Постанова

від 13.12.2022 по справі 200/19353/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року справа №200/19353/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 р. у справі № 200/19353/21 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи з 02.06.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1989 по 21.06.1993, з 01.07.1988 по 31.12.1988 та період роботи з 18.08.2014 по 24.06.2021 в автобусному парку державного унітарного підприємства м. Москва «Мосгортранс» при призначенні пенсії за віком;

- скасувати рішення від 23.07.2021 № о/р 057150009520 про відмову в призначенні пенсії, та рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 09.09.2021 № 15/130 в частині відмови у підтверджені періодів роботи з 02.06.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1989 по 21.06.1993, з 01.07.1988 по 31.12.1988;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 02.06.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1989 по 21.06.1993, з 01.07.1988 по 31.12.1988 відповідно до належної йому трудової книжки та період роботи з 18.08.2014 по 24.06.2021 в автобусному парку державного унітарного підприємства м.Москва «Мосгортранс» - при призначенні пенсії за віком, з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № о/р 057150009520 від 23.07.2021 про відмову в призначенні пенсії. Визнано протиправним та скасовано рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 09.09.2021 №15/130 ГУ ПФУ в Донецькій області в частині відмови у підтверджені періодів роботи з 02.06.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1989 по 21.06.1993, з 01.07.1988 по 31.12.1988. Зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу позивача відповідно до п. 8 ч. 2 ст.114 Закону № 1058 період роботи з 02.06.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1989 по 21.06.1993, з 01.07.1988 по 31.12.1988 на посаді водія автобусу в ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11428» (Жданівське АТП 04124) з 18.08.2014 по 24.06.2021 в автобусному парку ДУП м. Москва «Мосгортранс». Зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 15.07.2021 про призначення пенсії з врахуванням висновків суду викладених в рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідачі не погодились з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги не звернув увагу на те, що відповідно до свого місця проживання (реєстрації) ОСОБА_1 відноситься до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області уповноважене лише на розгляд відповідної заяви та прийняття рішення стосовно призначення пенсії чи відмови у призначенні пенсії. Також відповідачі зазначають, що у позивача відсутнє право на зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 02.06.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1989 по 21.06.1993 та з 01.07.1988 по 31.12.1988 на посаді водія автобусу в ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11428» (Жданівське АТП 04124) та з 18.08.2014 по 24.06.2021 в автобусному парку ДУП м. Москва «Мосгортранс», оскільки надані довідки позивачем, не було перевірено, після проведення перевірки достовірності видачі довідок та відповідності їх первинним документам можливе буде повернутися до питання призначення пенсії за віком відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 .

15.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком (водій міського пасажирського транспорту).

Рішенням від 23.07.2021 № о/р057150009520 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. У рішенні вказано, що довідки №390 від 24.06.2021, яка видана Державним унітарним підприємством міста Москви «Мосгортранс» період роботи з 18.08.2014 по 24.06.2021, до пільгового стажу можуть бути зараховано після перевірки на достовірність її видачі. Пільговий стаж згідно довідки №273 від 06.07.2021, виданої ТОВ «Бізнес Архів» м. Маріуполь має бути підтверджений згідно постанови правління ПФУ №18-1 від 10.11.2006, оскільки Жданівське автотранспортне підприємство №04124 ліквідовано, а вищезазначена організація не є правонаступником, а лише зберігачем архіву. Страховий стаж особи 33 роки 9 місяців.

У рішенні про результат розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 09.09.2021 № 15/130 комісія з питань підтвердження стажу роботи розглянула заяву та документи позивача, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . про підтвердження пільгового стажу роботи відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 з 02.06.1986 по 21.06.1993 на посаді водія автобусу в ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11428» (Жданівське АТП 04124). До заяви додані документи: копії паспорту, ідентифікаційного номеру; копії вкладишів трудових книжок; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань б/н; архівна довідка про стаж роботи від 20.07.2021 №302; архівна довідка про заробітну плату від 02.08.2021 № 320; архівна історична довідка про перейменування підприємства; архівні копії наказів про закріплення маршрутів, прийом, переведення, присвоєння кваліфікації та звільнення від 01.08.1986 № 145-к, від 02.06.1986 № 106-к, від 23.08.1991 № 289, від 18.06.1993 № 80к, від 03.09.1987 № 406, від 20.10.1987 №478, від 15.01.1988 №22, від 15.04.1988 №175, від 07.07.1988 №291, від 03.10.1988 №415, від 30.12.1988 №548, від 30.03.1989 №146.

У рішенні вказано, що посада водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятого у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, передбачена п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.

Вивчивши представлені матеріали, вислухавши аргументи та пояснення всіх присутніх на засіданні, Комісія прийняла рішення:

- підтвердити позивачу періоди роботи на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 з 01.07.1987 по 30.06.1988, з 01.01.1989 по 30.06.1989 на посаді водія автобусу в ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11428» (код ЄДРПОУ 03113756):

- відмовити позивачу у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 з 02.06.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1989 по 21.06.1993 у зв`язку із відсутністю первинних документів про закріплення заявника за маршрутами, з 01.07.1988 по 31.12.1988 у зв`язку з наявністю в первинних документах розбіжностей в ініціалах заявника.

У яких первинних документах є розбіжності в ініціалах заявника в рішенні не зазначено.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058).

Закон №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи і встановлення прямої залежності розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в ст. 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст. 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст. 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень ст.62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Щодо доводів апелянтів, що у позивача відсутнє право на зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 02.06.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1989 по 21.06.1993 та з 01.07.1988 по 31.12.1988 на посаді водія автобусу в ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11428» (Жданівське АТП 04124) та з 18.08.2014 по 24.06.2021 в автобусному парку ДУП м. Москва «Мосгортранс», оскільки надані довідки позивачем, не було перевірено, після проведення перевірки достовірності видачі довідок та відповідності їх первинним документам можливе буде повернутися до питання призначення пенсії за віком відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058, суд зазначає наступне.

До матеріалів справи додано трудову книжку, дата заповнення 07.07.1982 № НОМЕР_3 з якої вбачається, що з 02.06.1986 по 21.06.1993 позивач працював на посаді водія автобусу в ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11428». Також з 18.08.2014 по 26.06.2015 позивач працював на посаді водія автобуса в ДУП «Мосгортранс», був звільнений у зв`язку із закінченням трудового договору. З 31.07.2015 знову прийняти на посаду водія автобуса в ДУП «Мосгортранс».

З довідки від 24.06.2021 №390, яка видана ДУП міста Москва «Мосготранс» вбачається, що позивач працював повний робочий день у філії 16го автобусного парку ДУП «Мосгортранс» у відділі експлуатації в якості водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів в особових умовах 27-10 з 18.08.2014 по 26.06.2015, з 31.07.2015 по теперішний час. Також вказано період відсторонення від роботи 25.04.2021 по 12.05.2021.

Також додано довідку про заробітну плату яка враховується під час призначення пенсії за період 2014-2021 рік.

Довідку б/н від 24.06.2021 про перейменування та реорганізацію підприємства «Мосготранс».

Також надано архівну довідку вих. №273 від 06.07.2021 ТОВ «Бізнес Архів» з якої вбачається, що позивач працював в Жданівському автотранспортному підприємстві №04124: з 02.06.1986 прийнятий та направлений на курси водіїв з категорії ВС категорію Д; з 28.07.1986 допущений до самостійної роботи водієм автобусу; з 23.08.1991 присвоєний 2 клас водія по 21.06.1993 звільнений за власним бажанням.

Згідно наказів «Про комплектування бригад, закріпленні водіїв і автобусів за маршрутами» був закріплений: на ІІ квартал 1987 року автоколона №1, маршрут №2,3,9,20; на IV квартал 1987 року автоколона №1, маршрут №2,3,9,20; на І квартал 1988 року автоколона №1, маршрут №4,39,20; на II квартал 1988 року автоколона №1, маршрут №4,39,20; на IIІ квартал 1988 року автоколона №1, маршрут №4,39,20; на IV квартал 1988 року автоколона №1, маршрут №4,39,20; на І квартал 1989 року автоколона №1, маршрут №2,3,9,20; на ІІ квартал 1989 року автоколона №1, маршрут №2,3,9,20, також зазначено, що у наказах про комплектування бригад, закріплених водіїв і автобусів за маршрутами дані щодо закріплення водієм за маршрутами по автоколонні № 1 на ім`я (російською мовою) ОСОБА_2 відсутні. З 1990 року Накази «Про комплектування бригад, закріпленні водіїв і автобусів за маршрутами» - не видавалися.

Довідка видана на підставі архівних документів: наказі директора по особовому складу за 1986, 1993 наказів начальника підприємства по основній діяльності за 1987, 1988, 1989, 1991 роки.

Додатково вказано, що документи по особовому складу ВАТ «Маріупольського АТП 11428» передані на зберігання до ТОВ «Бізнес Архів» не в повному обсязі. Особисті картки форми Т -2 на зберігання в архів не надходили.

Також додано Історичну довідку від 06.07.2021 вих №274 ТОВ «Бізнес Архів» з якої вбачається історія реорганізації та ліквідації Жданівського автотранспортного підприємства №11428.

Отже суд вважає що, вказані вище записи в трудовій книжці позивача є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа №275/615/17 (К/9901/768/17).

Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №672/914/16-а та від 11.07.2019 у справі №127/1849/17 викладено висновки, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Суд наголошує, що відповідальність за передання архівних документів до архівної установи та наступне їх зберігання не може нести позивач як працівник підприємства. Більше того, факт передання чи не передання відповідних документів до архівної установи не впливає на право реалізації громадянином свого соціального захисту на підставі документів, до яких Пенсійний орган має право доступу та їх перевірки.

Враховуючи, що позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для отримання відповідних первинних документів і у нього відсутня будь-яка можливість в інший спосіб їх отримати, а відповідач в свою чергу не вжив заходів для всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви позивача та не витребовував від підприємства додаткових документів, то дії пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача спірних періодів згідно довідки від 24.06.2021 №390 та довідки №273 від 06.07.2021, є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що неврахування зазначених довідок від 24.06.2021 №390 та від 06.07.2021 №273 з підстав того, що відсутня інформація у відповідача щодо підтвердження дійсності цієї довідки, яка видана Державним унітарним підприємство міста Москви «Мосгортранс» та довідка видана ТОВ «Бізнес Архів» м. Маріуполя має бути підтвердженою згідно Постанови правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006, оскільки Жданівське автотранспортне підприємство №04124 ліквідовано, а вищезазначена організація не є правонаступником, а лише зберігачем архіву, є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Записами у трудовій книжці позивача підтверджено його право на зарахування періоду роботи з 02.06.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1989 по 21.06.1993, з 01.07.1988 по 31.12.1988 на посаді водія автобусу в ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11428» (Жданівське АТП 04124) та період роботи з 18.08.2014 по 24.06.2021 в автобусному парку ДУП м.Москва «Мосгортранс».

Крім того, жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача, відповідачем суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не проведено позивачу зарахування спірного періоду роботи, а тому порушені права позивача підлягають відновленню.

Щодо доводів апелянта, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області уповноважене лише на розгляд відповідної заяви та прийняття рішення стосовно призначення пенсії чи відмови у призначенні пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Колегія суддів вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 зумовлює такі висновки:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно зобов`язано саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційні скарги і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 р. у справі № 200/19353/21 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 р. у справі №200/19353/21 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко