Рішення

від 09.12.2022 по справі 120/7423/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 грудня 2022 р. Справа № 120/7423/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про скасування постанови

УСТАНОВИВ

13.09.2022 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі відповідач).

У позовній заяві позивач просить скасувати постанову № 337352 від 30.08.2022 про застосування адміністративно господарського штрафу в сумі 8500,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 20.07.2022 працівниками контролюючого органу було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень пасажирів і вантажів, під час якої зупинено належний йому на праві власності транспортний засіб марки DAF FT95XF380 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

За результатами перевірки виявлено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Постановою Відділу державного нагляду (контрою) у Вінницькій області № 337352 від 30.08.2022 за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн. на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач вважає постанову протиправною, оскільки на його переконання, він не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже не є автомобільним перевізником в розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ. Тому з метою захисту своїх прав звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 15.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку, встановленому ст. 262 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.

18.10.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що 20.07.2022 під час проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу марки DAF FT95XF380 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом JANMIL NW (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищення на одиничну вісь - 11,5 т.

Під час зважування транспортного засобу позивача встановлено фактичне навантаження на одиничну вісь - 12,340 т, при допустимих 11,5 т, що є порушенням абз. 14 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт". Таким чином, посадовими особами правомірно було складено акт про виявлене порушення. Як наслідок, після розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було прийнято спірну постанову.

У спростування аргументів позивача про відсутність у нього статусу автомобільного перевізника відповідач зазначив, що ОСОБА_1 (власник транспортного засобу) під час розгляду справи про притягнення його до відповідальності не повідомив про те, що перевезення здійснювалися іншою особою, а тому адміністративно - господарський штраф застосовано до нього.

25.10.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник на спростування доводів відповідача, наводить аргументацію своїх вимог та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково вказує, що на розгляд справи позивач не з`явився, оскільки до здійснення перевезення він не мав жодного відношення та не зобов`язаний надавати докази щодо правопорушення, яке він не вчиняв.

07.11.2022 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вважає твердження представника позивача необґрунтованими та зауважує, що позивач жодним чином не повідомив орган контролю про те, що перевезення здійснювалось іншою особою.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.07.2022 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області під час проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу марки DAF FT95XF380 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом JANMIL NW (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) було виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Вказане порушення задокументовано актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.07.2022 № 329729 (а.с. 7).

Повідомленням від 16.08.2022 № 24894/21/24-22 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на 30.08.2022. На розгляд справи позивач або його представник не з`явився та не надав жодних документів, які б спростовували виявлені перевіркою порушення (а.с. 6).

30.08.2022 за результатом розгляду справи, відповідачем прийнято спірну постанову № 337352 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону. Постановою на позивача накладено штраф у сумі 8500,00 грн (а.с. 9).

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

За пунктом 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Тобто, як зазначено в абзаці 14 частини 1 статті 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі ст. 33 Закону від 05.04.2001 № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів.

Судом встановлено, що станом на день проведення перевірки 20.07.2022 та складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 20.07.2022 № 329729, на підставі якого у подальшому було винесено оскаржувану постанову, власником транспортного засобу марки DAF FT95XF380, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом JANMIL NW, реєстраційний номер НОМЕР_2 був ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 .

При цьому в ході проведення перевірки водій вказаного транспортного засобу надав посадовим особам управління Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну № 5 від 19.07.2022, згідно з якою автомобільним перевізником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГІСТІК УКРАЇНА"

Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила № 363), товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

За змістом абзацу другого статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, суб`єкт господарювання може оформляти товарно-транспортну накладну без дотримання форми, але обов`язковою інформацією у такій накладній, серед іншого, має бути інформація про перевізника та/або експедитора.

Досліджуючи товарно-транспортну накладну № 5 від 19.07.2022 суд встановив, що з пункту навантаження "вул. Лучанська, 1Б, с. Юсківці, Миргородський район, Полтавська область" до пункту розвантаження "вул. Дунайська, 188, м. Рені, Одеська область" транспортним засобом, державний номерний знак якого НОМЕР_1 , перевозився товар "соя не ГМО". При цьому в графі накладної "Автомобільний перевізник" зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГІСТІК УКРАЇНА".

Відтак, при розгляді справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт у розпорядженні відповідача було свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відповідно до якого ОСОБА_1 є власником транспортного засобу яким здійснювались перевезення та товарно-транспортна накладна № 5 від 19.07.2022 у якій автомобільним перевізником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГІСТІК УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 39431887).

Попри це, за відсутності будь яких доказів господарських правовідносин між власником транспортного засобу і перевізником щодо перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною від 19.07.2022 № 5, або доказів передачі позивачем у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГІСТІК УКРАЇНА" вказаного транспортного засобу, адміністративно господарський - штраф застосовано до власника транспортного засобу ОСОБА_1 , а не автомобільного перевізника як цього вимагає Закон № 2344-ІІІ

Більше того, з матеріалів фіксації перевищення транспортним засобом вагових параметрів вбачається, що такі матеріали оформлені саме щодо власника транспортного засобу гр. ОСОБА_1 і що саме він у цьому випадку, на думку відповідача, є суб`єктом вчинення правопорушення.

Це свідчить про те, що відповідач ще на стадії габаритно - вагового контролю помилково визначив суб`єкта відповідальності і замість того, щоб вжити заходів для встановлення автомобільного перевізника як належного суб`єкта правопорушення, помилково ініціював справу про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відносно власника транспортного засобу.

При цьому суд зауважує, що відповідно до п. 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника).

Судом встановлено, що місцем знаходження вказаного у товарно-транспортній накладній № 5 від 19.07.2022 автомобільного перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГІСТІК УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 39431887) є: Україна, 79020, Львівська обл., місто Львів, пр.Чорновола В., будинок 95.

Місцем виявлення порушення є: Україна, Одеська область, а/д М-05 (Київ - Одеса) 452 км+811м. Задокументоване порушення виявлено уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області.

Водночас за встановленими судом обставинами, справу про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт фактично розглянуто в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням власника транспортного засобу, що не узгоджується із нормами п. 25 Порядку № 1567 та вказує на ухвалення спірного рішення неналежним суб`єктом із порушенням правил територіальної підвідомчості.

Причиною цього стало неповне з`ясування органом контролю при розгляді справи обставин щодо належного суб`єкта відповідальності (автомобільного перевізника), що має значення як у цілях прийняття постанови про притягнення до відповідальності так і в цілях визначення територіальної підвідомчості розгляду справи про порушення.

Відтак, суд вважає, що розглядаючи справу про вчинення правопорушення відповідач був зобов`язаний належним чином з`ясувати питання про те, хто саме у цьому випадку був перевізником вантажу та, відповідно, повинен нести встановленому законом відповідальність за вчинення правопорушення.

Таким чином, спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 48 Закону № 2344-ІІІ винесена без з`ясування всіх обставин, необхідних для прийняття законного рішення, зокрема факту наявності у позивача статусу автомобільного перевізника у спірних відносинах.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів наявності у позивача статусу суб`єкта правопорушення (статусу автомобільного перевізника), що є необхідним елементом складу правопорушення, передбаченого абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Отже, спірна постанова від 30.08.2022 № 337352 про застосування до ОСОБА_1 - господарського штрафу у сумі 8500,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо процесуального питання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Супруном М.І. укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги від 08.09.2022 № 08/09-2022 (а.с. 11-12).

Повноваження адвоката на представництво інтересів позивача підтверджуються ордером серії АО № 1069249 (а.с. 14).

Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1 Договору становить 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на виконання умов договору від 08.09.2022 адвокатом Супруном М.І. позивачу надано допомогу у виді - підготовка позовної заяви - 1 год (1 х 1000,00 грн = 1000,00 грн).

Згідно квитанції від 12.09.2022 позивач оплатив гонорар адвокату в сумі 1000,00 грн за надання правничої допомоги згідно з Договором від 08.09.2022.

Отже, витрати позивача в розмірі 1000,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 8 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідачем у справі є Відділ державного нагляду (контрою) у Вінницькій області (територіальний орган Укртрансбезпеки), який в силу норм Кодексу адміністративного судочинства України володіє статусом суб`єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою, що виключає можливість стягнення із відповідача сплаченого позивачем судового збору.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області № 337352 від 30.08.2022 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в сумі 8500,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ;

Відповідач: Державна служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області - вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021, територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті - пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845.

Суддя Богоніс Михайло Богданович