Постанова

від 13.12.2022 по справі 640/3779/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3779/22 Головуючий у І інстанції - Іщук І.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агромін» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агромін» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної служби геологію та надр України щодо повернення листом № 126/01//07-22 від 05.01.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Юміджі Агромін» заяви від 21.12.2022 № 21/12-2021 (вх. № 19828/02/07/-21 від 24.12.2021) з додатками щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення вапняку Мар`янскої ділянки, що знаходиться у Криворізькому районі Дніпропетровської області;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юміджі Агромін» від 21.12.2022 № 21/12-2021 (вх. № 19828/02/07/-21 від 24.12.2021), з поданим пакетом документів, щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення вапняку Мар`янскої ділянки, що знаходиться у Криворізькому районі Дніпропетровської області та прийняти рішення відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124).

Разом із позовною заявою Позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони до часу набрання рішенням у даній справі законної сили Державній службі геології та надр України вчиняти будь-які дії щодо передачі прав, надання дозвільних документів, погоджень, інформації підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам-підприємцям на Мар`янську ділянку, яка знаходиться у Криворізькому район: Дніпропетровської області.

Заявник звертає увагу, що наявність інших заяв на отримання спеціальних дозволів на користування надрами на розгляді в Державної служби геології та надр України свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі № 640/3779/22, оскільки відповідно до пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, у разі надходження до органу з питань надання дозволу в установлений строк заяв разом з документами, зазначеними у додатку 1, щодо отримання дозволу на користування однією і тією ж ділянкою надр від кількох претендентів дозвіл надається на умовах аукціону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агромін» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Заборонено до часу набрання рішенням у справі № 640/3779/22 законної сили Державній службі геології та надр України вчиняти будь-які дії щодо передачі прав, надання дозвільних документів, погоджень, інформації підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам-підприємцям на Мар`янську ділянку, яка знаходиться у Криворізькому районі Дніпропетровської області.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Державна служба геології та надр України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агромін» про забезпечення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в ухвалі про забезпечення позову не наведено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не вказано неможливість відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову, чи того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Заявника, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агромін» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 640/3779/22 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке.

За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 640/17821/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агромін» подано до Державної служби геології та надр України заяву від 21.12.2021 № 21/12-2021 із відповідними документами на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення Мар`янської ділянки вапняку.

Листом від 05.01.2022 № 126/01/07-22 Державна служба геології та надр України повернула заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агромін» від 21.12.2021 № 21/12-2021 із відповідними документами на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення Мар`янської ділянки вапняку.

Підставою для повернення заяви Позивача від 21.12.2021 № 21/12-2021 було те, що наданий ситуаційний план не дозволяє встановити достовірність інформації щодо місцезнаходження ділянки надр, та не дає змогу перевірити правильність визначення географічних координат.

Колегією суддів встановлено, що заявляючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, Позивач послалася на те, що на офіційному сайті Державної служби геології та надр України міститься інформація про стан розгляду заяв на отримання спеціальних дозволів на користування надрами, що надійшли від суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувний галузях за посиланням https://docs.google.сom/spreadsheets/d/ldlxK0AOBNuMa0yUZosoZxvUri9Ml6JsFLEFG0kYrAM/edit#gid=2012134232, з якої вбачається, що аналогічні географічні координати кутових точок, які зазначені у заяві № 21/12-2021, співпадають із координатами кутових точок, що зазначені у заяві № 1211 від 18.06.2021 ТОВ «Мар`янський кар`єр», у заяві № 1-17/12/21-2-17/12/21 від 17.02.2021 ТОВ «Вінерс», у заяві № ГТ-6-22.12-ТГ-7-22.12 від 22.12.2021 ТзОВ «Гудвіл-Техно» та у заяві № АТР-22/12/21-1 від 22.12.2021 ТзОВ «Чуп Атрейдінггеккспорт», які знаходяться на розгляді у Держгеонадра.

Таким чином, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агромін», наявність інших заяв на отримання спеціальних дозволів на користування надрами на розгляді в Державної служби геології та надр України свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Заявника до ухвалення рішення в даній адміністративній справі № 640/3779/22, оскільки відповідно до пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, у разі надходження до органу з питань надання дозволу в установлений строк заяв разом з документами, зазначеними у додатку 1, щодо отримання дозволу на користування однією і тією ж ділянкою надр від кількох претендентів дозвіл надається на умовах аукціону.

Проте, зазначена інформація щодо опрацювання матеріалів по Мар`янській ділянці вапняку жодним чином не свідчить про вжиття Відповідачем будь-яких реальних дій на здійснення аукціону з надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що очевидна протиправність дій суб`єкта владних повноважень це вчинення ним таких дій, які взагалі не передбачені законодавством України, або вчинення дій суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Позивачем оскаржуються дії Відповідача щодо повернення заяви ТОВ «Юмджи Агромін» на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону від 21.12.2021 № 21/12-2021, що належить до повноважень саме Державної служби геології та надр України, у зв`язку з чим очевидна протиправність саме оскаржуваних дій суб`єкта владних повноважень (Відповідача) та їх наслідків має бути встановлена під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів вважає, що такі заходи забезпечення позову, як заборона Державній службі геології та надр України вчиняти будь-які дії щодо передачі прав, надання дозвільних документів, погоджень, інформації підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам-підприємцям на Мар`янську ділянку, яка знаходиться у Криворізькому районі Дніпропетровської області, не є адекватними предмету позову, оскільки стосуються необмеженого кола осіб, крім того відсутні підстави вважати, що за наслідком повторного розгляду заяви Позивача про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону така заява не буде задоволена.

Також колегія суддів звертає увагу, при вчиненні дій з метою проведення відповідних аукціонних торгів, вжиття заходів забезпечення позову, які б перешкоджали таким діям суперечить частині 6 ст. 151 КАС України, якою передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо порушення прав Позивача, як підстави для забезпечення позову.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на Позивача, який ініціює таке клопотання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність мотивів та підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси Позивача.

Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у справі доказів обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення адміністративного позову.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Державної служби геології та надр України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Частиною 2 статті 328 КАС України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані касаційні скарги після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 2 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, зазначеними вище нормами КАС України не передбачено можливість оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову після перегляду її в апеляційному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 640/27932/20, від 03 березня 2021 року у справі № 640/15658/20, від 16 березня 2021 року у справі № 320/7599/20, від 24 травня 2021 року у справі № 640/32892/20, від 07 червня 2021 року у справі № 640/7500/21.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агромін» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агромін» про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Повний текст складено 13.12.2022 року.