Рішення

від 12.12.2022 по справі 640/27424/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року м. Київ № 640/27424/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Логістик" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Логістик" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2020 №0005203207 та №0005213207.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що спірні рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 12.06.2020 №1350/26-15-32-07/43166192 про зберігання пального без наявності відповідної ліцензії та про ненадання документів до перевірки.

Позивач зауважив, що акт від 12.06.2020 №1350/26-15-32-07/43166192 складений за результатом незаконної перевірки, адже вказана перевірки призначена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), у той час як ТОВ "Ресурс Логістик" не здійснює діяльності у сфері обігу пального. Направлення на перевірку не містить конкретних даних щодо підстав проведення фактичної перевірки, така перевірка не проводилась за місцем знаходження позивача, у наказі про проведення перевірки не зазначено конкретні підстави призначення перевірки, найменування та реквізити суб`єкта, адреса об`єкта перевірки, дата початку перевірки, період діяльності який буде перевірятись, посада та прізвище посадової особи, яка проводитиме перевірку.

Оскільки внаслідок незаконності призначення перевірки ТОВ "Ресурс Логістик" не допустило посадових осіб відповідача до перевірки, у позивача не виник обов`язок надати відповідні документи до перевірки. Тому, до позивача протиправно застосовано штраф в сумі 1020 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України згідно податкового повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005213207.

Також позивач вказав на протиправність застосування до нього штрафу в сумі 500000,00 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 15.07.2020 №00052013207 за порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (Закон №481/95-ВР). Так, позивач дійсно придбав у період з 01.04.2020 по 27.05.2020 дизельне пальне у кількості 30 850 л, однак використав вказане пальне для заправки вантажних автомобілів з метою забезпечення здійснення господарської діяльності, а не для зберігання такого пального.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2020 позовну заяву ТОВ "Ресурс Логістик" прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи за спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач, з урахуванням обґрунтованого, на думку суду, клопотання щодо поновлення строку, подав до суду відзив на позовну заяву у якому вказано на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, адже спірний наказ прийнято з дотриманням вимог податкового законодавства.

Зауважив, що перед початком перевірки директору ТОВ "Ресурс Логістик" вручено примірник наказу про призначення перевірки від 19.05.2020 №4077 та направлення на перевірку, що підтверджується його підписами в направленнях на перевірку.

У ході перевірки ТОВ "Ресурс Логістик" не надано документів до перевірки чим порушено вимоги пункту 85.2 статті 85 ПК України. Тому, до ТОВ "Ресурс Логістик" правомірно застосовано штраф в сумі 1020 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005213207.

Також в ході перевірки встановлено придбання ТОВ "Ресурс Логістик" у період з 01.04.2020 по 27.05.2020 дизельного пального у кількості 30 850 л, адреса зберігання пального - місто Київ, у період з 01.04.2020 по 27.05.2020 у ТОВ "Ресурс Логістик" не було ліцензії на право зберігання пального. При цьому, директором ТОВ "Ресурс Логістик" подано заяву від 14.05.2020 №58713/10 на одержання ліцензії на право зберігання пального за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, однак листом від 20.05.2020 №76244/10/26-15-32-03-16 повідомлено ТОВ "Ресурс Логістик" про відсутність підстав для видачі ліцензії з огляду на те, що до вказаної заяви не додано належним чином завірених документів.

Таким чином, перевіркою встановлено зберігання ТОВ "Ресурс Логістик" пального за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР. Наведене свідчить про правомірність застосування до позивача штрафу у розмірі 500 000 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005203207.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

На підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, Головним управлінням ДПС у м. Києві видано від 19.05.2020 №4077 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Ресурс Логістик", тривалістю 10 діб, з 02.06.2020, з метою перевірки дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, обґрунтування: доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 19.05.2020 №829/26-15-32-07-14.

27.05.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві видані направлення на перевірку №2488/26-15-32-07 та №2489/26-15-32-07 згідно наказу від 19.05.2020 №4077.

Згідно відміток на направленнях від 27.05.2020 №2488/26-15-32-07 та №2489/26-15-32-07 вказані направлення на перевірку та наказ від 19.05.2020 №4077 вручено директору ТОВ "Ресурс Логістик" 02.06.2020 о 15:25.

Також 02.06.2020 директору ТОВ "Ресурс Логістик" вручено запит про надання документів до перевірки, який він отримав 02.06.2020 о 15:45 та повідомив, що у зв`язку із тим, що підприємство працює з 10:00 до 13:00 надати документи у повному обсязі до 12:00 наступного робочого дня немає можливості.

02.06.2020 директор ТОВ "Ресурс Логістик" направив до Головного управління ДПС у м. Києві лист №3 у якому повідомив про відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у зв`язку із тим, що направлення на перевірку №2488/26-15-32-07 та №2489/26-15-32-07 та наказ від 19.05.2020 №4077 оформлені з порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України. Також повідомив про відмову надати документи на вказаний запит від 02.06.2020 у зв`язку із тим, що вказаний запит не відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України.

На підставі наказу від 19.05.2020 №4077 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку ТОВ "Ресурс Логістик" з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.

За результатом перевірки складено акт від 12.06.2020 №1350/26-15-32-07/43166192 у якому зафіксовано порушення ТОВ "Ресурс Логістик" вимоги частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. Вказаного висновку відповідач дійшов з огляду на наступне:

- ТОВ "Ресурс Логістик" не зареєстровано платником акцизного податку, ліцензії на право зберігання пального не має;

- аналіз бази даних Єдиного реєстру акцизних накладних свідчить про реєстрацію постачальниками ТОВ "Ресурс Логістик" за період з 01.04.2020 по 27.05.2020 акцизних накладних щодо відвантаження ТОВ "Ресурс Логістик" дизельного палива у кількості 30 952,04 л; згідно вказаних акцизних накладних адреса місця зберігання не є акцизним складом, на якому зберігається пальне зазначена: м. Київ;

- відповідно до поданої ТОВ "Ресурс Логістик" повідомлення за формою 20-ОПП, за адресою м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд.34, взято на облік об`єкт оподаткування «Резервуар для зберігання нафтопродуктів РГС-55 №1, секція №3, об`єм 15 м.куб.»;

- згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено придбання ТОВ "Ресурс Логістик" 30 850 л дизельного палива за період з 01.04.2020 по 27.05.2020;

- директором ТОВ "Ресурс Логістик" подано заяву від 14.05.2020 №58713/10 на одержання ліцензії на право зберігання пального за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, однак листом ГУ ДПС у м. Києві від 20.05.2020 №76244/10/26-15-32-03-16 повідомлено ТОВ "Ресурс Логістик" про відсутність підстав для видачі ліцензії з огляду на те, що до вказаної заяви не додано належним чином завірених документів.

- відсутність доказів подальшої реалізації придбаного пального.

Також в акті від 12.06.2020 №1350/26-15-32-07/43166192 констатовано порушення ТОВ "Ресурс Логістик" вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України, адже позивачем не надано документів до перевірки.

На підставі вказаного висновку про порушення ТОВ "Ресурс Логістик" вимог частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005203207, яким до ТОВ "Ресурс Логістик" на підставі абзацу 8 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 500 000 грн.

На підставі вказаного висновку про порушення ТОВ "Ресурс Логістик" вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005213207, яким до ТОВ "Ресурс Логістик" на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України застосовано штраф у розмірі 1 020 грн.

ТОВ "Ресурс Логістик" оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005203207 та №0005213207 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 09.10.2020 №29849/6/99-00-06-01-06-06 скаргу ТОВ "Ресурс Логістик" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005203207 та №0005213207 - без змін.

Не погодившись із результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 15.07.2020 №0005203207 та №0005213207 та вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок та підстави проведення фактичних перевірок встановлений статтею 80 ПК України.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з системним аналізом підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У такому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, висловленими, зокрема, в постановах від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 11.05.2022 у справі №540/4141/20.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що контролюючий орган правомірно призначив фактичну перевірку ТОВ "Ресурс Логістик" на підставі наказу від 19.05.2020 №4077 та приступив до її проведення після вручення директору ТОВ "Ресурс Логістик" копії вказаного наказу та направлень на перевірку від 02.06.2020 №2488/26-15-32-07 та №2489/26-15-32-07.

При цьому, суд враховує доводи позивача про те, що вказаний наказ не у повній мірі відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, адже у ньому не зазначено період діяльності, який буде перевірятися. Разом з цим, дана обставина не може свідчити про незаконність перевірки з огляду на існування у позивача невизначеності щодо документів за який період необхідно подати до перевірки, адже разом із вказаними наказом та направленнями позивачу 02.06.2020 також вручено запит про надання пояснень та документального підтвердження у якому чітко зазначено про необхідність подання документів щодо придбання та продажу пального за період з 01.01.2020.

Таким чином, суд вважає, що контролюючий орган правомірно призначив та провів перевірку ТОВ "Ресурс Логістик" за результатами якої складено акт від 12.06.2020 №1350/26-15-32-07/43166192.

Щодо висновку акту від 12.06.2020 №1350/26-15-32-07/43166192 про порушення ТОВ "Ресурс Логістик" вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005213207, яким до ТОВ "Ресурс Логістик" на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України застосовано штраф у розмірі 1 020 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пунктів 85.4, 85.8 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пунктів 85.6, 85.7 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Згідно пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Аналіз зазначених норм свідчить, що платник податків зобов`язаний зберігати первинні документи на підставі яких формується податкова звітність та надавати такі документи посадовим особам контролюючого органу, які здійснюють податкову перевірку, як під час проведення перевірки, так і після її закінчення. Отримання копій документів оформляється описом. У разі відмови платника податків надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови. За ненадання документів до перевірки настає відповідальність, передбачена пунктом 121.1 статті 121 ПК України.

Суд зазначає, що уданому випадку контролюючим органом не надано доказів складання акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови ТОВ "Ресурс Логістик" у наданні документів до перевірки.

Разом з цим, відмова ТОВ "Ресурс Логістик" у наданні документів до перевірки засвідчена листом ТОВ "Ресурс Логістик" від 02.06.2020 у якому вказано про відмову у допуску до посадових осіб контролюючого органу до перевірки та відмову надати документи до перевірки. Факт ненадання документів до перевірки підтверджується також і змістом позовної заяви.

За таких обставин, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що позивач порушив вимоги пункту 85.2 статті 85 ПК України, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005213207.

Щодо висновку акту від 12.06.2020 №1350/26-15-32-07/43166192 про порушення ТОВ "Ресурс Логістик" вимог частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005203207, яким до ТОВ "Ресурс Логістик" на підставі абзацу 8 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 500 000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом двадцять третім частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону №481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20 вказав, що підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема: г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Проаналізувавши наведені норми ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20 сформулював наступний правовий висновок:

«Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.»

Встановлено, що ТОВ "Ресурс Логістик" не заперечує факт придбання дизельного пального, однак, стверджує, що придбане пальне зберігається до фактичного використання в баках автомобілів, які позивач використовує для ведення економічної діяльності, основним видом якої є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Позивач є кінцевим споживачем придбаного пального.

Позивач подав до суду докази перебування у нього на балансі та експлуатації дев`яти вантажних автомобілів загальна ємність паливних баків яких становить 4 910 л.

Тобто, дизельного палива у кількості 30 850 л вистачило б на 6,28 заправок кожного вантажного автомобіля за період з 09.04.2020 по 27.05.2020.

Відповідачем не спростовано вказаних доводів позивача.

Таким чином, підстави вважати, що діяльність ТОВ "Ресурс Логістик" підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону №481/95-ВР відсутні, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Дослідженням акта перевірки від 12.06.2020 №1350/26-15-32-07/43166192 встановлено, що у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального, його вартість та розрахунки між суб`єктами. Однак, безпосередньо в акті перевірки ГУ ДПС зазначило, що місце зберігання пального ним не встановлено. Поряд з цим в Акті перевірки не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, суд вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Аналогічні висновки висловив Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок акту від 12.06.2020 №1350/26-15-32-07/43166192 про порушення ТОВ "Ресурс Логістик" вимог частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР, а прийняте на підстав такого висновку податкове повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005203207 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2020 №0005203207. При цьому, відсутні підстави для задоволення позову в іншій частині.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Встановлено, що за подання позовної заяви з майновими вимогами на загальну суму 501 020 грн ТОВ "Ресурс Логістик" сплачено судовий збір у загальному розмірі 7 515,30 грн.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних в частині задоволення майнових вимог на суму 500 000 грн, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 7 500 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Логістик" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15.07.2020 №0005203207.

В задоволенні позову в іншій частині, - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на корись Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Логістик" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Логістик" (місцезнаходження юридичної особи: 03083, місто Київ, вулиця Пирогівський шлях, будинок 34; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43166192).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Суддя О.М. Чудак