та задоволення вимог Позивача в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. призведе до порушення права ТОВ "Кряж" на нерухоме майно, яке набуте на законних підставах.

Також, доводи Позивача щодо недійсності договору іпотеки не заслуговують на увагу, з огляду на те, що у даній справі відсутні будь-які підстави для визнання договору іпотеки від 09.06.2020 р. укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Кряж" недійсним.

Враховуючи викладене та наведені у відзиві норми законодавства і судову практику Верховного Суду, Відповідач-1 просить суд позовні вимоги відхилити, а в задоволенні позовної заяви - відмовити в повному обсязі.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про витребування у Відповідача-1 нерухомого майна, яке раніше належало Позивачу - ПП "Хілл" та було продане на аукціоні за договором купівлі-продажу третій особі - ТОВ "Дім Цукру", а також визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між Відповідачами.

Підставами позовних вимог, серед іншого, зазначено визнання недійсними судовим рішенням результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами відповідного аукціону з продажу майна банкрута - ПП "Хілл" у справі № 902/858/15. Також, спірний іпотечний договір було укладено після ухвалення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15, а тому були відсутні правові підстави для передання оспорюваного об`єкту нерухомого майна в іпотеку.

Як, підтверджено матеріалами цієї справи, 14.03.2018 року та 04.09.2019 року між ТОВ "Дім Цукру" (Продавець) та ТОВ "Кряж" (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстровані в реєстрі за № № 635, 2189 відповідно.

Пунктами 1, 2 договору купівлі-продажу від 14.03.2018 року передбачено, що Продавець продав, а Покупець купив, належну Продавцю на праві приватної власності комплекс будівель та споруд, загальною площею 3 842,5 кв.м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 ), надалі "будівля".

Документом, що підтверджує право власності Продавця на відчужувану будівлю є Свідоцтво, видане 16 січня 2018 року Деревянчук А.В., державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Вінницької області за реєстром № 33. Право власності Продавця на будівлю зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.01.2018 року, державним реєстратором Деревянчук А.В., державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2018 року, індексний номер витягу: 110694805, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1461962505219, номер запису про право власності: 24394540.

Згідно пунктів 1, 2 договору купівлі-продажу від 04.09.2019 року, Продавець продав, а Покупець купив, належне Продавцю на праві приватної власності нерухоме майно, що складається: газопровід високого тиску (1,2 мПа) ДУ 273 х 6L 9246 м, ДУ 219x6L 10522 м, з відводами - 22 м, високого тиску першої категорії із спорудами на ньому від с. Буди Тростянецького району до с. Соколівка Крижопільського району, що розташований за адресою: Вінницька область Крижопільський район, село Соколівка, вул. Службова, буд. 1А (один "А"), надалі "газопровід".

Документом, що підтверджує право власності Продавця на газопровід є Свідоцтво, видане 29 грудня 2017 року Деревянчук А.В., державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Вінницької області за реєстром № 1782. Право власності Продавця на газопровід зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.12.2017 року, державним реєстратором Деревянчук А.В., державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.12.2017 року, індексний номер витягу: 109641325, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 216939805219, номер запису про право власності : 24248396.

Судом встановлено, що за змістом вказаного вище Свідоцтва від 16.01.2018 (копія наявна в матеріалах справи), державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Вінницької області Деревянчук А.В., відповідно до ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 15.12.2017 року і протоколу №03/17 про проведення аукціону, складеного 14.12.2017 року ТОВ "Клірингова палата", посвідчено, що Приватному підприємству "Хілл" (код ЄДРПОУ 13333298, місцезнаходження якого: Вінницька область, Крижопільський район, смт. Крижопіль, вулиця Чкалова, буд. № 16 Б), належить на праві власності нерухоме майно, що складається з комплексу будівель та споруд загальною площею 3 842,5 кв.м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 ), на підставі : свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 263261, виданого Крижопільською селищною радою 02.02.2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Крижопільської селищної ради №11 від 13.01.2004 року, зареєстрованого за ПП "Кряж" (реорганізованим в ПП "Хілл") КП "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 02.02.2004 року, реєстраційний номер об?єкта № 3235650, яке придбане ТОВ "Дім Цукру" (код ЄДРПОУ 41628945) за 305602,55 грн без ПДВ, що раніше належало ПП "Хілл".

Також, згідно Свідоцтва від 29.12.2017 (копія наявна в матеріалах справи), державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Вінницької області Деревянчук А.В., відповідно до ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 15.12.2017 року і протоколу № 03/17 про проведення аукціону, складеного 14.12.2017 року ТОВ "Клірингова палата", посвідчено, що Приватному підприємству "Хілл" (код ЄДРПОУ 13333298, місцезнаходження якого: Вінницька область, Крижопільський район, смт. Крижопіль, вулиця Чкалова, буд. № 16 Б), належить на праві власності майно, що складається з газопроводу високого тиску (1,2 мПа) ДУ 273 х 6L 9246 м, ДУ 219x6L 10522 м, з відводами - 22 м, високого тиску першої категорії із спорудами на ньому від с. Буди Тростянецького району до с. Соколівка Крижопільського району, що розташований за адресою: Вінницька область Крижопільський район, село Соколівка, вул.Службова, буд. 1А (один "А"), на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Крижопільською державною нотаріальною конторою 06.05.2011 року за реєстровим № 638. Державна реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена Реєстраційною службою Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області 19.11.2013 року. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 216939805219, яке придбане ТОВ "Дім Цукру" (код ЄДРПОУ 41628945) за 459 395,06 грн без ПДВ, що раніше належало ПП "Хілл".

Окрім цього, матеріалами справи підтверджено, що 14.12.2017 року між ПП "Хілл" (Продавець) в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Василика Віталія Валентиновича та ТОВ "Дім Цукру" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, згідно якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві майно, а Покупець зобов`язується сплатити ціну його продажу та прийняти майно, що було виставлено для продажу на аукціоні, а саме : Лот № 1: Майно підприємства-банкрута ПП "Хілл", що виставляється для продажу на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу, до складу якого входять: об`єкти нерухомості, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, дебіторська заборгованість, корпоративні права, вимоги до третіх осіб, (надалі - майно).

Пунктами 1.4, 2.1 вказаного вище договору купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, обумовлено, що право на придбання майна Покупець набув за результатами проведеного "14" грудня 2017 р. аукціону за ціною продажу майна у розмірі, вказаному в пункті 2.1 договору, згідно протоколу № 03/17 про проведення аукціону від 14.12.2017 року.

Продаж майна вчинено за ціною у розмірі 20 328 945,83 гривень, без ПДВ, що склалася за результатами проведеного аукціону 14.12.2017 р., зокрема, продано :

- об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, смт. Крижопіль, вулиця Чкалова, 16 Б - ціна 305 602,55 (триста п?ять тисяч шістсот дві грн 55 коп.) гривень, без ПДВ (додаток № 1, який є невід`ємною частиною до даного договору) (підпункт 1 п. 2.1);

- об`єкт нерухомості (газопровід), розташований за адресою: Вінницька область Крижопільський район, с. Соколівка, вул. Службова, буд. 1А - ціна 459 395,06 (чотириста п?ятдесят дев?ять тисяч триста дев?яносто п?ять грн 06 коп.) гривень, без ПДВ (додаток № 4, який є невід`ємною частиною до даного договору) (підпункт 4 п. 2.1).

У згаданих вище додатках № 1, № 4 до договору від 14.12.2017 року (копії наявні в матеріалах справи) зазначені об?єкти нерухомості, які були продані ТОВ "Дім Цукру" за результатами проведеного аукціону 14.12.2017 року, а саме : комплекс будівель та споруд загальною площею 3 842,5 кв.м., що розташований за адресою : Вінницька область, Крижопільський район, смт Крижопіль, вулиця Чкалова, буд.16 Б та газопровід високого тиску (1,2 мПа) ДУ 273 х 6L 9246 м, ДУ 219x6L 10522 м, з відводами - 22 м, високого тиску першої категорії із спорудами на ньому від с. Буди Тростянецького району до с.Соколівка Крижопільського району, що розташований за адресою: Вінницька область Крижопільський район, село Соколівка, вул. Службова, буд. 1А.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що належні ПП "Хілл" вказані вище оспорювані комплекс будівель та споруд і газопровід високого тиску, були куплені ТОВ "Дім Цукру" за результатами аукціону від 14.12.2017 року та в подальшому останнім продані за договорами купівлі-продажу від 14.03.2018 року та від 04.09.2019 року (зареєстровані в реєстрі за № № 635, 2189, відповідно) Відповідачу-1 - ТОВ "Кряж", за яким було зареєстровано право власності на оспорювані об?єкти нерухомості на підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу від 14.03.2018 року та від 04.09.2019 року, що підтверджується долученими до позову Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 246326458 від 01.03.2021 року та № 246327635 від 01.03.2021 року.

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

Відповідні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 року у справі № 910/10987/18 вказано, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 18.12.2019 року у справі № 902/858/15 було скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 р. у справі № 902/858/15. Прийнято нове рішення. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі №902/858/15, який відбувся 14.12.2017 року та застосовано наслідки недійсності результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі № 902/858/15, який відбувся 14.12.2017 року, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПП "Хілл" у справі № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року.

Водночас, цією постановою суду апеляційної інстанції, зокрема, були встановлені такі обставини та зроблені наступні висновки.

Між ТОВ "Клірингова палата" та ліквідатором ПП "Хілл" - Василиком В.В. було укладено договір про проведення аукціону від 12.09.2017 року шляхом організації та проведення аукціонів: аукціон з продажу цілісного майнового комплексу; повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу; другий повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу.

15.11.2017 року ТОВ "Клірингова палата" на сайті Вищого господарського суду України здійснено публікацію оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна підприємства банкрута - ПП"Хілл" у вигляді цілісного майнового комплексу, який призначено на 14.12.2017 року о 10-00 год..

В даному оголошенні, зокрема, зазначені такі відомості : початкова вартість продажу та можливість зниження ціни на цьому аукціоні - 290 413 510, 87 грн без ПДВ. Початкова вартість повторного аукціону зменшена на 20% від початкової вартості попереднього аукціону . Під час проведення аукціону передбачена можливість зниження початкової вартості лоту на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір; кінцевий термін прийому заявок та сплата гарантійного внеску - 16 листопада 2017 року до 13-00 год. включно. Для участі у аукціоні необхідно сплатити гарантійний внесок у розмірі 10 % від початкової вартості лоту у розмірі 29 041 351,09 грн без ПДВ що вносяться на рахунок організатора аукціону: п/р НОМЕР_1 в ПАТ "Альфа банк" у м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 38050409; заяви на участь в аукціоні приймаються організатором з моменту опублікування оголошення про проведення аукціону на веб сайті Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України, 10-00 до 13-00 год. в робочі дні, за адресою : Київська область, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, буд. 4, оф. 1; до складу цілісного майнового комплексу входять : об`єкти нерухомості, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, дебіторська заборгованість, корпоративні права, вимоги до третіх осіб.

Згідно розміщеного ТОВ "Клірингова палата" 18.12.2017 року на сайті ВГСУ оголошення , другий повторний аукціон з продажу майна ПП "Хілл", що був призначений на 14.12.2017 року визнано таким, що відбувся. Переможцем аукціону було придбано лот 1 - майно підприємства банкрута ПП"Хілл", що виставлявся для продажу на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу, ціна продажу склала 20 328 945,83 грн без ПДВ; скарг та зауважень на адресу організатора аукціону не надходило.

14.12.2017 року між ПП "Хілл" в особі ліквідатора Василика В.В. та ТзОВ "Дім цукру" було укладено договір купівлі-продажу майна ПП "Хілл", який містить 26 додатків.

Однак, матеріали справи містять витяг з сайту судової влади України, про те що Василик В.В., як адвокат представляв інтереси ТОВ "Всеукраїнська колекторська компанія" (попередня назва ТОВ "Клірингова компанія") у справі № 380/274/14ц згідно ухвали від 07.12.2016 року (т. 30 а.с. 209 - 210).

Крім того, з матеріалів справи убачається, що попередній керівник (власник) ТОВ "Клірингова палата" - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є засновниками ТОВ "Комерційна група "Авалон". А також, ОСОБА_2 є засновником юридичної особи ТОВ "БІЛЬБАО СА", у якому Василик В.В. здійснює повноваження голови комісії з припинення (ліквідатора) вказаної юридичної особи з 29.07.2015 р., що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (т. 30, а.с. 211-222)

Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що організатор аукціону - ТОВ "Клірингова палата" не відповідає критерію щодо пов`язаних осіб, оскільки є заінтересованою особою стосовно замовника аукціону - ліквідатора ОСОБА_3 , про що свідчить наявність трудових та інших відносин між ОСОБА_3 та організатором аукціону та засновником організатора аукціону.

При цьому, не зважаючи на пов`язаність ліквідатора Василика В.В. як замовника аукціону з організатором аукціону - ТОВ "Клірингова палата" ліквідатором не приймалося рішення щодо скасування протоколу попереднього арбітражного керуючого про визначення організатором аукціону ТОВ "Клірингова палата".

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення ліквідатором вимог ч. 6 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки організатором аукціону не може бути заінтересована особа щодо замовника аукціону, а тому доводи скаржників в цій частині є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Натомість твердження ліквідатора щодо відсутності доказів в матеріалах справи щодо його пов`язаності з організатором аукціону спростовуються наведеними вище документами.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ПП "Хілл" 14.12.2017 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині відомостей про майно, що продається, а тому доводи скаржників в цій частині є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, у зв`язку з невключенням до ліквідаційної маси банкрута 53 транспортних засобів, ліквідатором не було реалізовано всі активи боржника, які у сукупності формують цілісний майновий комплекс.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор не виносив на розгляд комітету кредиторів боржника питання погодження складу майна, яке виставлялось на продаж лотами. Отже, процедура продажу майна з аукціону окремими лотами була ліквідатором порушена.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погодилася з доводами апеляційних скарг, щодо порушень які були допущені ліквідатором та організатором торгів при проведенні другого повторного аукціону з продажу майна ПП "Хілл", а саме недотримання вимог щодо змісту оголошення про проведення другого повторного аукціону, порядку проведення аукціону, пов`язаності організатора та замовника аукціону, невключення ліквідатором до ліквідаційної маси 53 транспортних засобів, які підлягали включенню до цілісного майнового комплексу та продажу на аукціоні, що суттєво порушує права апелянтів, а тому дійшла висновку про достатність підстав для скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 року та визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута у справі № 902/858/15 повністю, з застосуванням наслідків недійсності результатів аукціону.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, встановлені вказаною вище постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15 обставини щодо недійсності результатів аукціону та укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу майна ПП "Хілл", є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ПП "Хілл" в особі ліквідатора боржника у справі № 902/858/15(902/325/21).

Поряд з цим, як згадувалось вище, ухвалою суду від 11.01.2022 року було зупинено провадження у справі № 902/858/15(902/325/21) в межах справи № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл" до прийняття та набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками поданої касаційної скарги ФГ "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15.

Цією ухвалою, серед іншого, встановлено, що згідно відомостей з бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2021 року, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 902/858/15 за касаційною скаргою ФГ "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року. Витребувано з Господарського суду Вінницької області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/858/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" до Приватного підприємства "Хілл" про визнання банкрутом.

У зазначеній вище ухвалі, Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що підставою касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 902/858/15 скаржник вказав пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України.

Також, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, скаржник зазначив, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки суди прийняли рішення про права, інтереси та обов`язки ФГ "Врожайне", яке не було залучено до участі у справі, неправильно застосувавши при цьому норми матеріального права з порушенням норм процесуального права, які виразились, у неврахуванні практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою.

Зважаючи на те, що предметом позову у справі № 902/858/15(902/325/21) є, зокрема, витребування від першого Відповідача - ТОВ "Кряж" на користь банкрута - ПП "Хілл" нерухомого майна за наслідками недійсності правочину, застосованих постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15, якою визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Банкрута - ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року та визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами відповідного аукціону, та як встановлено судом, наразі ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2021 року відкрито касаційне провадження у справі №902/858/15 за касаційною скаргою ФГ "Врожайне" на вказану вище постанову суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим, у випадку скасування цієї постанови суду апеляційної інстанції, відповідні обставини впливатимуть на оцінку судом доказів у справі № 902/858/15(902/325/21) та прийняття судового рішення за результатами розгляду позовних вимог у цій справі.

За цих обставин, в ухвалі від 11.01.2022 року, суд дійшов висновку, що результати зазначеного вище касаційного розгляду будуть мати істотне значення для вирішення справи № 902/858/15(902/325/21), оскільки, існує об`єктивна неможливість її розгляду до набрання законної сили судовим рішенням прийнятим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками відповідного касаційного розгляду по справі № 902/858/15.

В подальшому, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022 року було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15 (копія ухвали наявна в матеріалах цієї справи).

Відтак, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15 наразі є чинною.

Водночас, Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Такий правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду, з посиланням на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15 - пункт 58 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

Приписами ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Аналогічні положення наведено у статті 208 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Стаття 387 ЦК України, передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 року у справі № 904/6495/13, юридичний аналіз статей 216, 328 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а незаконність набуття права власності, яка встановлена судом не може обґрунтовувати правомірності набуття права власності.

Отже, правочин який визнаний судом недійсним, незалежно від його державної реєстрації у реєстрі прав на нерухоме майно не породжує наслідків визнання за набувачем права власності на спірне майно, а положення статей 2-5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мають застосовуватися з врахуванням винятків при визнанні недійсними правочинів у судовому порядку.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №488/5027/14-ц, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14).

Згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 року у справі № 910/3496/17, віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2022 року у справі № 5023/5847/11, в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі частини 1 статті 388 ЦК України, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Слід вказати на те, що волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

У своїй постанові від 20.02.2020 року по справі № 922/719/16, Верховний Суд вказав, що в разі, коли відчуження майна відбулося іншою особою після правочину, вчиненого боржником у підозрілий період з такою іншою особою ("кредитор" у розумінні статті 20 Закону про банкрутство) і визнаного недійсним з підстав, визначених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, ліквідатор боржника не позбавлений права заявити вимоги про витребування майна в останнього набувача відповідно до статті 388 ЦК України, звернення ліквідатора боржника із заявою в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням ліквідатора боржника та не суперечить меті Закону про банкрутство.

Так, згідно п. 12 ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження : вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Разом з цим, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 року у справі № 904/6495/13, у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником (частина 2 статті 38 Закону про банкрутство). Отже, вибуття майна з володіння власника відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство (частина 3 статті 98 Закону про банкрутство). Отже, встановлення судами недійсності правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених частиною 3 статті 98 Закону про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає в цілому правильними та прийнятими з дотриманням положень статей 216, 328, 330, 388 ЦК України висновки апеляційного суду про доведення ліквідатором боржника Венською О.О. фактичних обставин того, що майно боржника вибуло з володіння власника (органу управління ТОВ "Українські хімічні технології") поза межами його волевиявлення, а в силу закону, при цьому визначений законодавцем орган управління майном (ліквідатор Маглиш Л.С.) діяв з порушенням тих повноважень, які йому було надано законодавцем при реалізації спірного майна з аукціону громадянину ОСОБА_12 22.10.2014.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ПП "Хілл" не з його волі, адже було продано з аукціону в процедурі ліквідації в межах справи про банкрутство ПП "Хілл" на виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013).

Водночас, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2022 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011(925/1399/15), добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №14/5026/1020/2011.

Суд звертає увагу на те, що на момент укладення 14.03.2018 року та 04.09.2019 року між ТОВ "Дім Цукру" (Продавець) та ТОВ "Кряж" (Покупець) договорів купівлі-продажу, останньому не було відомо про недійсність результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року та про недійсність договору купівлі-продажу, укладеного за результатами цього аукціону, а тому Відповідач-1 є добросовісним набувачем оспорюваного нерухомого майна, яке було придбано ТОВ "Дім Цукру" за результатами вказаного аукціону та в подальшому відчужено останнім на користь ТОВ "Кряж".

Разом з цим, Відповідачем-1 у цій справі не обґрунтовано не пропорційність втручання у його право власності щодо спірного майна з наданням відповідних доказів, що дало б підстави для ствердження, що втручання у право власності ТОВ "Кряж" є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції або національного законодавства.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року та договір купівлі-продажу від 14.12.2017 року, укладений за результатами цього аукціону між ПП "Хілл" в особі ліквідатора Василика В.В. та ТОВ "Дім цукру", визнані недійсними постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15, в зв`язку з чим, опорювані об`єкти нерухомості, які перейшли за цим договором до ТОВ "Дім цукру" та в подальшому були відчужені Відповідачу-1 ТОВ "Кряж", підлягають витребуванню на користь законного власника - ПП "Хілл", а тому заявлені Позивачем у цій справі позовні вимоги про витребування нерухомого майна підлягають задоволенню.

Із такими висновками погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20 липня 2022 року у cправі № 902/858/15(902/541/21).

Так, у вказаній вище постанові Верховного Суду, колегія суддів погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що матеріалами та обставинами справи підтверджується вибуття з володіння боржника власного майна поза його волею та на незаконних підставах, оскільки, до вибуття майна призвів правочин, який судом визнано недійсним і цей правочин в силу статті 216 ЦК України не створює правових наслідків з дня його вчинення, в тому числі й переходу права власності.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного нерухомого майна в порядку статті 388 ЦК України, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215 і 216 ЦК України (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 522/7636/14-ц).

Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 31.10.2012 у справі № 6-53цс12).

Стосовно заявленої Позивачем позовної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 09.06.2020 року, укладеного між Відповідачами, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.06.2020 року між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та ТОВ "Кряж" (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1050.

Підпунктом 1.1.1 та пунктом 1.1 цього договору іпотеки визначено, що на умовах, визначених цим договором, для забезпечення виконання умов та зобов`язань за договором надання надання поворотної фінансової допомоги від "14" лютого 2020 року, надалі - Основний договір, що укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем на загальну суму 500 000,00 грн без ПДВ (надалі - Позика), з кінцевим строком повернення повної суми позики - 31.12.2021 року, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 3 842,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.2 договору іпотеки, предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14.03.2018 року приватним нотаріусом Вінницього міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. за реєстровим № 635. Право власності на предмет іпотеки - зареєстровано в Державному реєстрі речових на нерухоме майно 14.03.2018 року, про що внесено запис про право власності № 40115885, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1461962505219, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О., №117073958 від 14.03.2018 року.

Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань за Основним договором, враховуючи можливу наявність додаткових угод про його пролонгацію (п. 6.1 договору іпотеки).

У позовній заяві, Позивачем стверджується, що оспорюваний договір іпотеки укладено з порушенням ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України та має бути визнаний недійсним в силу приписів ст. 215, 216 ЦК України, оскільки, Відповідач-1 був обмежений в своєму праві на укладення цього іпотечного договору.

Також, суд звертає увагу на те, що за змістом вказаного вище оспорюваного договору іпотеки, Позивач не є стороною цього правочину, однак звернувшись із позовом у цій справі до суду про визнання відповідного договору недійсним, являється заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Разом з цим, у вирішенні питання щодо недійсності правочину серед іншого необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення Позивача в майбутньому законних майнових прав. (Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15.04.2021 у справі №903/741/19).

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у ст. ст. 3, 627 ЦК України, ст. ст. 6, 43 ГК України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації (такий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Верховний Суд у постанові від 16.10.2020 по справі № 910/12787/17, зазначив: "особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. "

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 року у справі № 912/2007/18, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. (Постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

Також, ст. 1 Законом України "Про іпотеку" (тут і надалі - в редакції на момент укладення оспорюваного договору іпотеки) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вказано вище та встановлено судом на підставі укладеного 14.12.2017 року між ПП "Хілл" (Продавець) в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Василика Віталія Валентиновича та ТОВ "Дім Цукру" (Покупець) договору купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, оформленого за результатами аукціону з продажу майна Банкрута - ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року, Покупцем придбано, зокрема, комплекс будівель та споруд загальною площею 3 842,5 кв.м., що розташований за адресою : Вінницька область, Крижопільський район, смт Крижопіль, вулиця Івана Кожедуба (Чкалова), буд.16 Б.

В подальшому, 14.03.2018 року між ТОВ "Дім Цукру" (Продавець) та ТОВ "Кряж" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу зазначеного вище нерухомого майна.

Разом з цим, як підтверджено матеріалами справи, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Банкрута - ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року та застосовано наслідки недійсності правочину, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами цього аукціону.

Водночас, судом встановлено, що після визнання недійсними судом апеляційної інстанції результатів аукціону з продажу майна Банкрута - ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року, Відповідачем-1 - ТОВ "Кряж" було передано в іпотеку Відповідачу-2 - ОСОБА_1 за оспорюваним договором іпотеки від 09.06.2020 року витребуване Позивачем нерухоме майно, а саме : комплекс будівель та споруд загальною площею 3842,5 кв.м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, згідно наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку про витребування від ТОВ "Кряж" на користь законного власника - ПП "Хілл" вищевказаного комплексу будівель та споруд.

Суд зважає на те, що згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на момент укладення між Відповідачами оспорюваного договору іпотеки від 09.06.2020 року, були відсутні правові підстави для передання Відповідачем-1 спірного об`єкту нерухомого майна в іпотеку Відповідачу-2 за відповідним іпотечним договором, оскільки, правочин на підставі якого ТОВ "Дім Цукру" придбало зазначене вище нерухоме майно та згодом відчужило його у власність Відповідачу-1, визнано недійсним.

Отже, у ТОВ "Дім Цукру", як у набувача за визнаним недійсним судовим рішенням у справі № 902/858/15 правочином, не виникло повноважень власника, тому і наступний набувач, зокрема, Іпотекодавець - ТОВ "Кряж" права власності на нерухоме майно, що є предметом оспорюваного договору іпотеки, не набуло.

Тому, саме Позивач - ПП "Хілл" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ткачука О.В. є особою, якій відповідно до статті 317 ЦК України належать права володіння, користування та розпоряджання комплексом будівель та споруд загальною площею 3 842,5 кв.м., що розташований за адресою : Вінницька область, Крижопільський район, смт Крижопіль, вулиця Івана Кожедуба (Чкалова), буд. 16 Б, зокрема, на передання цього майна в іпотеку.

Із такими висновками погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.08.2022 року у справі № 922/1978/16(922/2045/21).

Також, у вказаній вище постанові Верховного Суду вказано, що за змістом положень статей 626, 629 та 636 ЦК України договір не може створювати обов`язки для третьої особи, яка не є його учасником (стороною).

Закон не встановлює нікчемність договору іпотеки, укладеного щодо майна, яке не належало іпотекодателю, тому в силу приписів 204, 215 ЦК України такий договір є оспорюваним, що передбачає спростування презумпції правомірності правочину та усунення зумовлених ним іпотечних обмежень лише у судовому порядку, зокрема, шляхом ініціації позову про недійсність іпотечного договору.

Системне тлумачення статей 204, 215 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" дає підстави для висновку про те, оскільки, за приписами статті 5 цього Закону предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання (для державних або комунальних підприємств, установ чи організацій) встановлення факту, що іпотекодавцем за спірним договором право власності (господарського відання) на спірне майно не набувалося, може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним, зокрема, за позовом власника переданого в іпотеку майна.

Предметом іпотеки може бути майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності, а тому відсутність встановлених судами обставин недобросовісності іпотекодержателя не повинно впливати на право власності дійсного власника майна, оскільки, інтереси іпотекодержателя не мають превалювати над інтересами останнього.

Згідно ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним договору іпотеки від 09.06.2020 року, укладеного між Відповідачами та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. і зареєстрованого в реєстрі за № 1050.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Викладені Відповідачем-1 заперечення у поданому відзиві на позов не спростовують заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 327 ГПК України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

За змістом абз. 3 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (чинної на даний час), якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 540,00 грн, підлягають покладенню на Відповідачів порівну у сумах 2 270,00 грн (4 540,00 / 2).

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 18, 42, 73, 74, 75, 76-79, 86, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити позов ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. до ТОВ "Кряж" та до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Дім цукру" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору іпотеки недійсним у справі № 902/858/15(902/325/21), в межах справи № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", повністю.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж" (вул.Максимовича, буд. 4, офіс 410, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 38717275) на користь Приватного підприємства "Хілл" (вул. Івана Кожедуба (Чкалова), 16-Б, смт Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600; код ЄДРПОУ 13333298) нерухоме майно, а саме :

- комплекс будівель та споруд загальною площею 3 842,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461962505219;

- газопровід високого тиску (1,2 мПа) ДУ 273 х 6L 9246 м, ДУ 219x6L 10522 м., з відводами 22 м., високого тиску першої категорії із спорудами на ньому від с. Буди Тростянецького району до с. Соколівка Крижопільського району, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 216939805219.

3. Визнати недійсним договір іпотеки від 09.06.2020 року, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1050, укладений між ТОВ "Кряж" (вул. Максимовича, буд. 4, офіс 410, м.Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 38717275) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж" (вул. Максимовича, буд. 4, офіс 410, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 38717275) на користь Приватного підприємства "Хілл" (вул. Івана Кожедуба (Чкалова), 16-Б, смт Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600; код ЄДРПОУ 13333298) 2 270,00 грн - витрат на сплату судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства "Хілл" (вул. Івана Кожедуба (Чкалова), 16-Б, смт Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600; код ЄДРПОУ 13333298) 2 270,00 грн - витрат на сплату судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати рекомендованим листом згідно переліку та на відомі суду адреси електронної пошти: арбітражному керуючому (ліквідатору ПП "Хілл") Ткачуку О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" - invest_credit@ukr.net; представнику ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" - адвокату Косарецькову В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ТОВ "Кряж" - адвокату Мартинюку Н.Р. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику ТОВ "Кряж" - адвокату Дробасі С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 13 грудня 2022 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - ОСОБА_1 (АДРЕСА_4);

3 - ТОВ "Дім цукру" (вул. Аграрна, 120, с. Слобода-Шаргородська, Шаргородський р-н, Вінницька обл., 23505).