Постанова

від 08.12.2022 по справі 826/19877/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19877/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2021 року адміністративну справу позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мелвінс Прайм» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелвінс Прайм» (надалі за текстом - «ТОВ «Мелвінс Прайм»» ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 2642615147 від 06.12.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 43 533 грн.; податкового повідомлення-рішення № 2652615147 від 06.12.2016 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 48 373 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Перший Бізнес-Центр» суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник посилається на те, що ТОВ «Перший Бізнес-Центр» відсутнє за місцезнаходженням та не подало податкову звітність за 2015 р.

Апелянт також зазначає про відсутність товарно-транспортної накладної.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що директор та засновник ТОВ «Перший Бізнес-Центр» заперечує свою причетність до створення та діяльності товариства.

Насамкінець, Головне управління ДПС у м. Києві акцентує увагу на тому, що вказаний у договорі від 02.09.2015 р. рахунок контрагента позивача, було відкрито лише 25.09.2015 р. При цьому, товариство не придбавало товар, що був реалізований позивачеві.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДФС у м. Києві наполягаючи на законності та обгрунтованості судового рішення, стверджує, що протокол допиту директора ТОВ «Перший Бізнес-Центр» не є належним та допустимим доказом.

На думку позивача відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для висновку про завищення сум податкового кредиту.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 09.11.2016 р. по 15.11.2016 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мелвінс Прайм» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Перший Бізнес-Центр» за період з 01.09.2015 р. по 30.09.2015 р.

Результати перевірки оформлено актом № 193/26-15-14-07-02-10/38921814 від 04.05.2017 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 134, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), внаслідок чого занижено податок на прибуток на 43 533 грн. та занижено податок на додану вартість на 48 373 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 0209-15 від 02.09.2015 р. ТОВ «Перший Бізнес-Центр» зобов`язалось передати у власність позивача товари, а останній - прийняти та оплатити їх.

На підставі названого договору були складені податкові накладні на поставку «Дров порізаних» на загальну суму 290 235 грн. 83 коп., у тому числі 48 372 грн. 64 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включив до складу витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, до Інформаційних баз ДФС України внесено запис про відсутність ТОВ «Перший Бізнес-Центр» за місцезнаходженням.

Також, будучи допитаною в якості свідка засновник та директор ТОВ «Перший Бізнес-Центр» ОСОБА_1 пояснила, що не має відношення до створення та діяльності товариства і жодних документів не підписувала.

Крім того, до перевірки не надано документів, які підтверджують факт транспортування товару.

За таких обставин, на думку відповідача, не доведено реальність здійснення фінансово-господарської операції а сплачені позивачем кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 2642615147 від 06.12.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 43 533 грн. за основним платежем; податкове повідомлення-рішення № 2652615147 від 06.12.2016 р., яким ТОВ «Мелвінс Прайм» збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 60 466 грн. 25 коп., у тому числі 48 373 грн. за основним платежем та 12 093 грн. 25 коп. за штрафними санкціями.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За приписами пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі за текстом - «Закон № 996-XIV») підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договору купівлі-продажу № 0209-15 від 02.09.2015 р.; видаткової накладної № 3009/419 від 30.09.2015 р.; журналу ордеру і відомостей по аналітичним рахункам про зміну у структурі активів і зобов`язань товариства; а також договору купівлі-продажу твердопаливного котла № 198 від 08.09.2014 р., актів списання дров порізаних, щодо використання придбаного товару у власній господарській діяльності, які свідчать, що зобов`язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

При цьому, факт наявності у позивача належним чином зареєстрованої податкової накладної № 758 від 30.09.2016 р. та факт проведення розрахунків за платіжним дорученням № 1132 від 15.10.2015 р. зафіксовано в акті перевірки та сторонами не заперечується.

Таким чином, у ТОВ «Мелвінс Прайм» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, витрат та податкового кредиту.

Окружний адміністративний суд обгрунтовано відхилив посилання відповідача на те, що будучи допитаною в якості свідка засновник та директор ТОВ «Перший Бізнес-Центр» ОСОБА_1 заперечила свою причетність до створення та діяльності товариства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 р. у справі № 160/3364/19 зазначила, що підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

При цьому ПК України та Закон № 996-ХIV не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Також, у названій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не може бути підставою для скасування ухваленого у цій справі судового рішення і посилання Головного управління ДПС у м. Києві на відсутність товарно-транспортної накладної.

Як вірно зазначив суд попередньої інстанції питання відносин між вантажовідправником, перевізником та вантажоодержувачем не є предметом спору у цій справі.

Суд вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що згідно наявних у нього відомостей рахунок ТОВ «Перший Бізнес-Центр» було відкрито після укладення договору купівлі-продажу № 0209-15 від 02.09.2015 р.

Таке твердження грунтується виключно на інформації, наявної в інформаційних базах контролюючого органу, та не може бути беззаперечним доказом того, на момент укладання договору купівлі-продажу не було відкрито поточний рахунок ТОВ «Перший Бізнес-Центр».

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування витрат та податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 13 грудня 2022 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко