ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/2460/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши клопотання Приватного підприємства «Фірма «СОМГІЗ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Авто Трейдінг» до відповідачів: 1. Приватного підприємства «Фірма «Сомгіз», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем», 3. Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Приватного підприємства "Науково-виробниче агропромислове підприємство «Ель Гаучо», про визнання недійсними земельних торгів, договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію,(сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористалися правом надіслати представників для участі у судовому засіданні),
ВСТАНОВИВ:
Постановою Верховного Суду від 02.11.2022 касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Авто Трейдінг» (далі - ТОВ «Глобал Авто Трейдінг») на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрито; касаційну скаргу ТОВ «Глобал Авто Трейдінг», подану на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишено без задоволення.
Приватне підприємство «Фірма «Сомгіз» (далі - ПП «Фірма «Сомгіз») звернулося до Верховного Суду із заявою про стягнення з ТОВ «Глобал Авто Трейдінг» на користь ПП «Фірма «Сомгіз» витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 12 500 грн.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги
Разом з тим, частиною п`ятою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Як вбачається із матеріалів справи, ПП «Фірма «Сомгіз» у відзиві на касаційну скаргу в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України було викладено також заяву про те, що ним буде понесено витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи судом касаційної інстанції та що докази понесення таких витрат, а також їх розрахунок будуть подані до суду у встановлений законом строк.
Відповідачем-1 на підтвердження понесених ним витрат надано: копію укладеного між ПП «Фірма «Сомгіз» (клієнт) та Адвокатським бюро "Вікторії Бойко" (виконавець) договору про надання правової допомоги від 18.06.2020 № 14/20; копію платіжного доручення від 03.11.2022 № 1215 на суму 12 500 грн; копію акта про надану правову допомогу від 03.11.2022 № 18/22 на загальну суму 12 500 грн.
У пункті 2.1 договору про надання правової допомоги сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує виконавцю гонорар. Згідно з пунктом 2.2 розмір гонорару за цим договором становить 1 000 грн за одну годину роботи адвоката при наданні ним правової допомоги у формі, зокрема, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів, представництва інтересів клієнта у судах.
Згідно з актом про надану правову допомогу були виконані роботи (надані послуги), а саме: ознайомлення з касаційною скаргою у справі № 914/2460/21 (2 год., вартість послуги - 2 000,00 грн (1 000,00 грн х 2)); підготовка відзиву на касаційну скаргу (6 год., вартість послуги - 6 000,00 грн); участь у судовому засіданні у Верховному Суді (1, 5 год., вартість - 1500 грн); підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (3 год., вартість - 3 000грн). Загальна вартість робіт (послуг) складає 12 500,00 грн.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що інтереси ПП «Фірма «Сомгіз» у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у судовому засіданні 02.11.2022 представляла адвокат - Бойко В. В.
З огляду на зазначене вище, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), складність даної справи, а також відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд вважає обґрунтованою заяву ПП «Фірма «Сомгіз» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.
При цьому, надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 12 500 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання Приватного підприємства «Фірма «СОМГІЗ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Авто Трейдінг» (код 44234740) на користь Приватного підприємства «Фірма «СОМГІЗ» (код 20810095) 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 07.12.2022 |
Оприлюднено | 14.12.2022 |
Номер документу | 107831734 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Краснов Є.В.
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Зварич Оксана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні