Рішення

від 13.12.2022 по справі 640/24374/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року м. Київ № 640/24374/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергокомплекс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергокомплекс» (далі - позивач або ТОВ «ТЕК») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0249050303, №0248050303 від 23.07.2020.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 26.06.2020 № 80/1-26-15-05-03-03/40951408 з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за серпень 2019 року.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Сателіт-Буд» та ТОВ «СК Техно», господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, податковими накладними, документами, що підтверджують надання послуг / поставку товару.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ТОВ «Трансенергокомплекс» та його контрагентами, а відтак вважає, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Суд також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" (далі - Постанова № 893) Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Постанови № 893 територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (пункт 3 Постанови № 893).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі - Наказ № 529) утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.

Крім того, з метою реалізації Постанови № 893 та враховуючи наказ Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529, Державною податковою службою України видано наказ від 12.11.2020 № 643 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС" та регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.

У частині самопредставництва визначено, що територіальний орган ДПС з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців підрозділів до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.10.2020 внесено рішення № 1000741100011086626 засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Таким чином, з 22.10.2020 Головне управління ДПС у м. Києві перебуває у стані припинення, а повноваження та функції даного органу передано до Державної податкової служби України.

Водночас, 30.09.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у м. Києві в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, оскільки повноваження та функції Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) нормативним актом передані Державній податковій службі України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для заміни як сторони у справі територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права, а саме Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансенергокомплекс» як юридична особа зареєстроване 09.11.2016 (номер запису: 1 074 102 0000 063118), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 11).

Основний вид діяльності: 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

У період з 01.06.2020 по 19.06.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергокомплекс» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за серпень 2019 року.

Результати перевірки оформлені актом від 26.06.2020 № 80/1-26-15-05-03-03/40951408 (а. с. 13-34).

В акті перевірки стверджується про порушення ТОВ «ТЕК»:

- п.185.1 ст.185, п. 188.1. ст.188, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2019 року у сумі 342 860 гривень по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ «СК Техно», (код 35871483) та завищено податкові зобов`язання у сумі 358 333 гривень по взаємовідносинах з контрагентом-покупцем «Сателгрбуд», (код 39814963) за відповідний період;

- п.185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19. Податкової декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 92 178 гривень та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Податкової декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 92 178 гривень.

Такі висновки контролюючий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ «ТЕК» та ТОВ «СК Техно» по постачанню товарно-матеріальних цінностей, а саме: стовп 3000/48/2мм (ГЦ), у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, відсутність основних засобів, трудових ресурсів, інформації щодо транспортування (відсутні товарно-транспортні накладні або інші документи щодо транспортування ТМЦ), що свідчить про «паперово-транзитне» переміщення ТМЦ в ланцюгу ТОВ «Стреч Мега» - ТОВ «СК Техно» - ТОВ «ТЕК».

На обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в акті перевірки зазначив, що згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за II квартал 2019 року кількість працюючих - 1 особа, за III квартал 2019 року кількість працюючих - 2 особи.

Останній звіт з ПДВ за січень 2020 року.

Відповідно до інформаційних баз даних ДПС України встановлено, що ТОВ «СК ТЕХНО» не є імпортером будь-яких товарів (робіт, послуг), у тому числі стовпів 3000/48/2мм (ГЦ), реалізацію яких задекларовано на адресу ТОВ «ТЕК».

В Єдиному реєстрі судових рішень наявна Ухвала слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2019 пр. № 1-кс/759/418/19 ун. № 759/1006/19, в якій значиться ТОВ «СК Техно» щодо розслідувань № 32018100080000031 від 03.04.2018, в рамках кримінального провадження за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.205-1 КК України.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних податкових накладних на адресу ТОВ «СК Техно» зареєстровано податкові накладні «Стреч Мега», (код 42945511) з номенклатурою товару Стовп 3000/48/2мм (ГЦ) УКТ ЗЕД (7308905900) у кількості 4650 шт за ціною за одиницю продукції без ПДВ 316,67 грн. на загальну вартість 1 767 018,6 грн., у тому числі ПДВ 294 503,1 гривень.

З приводу господарської діяльності ТОВ «Стреч Мега» контролюючим органом зазначено, що декларація з податку на прибуток підприємств та фінансові звіти за 2019 рік ТОВ «Стреч Мега» не подана, що свідчить про відсутність основних засобів.

Відповідно до звіту про нарахування єдиного внеску за серпень 2019 року облікова кількість штатних працівників - 1 особа.

Останній звіт з ПДВ за жовтень 2019 року.

Згідно з інформаційно-аналітичними ресурсами ДПС України встановлено, що ТОВ «Стреч Мега» не є імпортером будь-яких товарів (робіт, послуг), у тому числі стовпів 3000/48/2мм (ГЦ), реалізацію яких задекларовано на адресу ТОВ «СК Техно».

Крім того, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено реєстрацію податкових накладних від контрагентів постачальників на адресу ТОВ «Стреч Мега» з номенклатурою товарів «Стовп 3000/48/2мм (ГЦ)» чи подібною з дати реєстрації ТОВ «Стреч Мега» платником ПДВ, а саме 01.06.2019 по дату перевірки.

В Єдиному реєстрі судових рішень наявна ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09.12.2019 справа № 265/7908/19 провадження № 1-кс/265/4489/1 щодо розслідувань за № 32019050000000065 від 04.11.2019 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

В результаті допущених порушень податкового законодавства, перевіркою ТОВ «ТЕК» встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2019 року на загальну суму 358 438 грн., у тому числі на суму 340 860 (суму ПДВ придбаного товару (стовп 3000/48/2мм (ГЦ)) у кількості реалізованого на адресу ТОВ «Сателіт-Буд») та 15 578 грн. (сума ПДВ придбаного товару (стовп 3000/48/2мм (ГЦ)) у кількості, що не реалізований в періоді, що перевірявся).

В акті перевірки також зазначено, що до перевірки ТОВ «ТЕК» надано наступні видаткові накладні виписані ТОВ «СК Техно» місце складання значиться м. Київ (В графі від постачальника міститься підпис та печатка ТОВ «СК Техно» проте відсутня інформація щодо підписанта, в графі Отримав(ла) підпис, печатка ТОВ «ТЕК» та вказано Директор Вдовенко Ігор Васильович).

Крім того, до перевірки надано банківську виписку АТ «АБ «Радабанк» по рахунку НОМЕР_1 за період з 01.08.2019 по 31.08.2019, відповідно до якої ТОВ «ТЕК» перерахувало грошові кошти на адресу ТОВ «СК Техно». Так, інформація наведена в графі «Призначення платежу» даної банківської виписки, а саме: «Попередня оплата за стовп» свідчить про оплату за 4 одиниці товару різної вартості. Разом з тим, згідно з видатковими та податковими накладними кількість стовпів 4645 штук.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в акті перевірки, звернувся до відповідача із запереченнями на акт перевірки від 26.06.2020 № 80/1-26-15-05-03-03/40951408.

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДПС у м. Києві листом від 20.07.2020 № 103410/10/26-15-05-03-03 заперечення ТОВ «Трансенергокомплекс» залишено без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0249050303 від 23.07.2020, яким ТОВ «ТЕК» зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України за платежем податок на додану вартість на суму 358 333 грн. та зменшено суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість на суму 342 860 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0248050303 від 23.07.2020, яким ТОВ «ТЕК» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 112 380,00 грн. (а.с.42-43).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 24.09.2020 № 28632/6/99-00-06-02-01-06, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.53-57).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов`язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому, в пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, витрат та доходу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат та доходу обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п. 2.15 Положення №88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та визначення витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі № 808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі № 820/3119/17.

Як установлено з матеріалів справи, між ТОВ «Трансенергокомплекс» (покупець) та ТОВ «СК Техно» (постачальник) був укладений договір поставки № 2108/1 від 21.08.2019, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити на умовах, у строки та в порядку встановленим даним договором, продукцію визначену даним договором (далі - товар) і передавати такий товар у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах і в порядку, передбаченими даним Договором (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у накладній, рахунку на оплату, які являються невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 2.1 - 2.4, 2.6 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Партією товару вважається поставка за однією видатковою накладною.

Товар постачається покупцю зі складу постачальника.

Постачальник має право на дострокову поставку партії товару з обов`язковим повідомленням про це покупця, на протязі одного робочого дня до дати поставки.

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за відповідною видатковою накладною. У момент приймання товару покупець повинен надати постачальнику довіреність на отримання ТМЦ.

Зобов`язання постачальника з поставки кожної партії товару по видатковій накладній.

встановлюються для даного виду товару.

Пунктами 5.1 - 5.2 договору установлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється у момент передачі товару від постачальника покупцю із супровідними документами, а саме: видатковою накладною.

Згідно з пунктом 6.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється, у сумі, що визначена у рахунках на оплату, видаткових накладних на окрему партію товару.

Розрахунки з постачальником, за кожну партію товару, здійснюються покупцем у наступному порядку: оплата у розмірі 100% від суми вказаній у рахунку перераховується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 6.4 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «СК-Техно» поставило позивачу стовпи 3000/48/2мм (ГЦ) у загальній кількості 4625 шт., на суму 2 150 625,00 грн., у тому числі ПДВ 358 437,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 25 від 11.10.2019 на суму 1 146 225,00 грн., №31 від 24.10.2019 на суму 1 004 400,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 167 400 грн.

На підтвердження факту перевезень придбаного товару, в матеріалах справи наявні договори ТОВ «СК-Техно» з ТОВ «ЮА Транс» та ТОВ «Роялті Логістик», рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.162-189).

В оплату за поставлений товар позивачем було перераховано ТОВ «СК-Техно» кошти у розмірі 2 150 625,00 грн., у тому числі ПДВ 358 437,50 грн., що підтверджується банківською випискою АТ «АБ «Радабанк» по рахунку НОМЕР_1 за період з 01.08.2019 по 31.08.2019 (а.с.66-69).

За фактом настання першої з подій позивач отримав від ТОВ «СК-Техно» податкову накладну №3 від 20.08.2019 на суму 2 150 625,83 грн., у тому числі ПДВ 358 437,50 грн. (а.с.85).

Судом встановлено, що придбані у ТОВ «СК-Техно» товари були використані у межах господарської діяльності позивача шляхом подальшої реалізації іншим особам технологічного обладнання, а саме ТОВ «Сателіт-Буд» та ТОВ «Грандбуд Україна».

Так, 19.08.2019 між ТОВ «Трансенергокомплекс» (постачальник) та ТОВ «Сателіт-Буд» (покупець) був укладений договір поставки №19/06-19т, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити на умовах, у строки та в порядку встановленим даним договором, продукцію визначену даним договором (далі - товар) і передавати такий товар у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах і в порядку, передбаченими даним Договором (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у накладній, рахунку на оплату, які являються невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 2.1 - 2.4, 2.6 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Партією товару вважається поставка за однією видатковою накладною.

Товар постачається покупцю зі складу постачальника, місцезнаходження якого узгоджується додатково в усній, або письмовій формі.

Постачальник має право на дострокову поставку партії товару з обов`язковим повідомленням про це покупця, на протязі одного робочого дня до дати поставки.

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за відповідною видатковою накладною. У момент приймання товару покупець повинен надати постачальнику довіреність на отримання ТМЦ.

Зобов`язання постачальника з поставки кожної партії товару по видатковій накладній.

Відповідно до пункту 4.1 договору якість товарів, що поставляються, повинна відповідати технічним вимогам виробника та вимогам діючого законодавства України, що встановлюються для даного виду товару.

Пунктами 5.1 - 5.2 договору установлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється у момент передачі товару від постачальника покупцю із супровідними документами, а саме: видатковою накладною; сертифікатом відповідності; товарно-транспортною накладною.

Згідно з пунктом 6.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється, у сумі, що визначена у рахунках на оплату, видаткових накладних на окрему партію товару.

Розрахунки з постачальником, за кожну партію товару, здійснюються покупцем у наступному порядку: оплата у розмірі 100% від суми вказаній у рахунку перераховується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 25 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної (пункт 6.4 договору).

На виконання вказаного договору позивач поставив ТОВ «Сателіт-Буд» товар - стовп 3000/48/2мм (ГЦ) у загальній кількості 4424 шт. суму 2 150 064,00 грн. в тому числі ПДВ 358 344,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1110 від 11.10.2019 на суму 1 197 990,00 грн., у тому числі ПДВ 199 665,00 грн., №2410/1 від 24.10.2019 на суму 952 074,00 грн., в тому числі ПДВ 158 659,00 грн. (а.с.61-62).

Оплата за поставлений на адресу ТОВ «Сателіт-Буд» товар підтверджується банківською випискою АТ «АБ «Радабанк» по рахунку НОМЕР_1 за період з 01.08.2019 по 31.08.2019.

За фактом поставки товару ТОВ «Трансенергокомплекс» складено та зареєстровано у ЄРПН податкові накладні від 22.08.2019 № 1 на суму 150 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 25 000,00 грн., від 27.08.2019 № 2 на суму 1 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 166 666,67 грн., від 22.08.2019 № 1 на суму 150 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 25 000,00 грн., від 28.08.2019 № 3 на суму 1 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 166 666,67 грн. (а.с.63-65).

Також, 04.10.2019 між ТОВ «Трансенергокомплекс» (постачальник) та ТОВ «Грандбуд-Україна» (покупець) був укладений договір поставки №04/10-19с, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити на умовах, у строки та в порядку встановленим даним договором, продукцію визначену даним договором (далі - товар) і передавати такий товар у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах і в порядку, передбаченими даним Договором (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у накладній, рахунку на оплату, які являються невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 2.1 - 2.4, 2.6 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Партією товару вважається поставка за однією видатковою накладною.

Товар постачається покупцю зі складу постачальника, місцезнаходження якого узгоджується додатково в усній, або письмовій формі.

Постачальник має право на дострокову поставку партії товару з обов`язковим повідомленням про це покупця, на протязі одного робочого дня до дати поставки.

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за відповідною видатковою накладною. У момент приймання товару покупець повинен надати постачальнику довіреність на отримання ТМЦ.

Зобов`язання постачальника з поставки кожної партії товару по видатковій накладній.

Відповідно до пункту 4.1 договору якість товарів, що поставляються, повинна відповідати технічним вимогам виробника та вимогам діючого законодавства України, що встановлюються для даного виду товару.

Пунктами 5.1 - 5.2 договору установлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється у момент передачі товару від постачальника покупцю із супровідними документами, а саме: видатковою накладною; товарно-транспортною накладною.

Згідно з пунктом 6.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється, у сумі, що визначена у рахунках на оплату, видаткових накладних на окрему партію товару.

Розрахунки з постачальником, за кожну партію товару, здійснюються покупцем у наступному порядку: оплата у розмірі 100% від суми вказаній у рахунку перераховується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 6.4 договору).

На виконання вказаного договору позивач поставив ТОВ «Грандбуд-Україна» товар - стовп 3000/48/2мм (ГЦ) у загальній кількості 693 шт. суму 336 798,00 грн. в тому числі ПДВ 56 133,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2410/2 від 24.10.2019 на суму 336 798,00 грн., у тому числі ПДВ 56 133,00 грн., рахунком на оплату №410-1 від 04.10.2019 на суму 1 640 736,00 грн., у тому числі ПДВ 273 456,00 грн. (а.с.76).

Оплата за поставлений на адресу ТОВ «Грандбуд-Україна» товар підтверджується платіжними дорученнями № 20 від 07.10.2019 на суму 600 000,00 грн., № 52 від 21.10.2019 на суму 500 000,00 грн., № 166 від 05.12.2019 на суму 540 736,00 грн. (а.с.76-79).

За фактом поставки товару ТОВ «Трансенергокомплекс» складено та зареєстровано у ЄРПН податкові накладні від 22.08.2019 № 1 на суму 150 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 25 000,00 грн., від 27.08.2019 № 2 на суму 1 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 166 666,67 грн., від 22.08.2019 № 1 на суму 150 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 25 000,00 грн., від 28.08.2019 № 3 на суму 1 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 166 666,67 грн. (а.с.63-65).

Крім того, 07.05.2019 між позивачем (замовник) та ТОВ «СК Техно» (виконавець) був укладений договір про виконання робіт № 1/05, за умовами якого виконавець зобов`язується виконати власними силами і засобами роботи, а саме встановити монтажні скоби на нитку АКЛ, які перебувають у власності замовника та є необхідними для виконання робіт.

Відповідно до пункту 1.2 - 1.3, 1.5 договору виконавець одержує матеріали від замовника, які необхідні для виконання робіт за цим договором згідно акту здачі-приймання, який підписується сторонами. Право власності на вказані матеріали переходить від замовника до виконавця.

Місцем виконання робіт є склад, на якому знаходяться матеріали, які перебувають у власності замовника та є необхідними для виконання робіт. Адреса складу: м. Вишневе, вул. Київська, 8.

Строк виконання робіт за цим Договором не може перевищувати 7 днів з моменту одержання Виконавцем матеріалів, які перебувають у власності Замовника по кожному окремому акту здачі-приймання матеріалів.

Згідно з пунктом 5.1 договору вартість робіт за цим договором попередньо погоджується сторонами та зазначається в протоколах погодження вартості робіт, які підписуються сторонами та формулюються як окремі додатки до цього договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору розрахунок здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів замовником на банківський рахунок виконавця відповідно до реквізитів вказаних виконавцем.

Замовник здійснює виконавцю передплату у розмірі погодженої сторонами вартості робіт.

У протоколі погодження договірної ціни на виконання робіт №1 від 24.05.2019, що є додатком № 1 договору № 1/05 від 07.05.2019 сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 420 000,00 грн., в тому числі ПДВ 70 000,00 грн. (а.с.116).

Відповідно до акта приймання-передачі майна № 1 за договором про виконання робіт № 1/05 від 07.05.2019 виконавець прийняв, а замовник передав виконавцю для виконання робіт без переходу права власності наступне майно (матеріали): нитка АКЛ-500 в кількості 500 шт. на суму 483 950,00 грн., скоба CL33 в кількості 131 000 шт. на суму 44 758,33 грн. Всього на суму 528 708,33 грн. Майно передане повністю відповідно до умов даного договору, зауважень до якості і кількості майна (матеріалів) немає (а.с.117).

Згідно з актом приймання-передачі майна № 1 за договором про виконання робіт № 1/05 від 07.05.2019 виконавець передав, а замовник прийняв майно: спіральний бар`єр безпеки 700/5 у кількості 500 шт. (а.с.118).

30.05.2019 на підставі зазначеного договору № 1/05 від 07.05.2019 між позивачем та ТОВ «СК-Техно» було підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 270 300,32 грн. (а.с.119)

Відповідно до акта приймання-передачі майна № 3 за договором про виконання робіт № 1/05 від 07.05.2019 виконавець прийняв, а замовник передав виконавцю для виконання робіт без переходу права власності наступне майно (матеріали): нитка АКЛ-500 в кількості 288 шт. на суму 204 000,00 грн.; скоба CL33 в кількості 72 456 шт. на суму 24 755,80 грн. Всього на суму 228 755,80 грн. Майно передане повністю відповідно до умов даного Договору, зауважень до якості і кількості майна (матеріалів) немає (а.с.120).

Згідно з актом приймання-передачі майна № 4 за договором про виконання робіт № 1/05 від 07.05.2019 виконавець передав, а замовник прийняв майно: спіральний бар`єр безпеки 700/5 у кількості 288 шт. (а.с.121).

06.06.2019 на підставі зазначеного договору № 1/05 від 07.05.2019 між позивачем та ТОВ «СК-Техно» було підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 149 699,68 грн. (а.с.122).

У протоколі погодження договірної ціни на виконання робіт №2 від 04.07.2019, що є додатком № 8 договору № 1/05 від 07.05.2019 сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 39 600,00 грн., в тому числі ПДВ 6 600,00 грн. (а.с.123).

Відповідно до актів приймання-передачі майна № 5 за договором про виконання робіт № 1/05 від 07.05.2019 виконавець прийняв, а замовник передав виконавцю для виконання робіт без переходу права власності наступне майно (матеріали): нитка АКЛ-600 в кількості 67 шт. на суму 54 859,60 грн., скоба CL33 в кількості 17 884 шт. на суму 6 110,36 грн. Всього на суму 60 969,96 грн. Майно передане повністю відповідно до умов даного Договору, зауважень до якості і кількості майна (матеріалів) немає (а.с.124).

Згідно з актом приймання-передачі майна №6 за договором про виконання робіт № 1/05 від 07.05.2019 виконавець передав, а замовник прийняв майно: спіральний бар`єр безпеки 500/5 в кількості 67 шт. (а.с.125).

На підставі зазначеного договору № 1/05 від 07.05.2019 між позивачем та ТОВ «СК-Техно» було підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт від 09.07.2019 на суму 39 600,00 грн. (а.с.126).

На підставі вищезазначених взаємовідносин та виконаних робіт ТОВ «Трансенергокомплекс» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «СК-Техно» грошові кошти - оплату за надані послуги в сумі 459 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 76 600,00 грн., що підтверджується банківською випискою АТ «АБ «Радабанк» по рахунку НОМЕР_1 за період з 01.05.2019 по 30.06.2019 (а.с.127-128).

За фактом виконання робіт ТОВ «СК-Техно» складено та зареєстровано у ЄРПН податкові накладні від 30.05.2019 № 3 на суму 270 300,32 грн., в тому числі ПДВ на суму 45 050,05 грн., від 03.06.2019 № 1 на суму 149 699,68 грн., в тому числі ПДВ на суму 24 949,95 грн., від 27.06.2019 № 3 на суму 39 600,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 6 600,00 грн. (а.с.129-131).

З матеріалів справи також убачається, що матеріали (числі нитку АКЛ 500, 600, 700 та скоби CL33) для виготовлення наведених вище спіральних бар`єрів безпеки ТОВ «Трансенергокомплекс» придбало у ТОВ «Виробниче об`єднання ТЕХНА», що підтверджується договором поставки №010219-07 від 01.02.2019, рахунками на оплату №1286 від 19.04.2019, №1287 від 19.04.2019, №2256 від 19.06.2019 та видатковими накладними №1300 від 22.05.2019, №1350 від 24.05.2019, №1351 від 24.05.2019, №1399 від 29.05.2019, №1465 від 03.06.2019, №1909 від 03.07.2019, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.99-112).

На підтвердження використання отриманого від ТОВ «СК-Техно» товару у власній господарській діяльності позивачем надано копії договору між ТОВ «Трансенергокомплекс» та ТОВ «СКЛ Трейд», рахунки на оплату №1/04-23 від 23.04.2019, № 2/04-23 від 23.04.2019, № 2006 від 20.06.2019 та видаткові накладні № 0204-19-с/1 від 30.05.2019, № 0204-19с/2 від 07.06.2019, № 0907-19-с від 09.07.2019, що оформлювались за результатами виконання договору між ТОВ «Трансенергокомплекс» та «СКЛ Трейд» (а.с.88-98).

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Посилання відповідача на невідповідність у графі призначення платежу банківської виписки кількості товару даним видаткових та податкових накладних, суд оцінює критично, оскільки наведене не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Крім того, у графі призначення платежу наявне посилання на рахунки-фактури, які містять інформацію про фактичну кількість придбаних та реалізованих товарів.

Доводи відповідача, як на підставу для невизнання господарських операцій про обрив ланцюга постачання, (відсутність інформації про придбання контрагентом - ТОВ «СК Техно» товарів, що були поставлені позивачеві) судом до уваги не приймаються.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України», оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагенти чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Крім того, як вбачається зі змісту акта перевірки, висновок про неможливість придбання товарів контрагентом позивача - ТОВ «СК Техно», зроблений контролюючим органом на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних. Водночас, отримання податкової накладної від продавця товару є правом суб`єкта господарювання, а не його обов`язком. Господарські операції контрагента позивача щодо придбання товарів за якими податкові накладні на їх ім`я не складались, контролюючим органом не досліджувались.

Відтак, відсутність інформації про отримання контрагентом позивача податкових накладних із переліком товарів, що у подальшому реалізовувались позивачу, само по собі не означає відсутності факту такого придбання товару, а отже не є достатнім та допустимим доказом безтоварності господарської операції.

Стверджуючи про об`єктивну недостатність адміністративно-господарських засобів для поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), відповідач в акті перевірки не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, що засвідчені наданими до перевірки та матеріалів справи первинним бухгалтерським документами.

Зокрема, акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, були необхідні для поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) на користь позивача, але були відсутні у ТОВ «СК Техно» чи його контрагентів.

При цьому суд критично оцінює доводи контролюючого органу про дефектність наданих ТОВ «СК-Техно» документів, покликаючись на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 18.01.2019 у справі №759/1006/19, постановлену в межах кримінального провадження № 32018100080000031 від 03.04.2018, оскільки вказана ухвала була постановлена в порядку кримінального судочинства та стосувалася лише питань розгляду клопотання органу досудового розслідування про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів та жодних обставин фіктивності, транзитності вказаного платника ухвалою встановлено не було.

Вказане підтверджується положеннями ч. 1 ч. 2 ст. 369 КПК України, відповідно до якої судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку, а судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

Таким чином, ухвалою суду були вирішені саме інші питання щодо надання тимчасового доступу до речей і документів, а не обвинувачення щодо посадових осіб суб`єктів господарювання щодо фіктивності господарських операцій.

Крім того, доводи контролюючого органу спростовуються тим, що в рамках розслідування кримінального провадження, про яке йде мова в наведеній ухвалі, будь-яка підозра у вчиненні кримінальних правопорушень жодній посадовій особі вказаного СГД не пред`являлась, так само як жодна посадова особа чи інші працівники підприємства в рамках зазначеного кримінального провадження не мали статусу підозрюваного, оскільки про підозру їм не повідомлялось, зворотного відповідачем не доведено.

Суд також зауважує, податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагента або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Доказів того, що особа, яка підписала спірні документи від імені ТОВ «СК Техно», не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, податковим органом не надано. Так само як і не надано доказів того, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «СК Техно» скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання вказаного вище договору.

Слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред`явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочину, укладеного між ТОВ «ТЕК» та ТОВ «СК Техно», ТОВ «Сателі-Буд», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договору та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки також відсутні відомості про визначення контрагентів позивача сум податкових зобов`язань у зв`язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам контрагентів позивача за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відтак, суд вважає, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п. 188.1. ст.188, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень №0249050303, №0248050303 від 23.07.2020.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 11 900,56 грн.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергокомплекс» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0249050303, № 0248050303 від 23.07.2020.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відпоідальністю «Трансенергокомплекс» (код ЄДРПОУ 40951408, місцезнаходження: вул. Довнар-Запольського, 3/6, м. Київ, 04116) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11 900,56 (одинадцять тисяч дев`ятсот гривень п`ятдесят шість копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Т.П. Балась