Рішення

від 24.11.2022 по справі 925/763/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року м. Черкаси справа № 925/763/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, із секретарем судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорутс", м.Дніпро, вул.Собінова,1

до Селянського (фермерського) господарства "Насіння", Черкаська область, Маньківський район, с.Дзензелівка, вул.Шевченка,56

про стягнення 3516065,56 грн заборгованості та санкцій,

без участі повноважних представників сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорутс" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Селянського (фермерського) господарства "Насіння" про стягнення 3516065,56 грн, з них:

2732610,00 грн заборгованості за поставлений за договором від 02.11.2021 №02/11-21ПР садівний матеріал (саджанці яблуні),

392231,86 грн пені,

341114,92 грн інфляційних втрат,

50108,78 грн 3% річних,

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалами суду: від 09.08.2022 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у судове засідання 31.08.2022; від 31.08.2022 з огляду на відсутність відомостей про вручення відповідачу ухвали суду від 31.08.2022 підготовче засідання відкладено на 29.09.2022.

26.09.2022 за вх.№11111/22 до суду надійшов лист відповідача від 26.09.2022 №118 з відомостями про погашення основної заборгованості за договором від 02.11.2021 №02/11-21ПР і суми сплаченого позивачем судового збору 52740,99 грн та пропозицією про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Ухвалами суду: від 29.09.2022 закрито підготовче провадження; справу призначено до розгляду по суті у судове засідання 31.10.2022; від 31.10.2022 задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання з огляду на вступ 28.10.2022 у справу адвоката Прудивуса М.А. та обмеженість часу для його підготовки до судового засідання; відкладено судове засідання на 24.11.2022.

Учасники справи (позивач та відповідач) були належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, однак участі повноважних представників не забезпечили. Явка учасників справи обов`язковою не визнавалась.

Позивачем на вимогу ухвали суду від 09.08.2022 направлено до суду оригінали документів для їх огляду судом (вх.суду №9956/22 від 31.08.2022, а.с.26-33), а також внесено пропозицію про здійснення розгляду справи за наявними у ній документами, без виклику представників сторін.

До дня судового засідання від відповідача надійшла заява від 21.11.2022 (вх.суду №13674/22 від 21.11.2022) про відкладення судового засідання, мотивована участю його представника адвоката Прудивуса М.А. у іншому судовому засіданні, призначеному Північним апеляційним господарським судом на цю ж дату.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України повторна неявка у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце цього засідання учасника справи (його представника) незалежно від причини неявки є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

Судом здійснено огляд наданих позивачем на вимогу суду оригіналів документів, які після цього йому повернені. Установлено, що наявні у справі копії цих документів відповідають оригіналам.

Відповідно до приписів ст.ст.233, 240 ГПК України за результатами судового розгляду приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення без їх проголошення.

Судом установлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

02.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрорутс" (продавець, позивач, кредитор) та Селянським (фермерським) господарством "Насіння" (покупець, відповідач, боржник) укладено договір №02/11-21ПА (далі договір, а.с.9), за умовами якого: продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити садівний матеріал, а саме саджанці яблуні (далі товар) на умовах зазначених у цьому договорі (п.1.1); строк поставки, кількість, вартість товару, асортимент та інші умови за цим договором, зазначено в додатках (специфікаціях), що є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2); товар може передаватись покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому договорі, має бути поставлений у строк, зазначений в додатках (специфікаціях). Орієнтовний обсяг товару становить 34000 штук (п.2.1); датою поставки товару вважається дата зазначена у видатковій накладній, що підписана уповноваженими представниками сторін та завірена печатками підприємств (п.2.2.); базис поставки: ЕХW склад продавця: земельна ділянка продавця, що розташована Дніпропетровська область, м.Підгородне кадастровий номер: 1221411000:01:038:0003 у відповідності із правилами "Інкотермс-2010". У випадку розбіжностей умов цього договору з правилами "Інкотермс-2010" пріоритет мають умови договору (п.2.3); якість товару, що поставляється за цим договором, зазначається у сертифікаті якості виробника (п.2.4); при поставці товару продавець зобов`язується надати покупцю: рахунок-фактуру; податкову накладну (реєструється відповідно до вимог ПКУ); видаткову накладну (п.2.5); орієнтована загальна вартість товару складає 4670937,00 грн, у т.ч. ПДВ. Вартість 1 шт. саджанця яблуні становить 138 грн та 128 грн з ПДВ відповідно в залежності від кількості гілок 7+ та 5+. Загальна вартість договору підлягає зміні в залежності від фактичного відвантаження товару (п.3.1); оплата товару здійснюється покупцем у наступному порядку: 1300000,00 грн сплачується покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення договору (п.3.2.1); остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 25.02.2022 (п.3.2.2); зобов`язання покупця по оплаті вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.3.3); за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості (п.4.2); сторони домовились, що термін позовної давності по стягненню неустойки за цим договором встановлюється у три роки згідно із ст.259 ЦК України, а період, за який нараховуються штрафні санкції, встановлюється в один рік (п.4.3); цей договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань (п.6.1); посилання на обставини непереборної сили можливе лише за умови підтвердження таких обставин довідкою Торгово-промислової палати України та направленням цінного листа на адресу контрагента у 3-и денний строк з моменту їх настання. У противному випадку сторона лишається права посилатися на такі обставини (п.6.3).

10.11.2021 Селянським (фермерським) господарством "Насіння" на виконання п.3.2.1 договору перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорутс" грошові кошти у розмірі 1300000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10.11.2021 №794 на суму 1300000,00 грн з призначенням платежу: "оплата за саджанці яблуні зг.договору №02/11-21ПР від 02.11.2021, зг.рах №1 від 10.11.2021 у т.ч.ПДВ 20,00% - 216666,67 грн" (а.с.49) та випискою АБ "Південний" по рахунку ТОВ "Дніпрорутс" UA 973282090000026003010039102 від 17.06.2022 (а.с.12).

30.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрорутс" на виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної від 30.11.2021 №2 (а.с.11) здійснено поставку Селянському (фермерському) господарству "Насіння" товару (саджанців яблуні в асортименті) на загальну суму 4532610,00 грн (з них: саджанців яблуні Гала у кількості 13436 шт, вартістю без ПДВ 115,00 грн, на загальну суму 1545140,00 грн без ПДВ; саджанців яблуні Голден Делішес у кількості 6995 шт., вартістю 115,00 грн без ПДВ, на загальну суму 804425,00 грн без ПДВ; саджанців яблуні Айдаред у кількості 6429 шт., вартістю 115,00 грн без ПДВ, на загальну суму 1084335,00 грн без ПДВ; саджанців яблуні Айдаред (2 кат) у кількості 4577 шт., вартістю 75,00 грн без ПДВ, на загальну суму 343275,00 грн без ПДВ).

Відповідно до п.3.2.2 остаточний розрахунок за отриманий товар Селянське (фермерське) господарство "Насіння" мало здійснити у строк до 25.02.2022, однак у встановлений договором строк останнім зобов`язання у повному обсязі виконання не було.

Відповідач у направленому 19.04.2022 на адресу позивача листі №56 (а.с.48) визнав заборгованість за договором від 02.11.2021 №02/11-21ПР у сумі 3232610,00 грн та причиною неможливості вчасно і повно виконати обов`язки за договором вказав обставини непереборної сили (військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану в країні), підтверджені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 2024/02.0-7.1.

В подальшому, у період з 29.04.2022 до 20.06.2022 Селянським (фермерським) господарством "Насіння" на виконання договору самостійно перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорутс" грошові кошти у загальному розмірі 500000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 29.04.2022 №1175 на суму 100000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 16666,67 грн", від 05.05.2022 №1182 на суму 200000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 33333,33 грн"; від 20.06.2022 №1289 на суму 200000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 33333,33 грн" (а.с.49 зворот 50 зворот), а також виписками АБ "Південний" по рахунку ТОВ "Дніпрорутс" UA973282090000026003010039102 від 17.06.2022 (а.с.13-17).

22.06.2022 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №220622/1 (а.с.19-20) про сплату у триденний строк з дня її отримання заборгованості за договором від 02.11.2021 №02/11-21ПР у розмірі 2732610,00 грн, а також для підписання два примірники акту звірки взаємних розрахунків станом на 22.06.2022.

12.07.2022 відповідачем на адресу позивача направлено лист за вих.№30 (а.с.47), в якому визнано заборгованість за договором від 02.11.2021 №02/11-21ПР та відтермінування строку оплати з огляду на вплив форс-мажорних обставин на господарську діяльність підприємства, а також наголошено на відсутності наміру уникнути виконання зобов`язань за вказаним договором. Разом із листом відповідачем направлено примірник підписаного акту звірки взаємних розрахунків.

Заборгованість відповідача за договором станом на день звернення позивача до суду сплачена не була і становить 2732610,00 грн.

Згідно з п.3.2.2 договору остаточний розрахунок за поставлений товар не пізніше 25.02.2022. Суд вважає строк оплати для відповідача таким, що настав. Заборгованість відповідачем не погашена.

Вказані обставини стали підставою для звернення 09.08.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорутс" в Господарський суд Черкаської області із позовом до Селянського (фермерського) господарства "Насіння" за захистом порушеного права та примусового стягнення 3516065,56 грн заборгованості за договором від 02.11.2021 №02/11-21ПР (з урахуванням обтяжень боргу та санкцій), яка є предметом судового розгляду.

Позивач у позовній заяві від 09.08.2022 (а.с.1-22), заяві від 11.11.2022 №1111/1 (вх.суду №13636/22 від 21.11.2022) вказав, що

ним відповідно до умов договору від 01.11.2021 №02/11-21ПР здійснено поставку відповідачу товару (саджанців яблуні) на загальну суму 4532610,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 30.11.2021 №2, однак останнім повної та у визначений договором строк оплати товару здійснено не було, - заборгованість відповідача станом на день звернення до суду становить 2732610,00 грн;

у листі від 19.04.2022 №56, направленому на адресу позивача, відповідач визнав заборгованість та вказав причиною неможливості вчасно і повно виконати обов`язки за договором від 01.11.2021 №02/11-21ПР - обставини непереборної сили (військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану), підтверджені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 2024/02.0-7.1.

Однак суд враховує, що сам по собі лист ТПП України не є підставою для уникнення виконання відповідачем обов`язків за договором, як і не мають преюдиційного характеру наведені форс-мажорні обставини. При виникненні таких непереборних обставин зацікавлена сторона має довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку невиконання чи утрудненого виконання зобов`язання. Крім того, пунктом 6.3 договору передбачено, що посилання на обставини непоборної сили можливе лише за умови підтвердження таких обставин довідкою ТПП України та направленням цінного листа на адресу контрагента у триденний строк з моменту їх настання, у противному випадку сторона лишається права посилання на такі обставини. Відповідач не знаходиться і не знаходився на окупованій території чи й в зоні інтенсивних воєнних дій, мав необмежену можливість здійснювати господарську діяльність, реалізовувати продукцію та розрахуватися за отриманий товар, тому посилання останнього на форс-мажорні обставини є некоректними та такими, що не відповідають умовам договору та діючого законодавства України, і, відповідно, не можуть бути беззаперечно прийняті судом до уваги;

направлена на адресу відповідача вимога від 22.06.2022 №220622/1 про сплату заборгованості залишена останнім без задоволення чи й будь-якого реагування;

відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України нараховано до сплати 50108,78 грн - 3% річних і 341114,92 грн інфляційних втрат та на підставі п.4.2 договору і вимог ст.ст. 546, 549 ЦК України - 392231,86 грн пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості);

проти зменшення розміру штрафних санкцій позивач заперечив, зіславшись на збитки, спричинені підприємству зростанням цін на пальне та скороченням через це обсягів реалізації продукції, валютну складову товару та коливання курсу долара США з 28 грн на закупівлі до 40 грн на момент проведення відповідачем остаточного розрахунку. Вказав, що нарахована пеня у розмірі 392231,86 грн покриває лише 15% збитків позивача, тому не є надмірною і не підлягає зменшенню.

При цьому суд враховує відсутність в документах сторін посилання чи будь-яких відміток про валютну складову у вартості придбаваємого товару; визначення ціни товару та вартості товару в гривні; нарахуванні позивачем на суму заборгованості в гривні інфляційних втрат за період прострочення, що при валютній складовій у вартості товару не є можливим.

Відповідач у заявах від 26.09.2022 №118 (вх.суду №11111/22 від 26.09.2022, а.с.46) та від 01.11.2022 (вх.суду №13049/22 від 09.11.2022) вимоги заперечив і вказав, що:

станом на 21.09.2022 ним повністю погашено суму основної заборгованості за договором, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 52740,99 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 04.08.2022 №1368 на суму 500000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 83333,33 грн"; від 15.08.2022 №1456 на суму 300000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 50000,00 грн"; від 05.09.2022 №1514 на суму 400000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 66666,67 грн"; від 15.09.2022 №1539 на суму 500000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 83333,33 грн"; від 16.09.2022 на суму 500000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 83333,33 грн"; від 19.09.2022 №1542 на суму 300000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 50000,00 грн"; від 21.09.2022 №1547 на суму 232610,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 38768,33 грн"; від 21.09.2022 №1554 на суму 52740,99 грн з призначенням платежу: "відшкодування судового збору за позовом ТОВ "Дніпрорутс" Господарський суд Черкаської обл.без ПДВ" (а.с.51-55);

вимоги позивача щодо сплати 341114,92 грн інфляційних втрат та 50108,78 грн -3% річних є неправомірними, оскільки такий вид штрафних санкцій не передбачено умовами договору;

вимоги позивача щодо сплати пені суперечать п.6.3 договору, яким надано сторонам право послатись на форс-мажорні обставини, підтверджені Торгово-промисловою палатою України. Так, відповідач листом від 19.04.2022 №56 визнав заборгованість за договором від 02.11.2021 №02/11-21ПР у сумі 3232610,00 грн, а також повідомив позивача на наявність обставин форс-мажорного характеру, підтверджених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 2024/02.0-7.1 (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану в державі), які унеможливлюють вчасне і повне виконання обов`язків за договором;

на підставі ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, а також з огляду на значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем і відсутність доказів понесення останнім збитків у зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідачем, останній з метою дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора просив суд зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) до їх розумного розміру; послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Судом звірені оригінали поданих позивачем документів з копіями документів позивача, що знаходяться у справі. Розбіжностей не виявлено.

Інших доказів та документів не подано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. 26.03.2022 строком на 30 діб у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25.04.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 №341/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04. 2022 №2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.11.2022 №757/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у господарському суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

Сторони за договором є суб`єктами господарювання на ринку товарного сільськогосподарського виробництва та послуг України, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 ЦК України.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача заборгованості та санкцій за договором від 02.11.2021 №02/11-21ПР.

Відповідно до положень ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору поставки від 02.11.2021 №02/11-21ПР. Договір відповідає приписам гл.54 ЦК України (з урахуванням особливостей, передбачених вимогами ГК України). Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст. 204 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.1, 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ст.525. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

ст.526. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ст.530. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

ст.599. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

ст.611. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

ст.655. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України:

Згідно приписів ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (в частині сплати суми основного боргу відповідачем після відкриття провадження у справі).

На виконання умов договору №02/11-21ПР від 02.11.2021 та відповідно до видаткової накладної від 30.11.2021 №2 (а.с.11) кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрорутс" 30.11.2021 було здійснено поставку Селянському (фермерському) господарству "Насіння" товару (саджанців яблуні в асортименті) на загальну суму 4532610,00 грн (з них: саджанців яблуні Гала у кількості 13436 шт, вартістю без ПДВ 115,00 грн, на загальну суму 1545140,00 грн без ПДВ; саджанців яблуні Голден Делішес у кількості 6995 шт., вартістю 115,00 грн без ПДВ, на загальну суму 804425,00 грн без ПДВ; саджанців яблуні Айдаред у кількості 6429 шт., вартістю 115,00 грн без ПДВ, на загальну суму 1084335,00 грн без ПДВ; саджанців яблуні Айдаред (2 кат) у кількості 4577 шт., вартістю 75,00 грн без ПДВ, на загальну суму 343275,00 грн без ПДВ).

Відповідно до п.3.2 договору відповідач мав здійснити оплату вартості товару у наступному порядку у розмірі 130000,00 грн протягом 10 календарних днів з моменту укладення договору та здійснити остаточний розрахунок не пізніше 25.02.2022.

Позивач у позовній заяві (на момент звернення до суду) вказує на часткову оплату відповідачем придбаного товару у сумі 1800000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

від 10.11.2021 №794 на суму 1300000,00 грн з призначенням платежу: "оплата за саджанці яблуні зг.договору №02/11-21ПР від 02.11.2021, зг.рах №1 від 10.11.2021 у т.ч.ПДВ 20,00% - 216666,67 грн" (а.с.49);

від 29.04.2022 №1175 на суму 100000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 16666,67 грн";

від 05.05.2022 №1182 на суму 200000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 33333,33 грн";

від 20.06.2022 №1289 на суму 200000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 33333,33 грн" (а.с.49 зворот 50 зворот),

а також виписками АБ "Південний" про рух коштів по рахунку ТОВ "Дніпрорутс" UA973282090000026003010039102 від 17.06.2022 (а.с.12-17).

Станом на день розгляду справи по суті відповідачем надано докази погашення залишку суми основної заборгованості 2732610,00 грн, а також суми сплаченого позивачем судового збору платіжні доручення:

від 04.08.2022 №1368 на суму 500000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 83333,33 грн";

від 15.08.2022 №1456 на суму 300000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 50000,00 грн";

від 05.09.2022 №1514 на суму 400000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 66666,67 грн";

від 15.09.2022 №1539 на суму 500000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 83333,33 грн";

від 16.09.2022 на суму 500000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 83333,33 грн";

від 19.09.2022 №1542 на суму 300000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 50000,00 грн";

від 21.09.2022 №1547 на суму 232610,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 38768,33 грн";

від 21.09.2022 №1554 на суму 52740,99 грн з призначенням платежу: "відшкодування судового збору за позовом ТОВ "Дніпрорутс" Господарський суд Черкаської обл.без ПДВ" (а.с.51-55).

Суд із врахуванням здійсненого відповідачем (після звернення позивача до суду із позовною заявою) погашення залишку заборгованості на суму 2732610,00 грн, приходить до висновку про відсутність у відповідача перед позивачем основної заборгованості за договором.

За вказаних обставин провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором у розмірі 2732610,00 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України, позивач має право на стягнення 3% річних з простроченої суми. Розрахунок позивача на суму 50108,78 грн за вказаний ним період з 26.02.2022 до 31.07.2022 є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено суму простроченого платежу та неправильно визначено періоди, протягом яких певну суму простроченого платежу не було сплачено. Зокрема, не враховано здійснення відповідачем 05.05.2022 сплати суми заборгованості у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05.05.2022 №1182 (а.с.50), актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2021 до 22.09.2022 (а.с.56) та випискою по рахунку ТОВ "Дніпрорутс" за 05.05.2022 (а.с.15).

Враховуючи заявлений позивачем період для стягнення 3% річних, суд стягує їх за період з 26.02.2022 до 31.07.2022 у розмірі 38538,68 грн. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон".

В частині стягнення 11570,10 грн решти суми 3% річних необхідно відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем (а.с.7), інфляційні за період+ прострочення з 26.02.2022 до 30.06.2022 складають 341114,92 грн. Розрахунок інфляційних втрат перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" та встановлено, що він є неправильним. За вказаний період позивач має право на стягнення 422733,82 грн інфляційних втрат. Разом з тим, враховуючи, що заявлений позивачем розмір не перевищує суми, на яку останній має право, інфляційні підлягають стягненню у заявленій сумі - 341114,92 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних та втрат від інфляції по причині форс-мажорних обставин та неправомірності застосування фінансових санкцій з огляду на таке.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Порушення відповідачем умов договору щодо оплати наданих послуг є підставою для нарахування визначених ст.625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Вказаним вище спростовуються заперечення відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних та втрат від інфляції по причині форс-мажорних обставин та неправомірність застосування фінансових санкцій, оскільки позивачем здійснено нарахування 3% річних та втрат від інфляції, які не є штрафними санкціями.

За невиконання грошового зобов`язання, відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п.4.2 договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон". Розрахунок позивача на суму 392231,86 грн за період з 26.08.2022 до 31.07.2022 є правильним, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у вказаному розмірі можуть бути задоволені судом.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із приписами ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами ст.86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач у заяві від 09.11.2022 просив зменшити розмір штрафних санкцій посилаючись на наявність форс-мажорної обставини (військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження з 24.02.2022 воєнного стану), яка об`єктивно унеможливила виконання товариством зобов`язань за договором від 02.11.2021 №02/11-21ПР.

Зокрема вказав, що

остаточний розрахунок за поставлений ТОВ "Дніпрорутс" товар мав відбутися за рахунок грошових коштів ТОВ "Юг-Резерв", перерахованих останнім до 24.02.2022 в якості авансу за договором купівлі-продажу кукурудзи в кількості 600 тон на загальну суму 4920000,00 грн. Разом з тим, з огляду на початок з 24.02.2022 воєнних дій, а також враховуючи, що від початку повномасштабної війни Уманський район зазнав найбільшої кількості ракетних ударів по об`єктах інфраструктури, усі операції з продажу Фермерським господарством було припинено, відвантаження кукурудзи не відбулось. В подальшому, із розгортанням воєнних дій, рівень продажів відповідача на ринку зерна в Україні зазнав значного спаду, що підтверджується поданими відповідачем для порівняння оборотно-сальдовими відомостями за березень 2021 та 2022 років. Крім того, відповідач не міг швидко оптимізувати виробничий процес через збільшення цін на основні витратні матеріали (зростання вартості: дизпалива з 23,30 грн до 61,40 грн; добрива (аміачної селітри) з 9820,00 грн до 26700,00 грн; карбамід з 13000,00 грн до 41400,00 грн);

звертався до позивача із листами, якими підтверджував заборгованість та обґрунтовував причини неможливості вчасно і повно розрахуватися за поставлений товар;

отриманий протягом березня-червня 2022 року прибуток за рахунок реалізації ячменю та кукурудзи сумлінно та значною мірою спрямував на погашення заборгованості перед ТОВ "Дніпрорутс".

Позивач проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечив, послався на збитки, спричинені підприємству зростанням цін на пальне та скороченням через це обсягів реалізації продукції, валютну складову товару та коливання курсу долара США з 28 грн на закупівлі до 40 грн на момент проведення відповідачем остаточного розрахунку. Вказав, що нарахована пеня у розмірі 392231,86 грн покриває лише 15% збитків позивача, тому не є надмірною і не підлягає зменшенню.

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що:

із загальної вартості поставленого позивачем товару 4532610,00 грн відповідачем до подачі позовної заяви до Господарського суду Черкаської області сплачено 1800000,00 грн (40%);

після відкриття провадження у справі відповідачем проведено повний розрахунок залишку основної заборгованості у сумі 2732610,00 грн, а також відшкодовано позивачу сплачену ним суму судового збору 52740,99 грн;

нараховані позивачем 38538,68 грн - 3% річних, 341114,92 грн інфляційних втрат та 392231,86 грн пені компенсують останньому шкоду, завдану порушенням прострочення сплати відповідачем заборгованості за договором від 02.11.20.21 №2/11-21ПР у розмірі 30% від простроченої суми заборгованості;

відповідач з дня введення воєнного стану в Україні прикладав зусилля до врегулювання спору в досудовому порядку, зокрема, шляхом листування із позивачем (листи від 19.04.2022 №56, від 12.07.2022 №90, від 26.09.2022 №118, в яких визнавав затримку проведення розрахунку за поставлений товар та вказував, що попри форс-мажорні обставини намагатиметься здійснювати погашення боргу), а також проведення погашення суми заборгованості (платіжні доручення від 29.04.2022 №1175 на суму 100000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 16666,67 грн"; від 05.05.2022 №1182 на суму 200000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 33333,33 грн"; від 20.06.2022 №1289 на суму 200000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за саджанці яблуні зг.рах №2 від 25.02.2022 у т.ч.ПДВ 20,00% - 33333,33 грн").

На думку суду наведені обставини можуть свідчити про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумою пені, яка має бути присуджена судом до стягнення з боржника, а в решті вимоги має бути відмовлено у їх стягненні з цих підстав.

Правові позиції співмірності інфляційних втрат, 3% річних та пені викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20, які розділяє господарський суд Черкаської області при прийнятті рішення у даній справі. нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав.

Отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судом як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника (відповідна позиція є усталеною і міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 14.04.2021 у справі № 923/587/20). Така позиція зумовлена тим, що пеня, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням грошового зобов`язання.

Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені, враховуючи право суду на зменшення пені в окремих випадках. Суд враховує компенсацію позивачеві інфляційних втрат у розмірі 341114,92 грн та 38538,68 грн - 3% річних саме як одну з підстав для зменшення розміру нарахованої пені, а не як суму завданих кредитору збитків.

Щодо меж судового розсуду при вирішення питання про зменшення пені.

При прийнятті рішення і визначенні суми пені до стягнення з відповідача суд враховує ризикованість сільськогосподарського товарного виробництва відповідача, тривалість підготовчих робіт з саджанцями дерев до їх промислового використання, сезонність вирощування та збору врожаю, а також триваючі систематичні масовані ракетні атаки території Уманської громади Черкаської області російською федерацією, де розташовані виробничі потужності та об`єкти відповідача.

При цьому суд зазначає, що судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України є усталеною. Суди застосовують низку наступних загальних підходів (правил) при визначення розміру пені, сформованих судовою практикою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17):

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для відповідача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно п. 3 ст. 551 ЦК України та приписів ст. 233 ГК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та наявності інших обставин, які мають істотне значення систематичні ракетні обстріли Уманської територіальної громади Черкаської області з боку агресора російської федерації з початку великої війни 24.02.2022.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу (в тому числі неспровокована військова агресія російської федерації проти України).

Суд при прийнятті рішення враховує, що Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.ст. 86, 236-238 ГПК України).

Приписи ст. 86 ГПК України передбачають, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (вимоги ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Суд вважає за можливе та доцільне зменшити розмір пені з 392231,86 грн до 3922,32 грн (1% від заявленої суми) з мотивів розумності, справедливості та врахування господарського інтересу сторін та інших обставин справи, оскільки сума основного боргу погашена відповідачем самостійно, без судового примусу. В решті вимог належить відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду та позивачеві по суті спору чи доказів про проведення розрахунку з позивачем.

Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов`язання у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано; доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог чи повного погашення заборгованості не надано.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 38538,68 грн - 3% річних за період з 26.02.2022 до 31.07.2022, 341114,92 грн інфляційних втрат за період з 26.02.2022 до 30.06.2022, а також 3922,32 грн пені за прострочення сплати заборгованості за договором від 02.11.20.21 №2/11-21ПР.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (вимоги п.4 ст.11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

З огляду на часткове задоволення позову, враховуючи вже проведену сплату судового збору відповідачем на користь позивача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за результатами судового розгляду - не стягувати.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 2732610,00 грн заборгованості за поставлений за договором від 02.11.2021 №02/11-21ПР садівний матеріал (саджанці яблуні) закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов задовольнити частково.

2.1. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Насіння" (Черкаська область, Маньківський (Уманський) район, с.Дзензелівка, вул.Шевченка,56; код ЄДРПОУ 30065507; номер рахунку в банку невідомий)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорутс" (м.Дніпро, вул.Собінова,1 код ЄДРПОУ 41486762; номер рахунку в банку невідомий)

38538,68 грн - 3% річних, 341114,92 грн інфляційних втрат та 3922,32 грн пені.

2.2. У решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 12.12.2022.

Суддя Г.М.Скиба