Постанова

від 13.12.2022 по справі 640/16702/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16702/21 Головуючий у І інстанції - Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Плюс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Плюс» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крафт-Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 203430701 від 16.03.2021 (форма В4), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 303 881,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.03.2021 № 203440701 в частині, не скасованій Державною податковою службою України рішенням від 24.05.2021 № 11499/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо наявності у Товариства господарських правовідносин з ризиковими контрагентами, оскільки укладені між Позивачем та контрагентами договори повністю відповідають вимогам цивільного та господарського права, складені з врахуванням вимог законодавства. Товариством до контролюючого органу було в повній мірі надано всі запитувані документи на підтвердження задекларованих Позивачем показників декларації з ПДВ за серпень, вересень, жовтень та листопад 2020 року, зокрема: договори купівлі-продажу послуг з додатками до договорів, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, оборотно сальдові відомості по рахункам, наказ про облікову політику підприємства.

Позивач також зазначив, що надані на перевірку акти виконаних робіт містять всі необхідні реквізити та інформацію для ідентифікації цих документів, їх автентичності, достовірності та повноти викладеної в них інформації, проте в Акті перевірки жодним чином не наведено обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, викладених в актах виконаних робіт або ж взагалі недійсність цих актів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Крафт-Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовної заяви.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Плюс» до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Крафт-Плюс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 16.02.2021 № 12637/ж5/26-15-07-01-02/31863044, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Крафт-Плюс»:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 257 765,00 грн, в тому числі за серпень 2020 року на суму 9 625,00 грн, за вересень 2020 року на суму 8 540,00 грн, за жовтень 2020 року на суму 87 308,00 грн, за листопад 2020 року на суму 152 292,00 грн та завищення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2020 року на суму 303 881,00 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 березня 2021 року:

- № 203430701, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2020 року на суму 303 881,00 грн;

- № 203440701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 322 206,00 грн, з яких 257 765,00 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 64 441,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України «Про результати розгляду скарги» від 14.05.2021 № 10797/6/99-00-06-01-05-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 березня 2021 року № 203430701, а скаргу - без задоволення.

Рішенням Державної податкової служби України «Про результати розгляду скарги» від 24.05.2021 № 11499/6/99-00-06-01-05-06 скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 березня 2021 року № 203440701 в частині 105 473,00 грн податку на додану вартість і 26 368,00 грн штрафних санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2021 року № 203430701, та податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2021 року № 203440701 в частині, не скасованій Державною податковою службою України рішенням від 24.05.2021 № 11499/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Стек Норманд»; TOB «Найтлог» та TOB «Вел-Фарго», а тому прийнятті Відповідачем податкові повідомлення-рішення від 16.03.2021 № 203430701 та від 16.03.2021 № 203440701 в оскаржуваній частині є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій за участю ТОВ «Крафт-Плюс» та його контрагентів - ТОВ «Стек Норманд»; TOB «Найтлог» та TOB «Вел-Фарго».

Також, судом першої інстанції встановлено наступне.

Між ТОВ «Стек Норманд»; TOB «Найтлог» та TOB «Вел-Фарго» (Виконавець) та Позивачем (Замовник) було укладено договори про надання консультаційних послуг від 04 листопада 2019 року з одним і тим же номером № 0411/01 (т.3, а.с. 606-608, 650-652, 689-692), відповідно до п. 1.1. яких Замовник в порядку та на умовах, визначених цими Договорами, доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати Замовникові консультаційні послуги в обсязі та на умовах, визначених цими Договорами.

Пунктами 1.2 вказаних договорів визначено, що предметом даних договорів є консультування, консультаційна підтримка та організація забезпечення з метою підписання Замовником договорів чи інших видів угод, визначених законодавством України, з третіми (відносно даного Договору) юридичними та фізичними особами (у тому числі покупцями та постачальниками).

Також, між ТОВ «Стек Норманд»; TOB «Найтлог» та TOB «Вел-Фарго» (Виконавець) та Позивачем (Замовник) було укладено договори про надання юридичних послуг від 25 червня 2019 року № 2506/02, від 04 листопада 2019 року з одним і тим же номером № 0411/02 (т.3, а.с. 677-679, 620-622, 635-637), відповідно до п. 1.1. яких Замовник в порядку та на умовах, визначених цими Договорами, доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати Замовникові юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених цими Договорами.

Пунктами 1.2 вказаних договорів визначено, що предметом даних договорів є юридичне супроводження та юридичне забезпечення проведення Замовником переговорів та підписання договорів з контрагентами (у тому числі покупцями та постачальниками). Перелік контрагентів, юридичне забезпечення переговорів з якими є предметом даних договорів, визначається сторонами у вигляді Додатків до даних договорів.

На виконання вимог вказаних Договорів Позивачем надано копії рахунків-фактур та актів здачі-приймання робіт.

Проте, надані Позивачем на підтвердження реальності господарських відносин з вказаними контрагентами документи не розкривають суть наданих послуг, не пояснюють в чому саме полягало надання юридичних послуг, які саме послуги та консультації надавались, з чого складались юридичні послуги, надані контрагентами (написання документів, підготовка проектів юридичних договорів, угод, тощо).

Крім того, з наявних в матеріалах справи документів вбачається їх ідентичність за стилем написання, та дублювання в додатках до вищезазначених договорів, контрагентів Позивача, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані документи були фіктивно створені для документального оформлення нереальних господарських операцій на користь Позивача, з чим погоджується колегія суддів.

Також, колегія судів звертає увагу, що Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів, що вчинення таких операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем не доведено реальність здійснення господарської операції з ТОВ «Стек Норманд»; TOB «Найтлог» та TOB «Вел-Фарго».

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга Позивача не містить.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Плюс», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Плюс» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна