Рішення

від 13.12.2022 по справі 640/12797/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року м. Київ № 640/12797/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмовому провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти»доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2022 №0047120701, №0047110701, №0047090701, №0047100701 та №0047130701,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701, №0047110701, №0047090701, №0047100701 та №0047130701, видані Головним управлінням ДПС у м. Києві.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що контролюючим органом було протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701 з огляду на безпідставність встановленого порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 6, п.7, п. 20 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 із змінами та доповненнями, п. 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 із змінами та доповненнями. Позивач зауважив, що послуги, які було виконано ТОВ «Гарантдорбуд» відповідно до договору №31.08.2020 №310/08/2020-ГДБ не можуть бути включені до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів, а мають бути включені до складу інших операційних витрат, що і було зроблено, оскільки роботи з ремонту асфальтного покриття стоянки вантажних автомобілів та роботи по ремонту території заводу були спрямовані саме на підтримання таких територій в робочому стані та одержання перевісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від їх використання. Позивачем наголошено на тому, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх у робочому стані. Таким чином, на думку позивача, ним було правомірно віднесено витрати щодо оплати ТОВ «Гарантдорбуд» робіт по ремонту асфальтного покриття стоянки вантажних автомобілів та робіт по ремонту території заводу в загальній сумі 1 459 855,00 грн. до складу інших витрат операційної діяльності.

Разом з тим, позивач вважає, що відповідачем в порушення пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України було заниженл різниці, на які збільшується фінансовий результат у загальній сумі 422 399,00 грн., у тому числі за 2020 рік у сумі 205981,00 грн., за 3 квартали 2021 року у сумі 216418,00 грн., адже згідно даних позивача по рахунку 13 вбачається, що вказані різниці виникли внаслідок амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, різниці по яких не включаються до декларації з податку на прибуток та додатків до неї. Тобто, на думку позивача, відповідачем без належного детального аналізу додатків до декларації з податку на прибуток за 2020 рік та 3 квартали 2021 року помилкового встановлено факт заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат, оскільки позивачем правомірно відповідно до вимог статті 138 Податкового кодексу України не було включено до додатку РІ до декларації з податку на прибуток амортизацію малоцінних необоротних матеріальних активів.

З приводу прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 31.01.2022 №0047110701, №0047090701 та №0047100701 позивач вказав на те, що податковим органом зроблено неправомірний висновок щодо обов`язку ТОВ «Нові Продукти» зареєструвати податкову накладну за 6 (шістьма) найменуваннями згідно видаткової накладної від 30.09.2019 №13721, оскільки позивачем в установленому чинним Податковим кодексом України порядку складено та зареєстровано податкові накладні за фактом попередніх оплат від ТОВ «Напої Плюс» та в подальшому розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до них на підставі акту від 30.09.2019. Роблячи висновок про необхідність складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за 6 (шістьма) найменуваннями згідно видаткової накладної від 30.09.2019р. М13721 та не ставлячи при цьому питання про завищення сум ПДВ по вже зареєстрованим податковим накладним в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16, посадовими особами відповідача залишено поза увагою пояснення головного бухгалтера позивача про те, що в такому випадку зі сторони позивача буде мати місце подвійне декларування сум ПДВ, так як аналіз податкової звітності з ПДВ та первинних документів свідчить про те, що загальна сума задекларованого позивачем ПДВ повністю відповідає тим фактичним оплатам, які отримано позивачем та по відношенню до яких вже було здійснено реєстрацію в ЄРПН податкових накладних. А друга подія - реалізація - призводить лише до зміни номенклатури, в зв`язку з чим позивачем і було складено зареєстровано розрахунки коригування із відповідним кодом причини коригування 104 «Зміна номенклатури». По суті, посадовими особами відповідача зроблено хибний висновок про необхідність повторної реєстрації податкових накладних по сумам ПДВ по вже раніше зареєстрованим податковим накладним. Таким чином, оскільки позивач в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 початково за фактом отримання попередніх оплат складав та реєстрував в ЄРПН податкові накладні, а після передачі результатів інвестиційної діяльності за актом від 30.09.2019 склав та зареєстрував в ЄРПН розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до таких податкових накладних з коригуванням номенклатури, на думку позивача, наведене свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків посадових осіб відповідача, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 31.01.2022 №0047110701, №0047090701 та №0047100701.

Також позивач переконаний, що відповідачем незаконно винесено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701, оскільки безпідставно застосовано відповідальність, передбачену п. 117.1 ст. 117. Позивач зазначив про те, що ні з акту перевірки, ні з додатку до нього, не вбачається можливим встановити відносно кожного об`єкту оподаткування інформацію про те, на підставі яких даних посадовими особами зроблено висновок про порушення строків подання повідомлення, так як не зазначено дати їх реєстрації, створення чи відкриття, дати, з якої у позивача виник обов`язок подати таке повідомлення відносно кожного об`єкту оподаткування. Норми Податкового кодексу України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності на підставі п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, оскільки санкція п. 117.1 ст. 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно ПК України, а не Порядком обліку платників і зборів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі №640/12797/22 та призначено підготовче засідання.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 09.09.2022 від відповідача надійшові відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній з позовними вимогами ТОВ «Нові Продукти» не погоджується повністю та заперечує проти їх задоволення, оскільки приймаючи податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701 перевіряючий орган дійшов висновку, що відповідно до вимог п. 14, 15 П(с)БО 7 «Основні засоби», п. 31 Методичних рекомендацій № 561, вартість робіт по зніманню асфальтобетонних покриттів загальною площею 100 кв.м. та асфальтуванню території заводу загальною площею 100 кв.м. у сумі 400 679,00 грн та по асфальтуванню стоянки вантажних автомобілів загальною площею 100 кв.м. у сумі 1 059 176,00 грн повинна бути включена до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів, а не до складу інших операційних витрат. Порушення встановлено при перевірці Договору підряду від 31.08.2020 № 31/08/2020-ГДБ, акту приймання виконаних будівельних робіт № 09/11 від 06.11.2020, акту приймання виконаних будівельних робіт № 24/11 від 24.11.2020, відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 949 «Інші витрати операційної діяльності», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Звіту про фінансові результати за 2020 рік та податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.

Крім того, за посиланням відповідача, в порушення п. 138.1 ст. 138 ПК України ТОВ «Нові Продукти» було занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат у загальній сумі 422 399,00 грн., у тому числі: за 2020 рік у сумі 205 981,00 грн., за 3 квартали 20201 року у сумі 216 418,00 грн.

Щодо доводів позивача про незаконно винесені податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047110701, №0047090701, №0047100701 відповідач зазначив про те, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 194.1 ст. 194, п. 201.1 ст. 201 ПК України не була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна на суму ПДВ у розмірі 8 673 518,74 від вартості майна та обладнання, реалізованого на адресу позивача.

Також в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Нові Продукти» здійснювало придбання, продаж транспортних засобів, а також отримання в оренду офісного приміщення та в порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України не було подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність до ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві за формою №20-ОПП по 88 об`єктах, пов`язаних з оподаткуванням або через які проводиться діяльність.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2022 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №640/12797/22 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачем 04.11.2022 подано до суду письмові пояснення в частині взаємовідносин з ТОВ «Гарантдорбуд», за результатами перевірки яких відповідачем було встановлено заниження податку на прибуток у 2020 році. Так, позивач вказав на те, що станом на листопад 2020 року він орендував земельні ділянки загальною площею 1,0583 га., на яких заасфальтовано 0,3002 га., а також володів на праві власності земельними ділянками площею 3,4889 га., на яких заасфальтовано 1,4338 га., всього загальна площа земельних ділянок з асфальтом становила 1,7340 га. ТОВ «Гарантдорбуд» проводило ремонтнті роботи асфальтного покриття на земельних ділянках, що перебували на праві власності позивача та орендувалися ним, а саме: на земельній ділянці з кадастровим номером 7120910100:02:001:2048 площею 3,3505 га., що на праві власності належить позивачу; на земельній ділянці з кадастровим номером 7120910100:02:002:0050 площею 0,1092 га., що орендувалися позивачем згідно з договором оренди земельної ділянки від 16.07.2008; на земельній ділянці з кадастровим номером 7120910100:02:002:0620 площею 0,1910 га., що орендувалися позивачем згідно з договором оренди земельної ділянки від 16.05.2017. Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно віднесено витрати щодо оплати ТОВ «Гарантдорбуд» робіт по ремонту асфальтного покриття стоянки вантажних автомобілів та робіт по ремонту території заводу в загальній сумі 1 459 855,00 грн. до складу інших витрат операційної діяльності, в тому числі враховуючи співвідношення відремонтованого асфальтного покриття до його загальної площі.

У своїй поясненнях, які надійшли до суду 30.11.2021, відповідач відмітив, що придбані у ТОВ «Гарантдорбуд» роботи по зніманню асфальтобетонних покриттів загальною площею 100 кв.м. та асфальтуванню території заводу загальною площею 100 кв.м., по асфальтуванню стоянки вантажних автомобілів загальною площею 100 кв.м., є роботами, які призвели до повної реконструкції, модернізації/створення та, відповідно, до подовження строку корисної експлуатації зазначених основних засобів.

З приводу заниження податку на додану вартість, не складення та не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної відповідач зауважив, що позивачем не було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну (та/або розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної) по операції з реалізації майна та обладнання згідно видаткової накладної від 30.09.2019 №13721 у загальній кількості 6 найменувань на загальну суму 43 367 593,72 грн., а саме: блискавкозахист у кількості 1 шт., вартість 749 456,10 грн.; зовнішні мережі (дренаж) у кількості 1 шт., вартість 2 140 889,82 грн.; система вентиляції, кондиціонування, опалення та теплопостачання цеху з виробництва напоїв бродіння у кількості 1 шт., вартість 16 546 839,85 грн.; система водопостачання та водовідведення у кількості 1 шт., вартість 9 061 998,31 грн.; система освітлення та енергозабезпечення внутрішніх переміщень у кількості 1 шт., вартість 6 197 748,29 грн.; система пожежогасіння та пожежної сигналізації у кількості 1 шт., вартість 8 670 661,35 грн.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

У судовому засіданні 07.11.2022, враховуючи надходження клопотань від представників сторін, суд ухвалив здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та письмові пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.10.2021 №8596-п посадовими особами податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Нові Продукти» З 25.11.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів. Перевірку проведено з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2021, валютного - за період з 01.04.2018 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальоонобов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2018 по 30.09.2021 та іншого законодавства за відповідний період.

Наказом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 07.12021 №9806-п продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нові Продукти» з 09.12.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, призначеної наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 29.10.2021 №8596-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нові Продукти»".

За наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нові Продукти» відповідачем складено Акт від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення ТОВ «Нові Продукти»:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, п.6, п.7, п.20 П(с)БО 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.14, п.15 П(с)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 із змінами та доповненнями, п.31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 338 805,00 грн., в т.ч.: за 2020 рік у сумі 299 850,00 грн., за 3 квартали 2021 у сумі 38 955,00 грн.;

- п. 185.1 ст.185, п. 194.1, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 514 864,00 грн., в т.ч.: за вересень 2019 на суму 3 757 799,00 грн., за жовтень 2019 на суму 134 301,00 грн., за грудень 2019 на суму 56 460,00 грн., за квітень 2020 на суму 300 715,00 грн., за травень 2020 на суму 229 867,00 грн., за червень 2020 на суму 114 728,00 грн., за липень 2020 на суму 417 333,00 грн., за серпень 2020 на суму 233 144,00 грн., за вересень 2020 на суму 1 270 517,00 грн. та завищено від`ємне значення податку на додану вартість, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 2 158 655,00 грн., в т.ч. за березень 2020 року на суму 1 147 027,00 грн., за травень 2020 на суму 1 011 628,00 грн.;

- п.201.1, п.201.4, п.201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого не була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна на суму ПДВ в розмірі 8 673 519,00 грн., в тому числі: вересень 2019 в сумі 8 673 519,00 грн.;

- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, п.8.1, п.8.4, п.8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, ТОВ «Нові Продукти» не подано повідомлення по 88 об`єктах за формою 20- ОПП, пов`язаних з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, до ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957, позивачем до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві було подано письмові заперечення від 05.01.2022 вих.№1306, за результатами розгляду яких листом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 24.01.2022 №1341/1/26-15-07-01-06 висновки Акта перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022:

- №0047120701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 338805,00 грн.;

- №0047110701, яким нараховано штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 4 336 759,00 грн.;

- №0047090701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 8 143 580,00 грн., з яких по основному зобов`язанню 6 514 864,00 грн.;

- №0047100701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 158 655,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 539 664,00 грн.;

- №0047130701, яким нараховано штрафні санкції за неподання повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП у розмірі 74 460,00 грн.

В порядку адміністративного оскарження позивачем на адресу Державної податкової служби України було подано скаргу від 14.02.2022 вих. №1320 на податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701, №0047110701, №0047090701, №0047100701 та №0047130701, в якій позивач просив скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 06.06.2022 №5256/6/99-99-06-01-01-06 продовжено строк розгляду скарги позивача від 14.02.2022 вих. №1320 для з`ясування обставин справи до 16.07.2022.

Рішенням Державної податкової служби України від 15.07.2022 №7297/6/99-00-06-01-00-06 податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701, №0047110701, №0047090701, №0047100701 та №0047130701 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти», не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 31.01.2022 №0047120701, №0047110701, №0047090701, №0047100701 та №0047130701, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

- на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

- на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгілтреського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.04.2018 по 30.09.2021 встановлено заниження задекларованих показників на загальну суму 1 459 855,00 грн., в тому числі за: 2020 рік на суму 1 459 855,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти» (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантдорбуд» (підрядник) було укладено Договір підряду від 31.08.2020 №31/08/2020-ГДБ, відповідно до якого підрядник зобов`язується відповідно до умов даного Договору та державних будівельних норм і правил, виконати роботи з ремонту асфальтобетонного покриття на об`єкті замовника, а замовник зобов`язується прийняти такі роботи та оплатити їх.

Договірна вартість відповідно до вказаного Договору складає 1 751 826,00 грн., в т.ч. ПДВ - 291 971,00 грн.

Про факт виконання умов Договору підряду від 31.08.2020 №31/08/2020-ГДБ свідчать:

- локальний кошторис D-31.08/2020-1171144 на виконання робіт з ремонту асфальтобетонного покриття на об`єкті замовника;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 06.11.2020;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року від 24.11.2020, згідно з яким виконані роботи по асфальтуванню території заводу (включаючи знімання асфальтобетонних покриттів) загальною площею 100 кв.м. Варість робіт по акту склала 400 679,00 грн., ПДВ - 80 135,00 грн.

Розрахунки між ТОВ «Нові Продукти» та ТОВ «Гарантдорбуд» на загальну суму 1 751 826,00 грн. проводились в безготівковій формі.

Вказані витрати позивачем були відображені наступним чином: ДТ 949 «Інші витрати операційної діяльності» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 1459 855,00 грн.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92.

Відповідно до п. 14 П(с)БО 7 «Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта».

Пунктом 15 П(с)БО 7 «Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат».

Згідно п. 31 Методичних рекомендацій № 561, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 із змінами та доповненнями (далі - Методичні рекомендації №561), «Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом».

До таких робіт належать:

- модифікація;

- модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

- заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

- запровадження ефективнішого технологічного процесу, що дасть змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати.

Як зазначив відповідач в Акті перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957, вартість робіт по зніманню асфальтобетонних покриттів загальною площею 100 кв.м., асфальтуванню заводу загальною площею 100 кв.м. у сумі 400 679,00 грн. та асфальтуванню стоянки вантажних автомобілів загальною площею 100 кв.м. у сумі 1 059 176,00 грн. повинна бути включена до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів, а не до складу інших операційних витрат.

Так, за визначенням, що міститься в П(с)БО 7, капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Пунктом 29 Методичних рекомендацій №561 визначено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому (пункт 30 Методичних рекомендацій №561).

Згідно з пунктом 31 Методичних рекомендацій №561 вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

З аналізу наведених правових положень вбачається, що в бухгалтерському обліку заходи на поліпшення та ремонт основних засобів можуть відображатися по-різному. Насамперед, враховується характер проведення останніх та вплив на первісну вартість та первісно очікувані майбутні економічні вигоди від використання цього об`єкта. Водночас, відображенню в бухгалтерському обліку підлягає також і зменшення залишкової вартості ОЗ у зв`язку з їх частковою ліквідацією (знищенням).

В той же час, у разі якщо за наслідками понесених витрат на ремонтні роботи відбулось поліпшення основного засобу, внаслідок чого, зокрема, зростає очікуваний термін корисного використання такого об`єкта, такі витрати слід відносити до капітальних інвестицій. Аналогічними є наслідки і у разі, якщо відбувається заміна окремого важливого компонента (частини) основного засобу, термін корисного використання якого відрізняється від терміну корисного використання такого основного засобу.

У постанові від 10 квітня 2020 року (справа №1440/1967/18), Верховний Суд вказав, що саме керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності вирішує як класифікувати видатки. Тобто, керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх в робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду. Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого. З наведеного випливає, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх робочому стані.

При цьому, суд зазначає, що право керівника підприємства на класифікацію витрат (поточні чи капітальні) не можна вважати таким, що є дискреційним, а прийнятий позивачем Наказ від 09.06.2020 №3/1 "Про проведення ремонту асфальтобетонного покриття" не може свідчити про те, що асфальтування заводу загальною площею 100 кв.м. не підпадає під категорію "капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів".

Слід зауважити, що проведення капітального ремонту саме по собі не свідчить про необхідність автоматичної капіталізації понесених у такому випадку витрат. Необхідність капіталізації пов`язується саме із впливом проведеного ремонту на вартість основного засобу, період його експлуатації та взагалі можливість останньої без проведення ремонтних робіт.

На думку суду, проведення асфальтування заводу ТОВ «Нові Продукти» загальною площею 100 кв.м., асфальтування стоянки вантажних автомобілів загальною площею 100 кв.м. є витратами, які поніс позивача для поліпшення об`єктів, що призвело до збільшення первісної вартості основних засобів та вплинуло на вартість об`єкту.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність встановленого відповідачем порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, п.6, п.7, п.20 П(с)БО 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.14, п.15 П(с)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 із змінами та доповненнями, п.31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 338 805,00 грн., в т.ч.: за 2020 рік у сумі 299 850,00 грн., за 3 квартали 2021 у сумі 38 955,00 грн.

Разом з тим, перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників рядка 03 «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат у загальній сумі 422399,00 грн., у тому числі за 2020 рік у сумі 205981,00 грн., за півріччя 2021 у сумі 216418,00 грн.

Як було встановлено під час проведення перевірки та зазначено в Акті перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957, відповідно до наданих до перевірки відомостей бухгалтерського обліку (рахунок бухгалтерського обліку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів"), фінансової звітності (Баланс (Звіт про фінансовий стан), Примітки до річної фінансової звітності), сума нарахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів становить:

- за 2020 рік загальну суму 27 806467,00 грн.;

- за 3 квартали 2021 року загальну суму 24 410 181,00 грн.

Згідно додатків РІ до рядка 03 Податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, у складі різниць, на які збільшується фінансовий результат (код рядка 1.1.1), сума амортизації, нарахованої відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, становить:

- за 2020 рік загальну суму 27 600 486,00 грн.;

- за 3 квартали 2021 року загальну суму 24 193 763,00 грн.

Суд враховує, що під час проведення перевірки позивачем письмових пояснень щодо встановленого правопорушення не надавалось.

Згідно з пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до підпункту 17.1.16 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Разом з тим, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивачем під час проведення перевірки не було надано пояснень та документів, що спростовують вину, доводять наявність пом`якшуючих обставин та обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, суд вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку про те, що в порушення пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ «Нові Продукти» було занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат у загальній сумі 422 399,00 грн., у тому числі: за 2020 рік у сумі 205 981,00 грн., за 3 квартали 2021 року у сумі 216 418,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Нові Продукти» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701 задоволенню не підлягають.

З приводу прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 31.01.2022 №0047110701, №0047090701 та №0047100701, суд зазначає наступне.

Відповідно до висновків Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 в порушення п. 185 ст. 185, п. 194.1 ст. 194, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України не була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна на суму ПДВ у розмірі 8 673 518,74 грн. від вартості майна та обладнання, реалізованого на адресу. ТОВ «Напої Плюс» згідно видаткової накладної від 30.09.2019 №13721 у загальній кількості 6 найменувань на загальну суму 43 367 593,72 грн., що призвело до заниження значення рядка 1Б «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 8 673 518,74 грн.

Згідно з п.3.1.2.3 Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2018 по 30.06.2021 встановлено: заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 514 864,00 грн., в т.ч.: за вересень 2019 на суму 3 757 799,00 грн., за жовтень 2019 на суму 134 301,00 грн., за грудень 2019 на суму 56 460,00 грн., за квітень 2020 на суму 300 715,00 грн., за травень 2020 на суму 229 867,00 грн., за червень 2020 на суму 114 728,00 грн., за липень 2020 на суму 417 333,00 грн., за серпень 2020 на суму 233 144,00 грн., за вересень 2020 на суму 1 270 517,00 грн., завищення від`ємного значення податку на додану вартість, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 2 158 655,00 грн., в т.ч. за березень 2020 року на суму 1 147 027,00 грн., за травень 2020 на суму 1 011 628,00 грн., в результаті допущеного порушення законодавства, що відображено в п.3.1.2.1 розділу III акта.

Також відповідачем встановлено, що в порушення п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна на суму ПДВ в розмірі 8 673 519,00 грн., в тому числі за вересень 2019 в сумі 8 673 519,00 грн., внаслідок порушення викладеного в п.п.3.1.2.1 розділу III акта перевірки.

Вказані порушення було встановлено відповідачем виходячи з аналізу господарських операцій позивача з ТОВ «Напої Плюс» в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16.

Статтею 4 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами), визначені основні принципи бухгалтерського обліку, зокрема: нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Напої Плюс» в ході перевірки було надано: інвестиційний договір від 04.10.2016 №ИД-10/16; додаткову угоду №1 від 01.06.2017 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; додаткову угоду №2 від 03.01.2018 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; додаткову угоду №3 від 03.01.2018 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; додаткову угоду №4 від 31.07.2019 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; додаткову угоду №5 від 30.09.2019 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; акт від 30.09.2019 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; видаткову накладну №13721 від 30.09.2019; витяг №183537793 від 04.10.2019; витяг №183538107 від 04.10.2019.

Відповідно до умов п. 2.1 Інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 предметом даного договору є зобов`язання та права сторін щодо їх дій по будівництву об`єкта на земельній ділянці в порядку та на умовах, визначених в Договорі, з метою отримання прибутку та отримання у власність загальної площі об`єкта (або майнових прав на нього). Для цього сторони здійснюють необхідні дії для проектування та спорудження об`єкта та їх державної реєстрації, оформлення за сторонами та/або визначеними ними особами прав на частини об`єкта, визначені договором.

Пунктом 4.1.2.1 Інвестиційного договору від 04.10.2016р. №ИД-10/16 встановлено, що ТОВ «Напої Плюс» забезпечує фінансування та здійснення будівництва об`єкта в розмірі 100% (ста відсотків) від обсягу, необхідного для завершення будівництва об`єкта, в тому числі сплачує відрахування (платежі), передбачені законодавством щодо об`єкта на підставі погодженого сторонами графіку фінансування робіт.

За посиланням позивача, на виконання умов Інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 позивач отримував від ТОВ «Напої Плюс» оплати на загальну суму 300 415 743,71 грн., з них за період перевірки 89 101 817,25 грн., на які відповідно до вимог п.201 ст.201 Податкового кодексу України позивачем складалися та реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, всього на суму ПДВ 50 069 290,64 грн., з них за період перевірки 14 850 302,86 грн., що підверджено та деталізовано в реєстрі податкових накладних та платіжних дорученнях по Інвестиційному договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 (том 2, аркуші справи 49-52).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пунктів 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 5.1.2 Інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 ТОВ «Напої Плюс» за результатами інвестиційної діяльності отримує у свою власність частину об 'єкта.

Пунктом 6.1.2 Інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 встановлено, що позивач в терміни, в обсягах і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язаний здійснити всі необхідні від позивача дії по передачі ТОВ «Напої Плюс», або іншим визначеним ТОВ «Напої Плюс» особам, належного ТОВ «Напої Плюс» об`єкта.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.10.2019 №183537793 та №183538107, 30.09.2019 за заявою з реєстраційним номером №36176574 було здійснено реєстрацію в реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: виробничо-складські приміщення та цех з виробництва напоїв бродіння, розташований за адресою: Черкаська обл., Жашківський район, м. Жашків, вул. Перемоги, буд.10 (том 2, аркуші справи 29-31).

Відповідно до акта від 30.09.2019 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД- 10/1 (том 2, аркуш справи 26) позивачем було передано ТОВ «Напої Плюс» його частку від результату інвестиційної діяльності - частку від загальної площі об`єкта нерухомості (9153,2 м2), а саме: «Виробничо-складські приміщення та цех з виробництва напоїв бродіння» по вул. Перемоги, 10 в м. Жашків Черкаської області в розмірі 8392/1000, що дорівнює 7681,37 м2.

Як зазначено позивачем, після реєстрації вищезазначеного об`єкту було здійснено реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних ряду розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників, зокрема, від 30.09.2019 №385, №387-№419, №421 (том 3, аркуші справи 211-250), від 31.12.2019 №511-№615 (том 4, аркуші справи 1-251), від 31.12.20219 №619-627 (том 5, аркуші справи 1-18), які суд дослідив.

Разом з тим, згідно з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підтвердженням прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Всупереч наведеденим положенням позивачем під час розгляду даної справи відповідних квитанцій щодо подання та прийняття податковим органом розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників від 30.09.2019 №385, №387-№419, №421, від 31.12.2019 №511-№615 та 31.12.20219 №619-627 надано не було, що не підтверджує доводи позивача в цій частині з приводу прийняття податкових органом вказаних розрахунків коригування на реєстрацію.

Разом з тим, суд не бере до уваги доводи позивача в частині, що відповідачем не було взято до уваги подані позивачем розрахунки коригування до раніше поданих податкових накладних щодо пооб`єктного обліку капітальних інвестицій із деталізацією до складових витрат, без зміни вартісних показників та сум ПДВ, оскільки матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що такі розрахунки коригування подавались на реєстрацію.

Крім того, судом не встановлено, що такі пояснення надавались під час проведення перевірки, оскільки належних та допустимих доказів позивачем не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2022 №0047110701, №0047090701 та №0047100701.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3.2.6 Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 перевіркою встановлено, що ТОВ «Нові Продукти» за період з 01.04.2018 по 30.09.2021 подавались повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані оподаткуванням або через які проводиться діяльність до органів Державної податкової служби за формою №20-ОПП, встановленою Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, за формою 20-ОПП по 88 об`єктах, пов`язаних з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (додаток №22 Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957).

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701, за даними інформаційних баз контролюючого органу встановлено порушення позивачем п.63.3 ст.63 ПК України, пунктів 8.1, 8.4, 8.5 розділу розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, внаслідок неподання позивачем відповідачу повідомлень за формою 20-ОПП по 73 об`єктам.

При цьому, як вже було зазначено, в Акті перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 в перевірки та додатку до податкового повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701 зазначено про неподання позивачем повідомлень за формою 20-ОПП по 88 об`єктам оподаткування.

Суд зазначає, що ні зі змісту п.3.2.6 Акта, ані з Додатку №22 до Акта не вбачається можливим встановити відносно кожного об`єкту оподаткування інформацію про те, на підставі яких даних посадовими особами зроблено висновок про порушення строків подання повідомлення, так як не зазначено дати їх реєстрації, створення чи відкриття, дати, з якої у позивача виник обов`язок подати таке повідомлення відносно кожного об`єкту оподаткування.

При цьому, відповідно до п.56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Разом з тим, внаслідок неподання повідомлень про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції на підставі п.117.1 ст.117 ПК України у розмірі 74 460,00 грн.

Згідно з п.63.3. ст.63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Аналіз пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України дає підстави зробити висновок, що Податковим кодексом України встановлено строк в 10 робочих днів виключно для подання заяви про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку.

Однак, норми ПК України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно п. 117.1 ст.117 ПК України.

Відповідно до п.8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків

Зміст п.8.4. Порядку обліку платників податків і зборів вказує на те, що він містить строки виключно щодо подання повідомлення про об`єкт оподаткування за формою 20- ОПП, в той час як такі строки не передбачені самим ПК України.

Однак, повідомлення про об`єкт оподаткування згідно п.8.4 Порядку обліку платників і зборів не є тотожним та/або аналогічним заяві про взяття на облік, обов`язковість подання якої врегульовано п.63.3 ст.63 ПК України.

Посилання відповідача на строки, встановлені наказом Мінфіну "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" №1588 від 09.12.2011 є помилковим, оскільки, як вже зазначалося вище, санкція статті 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно кодексом.

Таким чином, суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 177.1 ст.117 ПК України за неподання повідомлення за формою №20-ОПП є необґрунтованими, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 74 460,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 24 810,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.08.2022 №І29673. Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу у розмірі 2481,00 грн. відповідно до частини задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти» (01033, м. Київ, Спортивна площа, 3, код ЄДРПОУ 33234957) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.